Рішення № 86313529, 06.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2019 року Справа № 160/8856/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання частково неправомірною постанову №0412/12042/12042/3 та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2019р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Павлоградського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 30.09.2019р., просить:

- визнати частково неправомірною постанову відповідача про призначення йому щомісячної страхової виплати №0412/12042/12042/3, згідно якої позивачеві призначена щомісячна грошова виплата в частині розрахунку йому середньомісячної заробітної плати (доходу) перед настанням страхового випадку в розмірі 7000грн.;

- зобов`язати відповідача призначити позивачу з 20.03.2019р. щомісячну грошову виплату в частині розрахунку йому середньомісячної заробітної плати (доходу) перед настанням страхового випадку у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001р. (в редакції ПКМУ №439 від 26.06.2015р.) "Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням";

- стягнути з відповідача на користь позивача всі судові витрати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 22.05.1995р. по 15.06.2018р. він знаходився в трудових відносинах з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з повним робочим днем в шахті, при цьому, з 15.05.2018р. його було переведено на посаду електрослюсар підземний 4 розряду з повним робочим днем у шахті, а з 15.06.2018р. - звільнено за станом здоров`я. З 20.03.2019р. позивачеві встановлено ступінь втрати професійної працездатності у розмірі 40% та 07.05.2019р. відповідачем була винесена постанова №0412/12042/12042/3 про призначення позивачеві з 20.03.2019р. щомісячної страхової виплати у розмірі 2800,00 грн., яку розраховано із середньомісячної заробітної плати (доходу) перед настанням страхового випадку - 7000,00 грн. Позивач не погоджується із наведеною постановою в частині застосування для розрахунку щомісячної страхової виплати середньомісячної заробітної плати у розмірі 7000,00 грн. та вважає, що такими діями відповідач порушив його конституційні права встановлені ст.46 Конституції України, оскільки середньомісячна заробітна плата позивача для розрахунку суми щомісячної страхової виплати повинна розраховуватися відповідачем згідно п.14 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2019р. Окрім того, позивач зазначає, що він поніс витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 07.10.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідача, зокрема, надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України (а.с.2-3).

Також і наведеною ухвалою суду від 07.10.2019р. судом було замінено первісного відповідача у цій справі Павлоградське відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на належного відповідача - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (а.с.2-3).

31.10.2019р. на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача (Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області) надійшов письмовий відзив на позов, у якому останній просив відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог посилаючись на те, що при визначенні суми щомісячної страхової виплати у розмірі 2800 грн., відповідач керувався п.12 Порядку №1266, за яким якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату, так як згідно наданої ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» довідки про заробітну плату для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від 09.04.2019р. до місяців розрахункового періоду увійшли лише травень та червень 2018 року (з 15.05.2018р. позивача переведено на посаду електрослюсаря підземного 4 розряду; з 15.06.2018р. позивача звільнено), при цьому, у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа не мала заробітку з поважних причин (дні тимчасової непрацездатності). Щодо обчислення середньої заробітної плати відповідно до п.14 Порядку №1266, то відповідач зазначає, що вказана норма не може бути застосована до позивача, оскільки різниця між датою встановлення МСЕК ступеня втрати працездатності (25.03.2019р.) та датою настання страхового випадку (22.02.2019р.) не минуло більше року (а.с.56-60).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи викладене, дана справа вирішується 06.12.2019р., тобто у межах строку визначеного ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 працював, зокрема, на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» по 15.06.2018р. та був звільнений у зв`язку з невідповідністю до виконуваної роботи внаслідок стану здоров`я, що підтверджується копією трудової книжки позивача, наявною у справі (а.с.11-13,71-74).

При цьому, з 15.05.2018р. ОСОБА_1 було переведено електрослюсарем підземним 4 розряду (а.с.11-13,71-74).

На підставі повідомлення про професійне захворювання (отруєння) №32/19 від 01.02.2019р. відповідною комісією було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 , про що складено акт від 22.02.2019р. (а.с.18-19,68-70).

З 20.03.2019р. позивачеві встановлено ступінь втрати працездатності у розмірі 40%, що підтверджується копіями довідки МСЕК серії 12 ААА №055278 від 25.03.2019р. та Виписки з акта огляду МСЕК до довідки серії 12 ААА №055278 від 25.03.2019р. (а.с.20,75).

02.04.2019р. ОСОБА_1 звернувся до Павлоградського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області із заявою про призначення страхових виплат у зв`язку з професійним захворюванням, що підтверджується копією відповідної заяви (а.с.77).

Постановою №0412/12042/12042/3 від 07.05.2019р. позивачеві була призначена щомісячна страхова виплата з 20.03.2019р. у розмірі 2800,00 грн., виходячи із середньомісячної заробітної плати для розрахунку страхових виплат - 7000,00 грн. згідно довідок ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №1281 від 09.04.2019р. та №1-4/1291 від 06.05.2019р., що підтверджується змістом копій відповідних постанов та довідок, наявних у справі (а.с.9,15,78,80,82).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача з постановою відповідача про призначення йому щомісячної страхової виплати №0412/12042/12042/3, згідно якої позивачеві призначена щомісячна грошова виплата в частині розрахунку йому середньомісячної заробітної плати (доходу) перед настанням страхового випадку в розмірі 7000грн., у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушене право на соціальне забезпечення шляхом часткового визнання неправомірною наведеної постановиу та зобов`язання відповідача призначити позивачу з 20.03.2019р. щомісячну грошову виплату в частині розрахунку йому середньомісячної заробітної плати (доходу) перед настанням страхового випадку у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001р. (в редакції ПКМУ №439 від 26.06.2015р.) "Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням".

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров`я регулюються Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №1105).

Частиною 1 ст.36 Закону №1105 визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

У відповідності до норм ст.42 Закону №1105 визначено, що сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров`я.

Середньомісячний заробіток для обчислення суми страхових виплат потерпілому у зв`язку із втраченим ним заробітком (або відповідної його частини) визначається згідно з порядком обчислення середньої заробітної плати для виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001р. (далі - Порядок №1266) встановлено, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку.

Згідно п.12 Порядку №1266 якщо у розрахунковому періоді перед настанням страхового випадку застрахована особа з поважних причин не мала заробітку або страховий випадок настав у перший день роботи, середня заробітна плата визначається виходячи з тарифної ставки (посадового окладу) або її частини, встановленої на день настання права на страхову виплату. У разі коли тарифна ставка (посадовий оклад) не встановлена та відповідні дані відсутні, розрахунок проводиться виходячи з розміру мінімальної заробітної плати (або її частини), встановленого законом на день настання права на страхову виплату.

Пунктом 13 Порядку №1266 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності.

У відповідності до п.16 Порядку №1266 визначено, що якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.

Відповідно до п.31, п.33 Порядку №1266 середня заробітна плата (дохід) для призначення допомоги по безробіттю, для страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності), та для призначення страхових виплат для добровільно застрахованих осіб обчислюється робочими органами фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування з використанням даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі коли відомості про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування не містять усіх необхідних даних для обчислення середньої заробітної плати (винагороди за цивільно-правовими договорами), такі дані за відповідні періоди надаються роботодавцем протягом п`яти робочих днів за зверненням органів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або застрахованої особи за формою згідно з додатком.

Аналізуючи вищенаведені норми, можна дійти висновку, що розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку, при цьому, середня заробітна плата обчислюється за тією професією (посадою, розрядом, роботою) на підприємстві (в цеху, на дільниці, ділянці), за якою застрахована особа працювала до моменту ушкодження здоров`я і за якою медико-соціальною експертною комісією їй встановлено стійку втрату професійної працездатності, а якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці.

Так, як вбачається з матеріалів справи, позивач працював на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», зокрема, у період з 23.10.2003р. по 15.06.2018р., при цьому, з 15.05.2018р. останнього було переведено електрослюсарем підземним 4 розряду, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією трудової книжки позивача (а.с.11-13,71-74).

09.04.2019р. ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» були видані дві довідки про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду за цивільно-правовим договором) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, а саме:

- №275 про заробітну плату за період з червня 2017 року по травень 2018 року (згідно п.11 Порядку №1266, тобто за 12 календарних місяців за місцем роботи, де стався страховий випадок, починаючи з місяця, що передує місяцю настання страхового випадку), згідно якої позивачем у травні 2018 року відпрацьовано 7 календарних днів (тимчасова непрацездатність з 16.04.2018р. по 10.05.2018р., з 16.05.2018р. по 29.05.2018р.), за які він отримав заробітну плату у сумі 6012,27 грн. (а.с.14);

- №1281 про заробітну плату за період з травня 2018 року по червень 2018 року, згідно якої позивачем у травні 2018 року відпрацьовано 3 календарних днів (тимчасова непрацездатність з 16.04.2018р. по 10.05.2018р., з 16.05.2018р. по 29.05.2018р.), у червні 2018 року - 3 календарні дні (тимчасова непрацездатність з 01.06.2018р. по 08.06.2018р. та з 12.06.2018р. по 14.06.2018р.), при цьому, заробітна плата як за травень 2018 року, так і за червень 2018 року значиться як «0» та вказана довідка містить відомості про одноразову виплату позивачеві 102665,91 грн. у червні 2018 року (а.с.15,78).

Окрім того, в матеріалах справи містяться відомості з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, згідно яких у травні 2018 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата у розмірі 26068,69 грн., а у червні 2018 року - 113837,14 грн. (а.с.17).

Відповідачем на адресу ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» було направлено запит №24.2-05/1472 від 11.04.2019р. щодо надання довідки про розмір тарифної ставки (посадового окладу) за професією (посадою) електрослюсар підземний 4 розряду на 20.03.2019р. згідно п.12 Порядку №1266, на яку було отримано довідку №1-4/1291 від 06.05.2019р. про розмір посадового окладу, який склав 7000 грн. (а.с.24,79,80).

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства та встановлених обставин справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що, з урахуванням наявності в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відомостей щодо нарахованої позивачеві заробітної плати за травень 2018 року у розмірі 26068,69 грн. та за червень 2018 року у розмірі 113837,14 грн., а також і за наявності довідок ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №275 і №1281 від 09.04.2019р., відповідачем безпідставно було витребувано від підприємства довідку про розмір тарифної ставки (посадового окладу) за професією (посадою) електрослюсар підземний 4 розряду на 20.03.2019р. згідно п.12 Порядку №1266 та проведено розрахунок суми щомісячної страхової виплати позивачеві виходячи із розміру посадового окладу за професією електрослюсар підземний 4 розряду - 7000 грн., оскільки позивачеві була нарахована заробітна плата за фактично відпрацьований час (а.с.14,15,17,78).

Отже, суд приходить до висновку, що постанова відповідача про призначення позивачеві щомісячної страхової виплати №0412/12042/12042/3 в частині розрахунку йому середньомісячної заробітної плати (доходу) перед настанням страхового випадку в розмірі 7000грн. на підставі п.12 Порядку №1266 є протиправною.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність прийняття відповідачем постанови №0412/12042/12042/3 про призначення позивачеві щомісячної страхової виплати в частині розрахунку йому середньомісячної заробітної плати (доходу) перед настанням страхового випадку в розмірі 7000грн. без надання оцінки відомостям з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідкам ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» №275 і №1281 від 09.04.2019р. та враховуючи звернення відповідача до підприємства із запитом щодо надання довідки саме за нормами п.12 Порядку №1266, тоді як, в даному випадку, підлягають застосуванню саме положення п.16 Порядку №1266, якими передбачено, що якщо у місяці, за який розраховується коефіцієнт заробітної плати, застрахована особа працювала неповний календарний місяць з поважних причин, середня заробітна плата працівників, зайнятих в економіці України, застосовується пропорційно фактичній кількості відпрацьованих календарних днів у такому місяці, з урахуванням норм вищенаведеного законодавства та обставин справи встановлених судом.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність прийняття відповідачем постанови №0412/12042/12042/3 про призначення позивачеві щомісячної страхової виплати в частині її розрахунку із середньомісячної заробітної плати (доходу) перед настанням страхового випадку в розмірі 7000 грн. на підставі п.12 Порядку №1266, суд приходить до висновку, що приймаючи наведену постанову в оспорюваній частині, відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, суд приходить до висновку, що відповідач, приймаючи постанову №0412/12042/12042/3 про призначення позивачеві щомісячної страхової виплати в частині її розрахунку із середньомісячної заробітної плати (доходу) перед настанням страхового випадку в розмірі 7000 грн. на підставі п.12 Порядку №1266, проігнорувавши таким чином положення п.16 Порядку №1266,, порушив права позивача на належне соціальне забезпечення у зв`язку і професійним захворюванням, які підлягають судовому захисту шляхом визнання такої постанови в оспорюваній частині протиправною.

При цьому, у даному випадку, з метою повного захисту порушеного права позивача слід вийти за межі позовних вимог та не лише визнати протиправною постанову №0412/12042/12042/3 в оспорюваній частині, а ще й скасувати її у наведеній частині, оскільки саме скасування оспорюваної постанови, яка є актом індивідуальної дії є належним способом захисту порушеного права позивача з урахуванням вимог ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача призначити позивачу з 20.03.2019р. щомісячну грошову виплату в частині розрахунку йому середньомісячної заробітної плати (доходу) перед настанням страхового випадку у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України №1266 від 26.09.2001р. (в редакції ПКМУ №439 від 26.06.2015р.) "Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням", оскільки страхові виплати позивачеві уже призначені, а згідно Закону №1105 не передбачено призначення таких страхових виплат двічі, а предметом дану спору є лише їх розмір, обчислення якого і підлягає перевірці судом у спосіб та у порядку, передбаченому ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправною та скасування постанови №0412/12042/12042/3 про призначення позивачеві щомісячної страхової виплати в частині її розрахунку із середньомісячної заробітної плати (доходу) перед настанням страхового випадку в розмірі 7000 грн. на підставі п.12 Порядку №1266, є саме зобов`язання відповідача вирішити питання про проведення обчислення середньої заробітної плати для розрахунку позивачеві виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності) згідно до вимог п.16 Порядку №1266 із витребуванням від ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» відповідної довідки про заробітну плату позивача виходячи саме з положень п.16 Порядку №1266, з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог чинного законодавства України та повноважень органів Фонду соціального страхування України.

Разом з тим, враховуючи вищенаведене, судом не можуть бути задоволені позовні вимоги позивача в частині проведення обчислення йому страхових виплат за п.14 Порядку №1266, яким передбачено, що у разі коли на дату встановлення медико-соціальною експертною комісією ступеня втрати застрахованою особою професійної працездатності до настання права на страхові виплати минуло більше року з дня настання страхового випадку, середня заробітна плата обчислюється виходячи з розміру заробітної плати застрахованої особи перед настанням нещасного випадку на виробництві або перед звільненням з роботи (переходом на іншу роботу), з якою пов`язане професійне захворювання, з урахуванням її коригування, що проводиться робочим органом виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, за відповідною формулою, оскільки аналіз змісту даної норми свідчить про те, що вона не може бути застосована до позивача, так як різниця між датою встановлення МСЕК ступеня втрати працездатності (25.03.2019р.) та датою настання страхового випадку (22.02.2019р.) становить менше року.

Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн., виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З аналізу вищенаведених процесуальних норм вбачається, що розподіл витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката адміністративним судом можливо здійснити лише за наявності сукупності доказів, якими такі витрати підтверджуються, а саме: договору про надання правничої допомоги; детального опису, часу, використаного на виконання робіт, їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надані до суду копії договору про надання юридичних послуг б/н від 17.07.2019р., свідоцтва про право ОСОБА_2 на заняття адвокатською діяльністю №2242 від 24.01.2011р., квитанції до прибуткового касового ордера б/н від 17.07.2019р. про сплату позивачем п`яти тисяч згідно договору від 17.07.2019р. (а.с.21-23).

Таким чином, аналіз змісту наданих документів щодо правничої допомоги не містить детального опису робіт (наданих послуг), часу, витраченого на виконання послуг адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не містить конкретизації вартості кожного з виду робіт, що необхідно для визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Тобто, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вказана правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у його постанові від 27.11.2019р. у справі №160/3114/19, яка підлягає застосуванню адміністративним судом відповідно до положень ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналізуючи все вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, враховуючи ціну позову, та конкретні обставини справи, яка не є складною та судові засідання у якій не проводилися, а також і приймаючи до уваги, що позивачем не було надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги із зазначенням конкретизації вартості кожного з виду робіт, що необхідно для визначення розміру витрат на правничу допомогу та розподілу судових витрат, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача понесених ним судових витрат на правову допомогу в сумі 5000,00 грн.

За викладених обставин, у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову у наведеній частині.

За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при частковому задоволенні позову судові витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем згідно квитанції №0.0.1411198912.1 від 17.07.2019р. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 384 грн. 20 коп. (768,40 грн./2) (а.с.4).

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про визнання частково неправомірною постанову №0412/12042/12042/3 та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області №0412/12042/12042/3 від 07.05.2019р. про призначення ОСОБА_1 щомісячної страхової виплати в частині її розрахунку із середньомісячної заробітної плати (доходу) перед настанням страхового випадку в розмірі 7000 грн. на підставі п.12 Порядку №1266.

Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (49020, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд.93, код ЄДРПОУ 41323962) вирішити питання про проведення обчислення середньої заробітної плати для розрахунку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності) згідно до вимог п.16 Порядку №1266 із витребуванням від ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» відповідної довідки про заробітну плату ОСОБА_1 виходячи саме з положень п.16 Порядку №1266, з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог чинного законодавства України та повноважень органів Фонду соціального страхування України.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області (49020, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд.93, код ЄДРПОУ 41323962) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 384 грн. 20 коп. (триста вісімдесят чотири грн. 20 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва