Рішення № 86316809, 09.12.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2019 р. справа №480/3355/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бондаря С.О.

за участю секретаря судового засідання - Алексеєнко Є.А.

представника позивача - Чуяшенка Д.О.

представника відповідача - Білери Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу № 480/3355/19 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини 2276 Національної гвардії України та, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період з 22.04.2019 по 04.12.2019 в сумі 91624,92 грн. Свої вимоги мотивує тим, що наказом командира Військової частини 2276 Національної гвардії України від19.04.2019 №84, позивач був звільнений з військової служби у запас. Під час звільнення зі служби, відповідач не провів кінцевий розрахунок із позивачем, а саме не виплатив грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна в сумі 45213,91 грн. Позивач звертався до відповідача із заявою про виплату зазначеної заборгованості, однак у проведенні виплати компенсації йому було відмовлено з посиланням на відсутність фінансування. Позивачем не було проведено розрахунок за всіма видами належного на день звільнення матеріального і грошового забезпечення. Лише 04.12.2019 відповідач виплатив грошову компенсації вартості за неотримане речове майно. У зв`язку із невиплатою компенсації вартості грошового забезпечення речового майна, позивач просить стягнути середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 22.04.2019 по 04.12.2019.

16.09.2019 до суду надійшов відзив відповідача, у якому проти позовних вимог заперечує, просить відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що Військова частина 2276 є бюджетною організацією, розпорядником коштів третього рівня, яка фінансується з державного бюджету. Фінансування виплат грошової компенсації за неотримане речове майно проводиться на підставі Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178. Зазначений Порядок передбачає виплату грошової компенсації в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна. На момент звільнення позивача, ВЧ 2276 не мала належних бюджетних призначень. Також відповідач зазначив, що наказом командира ВЧ 2276 від 19.04.2019 №84, позивача виключено зі списків військової частини. До дати виключення зі списків позивач не подавав рапортів з вимогою про продовження часу проходження служби, наказ командира не оскаржив. Тому, на думку відповідача, вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню (а.с.42-47).

На вказаний відзив представником позивача подана відповідь, у якій останній не погоджується з доводами, наведеними у відзиві, просить задовольнити вимоги в повному обсязі (а.с.24-27).

Ухвалою суду від 29.08.2019 відкрито провадження, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Згідно з ухвалою від 15.10.2019 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Після відкриття провадження у справі встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160,161 КАС України, тому її було залишено без руху.

В порядку усунення недоліків позовної заяви, позивачем до суду була подана відповідна заява (а.с.61-63)

Ухвалою від 26.11.2019 суд продовжив розгляд справи, призначено підготовче судове засідання на 09.12.2019.

Протокольною ухвалою від 09.12.2019 суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

Представник позивача Чуяшенко Д.О. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача Білера Ю.П. проти задоволення позовних вимог заперечив, просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що наказом командира Військової частини 2276 від 19.04.2019 №84 припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби в Національній гвардії України та виключено ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення 21.04.2019.

Згідно довідки-розрахунку від 19.04.2019 № 17 грошова компенсація вартості за не отримане речове майно ОСОБА_1 складає 45213,91 грн. (а.с. 9).

У зв`язку з не виплатою грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, представник позивача звернувся до ВЧ 2276 із адвокатським запитом від 26.07.2019 у якому серед іншого просив надати інформацію про отримання ОСОБА_1 речового майна та про розмір грошової компенсації вартості за не отримане речове майно (а.с. 10).

Військова частина 2276 листом від 06.08.2019 № 76-1669 повідомила про відсутність бюджетних призначень на закупівлю речового майна (а.с. 11).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституцій України).

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9-1 Закону № 2011-ХІІ забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок).

Цей Порядок визначає механізм виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку і Управління державної охорони (далі - військовослужбовці) грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація).

Виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Відповідно до п. 3 Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Таким чином з моменту звільнення, грошова компенсація має бути виплачена військовослужбовцю, який звільняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу військової частини з 21.04.2019, що підтверджується копією наказу від 19.04.2019 №84. Також в наказі передбачено, що грошова компенсація за не отримане речове майно складає 45213,91 грн.

Проте при звільненні зі служби зазначена компенсація не була виплачена позивачу.

Фактичний розрахунок при звільненні був проведений відповідачем лише 04.12.2019.

Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (дія якого поширюється на військовослужбовців Національної гвардії України).

Відповідно до п. 242 Положення після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Таким чином, всупереч положень щодо обов`язкового грошового, продовольчого та речового забезпечення, компенсація позивачу не отриманого речового майна виплачена не була, тобто остаточний розрахунок при звільненні проведений не був.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Приймаючи рішення про часткове задоволенні позовних вимог, суд керується принципом співмірності розміру недоплаченої суми (45213,91грн.) та розміром заявленої позивачем суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) (91624,92 грн.). При цьому суд бере до уваги істотність частки невиплаченої суми порівняно із середнім заробітком за несвоєчасний розрахунок, обставини, за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постанові від 27 квітня 2016 року по справі № 6-113цс16, яка є обов`язковою для всіх судів України.

Враховуючи викладене, а також те, що сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплата компенсації за речове майно) перевищує суму грошової компенсації вартості за не отримане речове майно, суд вважає за необхідне застосувати принцип співмірності, та стягнути на користь позивача середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період з 22.04.2019 по 04.12.2019 в розмірі 100% від суми грошової компенсації за не отримане речове майно, що становить 45213,91 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини 2276 Національної гвардії України про стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок - задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини 2276 Національної гвардії України (вул. Дачна, 9, с.Климентове, Охтирський район, Сумська область, код ЄДРПОУ 14323534) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільнені (невиплата компенсації за речове майно) за період з 22.04.2019 по 04.12.2019 в розмірі 45213,91 грн. (сорок п`ять тисяч двісті тринадцять грн. 91 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О. Бондар

Повний текст рішення виготовлений 13.12.2019.