Рішення № 86317080, 05.12.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2019 р. Справа № 480/2788/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Мельник О.П.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Савченко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області (далі - ГУ ДФС у Сумській області), в якій, з урахуванням заяви щодо технічної помилки (а.с.48), просив, визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) від 06.06.2019 № Ф-6528-54.

Свої вимоги мотивував тим, що у встановленому порядку зареєстрований як фізична особа-підприємець та здійснює діяльність у сфері права за КВЕД 69.10, перебуває на податковому обліку як фізична особа-підприємець, веде єдиний податковий облік та сплату податків за зареєстрованим видом діяльності та у відповідності до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю. Відмітив, що здійснює незалежну професійну діяльність як самозайнята особа - адвокат, на загальній системі оподаткування. Вказав, що ним своєчасно та у повному обсязі сплачувались зобов`язання, в тому числі зі сплати єдиного внеску. Стверджує, що відповідно до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок регулярно нараховує та сплачує самостійно з одного виду діяльності - адвокатської, що виключає обов`язок по сплаті єдиного внеску ним як особою, що має право провадити адвокатську діяльність та фізичною особо-підприємцем .

Ухвалою суду від 29.07.2019 вказану позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 13.08.2019 позов було залишено без руху на підставі ч.13 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України а ухвалою суду від 01.10.2019 після усунення позивачем недоліків позовної заяви було продовжено розгляд справи та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання було призначено на 15.10.2019 (а.с.23,30).

Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 15.10.2019, ГУ ДФС у Сумській області, було замінено належним відповідачем, яким є Головне управління Державної податкової служби України у Сумській області (далі - ГУ ДПС у Сумській області, відповідач). Крім того, ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 15.10.2019 судове засідання було у зв`язку з неявкою позивача на 12.11.2019 (а.с.45).

12.11.2019 ухвалою суду було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду (а.с.42-43,50) та оголошено в судовому засіданні перерву за клопотанням представника відповідача до 03.12.2019 (а.с.51).

Представник ГУ ДПС у Сумській області, 02.12.2019 подав до суду відзив на позовну заяву (а.с.56-59), в якому просив відмовити у задоволенні позову, вважаючи позов не необґрунтованим. Так, зазначив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ДПС Сумській області як фізична особа-підприємець, що здійснює діяльність на загальній системі оподаткування. Відповідно до КОР платника рахується заборгованість по платежу «Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (код бюджетної класифікації 71040000) на дату формування податкової вимоги - 8447,97грн.

Враховуючи, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» встановлено обов`язок платників єдиного внеску, визначати базу нарахування єдиного внеску, також якщо не було отримано доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року, то відповідно КОР ОСОБА_1 були проведені нарахування по строку сплати єдиного внеску, зокрема, за ІІІ-ІV квартали 2018 року по 2457,18грн. та за І квартал 2019року у розмірі 2754,18грн. Крім того, позивачем донараховано єдиного внеску як платником незалежної професійної діяльності за 2018рік у розмірі 1171,32грн., однак, позивач згідно баз даних зареєстрований лише як фізична особа-підприємець. З урахуванням часткової сплати позивачем єдиного внеску, станом на 06.06.2019 борг зі сплати єдиного внеску обліковувався за позивачем у розмірі 8447,97грн.

Право на звільнення від сплати єдиного внеску за себе мають ФОП, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»). Згідно АРМ «Податковий блок» в реєстрі страхувальника відсутня інформація щодо наявності пільг по сплаті єдиного соціального внеску.

Відтак, з 01.01.2018 всі фізичні особи - підприємці (незалежно від обраної системи оподаткування), крім звільненої категорії страхувальників, зазначеної вище, зобов`язані сплачувати за себе єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок ( абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Враховуючи зазначене, вважає позовні вимоги необґрунтованими і просить відмовити у їх задоволенні.

В судовому засіданні 03.12.2019 було оголошено перерву для витребування додаткових доказів у відповідача до 05.12.2019 (а.с.62).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви щодо технічної помилки, підтримав та просив суд їх задовольнити.

Проти позову представник відповідача в судовому засіданні заперечувала, просила суд у його задоволенні відмовити, з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях (а.с.64-65).

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 з 2004 року почав здійснювати незалежну професійну діяльність як самозайнята особа - адвокат, що підтверджується свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю №192, видане Сумською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 25.04.2003 р. (а.с.9).

З 25.04.2004 взятий на облік як платник єдиного внеску за №12914, що вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (зворот а.с.19).

З 27.10.2006 по 22.04.2019 ОСОБА_1 був зареєстрований фізичною особо-підприємцем з основним видом діяльності у сфері права (КВЕД 69.10) (а.с19).

При цьому, 31.10.2006 була видана ОСОБА_1 довідка форми 4-ОПП про взяття з 18.01.2004 на облік як платника податків-фізичну особу-підприємця за №18585 (а.с.8).

08.01.2019 ГУ ДФС у Сумській області сформовано вимогу про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) №Ф-6528-54 (а.с.14), що була ним оскаржена до Сумського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 28.03.2019 у справі №480/430/19 зазначену вимогу було скасовано (а.с.15-18).

12.03.2019 ГУ ДФС у Сумській області була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6528-54 (а.с.28),

Також, 06.06.2019 ГУ ДФС у Сумській області була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6528-54 (а.с.10), якою ОСОБА_1 зобов`язано сплатити недоїмку у розмірі 8447,97грн. (а.с.10).

Надаючи правову оцінку відносинам, що в даному випадку склалися між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України), зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування встановлено положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ (далі - Закон №2464), відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 якого єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 3 цієї ж частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

За приписами ч.ч.2 та 3 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік (ч.8 ст. 9 Закону №2464).

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно із пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Приписами пп.2 п.1 ст.7 Закону №2464 передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З 01.01.2018 набрали чинності зміни до абз.3 ч.8 ст. 9 Закону №2464, відповідно до яких платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

У зв`язку з цим, представник відповідача, стверджуючи, що позивач перебуває на обліку у податковому органу виключно як фізична особа-підприємець, що перебуває на загальній системі оподаткуванні (п.4 ч.1 ст. 4 платник Закону №2464) та не має пільг щодо сплати єдиного внеску, оскаржувана вимога про сплату недоїмки за 2018р.-1 квартал 2019р. прийнята правомірно.

Однак, суд не може погодитись з такого позицією відповідача, виходячи з наступного.

Згідно пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з п.63.5 ст.63 ПК України всі фізичні особи - платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом. Фізичні особи - підприємці та особи, які мають намір провадити незалежну професійну діяльність, підлягають взяттю на облік як самозайняті особи у контролюючих органах згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пункту 65.1 статті 65 ПК України, взяття на облік фізичних осіб - підприємців у контролюючих органах здійснюється за податковою адресою на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Згідно пункту 65.2 статті 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.

При цьому відповідно до пп. 65.4.4 п. 65.4 ст. 65 ПК України, контролюючий орган відмовляє в розгляді документів, поданих для взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Таким чином, податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа.

Згідно пунктів 178.1, 178.2 статті 178 ПК України, особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу. Доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VІ визначено, що адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

З аналізу зазначених положень законодавства вбачається, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, оподаткування доходів від отримання якої регулюється статтею 178 ПК України, лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

Як вже зазначалось вище порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено Законом № 2464, відповідно до п.2 ч.1 ст.7 якого, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно із абз.3 частини 8 статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Отже, законодавством розмежовується фізична особа-підприємець, та особи, які провадять незалежну професійну діяльність, при цьому порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом № 2464 не передбачений.

Облік платників єдиного внеску здійснюється відповідно до ст. 5 Закону № 2464, зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону № 2464 взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням з Пенсійним фондом безоплатно надсилається повідомлення про взяття їх на облік. При цьому, відповідно до пп. 4 п. 6.7 Розділу VI Порядку обліку платників податків і зборів, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 09.12.2011 №1588, якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах, як фізична особа - підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності.

При цьому, аналіз положень цього Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та Положення про реєстр страхувальників, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 1162 від 24.11.2014 свідчить про те, що взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою N 1-ЄСВ.

Під час розгляду справи встановлено, що згідно з відомостями, наявними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом діяльності позивача, як ФОП, була діяльність у сфері права за кодом згідно КВЕД 69.10, що відповідає діяльності позивача, як самозайнятої особи.

Оскільки позивач, з 27.10.2006 зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», до нього не можуть застосовуватись положення ч.3 ст. 5 Закону №2464.

Таким чином, позивач, перебуваючи на податковому обліку, як фізична особа-підприємець, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків (за видами діяльності КВЕД 69.10).

З урахуванням наведеного, суд вважає хибними доводи відповідача з посиланням на п.2 ч.1 ст. 7 Закону № 2464-VI як на підставу нарахування єдиного внеску ОСОБА_1 як фізичній особі-підприємцю, поряд з тим, що ним нараховується і сплачується єдиний внесок як особою, що здійснює незалежну професійну діяльність (а.с.67-68, 11-13), оскільки вказана норма визначає базу нарахування єдиного внеску, а не визначає платників такого внеску, тому дана норма не може бути підставою для нарахування позивачу додаткових сум єдиного внеску та направлення оскаржуваних вимог про сплату боргу.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини у справі та досліджені докази, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога не може відповідати критеріям правомірності, визначеним в ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому є протиправно та підлягає скасуванню, відтак, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Сумській області на користь ОСОБА_1 в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 768,40грн., сплаченого згідно квитанції від 24.07.2019 (а.с.3).

Керуючись ст.ст. 90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (40009, м.Суми, вул.Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ 43144399) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Сумській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-6528-54 від 06.06.2019.

Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Сумській області (40009, м.Суми, вул.Іллінська, буд.13, код ЄДРПОУ 43144399) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в рахунок повернення сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 10.12.2019.

Суддя І.Г. Шевченко