Рішення № 86316326, 13.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4746/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту податкових та митних експертиз ДФС про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача:

- середній заробіток за час з 19 листопада 2018 року по 1 листопада 2019 року, в сумі 110307,69 грн.;

- моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

Ухвалою суду від 14.08.2019 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження; від 12.09.2019 року: продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів.

В судове засідання 26.11.2019 року сторони та/або їх представники не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду. (т.2 а.с.64)

26.11.2019 року позивачем до суду подана заява, вхід. № 44477/19, в якій останній просить продовжити розгляд справи без присутності позивача, у порядку письмового провадження. (т.2 а.с.66) Також 26.11.2019 року представником відповідача до суду подано заяву, вхід. № 44479/19, в якій останній просить, зокрема, продовжити розгляд справи без присутності представника відповідача в порядку письмового провадження. (т.2 а.с.65)

Виходячи з наведеного, керуючись положеннями ч. 3 ст. 194, ч.ч. 1, 3, 9 ст. 205 КАС України, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно зі змістом адміністративного позову та відповіді на відзив, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:

- ОСОБА_1 працювала начальником Одеського відділу з питань експертизи та досліджень Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень ДФС. 02.10.2012 року ОСОБА_1 отримала другу групу інвалідності. 21.02.2018 року отримала першу «Б» групу інвалідності (загальне захворювання). Наказом № 90-к від 20.04.2018 року Департаменту податкових та митних експертиз ДФС позивача було звільнено з займаної посади з 20.04.2018 року відповідно до п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України. Підставою для її звільнення стала довідка до акту огляду медико-соціальною експертизою комісією, серія 12ААА № 891763 від 21.02.2018 року. Тобто, у зв`язку з отриманням інвалідності. Не погоджуючись з наказом Департаменту податкових та митних експертиз ДФС № 90-к від 20.04.2018 року про її звільнення, позивач звернулась 16.05.2018 року до Одеського окружного адміністративного суду за захистом своїх порушених прав;

- 12 листопада 2018 року рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/2333/18 позовні вимоги були задоволенні. У своєму рішенні від 12.11.2018 року суд допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення її на посаді начальника Одеського відділу з питань експертизи та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС та в частині стягнення з Департаменту податкових та митних експертиз ДФС середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 6000,00 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу до П`ятого апеляційного адміністративного суду та 27.06.2019 року постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду по справі № 815/2333/18 рішення від 12 листопада 2018 року - залишено без змін, а апеляційну скарга Департаменту податкових та митних експертиз ДФС - залишено без задоволення;

- 19 листопада 2018 року наказом № 228-к позивача поновлено на роботі на посаді начальника Одеського відділу з питань експертизи та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС та виплачено середній заробіток за один місяць в межах суми 6000,00 грн., у відповідності з рішенням від 12.11.2018 року Одеського окружного адміністративного суду по справі № 815/2333/18. З цього часу, по теперішній час позивачу жодних виплат Департамент податкових та митних експертиз ДФС не проводив, у тому числі позивачу не нараховувалась та не сплачувалась заробітна плата, згідно штатного розпису. Тобто, з 19.11.2018 року по теперішній час позивач не отримує свою заробітну плату. Департамент податкових та митних експертиз ДФС відмовився сплачувати позивачу заробітну плату з 19.11.2018 року, мотивуючи тим, що оскаржуються рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року в П`ятому апеляційному адміністративному суді. Отже, позивач весь цей час позбавлена можливості нормально існувати. Саме ці обставини були предметом розгляду у суді першої інстанції;

- виходячи з наданих документів ДПМЕ ДФС, позивачем проведений остаточний розрахунок неотриманої ним заробітної плати, з вини роботодавця, відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу». ОСОБА_1 має право на отримання невиплаченої заробітної плати з дня поновлення на роботі. За цей час, позивач не отримав свою заробітну плату, яка має складатися з посадового окладу плюс доплата за вислугу років: з 19 листопада 2018 року по жовтень 2019 року включно, в загальній сумі 110307,69 грн. (детальний розрахунок позивача міститься у заяві про збільшення позовних вимог (т.2 а.с.38-39));

- позивачу не відомо, який зараз у неї середній заробіток за місяць, оскільки Департамент податкових та митних експертиз ДФС ці відомості приховує від позивача, приховує та вимагає, щоб вона прибула до Києву, при цьому відмовляється надати їй наказ про командирування з зазначенням відповідних виплат на поїздку, проживання та харчування. Отже, розрахунок невиплаченої їй заробітної плати має бути уточнений із урахуванням зміни середнього доходу на теперішній час та тривалістю судового розгляду з дня подачі цього позову. Обов`язок із виплати заборгованості покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану виплату. Стаття 117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату;

- позивач неодноразово зверталась до Департаменту податкових та митних експертиз ДФС з проханням виплатити їй заробітну плату, ознайомити її з функціональними обов`язками, визначити робоче місце, однак відповідач вимагав, щоб ОСОБА_1 прибула до м. Київ та заборонив допускати її до приміщення Одеського відділу з питань експертизи та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС;

- Законом прямо заборонено звільняти людину з роботи у зв`язку з її інвалідністю - ст. 161 КК України, заборонено не виплачувати заробітну плату - ст. 175 КК України, заборонено не виконувати рішення або ухвали суду - ст. 382 КК України. Таким чином, можливо дійти висновку, що відповідач, зловживаючи владою (ст. 364 КК України), порушує закони України і ці незаконні дії напряму спричиняють позивачу матеріальні та моральні збитки;

- внаслідок протиправних дій відповідача, позивачу завдано моральну шкоду. Позивач повинна докладати додаткових зусиль для організації свого життя та родини, зважаючи на економічний стан країни, знецінення національної валюти. Внаслідок незаконних дій відповідача, позивач зазнала душевні страждання, наслідком яких стало погіршення фізичного та духовного стану. Позивач є людиною похилого віку і через незаконні дії відповідача її переживання негативно вплинули на фізичний стан. Через погане самопочуття була вимушена звернутися до медичних закладів, а саме до Одеського державного медичного університету «Університетська клініка» через погіршення стану здоров`я у вересні 2018 року, що підтверджується довідкою № 8415 від 23.05.2019 року медичного закладу. Під час огляду лікарі з`ясували, що у позивача захворювання у вигляді МТС асциту, МТС канцероматозу, і що їй потрібне спеціальне лікування, але з вини відповідача позивач цього дозволити не має можливості;

- рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ст. 65 Закону № 1404);

- працівник не може бути допущено до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу (частина четверта ст. 24 КзпП). У разі поновлення на роботі працівника за рішенням суду новий трудовий договір з ним не укладається, а тільки скасовується факт звільнення;

- 15.11.2018 року прибула на виклик керівництва ДПМЕ ДФС за адресою їх розташування - м. Київ, просп. Степана Бендери, 8, корп. 8, витративши свої особисті кошти на транспорт, які їй ніхто не повернув та не збирається повертати, привезла свою трудову книжку, яку передала начальнику відділу кадрів та в подальшому наприкінці робочого дня він її повернув, без будь-яких записів. Отже, позивач надала можливість відповідачу - ДПМЕ ДФС, добровільно виконати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі № 815/2333/18. Та на той час, щоб не гаяти часу позивач відправила оригінал виконавчого листа до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ, який 19.11.2018 року було повернуто за підвідомчістю, оскільки боржник є державний орган;

- вимоги КЗпП передбачені ст. 29, у випадку позивача не можуть бути застосовані, оскільки її поновлено на роботі, а не заново прийнято.

Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, заперечень на відповідь на відзив та додаткових пояснень щодо окремих питань, які виникли при розгляді справи, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:

- постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019 року було залишено без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі № 815/2333/18, яким, зокрема, допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді начальника Одеського відділу з питань експертизи та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС;

- 13.11.2018 року відповідач засобами електронного зв`язку надіслав до Одеського окружного адміністративного суду заяву № 194/5/94-94-10-15 про надіслання копії судового рішення на електронну пошту, що підтверджується скріншотом з електронної пошти відповідача. Повний текст рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі № 815/2333/18 було складено 15.11.2018 року та відповідач отримав його засобами поштового зв`язку 27.11.2018 року, що підтверджується відповідною відміткою про отримання на листі Одеського окружного адміністративного суду № 815/2333/18/30956/18 від 15.11.2018 року;

- 15.11.2018 року позивач разом із заявою б/н від 15.11.2018 року надав відповідачу копії виконавчих листів по справі № 815/2333/18 щодо поновлення на посаді та стягнення коштів разом із трудовою книжкою позивача. На вимогу відповідача надати завірену належним чином копію рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі № 815/2333/18 або оригінал виконавчих листів позивач відповів відмовою та зазначив, що оригінал виконавчих листів знаходяться у відділі державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції м. Києва, про що також написав особисто у листі б/н від 15.11.2018 року. Враховуючи те, що станом на 15.11.2018 року відповідач не отримував належним чином завірену копію рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі № 815/2333/18, а також не отримував оригіналів виконавчих листів по справі № 815/2333/18, позивачу було повернуто трудову книжку в той же день - 15.11.2018 року, що підтверджується підписом про отримання трудової книжки на його заяві б/н від 15.11.2018 року;

- 16.11.2018 року відповідач отримав на електронну пошту від Одеського окружного адміністративного суду сканкопію рішення від 12.11.2018 року по справі № 815/2333/18 та одразу в телефонному режимі запропонував позивачу прибути до відповідача з документами, необхідними для поновлення на роботі. Одночасно з цим відповідачем було спрямовано на адресу позивача лист № 13/10/94-94-08-03 від 16.11.2018 року, в якому було запропоновано позивачу прибути до відповідача з необхідним пакетом документів для оформлення документів щодо поновлення на посаді на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі № 815/2333/18. Однак, позивач не прибув до відповідача, документів ніяких не надав. На наступний день з дня отримання судового рішення 19.11.2018 року, відповідач на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі № 815/2333/18, поновив на посаді позивача, згідно з наказом № 228-К від 19.11.2018 року;

- 21.11.2018 року відповідач отримав від позивача заяву б/н, датовану 13.11.2018 року із копіями виконавчих листів, виданих 12.11.2018 року Одеським окружним адміністративним судом по справі № 815/2333/18 щодо поновлення на посаді та стягнення коштів. 27.11.2018 року відповідач листом № 14/10/94-94-08-03, у відповідь на листи позивача б/н від 13.11.2018 року та від 15.11.2018 року повідомив позивача, що відповідачем виконано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі № 815/2333/18 в частині негайного поновлення позивача на посаді та повторно запропоновано прибути до відповідача для ознайомлення з наказом № 228-К від 19.11.2018 року та оформлення всіх необхідних документів;

- 04.12.2018 року відповідач отримав від позивача відповідь б/н, датовану 28.11.2018 року (на лист відповідача № 13/10/94-94-08-03 від 16.11.2018 року), в якій останній зазначив, що трудова книжка буде представлена ним відповідачу тільки після офіційного ознайомлення позивача з відповідним наказом про поновлення на посаді, але позивач так і не прибув до відповідача та не ознайомився з наказом про поновлення на роботі. У відповідь на лист позивача б/н від 28.11.2018 року відповідач листом № 16/10/94-94-08-03 від 12.12.2018 року в черговий раз запропонував позивачу прибути до відповідача для оформлення всіх необхідних документів щодо поновлення на посаді позивача;

- 12.12.2018 року відповідач у відповідь на лист № 14/10/94-94-08-03 від 27.11.2018 року отримав від позивача лист б/н від 03.12.2018 року, в якому позивач просив повторно надати йому для ознайомлення з наказом № 228-К від 19.11.2018 року. Позивачу листом № 17/10/94-94-08-03 від 22.12.2018 року, у відповідь на лист б/н від 03.12.2018 року було в котрий раз запропоновано прибути до відповідача для оформлення всіх необхідних документів у т.ч. наказом № 228-К від 19.11.2018 року;

- 03.01.2019 року відповідач отримав лист позивача б/н від 22.12.2018 року, в якому останній повідомив, що позивач вже прибув 15.11.2018 року до відповідача нібито на його вимогу, хоча відповідач не викликав 15.11.2018 року позивача та надав трудову книжку до відділу кадрів та підтвердив що йому трудову книжку було повернуто. Також позивач зазначив, що трудова книжка буде представлена ним відповідачу тільки після офіційного ознайомлення позивача з відповідним наказом про поновлення на посаді;

- 14.01.2019 року відповідач листом № 1/10/94-94-08-03 від 14.01.2019 року (у відповідь на лист позивача б/н від 22.12.2018 року) в черговий раз запропонував позивачу прибути до відповідача разом із трудовою книжкою. 14.02.2019 року відповідач отримав лист позивача б/н від 11.02.2019 року, в якому позивач вимагав ознайомити його з відповідним наказом на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі № 815/2333/18, на що відповідачем надано відповідь № 4/С/10/94-94-08-03 від 26.02.2019 року з вимогою прибути до відповідача;

- 27.03.2019 року відповідач отримав заяву позивача б/н від 27.03.2019 року, в якій вона зазначила, що після непрямого ознайомлення 26.03.2019 року з наказом № 228-К від 19.11.2018 року вона 27.03.2019 року поштою направила відповідачу трудову книжку і вийшла на своє безпосереднє місце роботи, але до управління з питань експертиз та досліджень було роз`яснено з яких причин. Начальником Одеського управління з питань експертиз та досліджень було роз`яснено позивачу, що вона не допускається до роботи у зв`язку з неознайомленням нею особисто з наказом № 228-К від 19.11.2018 року та не надання до відділу по роботі з персоналом відповідача необхідних документів для працевлаштування, що підтверджується доповідною запискою № 143/9/94-94-97-18 від 27.03.2019 року. Відповідач, 15.04.2019 року у відповідь на заяву б/н від 27.03.2019 року надіслав позивачу лист № 6/С/10/94-94-08-03 від 15.04.2019 року, в якому черговий раз повідомив позивача, що його поновлено на роботі відповідно до наказу № 228-К від 19.11.2018 року та запропонував позивачу прибути до відповідача для офіційного ознайомлення із зазначеним наказом;

- 02.04.2019 року відповідач отримав заяву позивача б/н від 26.03.2019 року разом із трудовою книжкою. В зазначеній заяві позивач написав, що 26.03.2019 року він отримав відповідь на відзив відповідача по справі № 815/2333/18 з додатками, в яких знаходилась копія наказу № 228-К від 19.11.2018 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » та після непрямого ознайомлення із зазначеним наказом позивач направив відповідачу трудову книжку та запропонував виплатити йому заробітну плату з 21.04.2018 року по теперішній час;

- 16.04.2019 року відповідач у відповідь на заяву позивача б/н від 26.03.2019 року надіслав йому лист № 7/С/10/94-94-08-03 від 16.04.2019 року, в якому зазначив, що в трудову книжку позивача було внесено відповідні записи та 15.11.2018 року трудову книжку було повернуто позивачу у зв`язку з відсутністю на той час у відповідача рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі № 815/2333/18, повідомлено, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі № 815/2333/18 в частині стягнення заробітної плати за вимушений прогул не набуло законної сили у зв`язку з його оскарженням до суду апеляційної інстанції, в черговий раз вимагав від позивача прибути до відповідача для офіційного ознайомлення з наказом № 228-К від 19.11.2018 року;

- 26.04.2019 року відповідач з листом відділу виконання рішень Департаменту ДВС міністерства юстиції України № 58912559/20.1/4 від 17.04.2019 року отримав постанову від 17.04.2019 року про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 815/2333/18 від 12.11.2018 року про поновлення позивача на посаді. Виконавче провадження з примусового виконання було закінчено 12.06.2019 року згідно постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення суду. Відповідно до п. 5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа вносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Враховуючи викладене відповідач вважає, що позивач зазначив у заяві б/н від 15.11.2018 року неправдиву інформацію, щодо знаходження оригіналу виконавчого листа в Оболонському районному управлінні юстиції, так як оригінал зазначеного виконавчого документа у період з 13.11.2018 року по 16.04.2019 року скоріш за все знаходився в позивача та він його нікому не пред`являв. Доказом знаходження зазначеного виконавчого листа в позивача станом на 13.11.2018 року є його заяви до відповідача б/н від 13.11.2018 року від 13.11.2018 року та б/н від 15.11.2018 року з додаванням до неї копії виконавчого листа;

- 06.05.2019 року відповідач отримав лист позивача б/н від 27.04.2019 року в якому вона підтвердила отримання листів відповідача № 6/С/10/94-94-08-03 від 15.04.2019 року та № 7/С/10/94-94-08-03 від 16.04.2019 року згідно якого позивач просила визначити її посадові обов`язки та робоче місце, а також просила направити на її адресу наказ відповідача про відрядження та виплатити кошти на відрядження на що відповідач надіслав позивачу лист № 8/ДНЗ/10/94-94-08-03 від 20.05.2019 року, в якому зазначив, що для вирішення питань викладених у заяві від 27.04.2019 року позивачу необхідно прибути за адресою місцезнаходження відповідача. На аналогічну заяву позивача б/н від 21.06.2019 року відповідач надав аналогічну відповідь № 10/ДЗН/10/94-94-08-03 від 16.07.2019 року;

- 08.08.2019 року відповідач надіслав позивачу листа № 102/6/94-94-04-03-01-13 від 08.08.2019 року «Про надання письмових пояснень про відсутність на роботі», в якому зазначив, що з 19.11.2018 року по теперішній час позивач не приступив до роботи в ДПМЕ ДФС за адресою: 04073, м. Київ, просп. Степана Бандери, 8, корп. 8; просив надати пояснення відсутності відповідача на роботі та додати документи яким підтверджується відсутність на роботі з поважних причин; повідомив що в разі ненадання письмових пояснень у 10-денний термін з дня отримання даного листа відповідач буде вважати це як відмову від надання позивачем письмових пояснень;

- 21.08.2019 року відповідач отримав лист позивача б/н від 16.08.2019 року, в якому вона підтвердила отримання листа відповідача № 102/6/94-94-04-03-01-13 від 08.08.2019 року, зазначила що готова прибути до відповідача для надання пояснень особисто та просила направити на її адресу наказ відповідача про відрядження та виплатити кошти на відрядження. Але позивач разом із зазначеним листом не надала відповідачу письмових пояснень причин відсутності на роботі та не надала документів які підтверджують відсутність позивача на роботі з поважних причин. Відповідач вважає, що для надання письмових пояснень з документами підтверджуючими поважність причин відсутності на роботі не обов`язково особисто прибути до відповідача, а можливо як просив відповідач направити зазначені документи поштою на адресу відповідача;

- позивач є державним службовцем, а тому відповідно до п. 8 ст. 8 Закону України «Про державну службу» зобов`язаний виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень передбачених Конституцією та законами України, але позивачем дані зобов`язання не виконуються;

- позивач усіляко ухиляється від ознайомлення під розпис з наказом № 228-К від 19.11.2018 року, а ознайомлення позивача з наказом № 228-К від 19.11.2018 року під розпис, як вважає відповідач є фактом допущення позивача до роботи і основними її умовами;

- відповідачем на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі № 815/2333/18 виплачено середній заробіток за один місяць в межах суми 6000,00 грн. (з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів у сумі 1170,00 грн., з яких: ПДФО (18%) - 1080,00 грн., військовий збір (1,5%) - 90,00 грн.) та перераховано на картковий рахунок позивача 4830,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 20.11.2018 року № 951 та реєстром на перерахування середнього заробітку на особові рахунки за листопад 2018 року;

- у зв`язку із закінчення апеляційного оскарження і залишенням без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі № 815/2333/18, відповідачем 23.07.2019 року було виплачено позивачу залишок заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 28115,03 грн. (нарахований залишок середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 34957,20 грн. з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів у сумі 6820,17 грн., з яких: ПДФО (18%) - 6295,54 грн., військовий збір (1,5%) - 524,63 грн.), що підтверджується платіжним дорученням № 554 від 23.07.2019 року та реєстром на перерахування згідно рішення суду на особові рахунки за липень 2019 року;

- враховуючи факт виплати позивачу грошових коштів у сумі більш ніж 30000,00 грн. відповідач вважає твердження позивача стосовно відсутності коштів для прибуття до відповідача такими що не заслуговують на увагу;

- отже, для виконання вимог ст. 29 КЗпП відповідач з моменту поновлення позивача на роботі з 19.11.2018 року, постійно вимагав від позивача прибути до роботодавця для інформування останнього про умови праці, інструктажу з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони та оформлення всіх необхідних документів для допуску позивача до роботи, але позивач ігнорував зазначені виклики відповідача та не з`являвся до відповідача;

- нормами чинного законодавства чітко не визначено поняття фактичного допуску робітника до робіт, а тому відповідач вважає що фактичний допуск робітника до виконання робіт повинен врегулюватися локальними нормативними актами роботодавця. За загальним правилом робітник допускається до виконання роботи після виконання роботодавцем вимог ст. 29 КЗпП та після ознайомлення під розпис з наказом про призначення на роботу, так як підпис робітника про ознайомлення з наказом про призначення на роботу підтверджує, що робітник ознайомлений з його правами та обов`язками та основними умовами праці;

- позивач з моменту звільнення за наказом № 90-К від 20.04.2018 року, який в подальшому було скасовано рішенням суду, не виконував роботу у відповідача більше року, а тому перед початком роботи позивач в обов`язковому порядку повинен був пройти інструктаж з питань охорони праці та здати іспит у вигляді письмового опитування, але він починаючи з дати поновлення на посаді - 19.11.2018 року не проходив інструктажу з питань охорони праці та взагалі не з`являвся на роботі, а тому міг бути допущеним відповідачем до роботи без проходження інструктажу і перевірки знань з охорони праці. Доказом не проходження позивачем інструктажу і перевірки знань з охорони праці є - доповідна записка № 244/9/94-94-03-03-06 від 03.09.2019 року головного державного інспектора відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури ДПМЕ ДФС Івасенка В.І.;

- позивач 21.02.2018 року отримала першу «Б» групу інвалідності, а тому у відповідності до ст. 172 КЗпП у випадках, передбачених законодавством, на власника або уповноваженого органу покладається обов`язок організувати навчання, перекваліфікацію і працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до медичних рекомендацій, встановити на їх прохання неповний робочий день або неповний робочий тиждень та створити пільгові умови праці. Але для виконання вищевикладених вимог необхідна особиста присутність позивача в роботодавця, а позивач як зазначив відповідач раніше, на неодноразові вимоги відповідача не з`являвся до роботодавця з 19.11.2018 року по теперішній час;

- у період з 19.11.2018 року по теперішній час позивач з незрозумілих причин не з`являється на роботі, роботу не виконував, на письмову вимогу відповідача не надає письмових пояснень щодо відсутності на роботі, не надавав відповідачу листків непрацездатності, а тому відсутні підстави для нарахування позивачу заробітної плати за період з 19.11.2018 року по теперішній час;

- факт відсутності позивача на роботі підтверджується актами про відсутність позивача на роботі № 331/9/94-94-87-18 від 29.07.2019 року, актами від 07.08.2019 року та від 30.08.2019 року, табелями обліку використання робочого часу за період з 19.11.2018 року по 30.08.2019 року, в яких в графіку обліку робочого часу зазначено НЗ - неявка з невизначених причин;

- позивачем не було доведено належними та допустимими доказами, що відповідачем завдано шкоди, яка в подальшому призвела до виникнення у позивача перелічених нею захворювань та що між винними за думкою позивача діями відповідач і погіршенням стану здоров`я позивача, виникненням у неї зазначених захворювань є безпосередній причинний зв`язок;

- позивач за період з 19.11.2018 року по теперішній час, жодного дня не працював у відповідача, ігноруючи вимоги відповідача з`явитися на роботі, намагається безпідставно стягнути грошові кошті;

- під час відвідування 15.11.2018 року позивачем не надавався відповідачу примірник судового рішення та зазначене судове рішення станом на 15.11.2018 року відсутнє в відповідача. З метою негайного виконання рішення відповідачем на адресу суду було надіслано листа від 13.11.2018 року № 194/5/94-94-10-15 з проханням надіслати копію рішення для оформлення платіжних документів на здійснення виплати середнього заробітку за один місяць у відповідності до вимог, встановлених главою 3 «Розрахунки із застосуванням платіжних доручень» та додатком 7 постанови Національного банку України від 21.01.2004 року № 22 «Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті» (із змінами). Зокрема, в графі «призначення платежу» необхідно вказати документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Крім того, в платіжному дорученні обов`язковим реквізитом є номер рахунку отримувача коштів. Заяву ОСОБА_1 із необхідними реквізитами рахунку отримувача ДПМЕ ДФС отримано 15.11.2019 року. Копію рішення в електронному вигляді ДПМЕ ДФС отримано 16.11.2018 року (17, 18 листопада 2018 року - вихідні дні). 19.11.2019 року видано наказ ДПМЕ ДФС № 228-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » та 20.11.2019 року підготовлено платіжні документи на виплату середнього заробітку за один місяць з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів. Одночасно відповідач зазначає, що формулювання в наказі про поновлення на роботі повинно відповідати тексту судового рішення, з метою виключення подальшого оскарження позивачем такого наказу, Позивачу 15.11.2018 року повернуто трудову книжку та роз`яснено, що після отримання тексту судового рішення його буде запрошено до відповідача для оформлення всіх необхідних документів з поновлення на посаді за рішенням суду. Однак позивач, після видання відповідачем наказу від 19.11.2018 року про поновлення позивача на посаді, на неодноразові вимоги відповідача з`явитися на роботу та надати документи необхідні для оформлення поновлення на роботі, на роботі не з`являвся, трудову книжку позивача було отримано відповідачем засобами поштового зв`язку лише 02.04.2019 року;

- відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» № 301 від 27.04.2013 року при влаштуванні на роботу працівники зобов`язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку, тобто даним пунктом визначено обов`язок, а не право працівника при влаштуванні (поновленні) на роботу надавати роботодавцю трудову книжку;

- згідно з трудовим законодавством, зокрема зі ст. 24 КЗпП, укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Також трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи. Пленум Верховного суду України у п. 34 Постанови «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року роз`яснив, що стосовно до правил ст. 24 КЗпП рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу. Таким чином, у законодавстві чітко зазначено, що виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з дня видачі наказу або розпорядження про поновлення на роботі;

- якщо позивач вважав що відповідачем протиправно не виконується рішення суду стосовно поновлення його на роботі, то він у відповідності до ст. 383 КАС України мав право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності вчинених відповідачем, але позивач не подавав такої заяви до суду;

- разом з відповіддю на відзив позивач надіслав копію повідомлення Оболонського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва ГТУ юстиції у м. Києві про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 19.11.2018 року. Тобто оригінали виконавчих листів по справі № 815/2333/18 з 19.11.2019 року находились у позивача. 26.04.2019 року відповідач з листом відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України № 58912559/20.1/4 від 17.04.2019 року отримав постанову від 17.04.2019 року про відкриття виконавчого провадження по виконавчому листу № 815/2333/18 від 12.11.2018 року про поновлення позивача на посаді. Виконавче провадження з примусового виконання було закінчено 12.06.2019 року згідно постанови про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку з повним та фактичним виконанням рішення суду. Таким чином, оригінал зазначеного виконавчого листа в період з 19.11.2018 року по 16.04.2019 рік скоріш за все знаходився в позивача та він його нікому не пред`являв. При цьому позивач, якому на момент пред`явлення повторно до виконання виконавчого листа було достеменно відомо про поновлення його на посаді та видачу відповідачем наказу про поновлення на посаді, повторно пред`явив до примусового виконання виконавчий лист;

- якщо працівник не з`являється на роботу, порушення з боку роботодавця немає і він не несе відповідальності за нез`явлення працівника на робочому місці. Приписи КЗпП не вимагають від роботодавця повідомляти поновленому працівнику про прийняття наказу. Враховуючи те, що таке судове рішення виконується негайно - тож працівник вважається таким, що вже повідомлений судом про його поновлення на роботі. Відповідач зазначає, що позивачу було добре відомо про те, що рішення суду в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання, так як він був присутнім 12.11.2018 року у судовому засіданні по справі № 815/2333/18 щодо поновлення його на роботі, а також його обізнаність щодо поновлення на посаді підтверджують відправлені ним 13.11.2018 року та надані 15.11.2018 року відповідачу копії виконавчих листів по справі № 815/2333/18;

- отже, рішення суду від 12.11.2018 року про поновлення позивача на роботі було фактично виконано відповідачем 19.11.2018 року. Однак, як вбачається з табелю обліку використання робочого часу за листопад 2018 року - серпень 2019 року, актів про відсутність на роботі, позивач до виконання роботи не приступив, надані доручення відповідача стосовно надання документів для влаштування на роботу і прибуття до відповідача для фактичного ознайомлення з наказом про поновлення на роботі та робочі обов`язки не виконав, на робоче місце не з`явився;

- виходячи з положень Кодексу Законів про працю України, Закону України «Про оплату праці» заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов`язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності;

- відповідачем починаючи з 16.11.2018 року постійно пропонувалось позивачу подати у відділ кадрів паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру платника податків, трудову книжку, було письмово повідомлено про те що він поновлений на посаді що підтверджується листами ДПМЕ ДФС: №14/10/94-94-08-03 від 27.11.2018 року, який було отримано позивачем 03.12.2018 року, що підтверджується повідомленням поштамту про вручення відправлення № 0313408701838, а також особисто позивачем про отримання листа № 14/10/94-94-08-03 від 27.11.2018 року в листі б/н від 03.12.2018 року; № 6/С/10/94-94-08-03 від 15.04.2019 року, який було отримано позивачем 26.04.2019 року, що підтверджується повідомленням поштамту про вручення відправлення № 0407600018143, а також особисто позивачем про отримання листа № 6/С/10/94-94-08-03 від 15.04.2019 року в заяві б/н від 21.06.2019 року; № 102/6/94-94-04-03-01-13 від 08.08.2019 року який було отримано позивачем 13.08.2019 року, що підтверджується повідомленням поштамту про вручення відправлення № 0407600154691, а також особисто позивачем в листі б/н від 16.08.2019 року в якому вона підтвердила отримання листа відповідача № 102/6/94-94-04-03-01-13 від 08.08.2019 року. Однак, позивач після відвідування 15.11.2018 року відповідача, залишив підприємство та на роботу не з`являвся;

- відповідачем було складено акт від 29.07.2019 року про відсутність позивача на робочому місці в період з 19 листопада 2018р. по 29.07.2019 року та акт від 19.09.2019 року про відсутність позивача на робочому місці в період з 12.11.2018 року по 19.09.2019 року. До позивача надсилались листи з вимогою надати письмові пояснення та документі підтверджуючі поважність причин відсутності на роботі, але позивач проігнорував зазначені листи, пояснень та підтверджуючих документів з причин відсутності на роботі не надав. Таким чином, відповідач вважає, що позивач не повідомив адміністрацію підприємства про причини своєї відсутності на роботі, а відповідач вжив усіх доступних заходів для перевірки причини відсутності позивача на роботі;

- відповідно до Постанови Кабінету міністрів України № 941 від 14.12.2016 року Спеціалізовану лабораторію з питань експертизи та досліджень було перейменовано в Департамент податкових та митних експертиз (далі - ДПМЕ ДФС), отже вимога позивача про надання відповідачем техніко-економічного обґрунтування необхідності перейменування Одеського відділу з питань експертизи та досліджень в Одеське управління з питань експертизи та досліджень виходить за межі компетенції відповідача;

- наказом ДФС України від 23.02.2017 року № 126 було введено в дію структуру ДПМЕ ДФС в якої замість Одеського відділу з питань експертизи та досліджень було передбачено Одеське управління з питань експертизи та досліджень. Наказом ДПМЕ ДФС від 21.03.2017 року № 44 було введено в дію організаційну структуру ДПМЕ ДФС до якої замість Одеського відділу з питань експертизи та досліджень було включено Одеське управління з питань експертизи та досліджень із новою структурою. Вищезазначені накази ДФС України від 23.02.2017 року № 126 та наказ ДПМЕ ДФС від 21.03.2017 року № 44 є чинними, позивачем не оскаржувалися та не є предметом розгляду даної справи. У зв`язку з введенням до структури ДПМЕ ДФС Одеського управління з питань експертизи та досліджень наказом ДПМЕ ДФС від 29.03.2017 року № 76-К було оголошено конкурс на зайняття вакантних посад державної служби категорії «Б» та «В», в тому числі на: начальника Одеського управління з питань експертизи та досліджень; заступника начальника Одеського управління з питань експертизи та досліджень - начальника відділу досліджень хімічної та промислової продукції; начальника відділу досліджень харчової продукції Одеського управління з питань експертизи та досліджень. При цьому позивач на той час працювала та погоджувалась як з наказом ДФС України від 23.02.2017 року № 126 так і з наказом ДПМЕ ДФС від 21.03.2017 року № 44. Позивач брала участь у вищезазначеному конкурсі на зайняття вакантної посади начальника Одеського управління з питань експертизи та досліджень ДПМЕ ДФС, але за результатами конкурсу не пройшла конкурсний відбір на зазначену посаду, позивач зайняла третє місце з трьох претендентів на зазначену посаду. Позивач погодилась з результатами конкурсу та їх не оскаржувала. З дня оголошення результатів вищезазначеного конкурсу, а саме з 11.05.2017 року позивач пішла на лікарняний на якому перебувала з травня 2017 року по дату звільнення - 20.04.2018 року з одночасним використанням відпусток за зазначений період. 21.02.2018 року ОСОБА_1 визнано інвалідом першої групи «Б», про що зазначено у листку непрацездатності № 194624 від 14.02.2018 року серії АДЖ № 328140 виданого КУ «Міська поліклініка № 6» м. Одеса, вул. Маршала Говорова, 26а, який отримано ДПМЕ ДФС засобами поштового зв`язку 29.03.2018 року. 20.04.2018 року позивача було звільнено з займаної посади у зв`язку з невідповідністю займаній посаді внаслідок стану здоров`я, п. 2 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі №815/2333/19 було допущене негайне виконання в частині поновлення позивача на посаді начальника Одеського відділу з питань експертизи та досліджень ДФС. 19.11.2018 року наказом ДПМЕ ДФС № 228-к на виконання рішення суду від 12.11.2018 року було поновлено позивача на посаді начальника Одеського відділу з питань експертизи та досліджень ДФС. Таким чином, у період з моменту поновлення на посаді по теперішній час позивач на роботі не з`являється, не надає на письмову вимогу відповідача письмових пояснень причин відсутності на роботі та не надає документів які підтверджують відсутність позивача на роботі з поважних причин. Відповідач зазначає, що на даний час в штатному розпису підприємства відсутня посада начальника Одеського відділу з питань експертизи та досліджень ДПМЕ ДФС та вона не вносилась через відсутність позивача на роботі;

- розрахунок вихідної допомоги ОСОБА_1 було проведено відповідачем у відповідності до останнього абзацу пункту 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (зі змінами) за умовами оплати праці, які діяли на момент виконання наказу ДПМЕ ДФС від 19.11.2018 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », а саме: додаток 2 до наказу Державної фіскальної служби України від 22.06.2018 року № 393 «Про внесення змін до наказу ДФС від 29.01.2018 року № 52», яким затверджено посадові оклади керівних працівників і спеціалістів головних управлінь в областях, м. Києві, Офісу великих платників податків, митниць, спеціалізованих департаментів ДФС; постанова кабінету Міністрів України від 18.01.2017 року № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.01.2018 року № 24 «Про впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2018 році».

- посилання позивача на ч. 1 ст. 52 Закону України «Про державну службу» відповідач вважає помилковим, тому що в даній статті йдеться річ про складову заробітної плати, а не про середній заробіток, який намагається стягнути позивач;

- відповідно до ст. 94 КЗпП заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, а як підтвердив у судовому засіданні позивач він в спірний період з 19.11.2018 року по теперішній час був відсутній на своєму робочому місці та не виконував роботу в відповідача.

Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню повністю, з таких підстав.

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 року по справі № 815/2333/18 (т.1 а.с.61зв.-67), яке постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2019 року залишено без змін (т.1 а.с.20-23), зокрема:

- визнано протиправним та скасовано наказ Департаменту податкових та митних експертиз ДФС №90-к від 20 квітня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з Департаменту податкових та митних експертиз ДФС згідно п.2 ст.40 Кодексу законів про працю України;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Одеського відділу з питань експертизи та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС з 20 квітня 2018 року;

- стягнуто з Департаменту податкових та митних експертиз ДФС на користь ОСОБА_1 заробітну плату за вимушений прогул, починаючи з 21 квітня 2018 року по 12 листопада 2018 року в розмірі 40975,20 грн. (сорок тисяч дев`ятсот сімдесят п`ять гривень двадцять копійок) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів;

- допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Одеського відділу з питань експертизи та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС та в частині стягнення з Департаменту податкових та митних експертиз ДФС середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць - 6000,00 (шість тисяч гривень 00 коп.) з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів;

- в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Наказом Департаменту податкових та митних експертиз ДФС від 19.11.2018 року № 228-к «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » (т.1 а.с.60) на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі № 815/2333/18 наказано:

- скасувати наказ Департаменту податкових та митних експертиз ДФС № 90-к від 20 квітня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з Департаменту податкових та митних експертиз ДФС згідно п. 2 ст. 40 Кодексу законів про працю України;

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Одеського відділу з питань експертизи та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС з 20 квітня 2018 року;

- заступнику начальника відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності - заступнику головного бухгалтера Пантєлєєвій С.В. виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за один місяць в межах суми 6000,00 грн., з вирахуванням з вказаної суми належних до сплати податків і зборів.

Судом також встановлено, що у листі Відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності Департаменту податкових та митних експертиз ДФС (ДПМЕ ДФС) № 201/9/94-94-05-22 від 29.08.2019 року (т.1 а.с.140-142), наданого на виконання ухвали суду, зазначено таке:

- штатний розпис - документ, що встановлює для підприємства, установи, організації структуру, штати та посадові оклади працівників (лист Мінсоцполітики від 27.06.2007 № 162/06/187-07 «Щодо штатного розпису» У штатному розписі містяться назви посад, чисельність персоналу і оклади по кожній посаді. Для бюджетних установ типова форма затверджена наказом Мінфіну від 18.01.2002 № 57;

- штатний розпис згідно абзацу 1 п. 45 постанови КМУ від 28.02.2002 № 228 «Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження і основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» затверджується в місячний строк з початку року;

- перший екземпляр затвердженого шатного розпису залишається в канцелярії, а копії прямують у відділ по роботі з персоналом для набору працівників і складання звітів, та в відділ фінансування, бухгалтерського обліку та звітності - для нарахування заробітної плати;

- якщо в штатному розписі відсутні вакантні посади, то працедавець не може прийняти на роботу нових працівників;

- протягом року до штатного розпису може бути внесено зміни в разі введення (виведення) штатних одиниць, змін розміру посадових окладів, а також змін суттєвих умов оплати праці (назв посад, розрядів, категорій тощо);

- штатний розпис ДПМЕ на 2019 рік, затверджений в.о. Голови Державної фіскальної служби України О. Власовим 18.01.2019 року, введений в дію наказом ДПМЕ ДФС від 29.01.2019 № 10 «Про введення в дію штатного розпису на 2019 рік»;

- відповідно до ст. 94 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) заробітна плата - це винагорода, обчислена як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу;

- розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується;

- статтею 98 КЗпПУ передбачено, що оплата працівників установи і організацій, що фінансується з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевої, регіональних угод, колективний договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів;

- так, зокрема ст. 50 Законом України від 10.12.2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (далі - Закон) оплата праці державного службовця складається з: посадового окладу; надбавки за вислугу років; надбавки за ранг державного службовця; премії (у разі встановлення);

- джерелом формування фонду оплати праці державних службовців є державний бюджет (ст. 51 Закону);

- статтею 52 Закону передбачено надбавки, доплати та премії;

- зокрема, надбавки за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожен календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу;

- розмір надбавки за ранг державного службовця визначається Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах служби;

- постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2017 № 15 «Питання оплати праці працівників державних органів» (зі змінами) упорядковано умови оплати праці працівників державних органів, а саме затверджено: схеми посадових окладів на посадах державної служби за групами оплати праці з урахуванням юрисдикції державних органів; розмір надбавок до посадових окладів за ранги державних службовців; положення про застосування стимулюючих виплат державних службовцям;

- Порядок нарахування, виплати премії, встановлення та виплати деяких надбавок державним службовцям ДПМЕ ДФС передбачено наказом ДПМЕ від 12.04.2017 № 82 «Про порядок організації бухгалтерського обліку та про деякі фінансові питання» (далі - наказ ДПМЕ ДФС);

- у зміцненні трудової дисципліни та підвищенні продуктивності праці важливу роль відіграють контроль своєчасності явок на роботу, облік відпрацьованого часу та часу залишення роботи. В ДПМЕ встановлено певний трудовий режим, що включає систему реєстрації виходу і уходу з роботи, розпорядок трудового дня, регламентацію праці щодо вихідних і робочих днів та ін.;

- контроль за дотриманням розпорядку трудового дня здійснюється за допомогою табельного обліку і формалізується у вигляді табеля обліку використання робочого часу, форма якого затверджена наказом ДПМЕ ДФС;

- табель - це іменний список працівників у розрізі відповідних структурних підрозділів. У ньому фіксуються такі дані: прізвище, ім`я та по батькові працівника кількість відпрацьованих днів і годин;

- обов`язки по веденню табельного обліку покладається на працівника структурного підрозділу. Зазначена особа на початку місяця заповнює необхідні реквізити відповідно до даних обліку особового складу;

- впродовж місяця у табелі у вигляді умовних позначень фіксується інформація про приходи та неявки на роботу на основі відповідних документів - наказів про прийняття на роботу або звільнення, наказів на відрядження, довідок про виклик у військомат, до суду, листів про тимчасову непрацездатність тощо;

- при системі оплати праці з нарахуванням авансових виплат працівникам табель заповнюється двічі: за першу половину місяця - для нарахування авансових платежів, за весь місяць - для розрахунку суми заробітної плати за місяць. В кінці місяця у табелі підраховується загальна кількість відпрацьованих і невідпрацьованих днів. Заповнений відповідним чином табель подається в бухгалтерію, де проводиться нарахування заробітної плати;

- в табелях обліку використання робочого часу Одеського управління з питань експертизи та досліджень табелів обліку за період з 19.11.2018 по 31.07.2019 року по начальнику Одеського відділу з питань експертиз та досліджень ОСОБА_1 відсутні підставі для нарахування заробітної плати за період з 19.11.2018 по теперішній час;

- крім того, протягом листопада 2018 року та серпня 2019 року до відділу фінансування, бухгалтерського обліку та звітності листки по тимчасовій непрацездатності ОСОБА_1 не надходили;

- згідно статті 32 Закону України від 23.09.1999 № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» передбачено граничні строки набуття права на матеріальне забезпечення, визначене статтею 20 цього Закону застрахованих осіб та отримувачів допомоги. Так, матеріальне забезпечення виплачується, якщо звернення за його призначенням надійшло не пізніше двадцяти календарних місяців з дня відновлення працездатності, встановлення інвалідності, закінчення відпустки у зв`язку з вагітністю та пологами, смерті застрахованої особи або члена сім`ї, який перебував на її утриманні.

Відповідно до актів, складених працівниками Департаменту податкових та митних експертиз ДФС (т.1 а.с.143-144):

- від 07.08.2019 року: в період з 19.11.2018 по теперішній час, тобто до 07.08.2019 включно, ОСОБА_1 не виконала рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі № 815/2333/18 не приступила до виконання обов`язків начальника Одеського відділу з питань експертизи до досліджень ДПМЕ ДФС;

- від 30.08.2019 року: в період з 08.08.2018 по теперішній час, тобто до 30.08.2019 включно, ОСОБА_1 не виконала рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2018 у справі № 815/2333/18 не приступила до виконання обов`язків начальника Одеського відділу з питань експертизи до досліджень ДПМЕ ДФС.

Згідно з актами, складеними комісією Одеського управління з питань експертиз та досліджень ДПМЕ ДФС (т.1 а.с.145, т.2 а.с.43):

- від 29.07.2019 року: начальник Одеського відділу з питань експертизи та досліджень ОСОБА_1 відсутня на роботі в період з 19.11.2018 року по 29.07.2019 року включно;

- від 12.11.2019 року: начальник Одеського відділу з питань експертизи та досліджень ОСОБА_1 відсутня на роботі в період з 19.11.2018 року по 12.11.2019 року включно.

Відповідно до Табелю обліку використання робочого часу Одеського управління з питань експертиз та досліджень, за формою № П-5 затверджено наказом Держкомстату України 05.12.08 № 489, у період з 19.11.2018 року по 30.08.2019 року ОСОБА_1 значиться як «НЗ» - неявка з невизначених причин. (т.1 а.с.146-155)

Посилаючись на ст.ст. 115, 117 КЗпП України, позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час з 19 листопада 2018 року по 1 листопада 2019 року, в сумі 110307,69 грн., та моральну шкоду у розмірі 50000,00 грн.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються вимоги, позивачем суду також надано, зокрема, копії (т.1 а.с.25-39; 205-207; т.2 а.с.13):

- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісію Серія 12 ААА № 891763 від 21.02.2018 року;

- довідки відповідача від 11.10.2018 року № 05-180 про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 , яка працювала в Департаменті податкових та митних експертиз ДФС на посаді начальника Одеського відділу з питань експертизи та досліджень;

- довідки Одеського державного медичного університету Університетська клініка № 8415 від 23.05.2019 року із встановленням певного діагнозу;

- заяв, листів позивача, адресованих відповідачу: від 28.11.2018 року; від 22.12.2018 року; від 26.03.2019 року; від 11.02.2019 року; від 27.03.2019 року; від 27.04.2019 року; від 21.06.2019 року;

- листів відповідача, адресованих позивачу: від 15.04.2019 року № 6/С/10/94-94-08-03; від 16.04.2019 року № 7/С/10/94-94-08-03; від 20.05.2019 року № 8/ДЗН/10/94-94-08-03; від 16.07.2019 року № 10/ДЗН/10/94-94-08-03;

- акту від 13.09.2019 року складений про те, що ОСОБА_1 , начальник Одеського відділу з питань експертиз та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, протягом листопада 2018 року по серпень 2019 року неодноразово знаходилась на території Одеського управління з питань експертизи та досліджень та Одеської митниці ДФС за адресою: м. Одеса, вул. Гайдара, 21а;

- електронного авіаквитка № 72324873 дата 13.11.2018;

- повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання від 19.11.2018 року;

- довідки Одеська міського центру зайнятості від 13.09.2019 № 2371/20/03 про те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не зареєстрована, як безробітна в Одеському міському центрі зайнятості станом на 13.09.2019.

На доведення обставин, на яких ґрунтуються заперечення, відповідачем надано копії, зокрема (т.1 а.с.68-175, 214-233, 234-235; т.2 а.с.29-31):

- заяв, листів позивача, адресованих відповідачу: від 15.11.2018 року; від 27.03.2019 року;

- виконавчих листів по справі № 815/2333/18;

- листів відповідача, адресованих позивачу: від 16.11.2018 року № 13/10/94-94-08-03; від 14.01.2019 року № 1/10/94-94-08-03; від 26.02.2019 року № 4/С/10/94-94-08-03;

- листа Одеського управління з питань експертиз та досліджень, адресованого відповідачу, від 27.03.2019 року;

- попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 ;

- платіжного доручення № 951 від 20 листопада 2018 року щодо перерахування на картковий рахунок середнього заробітку у розмірі 4830,00 грн.;

- реєстру на перерахування середнього заробітку на особові рахунки за листопад 2018 року;

- платіжного доручення № 554 від 23 липня 2019 року щодо перерахування на картковий рахунок середній заробіток у розмірі 28155,03 грн.;

- реєстру на перерахування згідно рішення суду на особливі рахунки за липень 2018 року;

- платіжного доручення № 271 від 20 квітня 2018 року щодо перерахування на картковий рахунок допомоги при звільненні у розмірі 3622,00 грн.;

- реєстру на перерахування вихідної допомоги на особові рахунки за квітень 2018 року;

- платіжного доручення № 282 від 24 квітня 2018 року щодо перерахування на картковий рахунок розрахунку при звільненні у розмірі 0,50 грн.;

- реєстру на перерахування вихідної допомоги на особові рахунки за квітень 2018 року;

- платіжного доручення № 370 від 30 травня 2018 року щодо перерахування на картковий рахунок середній з/пл за 05.2018 у розмірі 1160977,65 грн.;

- реєстру на перерахування заробітної плати за 2 половину на особові рахунки за травень 2018 року;

- Положення про Департамент податкових та митних експертиз ДФС, затвердженого наказом ДФС від 01.10.2014 № 154 (у редакції наказу ДФС 25.01.2017 № 39);

- наказу Департаменту податкових та митних експертиз ДФС «Про затвердження Положення про Одеське управління з питань досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС» від 11.05.2017 № 108;

- Положення про Одеське управління з питань експертизи та досліджень Департаменту податкових та митних експертиз ДФС;

- наказу Департаменту податкових та митних експертиз ДФС «Про затвердження Положення про порядок проведення інструктажів з питань охорони праці та протипожежних інструктажів Департаменту податкових та митних експертиз ДФС від 01.03.2017 № 32;

- Положення про порядок проведення інструктажів з питань охорони праці та протипожежних інструктажів Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, затверджено наказом ДПМЕ ДФС від 01.03.2017 № 32;

- наказу Департаменту податкових та митних експертиз ДФС «Про затвердження Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці Департаменту податкових та митних експертиз ДФС» від 30.03.2017 № 63;

- Положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці Департаменту податкових та митних експертиз ДФС затверджено Наказом Департаментом податкових та митних експертиз ДФС 30.03.2017 № 63;

- доповідної записки головного державного інспектора відділу матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури ДПМЕ ДФС Івасенка В.І. на ім`я Директора Департаменту податкових та митних експертиз Ю.Шадевській;

- наказу Державної фіскальної служби України «Про переведення ОСОБА_2 » від 10.02.2017 року № 229-о;

- виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, зокрема, керівником є ОСОБА_2 ;

- трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 , дата заповнення 17 січня 1979 року;

- наказу Державної фіскальної служби України від 23.02.2017 року № 126 «Про внесення Змін до наказу ДФС від 11.01.2016 № 17»;

- структури Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, погодженою Міністром фінансів України 16.11.2017 року та затвердженої Головою Державної фіскальної служби України 6 лютого 2017 року;

- наказу Департаменту податкових та митних експертиз ДФС «Про ведення в дію організаційної структури та штатного розпису на 2017 рік» від 21.03.2017 року № 44;

- організаційної структури Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, затвердженої В.о. Голови Державної фіскальної служби України М.В. Продан 13 березня 2017 року;

- наказу Департаменту податкових та митних експертиз ДФС «Про оголошення конкурсу на зайняття вакантних посад» від 29.03.2017 року № 76-К;

- заяви ОСОБА_1 від 07.04.2017 року;

- Протоколу № 1 засідання конкурсної комісії для проведення конкурсу на зайняття вакантних посад державної служби категорій «Б» і «В» у Департаменті податкових та митних експертиз ДФС;

- листа Департаменту податкових та митних експертиз ДФС № 66/5/94-94-04-03-01-13 від 11.05.2017 року;

- листа Департаменту податкових та митних експертиз ДФС (ДПМЕ ДФС) № 24/13/94-94-04-22 від 11.05.2017 року;

- Положення про відділ матеріального забезпечення та розвитку інфраструктури Департаменту податкових та митних експертиз ДФС, затверджено Наказом Департменту податкових та митних експертиз ДФС 28.04.2017 № 94 зі змінами внесеними наказами ДПМЕ ДФС від 11.04.2018 № 53 від 10.05.2018 № 89, від 25.07.2018 № 131;

- наказу Департаменту податкових та митних експертиз ДФС «Про тимчасовий розподіл обов`язків між директором ДПМЕ ДФС та його заступником» від 02.11.2018 року № 173;

- витягу із штатного розпису ДПМЕ ДФС на 2019 рік;

- довідки про вислугу років ОСОБА_1 , згідно якої станом на 30.09.2019 вислуга років на держаній службі ОСОБА_1 за даними трудової книжки становить 32 роки 8 місяців 23 днів;

- довідки № 05-163 від 15.10.2019 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Частинами 1, 3 та 4 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини врегульовано законодавством (чинним та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Конституцією України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (далі - Конституція України); Кодексом законів про працю України від 10.12.1971 року № 322-VIII (далі - КЗпП України); Законом України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР (далі - Закон № 108/95-ВР).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Приписами статті 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 1 Закону № 108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Згідно з статтею 30 Закону № 108/95-ВР при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці:

а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави відрахувань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

На підставі вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та встановлених судом обставин, суд дійшов таких висновків, а саме.

Позивачем, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, заявлено основну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час з 19 листопада 2018 року по 1 листопада 2019 року, в сумі 110307,69 грн.

В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі змістом заяв позивача по суті справи та в судовому засіданні позивачем та його представником визнано, що у заявлений у позові період: з 19 листопада 2018 року (дата поновлення на роботі ОСОБА_1 наказом Департаменту податкових та митних експертиз ДФС від 19.11.2018 року № 228-к) по 1 листопада 2019 року, позивач фактично не працював (роботу не виконував).

Виходячи з встановлених судом обставин та наявних в матеріалах справи доказів, суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Отже, спірність в даному випадку полягає лише у правовому врегулюванні правовідносин між сторонами за заявленими позивачем вимогами.

Проте, правова позиція позивача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, та/або фактичним обставинам справи.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує із посиланням на ст.ст. 115, 117 КЗпП України.

Проте, відповідно до ст. 115 КЗпП України «Строки виплати заробітної плати» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Отже, статтею 115 КЗпП України передбачені сроки виплати заробітної плати, а не підстави для нарахування та виплати середнього заробітку, про стягнення якого заявлено у позові.

При цьому, з урахуванням встановлених судом та визнаних позивачем обставин, фактичних та законодавчих підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати, про стягнення якої за певний період заявлено у позові, з урахуванням вищенаведених вимог ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону № 108/95-ВР тощо, - немає.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України «Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні» в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, та виплата працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку - за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця за невиплату з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

З наведеного також вбачається, що поняття середнього заробітку та заробітної плати не є тотожними.

Відповідно, правові норми, на які посилається позивач, не відповідають змісту заявлених позовних вимог та не регулюють спірні правовідносини.

При цьому суд звертає увагу сторін на те, що жодне рішення, дії чи бездіяльність відповідача, як суб`єкта владних повноважень, в даній справі позивачем у спірних правовідносинах не оскаржується. Отже, підстав для їх перевірки в порядку ч. 2 ст. 2 КАС України у суду немає.

Відповідно, суд не бере до уваги наведені сторонами доводи та надані на їх підтвердження докази щодо: причин невиходу позивача на роботу; допуску/не допуску позивача відповідачем до роботи тощо, як такі, що не стосуються предмету спору (дослідження/доказування) у цій справі.

Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.

При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).

Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно

суд дійшов висновків, що:

- на виконання вимог ч. 1 ст. 77 КАС України відповідачем доведені обставини, на яких ґрунтуються його заперечення;

- підстав для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час з 19 листопада 2018 року по 1 листопада 2019 року, в сумі 110307,69 грн., та відповідно для задоволення позовних вимог позивача, в тому числі похідної вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., - немає.

Виходячи з висновків суду про відмову у задоволенні позову, та з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору, підстав для розподілу судових витрат в порядку, передбаченому ст. 139 КАС України, немає.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Керуючись ст.ст. 194, 205, 241-246, 250, 255, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -

вирішив:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) до Департаменту податкових та митних експертиз ДФС (місцезнаходження: просп. Степана Бандери, 8, корп. 8, м. Київ, 04073; ідентифікаційний код юридичної особи: 39925301) про стягнення з Департаменту податкових та митних експертиз ДФС на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час з 19 листопада 2018 року по 1 листопада 2019 року, в сумі 110307,69 грн., та моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн. - відмовити повністю.

Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.Г. Цховребова

.