Ухвала суду № 86314076, 12.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

12 грудня 2019 року м. Київ № 640/24538/19

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі

за позовомОСОБА_1 доКабінету Міністрів України, прозупинення дії постанови, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, заявник), із позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 року №870 про «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції України».

Разом із позовом позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 року №870 до набрання рішенням по справі законної сили.

Відповідно до підпункту 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (із змінами і доповненнями) за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 1921,00 грн., встановленого з 01.01.2019 року Законом України від 23.11.2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», становить, 576, 30 грн.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи (квитанція від 10.12.2019 року №1301010003), позивачем сплачено судовий збір за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення адміністративного позову в розмірі 576,30 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем повідомлено, що наказом Міністерством юстиції України від 05.06.2019 року №1667/к ОСОБА_1 з 06.06.2019 року призначено на посаду начальника ГТУЮ у Донецькій області.

Позивач звернувся до суду із позовом у зв`язку з тим, що вважає протиправною постанову Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 року №870 про «Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції України» через порушення процедури її прийняття.

Таким чином, за переконанням позивача, під час розгляду цієї адміністративної справи, у відповідності до положень оскаржуваної постанови, буде розпочато процедуру ліквідації територіальних органів Міністерства юстиції, створено ліквідаційну комісію, встановлено строк заявлення вимог кредиторами. В результаті процедури ліквідації, територіальні органи Міністерства юстиції будуть ліквідовані як юридичні особи.

Позивач зазначає, що в контексті норм Кодексу законів про працю України, внаслідок проведення ліквідації територіальні органи Міністерства юстиції, його працівники повинні бути переведені на роботу до новоствореної юридичної особи. При цьому, враховуючи зміст статті 40 Кодексу законів про працю України, можливе звільнення працівників в результаті ліквідації юридичної особи.

На думку позивача, наведене дає підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову в даному випадку може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, оскільки фактична реалізація постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 року № 870 за час розгляду адміністративної справи призведе до того, що у випадку задоволення позовних вимог та скасування розпорядження, повернення територіальним органам Міністерства юстиції їх майна буде значно ускладненим, переведення та звільнення працівників будуть незаконними, а отже, доведеться докласти значних зусиль та понести суттєві витрати для повторного переведення та поновлення відповідних працівників на посадах.

Враховуючи викладене, позивач просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з меж заяви, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.

Згідно частини четвертої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Пунктом 4 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до частини п`ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Так, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема зазначено, що судам необхідно враховувати, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Враховуючи природу принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зокрема, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Так, із змісту заяви позивача висновується, що позивач обґрунтовує підстави необхідності забезпечення позову через призму трудових правовідносин.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що вирішення заяви про забезпечення адміністративного позову у спосіб, в якій просить заявник, є фактично вирішення спору по суті, що є неприпустимим та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Враховуючи викладене, наведені заявником обставини, на думку суду, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеним ним шляхом.

З огляду на відсутність обґрунтованості очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявників до ухвалення рішення, характер спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне відмовити позивачу у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 150 - 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, від 06.12.2019 відмовити.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повну ухвалу складено 12.12.2019 року.

Суддя Л.О. Маруліна