Рішення № 86315948, 12.12.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5656/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

розглянувши у поряду письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в особі в.о. заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби – начальника управління ДВС Пахомової Альони Михайлівни про визнання протиправними дій та зобов`язання повторно розглянути запит

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в особі в.о. заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби – начальника управління ДВС Пахомової Альони Михайлівни, в якому позивач просить:

визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції в Одеській області (ЄДРПОУ 34929741) в особі в.о. заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби – начальника управління ДВС Пахомової Альони Михайлівни, що полягають у порушенні вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян» при розгляді запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.08.2019 року;

зобов`язати Головне територіальне управління юстиції в Одеській області в особі Управління державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області (вул. Разумовська, 37, м. Одеса, 65091) повторно розглянути запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 28.08.2019 року у порядку та терміни, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

В обґрунтування заявлених позовних вимог в позовній заяві позивач зазначив, що звернувся до Головного територіального управління юстиції в Одеській області із запитом на отримання публічної інформації, в якому просив надати інформацію про стан виконання виконавчого провадження №56396666. Проте, листом від 30.08.2019 року №09.2-7775 відповідач фактично відмовила в розгляді цього запиту згідно ЗУ «Про доступ до публічної інформації» зазначивши, що зміст вказаних у запиті питань свідчить про необхідність надання інформації про виконання рішення суду, що фактично є зверненням громадян та буде розглянуто в порядки та строки, встановлені Законом про звернення громадян, з чим позивач не погоджується.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов.

09.12.2019 року представник відповідача надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що вважає адміністративний позов безпідставним та не підлягає задоволенню. В поясненнях представник відповідача зазначив, що в запиті ОСОБА_1 просив надати публічну інформацію щодо відкриття виконавчого провадження №56396666, що по суті не є публічною інформацією та надається сторонам виконавчого провадження на підставі ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Одночасно, ЗУ «Про доступ до публічної інформації» не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб`єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернення громадян, які регулюються спеціальним Законом (частина 2 статті 2 Закону).

Також в поясненнях представником відповідача зазначено, що 30.08.2019 року за вих. № 09.2-7775, ОСОБА_1 надано відповідь, в якій роз`яснено та повідомлено про надання відповіді у порядку та строки, встановлені Законом України «Про звернення громадян». За таких обставин, відповідач вважає, що Управлінням розглянуто звернення ОСОБА_1 від 27.08.2019 року та за вих. №Н-1184-09, надано відповідь.

Ухвалою суду від 15.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.

Як встановлено судом, позивач, 28.08.2019 року звернувся до Другого Приморського відділу ДВС м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якій просив надати публічну інформацію, яка знаходиться в розпорядженні Другого Приморського відділу ДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області стосовно відкриття ВП №56396666. Також позивач в запиті зазначив, що просить надати ксерокопії заяви, з якою звернувся стягувач «ПлатинумБанк», та виконавчого листа на підставі яких державний виконавець відкрив виконавче провадження і виніс постанову, стан провадження. (а.с.5).

Листом від 30.08.2019 року за №09.2-7775 за підписом в.о. заступника начальника управління з питань державної виконавчої служби – начальника управління Пахомової А.М. позивачу надана відповідь, що зміст вказаних у вашому запиті на отримання публічної інформації питань свідчить про необхідність надання інформації про виконання рішень суду, що фактично є зверненням громадян. Отже, звернення буде розглянуто в порядку та строки, встановлені Законом про звернення та про результати позивача буде повідомлено. (з/б а.с.5).

Позивач вважає, що бездіяльність розпорядника інформації - керівника суб`єкта владних повноважень Пахомової А.М. є протиправною з підстав неправомірної відмови в наданні позивачу запитуваної інформації, через грубе порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», а тому позивач звернувся до суду зданим позовом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст.40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно зі ст.5 Закону України від 2 жовтня 1992 року №2657-XII «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно ст.5 вказаного Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

За змістом ч. ч.1, 2 ст.7 Закону України «Про інформацію» передбачено, що право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Закон України «Про доступ до публічної інформації» визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації (ч.1 ст.2 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Публічна інформація, згідно із ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» – це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про доступ до публічної інформації» доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону здійснюється на принципах: 1) прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень; 2) вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом; 3) рівноправності, незалежно від ознак раси, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

Статтею 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено забезпечення доступу до інформації шляхом:

1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом;

2) надання інформації за запитами на інформацію.

Статтею 12 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є:

1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень;

2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону;

3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків;

4) суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

Відповідно до положень ч.1,2,4,5,6 ст.19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити:1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є;2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо;3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

З метою спрощення процедури оформлення письмових запитів на інформацію особа може подавати запит шляхом заповнення відповідних форм запитів на інформацію, які можна отримати в розпорядника інформації та на офіційному веб-сайті відповідного розпорядника. Зазначені форми мають містити стислу інструкцію щодо процедури подання запиту на інформацію, її отримання тощо.

Суд зазначає, що бездіяльність суб`єкта владних повноважень – це пасивна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.

Дії суб`єкта владних повноважень, натомість, це активна поведінка суб`єкта владних повноважень, яка може виражатись, як приклад, у певних рішеннях, актах, листах тощо (тобто мати певне матеріальне вираження), які негативно впливають на права, свободи, інтереси фізичної чи юридичної особи.

Отже, невиконання суб`єктом владних повноважень своїх повноважень, встановлених законодавством становить бездіяльність цього суб`єкта, а дії, вчинені ним під час здійснення управлінських функцій є діями суб`єкта владних повноважень у розумінні ст. 5 КАС України.

Відповідно до частин 1, 2 та 4 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит на інформацію стосується інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян, відповідь має бути надана не пізніше 48 годин з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:

1) розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;

2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;

3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов`язані з копіюванням або друком;

4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п`ятою статті 19 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 2 - 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.

У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім`я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.

Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовій формі.

При цьому обов`язковою умовою, у разі відмови в задоволенні запиту є наведення обґрунтованих підстав такої відмови. У разі неправомірної відмови - суд може визнати такі дії протиправними та зобов`язати її надати.

Така ж правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у рішенні від 25.06.2019 року по справі №9901/924/18.

Суд зазначає, що спірним моментом в межах даного спору є те, що відповідач не надав позивачу запитувану інформацію на інформаційний запит з підстав того, що запитувана інформація стосується виконання рішення суду і повинна бути розглянута в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян», а не в порядку визначеному Законом України «Про доступ до публічної інформації.

Суд звертає увагу, що перелік підстав для відмовити в задоволенні запиту є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.

Отже, відповідачем відмовлено у надані запитуваної інформації з підстав, що не передбачені ч.1 ст.22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Згідно з приписами ст. 3 цього Закону під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб.

Як вбачається зі змісту заяви позивача, та він просив надати інформацію стосовно стану виконавчого провадження, а також інформацію щодо документів, які стали підставою для відкриття виконавчого провадження та їх копії. Вказана заява не містить жодних ознак звернення в розумінні Закону України «Про звернення громадян».

За таких обставин, суд вважає необґрунтованими зазначені у відповіді на запит від 28.08.2019 року твердження відповідача так, як підставою відмови у листі від 30.08.2019 року за №09.2-7775 зазначено саме те, що запитувана інформація стосується виконання рішення суду та буде надана в порядку визначеному Законом України «Про звернення громадян».

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Зазначена стаття не обмежує в отриманні інформації щодо стану провадження, проте встановлює порядок ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та отримання копій документів, що містяться в матеріалах виконавчого провадження.

Таким чином, відповідно до приписів спеціального Закону, а саме Закону України «Про виконавче провадження», отримувати копії документів, що містяться в матеріалах виконавчого провадження мають право сторони, прокурор як учасник виконавчого провадження. Між тим, як зазначив в адміністративному позові позивач, він не є стороною виконавчого провадження №56396666, а тому він не має права отримувати копії матеріалів зазначеного провадження.

Отже, відповідно до встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що відмова відповідача у наданні інформації на запит позивача від 28.08.2019 року щодо стану виконавчого провадження з підстав, викладених у листі від 30.08.2019 року за №09.2-7775 є протиправною, а тому, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, шляхом визнання протиправними дій Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі в.о. заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби – начальника управління ДВС Пахомової Альони Михайлівни при розгляді запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.08.2019 року, в частині ненадання інформації щодо стану виконавчого провадження та зобов`язання Головного територіального управління юстиції в Одеській області в особі в.о. заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби – начальника управління ДВС Пахомової Альони Михайлівни повторно розглянути запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 28.08.2019 року у порядку та терміни, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 90, 242, 245, 255, 295 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції в особі в.о. заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби – начальника управління ДВС Пахомової Альони Михайлівни про визнання протиправними дій та зобов`язання повторно розглянути запит – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного територіального управління юстиції в Одеській області (ЄДРПОУ 34929741) в особі в.о. заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби – начальника управління ДВС Пахомової Альони Михайлівни при розгляді запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.08.2019 року, в частині ненадання інформації щодо стану виконавчого провадження.

Зобов`язати Головне територіальне управління юстиції в Одеській області в особі в.о. заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби – начальника управління ДВС Пахомової Альони Михайлівни при розгляді запиту на отримання публічної інформації ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) повторно розглянути запит на отримання публічної інформації ОСОБА_1 від 28.08.2019 року у порядку та терміни, передбачені Законом України «Про доступ до публічної інформації».

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: Головне територіальне управління юстиції в особі в.о. заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби – начальника управління ДВС Пахомової Альони Михайлівни (ЄДРПОУ 34929741, 65091, м. Одеса, вул. Разумовська, 37).

Суддя П.П. Марин

.