Рішення № 86316676, 11.12.2019, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/6387/19

Провадження № 2/242/1659/19

РІШЕННЯ

іменем України

11 грудня 2019 року м.Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Коліщук З.М.,

секретар судового засідання Каменської А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 06 листопада 2019 року пред`явив позов до ДП «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування свої позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що він перебував з відповідачем у трудових відносинах та працював на ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» в якості стовбурового підземного з 11.07.1985 року по 31.05.2019 року. Наказом № 395к від 31.05.2019 року звільнений за власним бажанням на підставі п.3 ст.38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням колективного договору(несвоєчасною виплатою заробітної плати) з виплатою вихідної допомоги у розмірі трьох місячного середнього заробітку та з виплатою одноразової допомоги за стаж роботи в галузі в розмірі трьох середньомісячних заробітків. Станом на 06.11.2019 року відповідачем заробітну плату йому у повному обсязі не виплачено та заборгованість на день подання позову складає 42541 грн. 78 коп. Вважає, що відповідач таким чином порушив трудове законодавство, у зв`язку з чим просить стягнути з ДП «Селидіввугілля» на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 42 541 грн. 78 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31 травня 2019 року по день винесення судового рішення, а також судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити, покликаючись на викладені в ньому мотиви.

Представник відповідача ДП «Селидіввугілля» належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що з позовними вимогами не згодний у повному обсязі, оскільки станом на 02.12.2019 року не існує заборгованості ДП «Селидіввугілля» по заробітній платі перед позивачем. Керуючись висновками ВСУ по справі № 6-1207 цс 16, які викладені в Постанові від 06.07.2016 року, враховуючи тяжкий фінансовий стан ДП «Селидіввугілля», а також той факт, що доля невиплаченої заробітної плати в сумі боргу складає 0 грн., просив застосувати принцип співрозмірності при визначенні розміру відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи.

11.12.2019 року надав заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з дня звільнення по останній день розрахунку заробітної плати в серпні 2019 року та в частині стягнення невиплаченої суми разової вихідної допомоги порушення трудового законодавства та за довголітню працю в вугільній галузі) вважає правомірними, просив розглянути справу в його відсутність.

Позивач у своїй відповіді на відзив зазначив, що представником відповідача не надано жодного належного та допустимого доказу(первинного документу) в підтвердження факту переводу чи то зарахування грошових коштів у сумі 42 541 грн. 78 коп. на його зарплатний рахунок. Позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні, про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Частиною 2 ст. 247 ЦПК України встановлено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Ураховуючи наведене, суд постановив ухвалу про розгляд даної справи за відсутності всіх учасників справи та нездійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши матеріали справи, дав оцінку зібраним доказам, вважає, що неявка відповідача не є перешкодою для розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів про права та взаємовідносини сторін і позов слід задовольнити з наступних підстав.

Статтею 43 Конституція України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 81 ЦПК України встановлено обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Судом встановлено, що позивач із 11.07.1985 перебував у трудових відносинах з ДП «Селидіввугілля» ВП «шахта «Україна», про що свідчать записи у трудовій книжці (арк. справи 6-7).

Згідно запису № 21 трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 наказом № 395-к від 31.05.2019 року звільнено на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з невиконанням умов колективного договору(несвоєчасною виплатою заробітної плати) з виплатою вихідної допомоги у розмірі 3-місячного середнього заробітку з виплатою одноразової допомоги за стаж роботи в галузі в розмірі 3-х середньомісячних заробітків (арк. справи 7).

На час звільнення відповідач мав перед позивачем заборгованість по заробітній платі, яка складає 42541,78 грн., що підтверджується довідкою № 496, виданою ДП «Селидіввугілля» ВП «шахта «Україна» від 30.10.2019 року.

Згідно довідки № 555 від 09.12.2019 року, виданої ВП «шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» станом на 06.12.2019 року заборгованість по вихідній допомозі за невиконання умов колективного договору та по вихідній допомозі за довгорічну працю у вугільній промисловості за травень 2019 року складає 42541 грн. 78 коп.

З довідки № 566 від 11.12.2019 року, виданої ВП «шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» вбачається, що ОСОБА_1 при звільненні 31.05.2019 року не виплачено заборгованість по зарплаті у сумі 15146,15 грн., у тому числи помісячно: квітень 2019 р. -5361,25 грн.; травень 2019 р. - 9784,90 грн.; вихідна допомога за травень 2019 року 42541,78 грн., разом 57687,93 грн. Станом на 11.12.2019 року заборгованість по зарплаті ОСОБА_1 сплачено в повному обсязі у розмірі 15146 грн. 15 коп., заборгованість по вихідній допомозі за невиконання умов колективного договору та по вихідній допомозі за довгорічну працю у вугільній промисловості за травень 2019 року складає 42541 грн. 78 коп.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ст. 22 Закону України «Про оплату праці» суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

У частині першій статті 47КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган, повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, обов`язок із проведення з працівником розрахунку покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану плату.

Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику від підприємства сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату.

Відповідно до роз`яснень викладених у п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.99 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Суд не бере до уваги обставини представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо відсутності заборгованості перед позивачем по заробітній платі, оскільки з довідки № 566 від 11.12.2019 року, виданої ВП «шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» вбачається, що станом на 11.12.2019 року заборгованість по вихідній допомозі за невиконання умов колективного договору та по вихідній допомозі за довгорічну працю у вугільній промисловості за травень 2019 року складає 42541 грн. 78 коп. При цьому, остання виплата ОСОБА_1 проведена 22.08.2019 року.

Згідно із частиною першою статті 3 та статтею 4 Кодексу законів про працю України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, приписи якої кореспондуються із частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» № 95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

В цій частині суд також враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума заборгованості 42541 грн.78 коп., яка зазначена у довідці, виданій ДП «Селидіввугілля» належить до заробітної плати, тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що при звільненні позивача, відповідач свій обов`язок із проведення з працівником розрахунку не здійснив, а тому є підстави для застосування до відповідача відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену ст. 117 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП та статті 1 Закону України, "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

У статті 2 Закону України, "Про оплату праці" зазначено, що основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку з затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Належних та допустимих доказів того, що невиплата заробітної плати спричинена не з його вини, відповідачем не надано.

Середньоденна заробітна плата для розрахунку середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку визначається за правилами, встановленими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 за №100.

Відповідно до п. 2 Порядку, у випадку нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Згідно із п. 8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Судом встановлено, що позивачаОСОБА_1 звільнено 31.05.2019, повний розрахунок зі сплати заборгованості по заробітній платі ДП «Селидіввугілля» не здійснено, а тому є обґрунтовані підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Із розрахункових листів, наданих позивачем вбачається, що у травні 2019 році позивачу нараховано розмір заробітної плати за 5 робочих днів; останніми повними місяцями роботи позивача на підприємстві ВП «Шахта Україна» ДП «Селидіввугілля» є березень 2019 року та квітень 2019 року, кількість відпрацьованих днів у березні 2019 року складає 20 днів, розмір заробітної плати - 7334 грн. 79 коп.; у квітні 2019 складає 18 днів, розмір заробітної плати 8884 грн. 76 коп. - (арк. справи 9а).

Таким чином, середньоденна заробітна плата складає (7334, 79 грн. + 8884,76 грн.)=16219,55; (20 днів + 18 днів)= 38; 16219,55:38= 426 грн. 83 коп.

З урахування листа № 78/0/206/18 від 08.08.2018 року Мінсоцполітики України «Про розрахунок норми тривалості робочого часу в 2019 році» кількість днів затримки розрахунку позивача в 2019 році з розрахунку 31.05.2019 року (день звільнення) по 11 грудня 2019 року (день ухвалення судового рішення) склала 137 дні, а саме: червень 2019 року - 18 днів, липень 2019 року - 23 дні, серпень 2019 року - 21 день; вересень 2019 року - 21 день; жовтень 2019 року - 22 дні, листопад 2019 року -21 днів; грудень -11 днів.

Таким чином, сума компенсації за час затримки розрахунку станом на день розрахунку складає: 426,83 грн.(середньоденна заробітна плата) Х 137 (кількість днів затримки розрахунку) = 58475,71 грн.

Повно і всебічно з`ясувавши обставини по справі, надані суду докази, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, відповідно до ст. 263 ЦПК України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

З огляду на те, що судом позовні вимоги в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, задоволено у повному обсязі, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача по справі на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволеної частини вимогв розмірі 768 грн. 40 коп.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 223, 229, 247, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні- задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 42541(сорок дві тисячі п`ятсот сорок одна)грн. 78 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 58475 (п`ятдесят вісім тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 71 коп.

Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Суми, що підлягають стягненню, визначені без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано, і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , ІПН НОМЕР_3 .

Відповідач: Державне підприємство «Селидіввугілля», місцезнаходження - 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. К. Маркса, буд № 41, код ЄДРПОУ 33426253.

Повний текст рішення складено і підписано 11 грудня 2019 року.

Суддя З.М. Коліщук