Рішення № 86314692, 13.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2019 року справа № 320/2647/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсерівс ЛТД" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" до Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 24.05.2019 №1108 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Техпромсервіс ЛТД".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Техпромсерівс ЛТД" зазначає, що спірний наказ Головного управління ДФС у Київській області №1108 від 24.05.2019 не відповідає положенням чинного податкового законодавства України, оскільки у ньому не вказано про фактичні підстави, які зумовили необхідність призначення документальної позапланової виїзної перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.06.2019 відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що після отримання від Головного слідчого управління Національної поліції України листа від 28.02.2019 №5167/24/1/2-2019 з повідомленням про порушення позивачем вимог податкового законодавства України, Головним управлінням ДФС у Київській області на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсерівс ЛТД" був направлений запит від 25.03.2019 №10562/10/10-36-14-13 про надання пояснень щодо взаємовідносин з ТОВ «Саф-Альянс» за грудень 2016 року. Вказаний запит був вручений представнику ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» за довіреністю Павловському В.С., однак відповідь на нього надана не була, що і стало підставою для прийняття спірного наказу про призначення перевірки відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України. Крім того, відповідач стверджує, що оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" допустило посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, правові наслідки наказу від 24.05.2019 №1108 є вичерпаними, що позбавляє позивача права на оскарження спірного наказу.

Позивач у відповіді на відзив звернув увагу, що в журналі ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» про реєстрацію осіб, що прибули до проведення перевірки, відсутній представників Головного управління ДФС у Київській області. Позивач наголосив, що посадові особи контролюючого органу не були допущені до проведення перевірки, про що був складений відповідний акт від 29.05.2019.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зауважив, що наказ на проведення перевірки та направлення були складені у повній відповідності до вимог чинного податкового законодавства, копії цих документів були надані (вручені) головному бухгалтеру підприємства Сидоркіній А. В., а представники контролюючого органу були фактично допущені до проведення перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Присутні у судовому засіданні 05.09.2019 представники сторін заявили клопотання про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Протокольною ухвалою від 05.09.2019 року, врахувавши клопотання представників сторін, вирішено здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» (ідентифікаційний код 30531000, місцезнаходження: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Києво-Мироцька, буд.170-В) 13.09.1999 зареєстровано як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 04.12.2015 (а.с.15).

З матеріалів справи вбачається, що 24.05.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято наказ №1108 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техпромсервіс ЛТД», відповідно до якого було встановлено провести документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» з 28 травня 2019 року тривалістю 5 робочих днів. Провести перевірку за період діяльності з 01.12.2016 по 31.12.2016 з метою встановлення дотримання вимог податкового законодавств, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Саф-Альянс» (а.с.9).

На підставі наказу №1108 від 24.05.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області були виписані направлення на перевірку за №1378 та №1379, відповідно до яких на документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» було направлено головних державних ревізорів-інспекторів відділу аудиту платників Бородянського, Вишгородського, Іванківського, Макарівського, Поліського районів, міст Ірпінь та Буча, селищ міського типу Ворзель, Гостомель та Коцюбинське управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Мельник Анну Іванівну та Кропотову Людмилу Миколаївну (а.с.10-11).

Судом встановлено, що з метою проведення призначеної наказом №1108 від 24.05.2019 документальної позапланової виїзної перевірки, 29.05.2019 на територію ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» прибули посадові особи Головного управління ДФС у Київській області Мельник А.І. та Кроптова Л.М.

У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» зазначило, що директором товариства Косенко В.В. та головним бухгалтером товариства Сидоркіною А.В. не було допущено посадових осіб Головного управління ДФС у Київській області до проведення перевірки, про що було складено акт про недопуск до перевірки представників ГУ ДФС у Київській області від 29.05.2019.

Так, у вказаному акті зазначено, що недопуск позивачем представників Головного управління ДФС у Київській області до перевірки ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» зумовлений неналежним оформленням наказу №1108 від 24.05.2019, зокрема, відсутністю інформації про фактичні підстави, які зумовили призначення перевірки.

У вказаному акті зазначено, що після оголошення ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» рішення про недопущення до перевірки, посадові особи Головного управління ДФС у Київській області Мельник А.І. та Кропотова Л. М. відмовились складати акт про недопущення до перевірки та залишили територію ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» (а.с.12-14).

У свою чергу, посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області було складено акт від 29.05.2019 №451/10-36-14-13 про факт ненадання ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» до перевірки документів, в якому вказано, що головним бухгалтером Сидоркіною А.В. не було надано документи (копії документів), зазначені в запиті від 28.05.2019 №1 (а.с.83).

Також посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області було складено акт про відмову від підпису посадових осіб ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» від 29.05.2019 №452/10-36-14-13, в якому вказано, що посадові особи ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» відмовились від підписання акта про факт ненадання до перевірки документів 29.05.2019 №451/10-36-14-13 (а.с.84).

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у Київській області було складено акт від 10.06.2019 №462/10-36-14-13/30531000 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства, своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податку на додану вартість в частині здійснення господарських взаємовідносин з ТОВ «Саф-Альянс» за грудень 2016 року (а.с.117-118,121).

На підставі вказаного акта Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті податкові повідомлення рішення від 09.07.2019 №0020311413 та №0020301413 (а.с.119-120).

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем наказу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техпромсервіс ЛТД», позивач звернувся з даним позовом до суду про визнання його протиправним та скасування, з приводу чого суд зазначає таке.

Відповідно до абзацу 1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Порядок проведення документальної позапланової перевірки визначений статтею 78 Податкового кодексу України.

Згідно з підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з пунктом 78.5 статті 78 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 78.7 статті 78 Податкового кодексу України перелік матеріалів, які можуть бути підставою для висновків під час проведення документальної позапланової перевірки, та порядок надання платниками податків документів для такої перевірки встановлено статтями 83, 85 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

- службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Згідно з пунктом 81.2 статі 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

При цьому, суд звертає увагу на те, що норми статті 81 Податкового кодексу України чітко не визначають момент, коли працівники контролюючих органів вважаються такими, що приступили до проведення документальної виїзної перевірки, та, відповідно, до якого часу платник податків може прийняти рішення про недопущення інспекторів до перевірки, у зв`язку з чим відповідні обставини мають бути встановлені окремо у кожному випадку.

Вказане питання має важливе значення, оскільки платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами.

Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки. А відтак, позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірок), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулось допуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки її проведення.

Така позиція висловлена, зокрема, Верховним судом України у постанові від 24.12.2010 у справі № 21-25а10 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Foods and Goods L.T.D." до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 11.04.2019 у справі №802/853/18-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 81136773), від 07.11.2019 у справі №140/391/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85613433) зазначив, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що під час встановлення протиправності дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок суб`єктів господарювання, важливим є встановлення факту безпосереднього недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що перевірка контролюючим органом фактично розпочата не була, а позивачем був застосований такий спосіб захисту права від необґрунтованої податкової перевірки як недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки.

Так, допитані у судовому засіданні 05.09.2019 по черзі в якості свідків головні державні ревізори-інспектори відділу аудиту платників Бородянського, Вишгородського, Іванківського, Макарівського, Поліського районів, міст Ірпінь та Буча, селищ міського типу Ворзель, Гостомель та Коцюбинське управління аудиту ГУ ДФС у Київській області Мельник Анна Іванівна та Кропотова Людмила Миколаївна повідомили про те, що наприкінці травня 2019 року вони прибули на територію ТОВ «Технгопромсервіс ЛТД» для проведення документальної позапланової перевірки, призначеної на підставі спірного наказу.

Свідки повідомили, що вони вручили головному бухгалтеру товариства Сидоркіній А.В. наказ, направлення та запит про надання документів. Після цього Сидоркіна А.В. повідомила, що відповідні документи будуть надані, але попросила почекати деякий час, після чого у телефонному режимі повідомила, що документи надані не будуть у зв`язку з відмовою у допуску до перевірки. При цьому, Кропотова Л.М. повідомила, що з боку позивача не надходило пропозицій щодо складання акта про недопуск.

Свідки зазначили, що їм не було надано журнал реєстрації перевірок, однак і вони не запитували цей журнал у позивача.

Свідки повідомили, що після цього вони повернулись на місце роботи, а на наступний день були складені акт про факт ненадання ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» документів та акт про відмові від підпису посадових осіб.

Крім того, Кропотова Л.М. зазначила, що запит про надання документів, який передував винесенню спірного наказу, був вручений у приміщенні ДПІ представнику позивача Павловському, який мав довіреність від імені товариства.

Як пояснила допитана у судовому засіданні 05.09.2019 в якості свідка головний бухгалтер ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» ОСОБА_4 , 29.05.2019 нею було отримало від Мельник А.І. та Кропотової Л.М. наказ, направлення на перевірку та запит про надання документів до перевірки.

Свідок зазначила, що вона повідомила посадовим особам Головного управління ДФС у Київській області, що відповідні документи будуть надані, але ревізорам необхідно почекати. Після цього вона ознайомилась зі змістом вказаних документів та з метою надання правової оцінки відправила фото документів юристу, який порадив їй не допускати посадових осіб Головного управління ДФС у Київській області до проведення перевірки. Свідок уточнила, що в цей час Мельник А.І. та Кропотової Л.М. перебували у коридорі.

Свідок повідомила, що через деякий час після розмови з юристом вони вийшла з кабінету повідомити ревізорам про недопущення їх до перевірки, однак працівники контролюючого органу були відсутні. У зв`язку з цим, вона зателефонувала Кропотовій Л.М. , повідомила про недопуск ревізорів до перевірки та запропонувала повернутися для складання відповідного акта.

Проте, як зауважила свідок, Мельник А.І. та Кропотова Л.М. не дочекались ОСОБА_4 , не повернулися до приміщення бухгалтерії для складання акта про недопуск та поїхали з території ТОВ «Техпромсервіс ЛТД», у зв`язку з чим акт про недопуск був складений за відсутністю представників контролюючого органу.

Враховуючи вказані показання свідків, суд дійшов висновку про те, що саме по собі вручення посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області головному бухгалтеру ТОВ «Промтехсервіс ЛТД» наказу та направлень на перевірку, а також запиту про надання необхідних документів не є підставою для висновків про початок перевірки, оскільки будь-які документи бухгалтерського та податкового обліку 29.05.2019 працівниками контролюючого органу не досліджувалися та не аналізувалися.

Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Отже, про початок проведення перевірки свідчить саме надання платником податків працівникам контролюючого органу необхідних документів бухгалтерського та податкового обліку, однак такий факт матеріалами справи не підтверджується.

Більш того, з матеріалів справи та показань свідків вбачається, що платником податків було чітко та однозначно висловлено позицію щодо недопуску ревізорів до проведення перевірки, про що головним бухгалтером підприємства було в телефонному режимі повідомлено інспекторам з пропозицією повернутися до бухгалтерії задля складання відповідного акта.

Отже, посадові особі Головного управління ДФС у Київській області були проінформовані та обізнані про відмову головного бухгалтера ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» ОСОБА_4. у допуску до проведення перевірки, що, в свою чергу, зумовлює виникнення у ревізорів обов`язку, встановленого пунктом 81.2 статті 81 Податкового кодексу України, щодо складання за місцезнаходженням платника податків акта про не допуск до перевірки.

Проте, посадовими особами Головного управління ДФС у Київській області замість акта про недопуск були складені акт про відмову надання первинних документів до перевірки та акт про відмову підписання позивачем акта про відмову надання первинних документів, які можуть бути складені виключно за умови допуску працівників контролюючого органу до перевірки.

Крім того, суд зазначає, що в пункті 7 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23.07.1998 №817/98 було рекомендовано підприємствам, установам і організаціям усіх форм власності ведення журналів відвідання їх та їх структурних підрозділів представниками контролюючих органів з обов`язковим зазначенням у цих журналах строків та мети відвідання, посади і прізвища представника, який обов`язково ставить свій підпис у цьому журналі. Відмова представника контролюючого органу від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки. Про факт цієї відмови суб`єкт підприємницької діяльності повідомляє письмово у триденний строк контролюючому органу, в якому працює такий представник. Форма та порядок ведення журналу встановлюються Державним комітетом України з питань регуляторної політики та підприємництва.

Відповідно до пункту 3 Порядку ведення Журналу реєстрації перевірок, затвердженого наказом Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10 серпня 1998 р. N 18, Журнал реєстрації перевірок знаходиться за місцем здійснення підприємницької діяльності.

Пунктами 7-9 цього Порядку передбачено, що представник контролюючого органу перед початком перевірки повинен обов`язково зробити запис у журналі, заповнюючи всі передбачені графи, та поставити свій підпис.

Суб`єкт підприємницької діяльності має право перевірити наявність відповідних повноважень особи, що здійснює перевірку, до початку перевірки, в тому числі зателефонувавши до відповідного контролюючого органу.

Відмова особи, що здійснює перевірку, від підпису в журналі є підставою для недопущення його до проведення перевірки.

Державна фіскальна служба України в Загальнодоступному інформаційно-довідковому ресурсі «ЗІР» також зазначила про здійснення реєстрації перевірок, які проводяться за місцем здійснення господарської діяльності платника податків, тобто документальної виїзної та фактичної перевірки, у Журналі реєстрації перевірок суб`єктів господарювання працівниками контролюючих органів (категорія « 130.01», режим доступу: http://zir.sfs.gov.ua/main/bz/view/?src=ques&selcat=4707).

Натомість, під час розгляду справи судом було встановлено, що працівниками контролюючого органу не було здійснено запис про початок проведення перевірки у Журналі реєстрації перевірок, цей журнал ревізорами не запитувався у платника податків, що також додатково свідчить про те, що перевірка не була розпочата.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували здійснення позивачем допуску ревізорів до перевірки, у той час як встановлені в сукупності обставини справи свідчать про те, що у даному випадку позивач скористався наданим йому пунктом 81.1 статті 81 ПК України правом та не допустив посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної перевірки, що надає можливість оскарження наказу від 24.05.2019 №1108 у судовому порядку. При цьому, складання контролюючим органом акта перевірки та винесення податкових повідомлень-рішень не впливають та цю можливість, оскільки цей акт та рішення були прийняті за відсутністю позивача та не за місцем здійснення господарської діяльності платника податків.

Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем спірного наказу, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів, зокрема, копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися.

Отже, в силу вимог статті 81 Податкового кодексу України у наказі на проведення документальної позапланової перевірки повинно бути зазначено підставу для її проведення із зазначенням відповідного підпункту пункту 78.1 статті 78 Кодексу.

У наказі Головного управління ДФС у Київській області від 24.05.2019 №1108 вказано про те, що юридичною підставою проведення документальної позапланової перевірки є п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України.

Так, відповідно до підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Отже, зазначена правова норма чітко визначає, що перевірка може бути призначена за наявності одночасно таких умов:

- виявлення фактів, що свідчать про порушення платником вимог законодавства, за результатом отримання податкової інформації або за наслідками перевірок інших платників податків;

- направлення контролюючим органом платнику податків письмового запиту із зазначенням в ньому порушень цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства;

- ненадання платником податків пояснень та їх документального підтвердження протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Таким чином, виявлені факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, можуть бути підставою для проведення перевірки лише у випадку, коли сумніви не усунуті наданими поясненнями та документальними підтвердженнями.

За таких обставин у контролюючого органу є право на оцінку пояснень і їх документальних підтверджень. Якщо ці пояснення не обґрунтовані або документально не підтверджені, перевірка може бути призначена.

Отже, лише дотримання умов та порядку прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, може бути належною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.

Саме така правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 12.03.2019 у справі №807/1349/13-а (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80388415).

Водночас, досліджуючи обставини дотримання відповідачем вимог законодавства під час складання та направлення запиту про надання інформації, суд зазначає таке.

Вимоги до оформлення запиту визначені пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, відповідно до якого контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити: 1) підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; 2) перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; 3) печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб`єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналізуючи вищевикладені положення Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що документальна позапланова перевірка може бути проведена податковим органом в порядку пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України лише у разі ненадання документів та відповідних письмових пояснень платником податків на обов`язковий письмовий запит податкового органу, право надіслання якого поставлено законодавцем в залежність від отримання податкової інформації, яка свідчить про наявність фактів порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, як отримана контролюючим органом податкова інформація, так і направлений за результатом її аналізу платнику податків письмовий запит, мають містити посилання на факти виявлених порушень цим платником податків вимог чинного законодавства, для з`ясування яких і витребовуються певні документи.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що складання та направлення позивачу запиту від 25.03.2019 №10562/10/10-36-14-13 було зумовлено надходженням до Головного управління ДФС у Київській області від Головного слідчого управління Національної поліції України від 28.02.2019 №5167/24/1/2-2019.

Так, у листі Головного слідчого управління Національної поліції України від 28.02.2019 №5167/24/1/2-2019 вказано, що в ході здійснення досудового розслідування в рамках кримінального провадження №22017240000000017, зареєстрованого в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 17.05.2017 за ознакам злочинів, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.209, ч.2 ст.205 та ч.1 ст.358 Кримінального кодексу України, було встановлено факти здійснення безтоварних операцій між ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» та ТОВ «САФ-Альянс» та ухилення позивача від сплати податків по взаємовідносинах з ТОВ «САФ-Альянс» та ТОВ «Шефілтон-ЛТД».

Проте, у запиті від 25.03.2019 №10562/10/10-36-14-13 Головне управління ДФС у Київській області не вказано про обставини, наведені у листі Головного слідчого управління Національної поліції України від 28.02.2019 №5167/24/1/2-2019.

Так, у спірному запиті зазначено лише по те, що відповідно до відомостей з автоматизованої системи співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту встановлено оформлення нереальних господарських операцій позивача з ТОВ «Саф-Альянс» та про встановлення фактів, що свідчать про відсутність реального джерела погодження товару у відповідного контрагента позивача (а.с.76-78).

Отже, у вказаному запиті відповідачем не зазначено про всі обставини, які вказують на наявність у контролюючого органу сумнівів щодо реальності господарських операцій позивача з ТОВ «САФ-Альянс», а також не наведено конкретних фактів, які свідчать про порушення саме ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У запиті відсутні чітко окреслені обставини, які вказують на нереальність господарських операцій позивача з відповідним суб`єктом господарювання.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про те, що зі змісту запиту від 25.03.2019 №10562/10/10-36-14-13 не є можливим визначити, з яких саме підстав Головне управління ДФС у Київській області дійшло висновку нереальність господарських операцій між ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» та ТОВ «САФ-Альянс».

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що запит від 25.03.2019 №10562/10/10-36-14-13 був вручений представнику позивача Павловському В. С.

Разом з тим, позивач наголошує на тому, що жоден із представників ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» не отримував вказаний запит, а вказаний у запиті Павловський В. С. не є працівником підприємства та не був уповноважений на отримання запиту.

Відповідно до абзацу 15 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Судом встановлено, що у запиті від 25.03.2019 №10562/10/10-36-14-13 наявна відмітка про його отримання 25.03.2019 Павловським В.С .

Допитана у судовому засіданні Кропотова Л.М. зазначила, що запит про надання інформації був отриманий 25.03.2019 Павловським В.С., повноваження якого були підтверджені довіреністю ТОВ «Техпромсервіс ЛТД». При цьому, свідок повідомила, що копія довіреності нею не була долучена як доказ повноважень представника.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.73 КАС України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст. 74 КАС України).

Згідно з частиною першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, оскільки позивач у справі заперечує наявність у Павловського В.С. повноважень на отримання документів від імені ТОВ «Техпромсервіс ЛТД», довести протилежне має саме відповідач у справі. При цьому, допустимим доказом у цьому випадку може бути примірник довіреності, який підтверджує наявність відповідних повноважень. При цьому наявність такої довіреності не може бути підтверджена показаннями свідків, які не є допустимим для цього доказом у розумінні частини другої статті 74 КАС України.

Отже, відповідачем під час розгляду справи не було підтверджено обставин щодо надання запиту від 25.03.2019 №10562/10/10-36-14-13 уповноваженому представнику позивача, внаслідок чого не підтверджено дотримання всіх передумов для призначення перевірки за п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 Податкового кодексу України.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив про те, що підставою для прийняття спірного наказу є ненадання ТОВ «Техпромсервіс» ЛТД» відповіді на запит Головного управління ДФС у Київській області від 25.03.2019 №10562/10/10-36-14-13 про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо взаємовідносин з ТОВ «САФ-Альянс» за грудень 2016 року.

Верховний Суд у постановах від 31.05.2019 у справі №813/1041/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 82119242) та від 28.03.2019 у справі №813/1259/18 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 80807273) зазначив, що реалізація підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачає необхідність наведення податковим органом у змісті запиту конкретних порушень, вчинених платником податків, а не лише вживання загальних формулювань та суто посилання на норми податкового законодавства.

Крім того, з метою застосування такого підходу необхідно, щоб зі змісту спірного наказу вбачалося за можливе ідентифікувати передбачену законодавством фактичну підставу, а не юридичну для призначення відповідної перевірки, тобто конкретні обставини податкового правопорушення.

Дослідивши зміст наказу Головного управління ДФС у Київській області від 24.05.2019 №1108, судом встановленого, у вказаному документі відсутня будь-яка інформація щодо фактичних підстав проведення перевірки, зокрема, не вказано про ненадання позивачем відповіді на запит контролюючого органу, що свідчить про неналежне оформлення спірного наказу.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У вказаній конституційній нормі втілений принцип законності, додержання якого направлено на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та який передбачає, перш за все, прийняття суб`єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

У даній справі матеріали справи свідчать про відсутність правових підстав для прийняття відповідачем наказу №1108 від 24.05.2019, а також про його неналежне оформлення в частині відсутності у тексті документа інформації про фактичні підстави проведення позапланової документальної перевірки.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати спірний наказ, задовольнивши позовні вимоги ТОВ «Техпромсервіс» ЛТД».

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час звернення до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн. згідно платіжного доручення №1053 від 29.05.2019, оригінал якого міститься у матеріалах справи (а.с.4).

Сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб 'єкта владних повноважень - Головного управління ДФС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Київській області від 24.05.2019 №1108 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Техпромсервіс ЛТД».

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» (ідентифікаційний код 30531000, місцезнаходження: 08292, Київська обл., м. Буча, вул. Києво-Мироцька, буд.170-В) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (ідентифікаційний код: 39393260, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-А).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Дудін С.О.