Ухвала суду № 86313766, 11.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

11 грудня 2019 року м. Київ № 640/23197/19

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі

за позовомОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Міністра оборони України Загороднюка А.П., Директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, начальника Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних Сил України Генерал - майора медичної служби Хоменка Ігоря Петровича прозупинення дії рішень, заборону вчиняти дії, -В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, заявник) з позовом до Міністерства оборони України, Міністра оборони України Загороднюка А.П., Директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України, начальника Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних Сил України Генерала - майора медичної служби Хоменка Ігоря Петровича (далі також - відповідачі 1, 2, 3, 4 відповідно), в якому просить суд:

- визнати дії протиправними та скасувати рішення Міністра оборони України, Міністерства оборони України щодо призначення мене всупереч моєї волі - заступником начальника Військово-медичного клінічного Центру професійної патології особового складу Збройних Сил України та увільнення від виконання обов`язків за посадою начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України шляхом неправомірного виведенням мене у розпорядження першого заступника Міністра оборони України та не призначенням на посаду;

- визнати протиправними дії директора Департаменту кадрової політики МО України Яцини О.В. та скасувати п. 4 наказу від 30.10.2019 року № 303 про призначення мене всупереч моєї волі - заступником начальника Військово-медичного клінічного Центру професійної патології особового складу Збройних Сил України без моєї на то згоди шляхом незаконного звільнення мене з посади начальника Центральної військово-лікарської комісії і виведення мене у розпорядження першого заступника Міністра оборони України та тимчасового допуску до виконання обов`язків за посадою начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (далі - ЦВЛК ЗС України);

- визнати протиправним та скасувати п. 5 наказу Міністра оборони України від 15.04.2019 року № 189 щодо увільнення мене від посади начальника ЦВЛК - Голови військово-лікарської комісії і зарахування у розпорядження першого заступника Міністра оборони України;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ГВМУ - начальника медичної служби Збройних Сил України генерал-майора Хоменка І.П. "Про склад комісії для прийому передачі справи і посади начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України" від 05.11.2019 року № 175;

- зобов`язати Міністра оборони України прийняти рішення про призначення полковника медичної служби ОСОБА_1 на посаду начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України - Головою військово-лікарської комісії;

- зобов`язати начальника Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних Сил України генерал-майора Хоменка І.П. підготувати усі необхідні документи згідно законодавства про проходження військовослужбовцями військової служби для призначення мене на посаду начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України - Головою військово-лікарської комісії та подати їх до директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Яцини О.В. для підготовки та підписання ним цього наказу;

- зобов`язати Міністра оборони України прийняти рішення, а директору Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України на його підставі підготувати та підписати наказ про призначення мене на посаду начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України - Головою військово-лікарської комісії.

Разом із позовом ОСОБА_1 подано заву про забезпечення позову.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.11.2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду. Через канцелярію суду 09.12.2019 року позивачем подано заяву про забезпечення позову повторно, в якій просить забезпечити позов шляхом: 1) зупинення:

- дії рішення Міністра оборони України щодо усунення позивача від виконання обов`язків начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України та призначення заступником начальника Військово-медичного клінічного Центру професійної патології особового складу Збройних Сил України;

- дії п. 4 наказу директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Яцини О.В. від 30.10.2019 року № 303 щодо реалізації рішення Міністра оборони України та призначення позивача заступником начальника Військово-медичного клінічного Центру професійної патології особового складу Збройних Сил України;

- дії наказу начальника Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних Сил України генерал-майора Хоменка І.П. "Про склад комісії для прийому передачі справи і посади начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України" від 05.11.2019 року № 175 щодо передачі позивачем посади іншій особі;

2) встановити заборони - Міністерству оборони України, Міністру оборони України Загороднюку А.П. (ідентифікаційний код та паспорт: відсутні), директору Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Яцині О.В., начальнику Головного військово-медичного управління - начальнику медичної служби Збройних Сил України генерал-майору Хоменку І.П. (ідентифікаційний код МО України: 00034022, місцезнаходження: 03168. м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6) :

- вчиняти будь-які дії, спрямовані на призначення позивача на посаду заступника начальника Військово-медичного клінічного Центру професійної патології особового складу Збройних Сил України;

- вчиняти будь-які дії, спрямовані на призначення іншої особи на посаду начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України;

- приймати будь-які рішення, акти, накази, розпорядження спрямовані на прийом та здачу позивачем посади начальника Центральної військово-лікарської комісії ЗС України іншій особі.

Відповідно до підпункту 6 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (із змінами і доповненнями) за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення доказів або позову справляється судовий збір у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб в розмірі 1921,00 грн., встановленого з 01.01.2019 року Законом України від 23.11.2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік», становить, 576, 30 грн.

Як убачається з матеріалів адміністративної справи (квитанція від 06.12.2019 року №36), позивачем сплачено судовий збір за подання до адміністративного суду заяви про забезпечення адміністративного позову в розмірі 580, 00 грн.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем зазначено, що ним, як начальником Центральної військово-лікарської комісії, випадково саме під час лікування у листопаді 2019 року з`ясовано про наявність нібито наказу Міністра оборони України чи заступника Міністра оборони України про незаконне призначення останнього на посаду заступника начальника Військово-медичного клінічного центру професійної патології особового складу Збройних Сил України, і як наслідок, звільнення з посади начальника Центральної військово-лікарської комісії шляхом незаконного виведення у розпорядження першого заступника Міністра оборони України, нібито, відповідно до Директиви Міністра оборони України.

07.11.2019 року позивач звернувся в офіційному порядку до Міністра оборони України з відповідною заявою про підтвердження існування рішення та причини і підстави прийняття його Міністром у разі його існування, прохання скасування неправомірного рішення та за відсутності такого рішення - проведення службового розслідування. Відповіді Міністром оборони України мені надано не було, спростувань чи підтверджень також.

У середині листопада, як зазначає позивач, він випадково дізнався про існування наказу про призначення його заступником начальника Військово-медичного клінічного Центру професійної патології особового складу Збройних Сил України (м. Ірпінь) всупереч волі позивача, замість призначення його на посаду начальника ЦВЛК ЗС України після незаконного увільнення від виконання обов`язків за цією посадою - начальника ЦВЛК МО України і зарахуванням (звільненням) у розпорядження першого заступника Міністра оборони України без будь - яких правових підстав.

Так, позивач вважає, що його фактично незаконно звільнили з посади і не призначили знову.

У зв`язку з цими подіями у позивача піднявся великий тиск, терміново проведено реанімаційні дії у госпіталі (НВМКЦ «ГВКГ») та позивача переведено на госпітальний режим для нормалізування стану здоров`я.

Після нормалізації стану здоров`я, позивач звернувся з Інформаційним запитом до Міністра оборони України 15.11.2019 року поштою щодо доступу до публічної інформації згідно із статтею 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» з питань підтвердження вказаних вище незаконних і протиправних дій. Відповіді у встановлений законом 5-ти денний термін Міністром оборони України знову надано не було.

Крім цього, як вказує позивач, зазначили, що згідно рішення і наказу начальника Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних Сил України генерал-майора Хоменко І.П. «Про склад комісії для прийому передачі справи і посади начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України» від 05.11.2019 року № 175 вже визначено склад комісії і механізм передачі справ і посади від позивача до іншої особи.

Такі незаконні дії щодо переміщення позивача на іншу посаду шляхом увільнення від виконання обов`язків за попередньою посадою начальника ЦВЛК, і переведення у розпорядження першого заступника Міністра оборони України, а згодом, на іншу посаду у іншу місцевість, стало незаконне рішення Міністра оборони України про зарахування останнього у розпорядження першого заступника Міністра оборони України без на то його згоди і правових підстав від 15.04.2019 року № 189, яке позивачеві у встановленому законом порядку також доведено не було та повинно бути скасовано, як протиправне.

Враховуючи викладене, позивач зазначає про необхідність здійснити усі необхідні судові заходи і процедури для відновлення його прав та інтересів, а також усіх працівників і військовослужбовців ЦВЛК після незаконної реорганізації Центральної військово-лікарської комісії МО України згідно окремого доручення Міністра оборони України від 02.02.2019 року № 28/з, оскільки, на думку позивача, в майбутньому вже неможливо буде відновити його права та інтереси, а згодом і відстояти права і інтереси колективу, який буде звільнений у зв`язку з реорганізацією та призначенням іншого керівника. Відновлення його правового становища та повернення лікарів-експертів назад у ЦВЛК стане неможливим у подальшому до розгляду справи по суті.

В обґрунтування заходів забезпечення позову, позивачем зазначено наступне.

Забезпечення позову шляхом зупинення: дії рішення Міністра оборони України щодо усунення позивача від виконання обов`язків начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України та призначення позивача заступником начальника Військово-медичного клінічного Центру професійної патології особового складу Збройних Сил України; дії пункту 4 наказу директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони УкраїниЯцини О.В. від 30.10.2019 року № 303 щодо реалізації рішення Міністра оборони України та призначення позивача заступником начальника Військово-медичного клінічного Центру професійної патології особового складу Збройних Сил України; дії наказу начальника Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних Сил України генерал-майора Хоменка І.П. «Про склад комісії для прийому передачі справи і посади начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України» від 05.11.2019 року № 175 щодо передачі позивачем посади іншій особі - надасть, на думку позивача, можливість продовжувати останньому виконувати свої обов`язки за посадою, відновити діяльність самої комісії та його колективу, убезпечить від свавільних кадрових рішень, реорганізації і звільнення військових лікарів; забезпечить подальшу рівномірну діяльність комісії як органу військового управління щодо проведення призову і мобілізаційних заходів до лав Збройних Сил України та встановлення причинного зв`язку; відновитьправовий статус ЦВЛК, як органу Міністерства оборони України, а саме головне - призупинить виконання неправомірних рішень щодо реорганізації комісії та відтоку кадрів шляхом звільнення, які пропрацювали в ній по 10, 15 чи 20 років.

На думку позивача, відстоювання його інтересів, відстоювання ним інтересів ЦВЛК, ВЛК регіонів, позаштатних комісій та інтересів колективу можливе за умови перебування позивача саме на посаді начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, шляхом «процесуального забезпечення рівномірності їх діяльності», а перебування на іншій посаді у іншій місцевості (у м. Ірпінь) унеможливить захист інтересів та діяльності, оскільки у позивача будуть вже зовсім інші обов`язки і завдання, відмінні від цієї посади.

Позивачем зауважено, що особисто ним та цим колективом розроблялися і втілювалися у життя керівні документи щодо діяльності ЦВЛК та налагоджувалася робота і організовувалися усі заходи по забезпеченню діяльності, як штатних так і позаштатних ВЛК, які знаходяться по всіх військкоматах України.

Зміна керівництва ЦВЛК, звільнення лікарів призведе, на думку позивача, до дестабілізації роботи, як комісії, так і усіх Збройних Сил України.

Як зазначено позивачем, відстоювання честі колективу і належної роботи комісії стало наслідком усунення останнього від виконання обов`язків за посадою шляхом переведення на іншу, технічну посаду у іншу місцевість. На посаду, яка підлягає в подальшому скороченню, оскільки була технічно введена для іншої особи, яка вже з неї звільнилася, а тому посада ще одного, третього заступника є недоцільною і повинна бути скоро скорочена.

Тому, на думку позивача, є необхідним для встановлення заборони Міністерству оборони України, Міністру оборони України Загороднюку А .П ., директору Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Яцині О.В., начальнику Головного військово-медичного управління - начальнику медичної служби Збройних Сил України генерал-майору Хоменку І.П. вчиняти будь-які дії, спрямовані на призначення позивача на посаду заступника начальника Військово-медичного клінічного Центру професійної патології особового складу Збройних Сил України; вчиняти будь-які дії, спрямовані на призначення іншої особи на посаду начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України; приймати будь-які рішення, акти, накази, розпорядження спрямовані на прийом та здачу позивачем посади начальника Центральної військово-лікарської комісії ЗС України іншій особі.

Дослідивши матеріали справи, виходячи з меж заяви, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, Окружний адміністративний суд міста Києва приходить до наступних висновків.

Згідно частини четвертої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Пунктом 4 частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути забезпечено забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Відповідно до частини п`ятої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

При цьому частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Так, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду від 06.03.2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема зазначено, що судам необхідно враховувати, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Враховуючи природу принципу змагальності, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, із змісту заяви позивача про забезпечення позову висновується, що у позивача наявний спір із відповідачами в період проходження публічної служби, в межах вирішення якого, позивач просить суд застосувати заходи забезпечення позову шляхом: зупинення дії наказу начальника Головного військово-медичного управління - начальника медичної служби Збройних Сил України генерал-майора Хоменка І.П. «Про склад комісії для прийому передачі справи і посади начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України» від 05.11.2019 року № 175 щодо передачі позивачем посади іншій особі; заборони відповідачам вчиняти вчиняти будь-які дії, спрямовані на призначення іншої особи на посаду начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України; приймати будь-які рішення, акти, накази, розпорядження спрямовані на прийом та здачу мною посади начальника Центральної військово-лікарської комісії ЗС України іншій особі.

Відповідно до абзацу 3 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» у справах про захист трудових чи корпоративних прав не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення про звільнення позивача з роботи та зобов`язання відповідача й інших осіб не чинити перешкод позивачеві у виконанні ним своїх попередніх трудових обов`язків, оскільки таким чином фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що вирішення заяви про забезпечення адміністративного позову у перелічені способи, про які просить заявник, є фактично вирішення спору по суті, що є неприпустимим та не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Зокрема, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З обраних заходів забезпечення позову вбачається, що такими заходами, як заборона відповідачам вчиняти будь-які дії, спрямовані на призначення іншої особи на посаду начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, існує велика ймовірність впливу вжитих заходів забезпечення позову на права та інтереси третіх осіб, які не є учасниками адміністративної справи №640/23197/19.

Щодо інших заходів забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.

Позивач просить суд зупинити дію рішення Міністра оборони України щодо усунення ОСОБА_1 від виконання обов`язків начальника Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України та призначення його заступником начальника Військово-медичного клінічного Центру професійної патології особового складу Збройних Сил України.

З матеріалів та додатків до позовної заяви судом встановлено, що таке рішення у формі наказу №189 прийнято відповідачем 15.04.2019 року.

Водночас, позивач звертається до суду з метою оскарження цього наказу та просить забезпечити позов, зокрема, й шляхом зупинення дії цього наказу, більше ніж через 6 місяців після його прийняття, в той час, як цей наказ вже вичерпав свою дію, оскільки відповідачем 1 прийнято наказ від 30.10.2019 року №303, відповідно до змісту якого, позивача призначено на іншу посаду.

Суд також зауважує, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2019 року позов ОСОБА_1 залишено без руху, у зв`язку, зокрема, з тим, що позивачем не обґрунтовано поважності пропуску строку звернення до суду із цією позовною вимогою.

Отже, позивачем не вказано щодо актуальності та не доведено необхідності обраного способу забезпечення позову, враховуючи встановлені судом обставини.

Також, позивач просить суд зупинити дію пункту 4 наказу директора Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України Яцини О.В. від 30.10.2019 року № 303 щодо реалізації рішення Міністра оборони України та призначення позивача заступником начальника Військово-медичного клінічного Центру професійної патології особового складу Збройних Сил України.

Разом з тим, суд зауважує, що цей спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є некоректним, оскільки наказ в цій частині вже реалізовано 30.10.2019 року, в день винесення оскаржуваного наказу, призначенням позивача на вказану посаду, а тому, дія наказу в цій частині також вичерпана.

Враховуючи викладене, наведені заявником обставини, на думку суду, не є обґрунтованими для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову визначеними ним шляхами.

З огляду на відсутність обґрунтованості очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявників до ухвалення рішення, характер спірних правовідносин, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне відмовити позивачу у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову.

Керуючись статтями 150 - 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, від 06.12.2019 відмовити.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили та може бути оскаржена у порядку статей 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повну ухвалу складено 11.12.2019 року.

Суддя Л.О. Маруліна