Ухвала суду № 86315711, 12.12.2019, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

№ 203/3994/17

№ 1-кп/204/148/19

У Х В А Л А

12 грудня 2019 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Колегія суддів у складі трьох професійних суддів: головуючого - судді Дружиніна К.М.

суддів – Білик І.А., Токар Н.В.

за участю секретаря – Очкуренко Ю.В.

прокурора – Головко В.В.

адвокатів – Бондаренка О.Г., Калюжного Д.Ю., Кречетникової О.В.

представника потерпілої – Коваль О.В.

потерпілої – ОСОБА_1

обвинувачених – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12014040670001960 внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.06.2014 року, за обвинуваченням: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 27 ч.2, ст.115 ч.2 п. 6, п.11, п.12, ст. 263 ч.1 КК України; ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 27 ч.2, ст.115 ч.2 п. 6, п.11, п.12, ст. 263 ч.1 КК України; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихст. 27 ч.3, ст.115 ч.2 п. 6, п.11, п.12 КК України;

встановила:

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку дії застосованих відносно обвинувачених запобіжних заходів, з метою запобігання спробам обвинувачених переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у справі, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Представник потерпілої, потерпіла підтримали клопотання прокурора.

Сторона захисту в цілому заперечувала щодо задоволення клопотання прокурора. Адвокати, обвинувачені заявили клопотання про зміну діючих запобіжних заходів, відповідно відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на домашній арешт, а відносно ОСОБА_4 на особисте зобов`язання. В обґрунтування клопотання посилалися на недоведеність прокурором зазначених ризиків, порушення розумних строків судового розгляду та відсутність законних підстав для подальшого тримання обвинувачених під вартою.

Вирішуючи клопотання сторін, колегія суддів приходить до наступного.

Згідно п. 1 ст. 6 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, кожен має право на доступ до правосуддя та на справедливий і відкритий розгляд його справи впродовж розумного строку.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини в кримінальних справах розумний строк, про який йдеться у п. 1 ст. 6 Конвенції, починається з моменту обвинувачення особи, тобто з часу, коли компетентні органи офіційно її повідомили, що вона вчинила злочин. Стосовно закінчення цього строку у кримінальних справах період, про який йдеться у п.1 ст. 6 Конвенції, охоплює все провадження, включаючи оскарження (Рішення Європейського суду з прав людини «Меріт проти України»).

Загальне положення щодо розумних строків також викладено у правовій позиції ЄСПЛ в рішенні у справі "Харченко проти України", згідно з якою "розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

У ЄСПЛ вироблена усталена судова практика та сформульовані основні «правові позиції» щодо вимог, які зобов`язані дотримуватися держави за п. 3 ст. 5 Конвенції. Зокрема, у рішеннях ЄСПЛ наголошується на тому, що згідно з п.3 ст.5 конвенції особу, обвинувачену в правопорушенні, має бути звільнено до судового розгляду, якщо держава не доведе існування «відповідних і достатніх» підстав для подальшого тримання її під вартою (рішення від 8.06.1995 року у справі «Ягчі і Саргін проти Туреччини»). Щоб дотриматися цієї вимоги, національні судові органи повинні дослідити всі факти «за» і «проти» існування реального суспільного інтересу, який за належного врахування принципу презумпції невинуватості виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях.

У практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо скоєння заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою. Але Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи й судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення від 21.12.2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23.09.1998 року у справі «I.A. проти Франції», від 4.10.2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).

При цьому ЄСПЛ зазначає, що існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення у справі «Смирнова проти Росії»). В усіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено, і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних заходів (рішення від 23.09.2008 року у справі «Вренчев проти Сербії»).

Обвинувальний акт перебуває в провадженні даної колегії суддів з 27.10.2017 року. Судом створені всі належні умови забезпечення загальних засад кримінального провадження, судові засідання призначаються в найкоротший термін. Судом був встановлений граничний проміжок часу для подачі доказів стороною обвинувачення, а саме до листопада 2018 року, однак до теперішнього часу судове слідство триває.

При вирішення клопотання сторін, суд безпосередньо враховує характер, роль та обсяг дій кожного з обвинувачених. Враховує, що безпосередньо умисне вбивство потерпілого скоїв саме обвинувачений ОСОБА_3 , який визнає свою вину. Судом допитані потерпілі та свідки, досліджені надані стороною обвинувачення докази. В чергове в ході судового розгляду змінився представник державного обвинувачення, який заявив клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

Суд вважає, що наразі прокурором доведено існування ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України. ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , обвинувачуються у вчиненні, зокрема особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке у разі доведеності їх вини, передбачено покарання від десяти років до довічного позбавлення волі, обвинувачені можуть переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Ризик того, що обвинувачені можуть незаконно впливати на потерпілих чи свідків вже не існує, оскільки останні надали суді покази, пояснили всі відомі обставини справи. Ризик вчинення обвинуваченими іншого кримінального правопорушення наразі є абстрактним та не підтвердженим належними доказами. Застосовані відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжні заходи є доцільними і достатніми для запобігання визначеному ризику переховування від суду, враховують дані про особу та ролі кожного окремо у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. Тому, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити клопотання прокурора і продовжити строк дії застосованих відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжних заходів до 60 днів, та відповідно відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну щодо них запобіжного заходу.

Разом з тим, суд вважає слушними доводи сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_2 щодо зміни запобіжного заходу. Останній перебуває під вартою з липня 2014 року, тобто більше 5 років, що відповідно до перерахунку строку попереднього ув`язнення згідно положень ст. 72 КК України в редакції від 26.11.2015 року, наразі становить більше 10 років позбавлення волі. Як стверджує сторона захисту, стан здоров`я обвинуваченого в умовах ДУ «ДУВП № 4» погіршився. Суд вважає, що подальше перебування обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою буде суперечити п.п. «c» п. 1 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав і основоположних свобод людини та принципу правової держави, оскільки час, який особа знаходиться під вартою, вже не є співмірним з тяжкістю обвинувачення, яке на даний час не є доведеним поза розумним сумнівом.

Таким чином, враховуючи стадію розгляду кримінального провадження, чергову зміну представника державного обвинувачення, що об`єктивно зумовлює затягування судового розгляду, тривалість знаходження обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, наявність у останнього постійного місця проживання, характер діяння, суд вважає недоцільним збереження застосованого запобіжного заходу та вважає за необхідне задовольнити клопотання сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_2 та змінити відносно нього міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, який буде достатнім для запобігання визначеного ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.

Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 183, 331, 372 КПК України, колегія суддів,

постановила:

Клопотання прокурора про продовження строку дії застосованих запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити.

В задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжних заходів відносно обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовити.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без змін, у вигляді тримання під вартою.

Продовжити дію міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 08 лютого 2020 року.

Клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 задовольнити.

Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , міру запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, заборонивши йому залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , строком до 60 днів, а саме до 08 лютого 2020 року.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти в залі суду.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 КПК України, працівникам поліції негайно доставити обвинуваченого ОСОБА_2 до зазначеного місця проживання.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 строком до 08 лютого 2020 року наступні обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон.

Ухвалу про зміну запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання органу поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2 .

Зобов`язати орган поліції негайно поставити на облік ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово.

Ухвала суду про зміну запобіжного заходу підлягає негайному виконанню.

Міру запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 – залишити без змін, у вигляді домашнього арешту у певний період доби.

Продовжити до 08 лютого 2020 року, дію застосованої міри запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вигляді домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 , поклавши на обвинувачену наступні обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме: прибувати до суду за першим викликом; не залишати місце постійного проживання – будинок АДРЕСА_2 , з 22 до 06 години доби; утримуватись від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.

Роз`яснити обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, працівники поліції з метою контролю за їх поведінкою, мають право з`являтися в житло, під арештом в якому вони перебувають, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов`язаних із виконанням покладених на них зобов`язань.

Ухвалу про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту негайно передати для виконання до територіального відділу поліції за місцем проживання.

Про результати виконання ухвали повідомити Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська.

Копію ухвали направити до ДУ «Дніпровська УВП № 4», для виконання.

Контроль за виконанням ухвали суду в частині застосування запобіжних заходів покласти на прокурора.

Ухвала підлягає оскарженню в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 року № 4-р/2019.

Судді: К.М. Дружинін

І.А. Білик

Н.В. Токар