Рішення № 86313463, 10.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

10 грудня 2019 року справа №826/13132/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області (далі по тексту - відповідач, ГУ МВС у Київській області)про1) визнання неправомірними дій відповідача по наданню довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 26 квітня 1986 року по 29 квітня 1986 року, всього за 4 дні за наказом №069 від 14 серпня 1986 року, без урахування та виплати додатково коштів за: подвійна оплата праці - 225:30х2х4 = 60,00 крб; за роботу в зоні відчуження в період з 26 квітня 1986 року по 04 травня 1986 року премії розмірі 500 крб.; одноразова виплата за перевищення отриманої гранично допустимої дози радіоактивного опромінення 50 мілізівертів в період з 26 квітня 1986 року по 29 квітня 1986 року офіцерам у розмірі 3-х місячних окладів по посаді і званню (105+120) крб. х 3 = 675 крб.; добові в розмірі 3,50 крб. за добу - 3,50 крб.х4 дні=14 крб.; виплати за харчування - 2,85 крб. за добу - 2,85 крб.х4 дні=14,40 крб.; одноразова виплата за переопромінення за 1986 рік більше 25 бер у сумі 1000 крб.; 2) зобов`язання відповідача на підставі проведеного розрахунку нарахувати та виплатити на користь позивача недосплачену суму коштів у розмірі 2 260,40 крб.; 3) зобов`язання відповідача видати нову довідку про вже виплачене грошове забезпечення згідно виданої довідки з урахуванням вищеназваних виплат для подачі до пенсійного фонду для перерахунку пенсіїВ С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними дії відповідача щодо надання довідки про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження в період з 26 квітня 1986 року по 29 квітня 1986 року, всього за 4 дні за наказом №069 від 14 серпня 1986 року, без урахування та виплати додатково коштів за: подвійна оплата праці - 225:30х2х4 = 60,00 крб; за роботу в зоні відчуження в період з 26 квітня 1986 року по 04 травня 1986 року премії розмірі 500 крб.; одноразова виплата за перевищення отриманої гранично допустимої дози радіоактивного опромінення 50 мілізівертів в період з 26 квітня 1986 року по 29 квітня 1986 року офіцерам у розмірі 3-х місячних окладів по посаді і званню (105+120) крб. х 3 = 675 крб.; добові в розмірі 3,50 крб. за добу - 3,50 крб.х4 дні=14 крб.; виплати за харчування - 2,85 крб. за добу - 2,85 крб.х4 дні=14,40 крб.; одноразова виплата за переопромінення за 1986 рік більше 25 бер у сумі 1000 крб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 жовтня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/13132/18 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов зазначив про відсутність підстав для видачі довідки про грошове забезпечення позивача за роботу в зоні відчуження із зазначення складових грошового забезпечення не вказаних у розрахунковому листі за запитуваний період.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов`язане з наслідками Чорнобильської катастрофи.

Під час аварії на Чорнобильській АЕС, позивач працював на посаді інспектора УВС Київського облвиконкому, та в період з 26 квітня 1986 року по 29 квітня 1986 року знаходився у зоні відчуження, де безпосередньо брав участь у заходах із ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується у тому числі довідкою ГУ МВС у Київській області від 13 липня 2018 року №К-875.

Пенсію позивач одержує згідно з довідкою УВС Київського облвиконкому з розрахунку коефіцієнта 4 з заробітної плати - 236,25 крб. (105,00 крб. + 120,00 крб. + 11,25 крб.).

Згідно довідки від 20 липня 2018 року, яка видана ГУ МВС у Київській області, за роботу в населених пунктах зони відчуження міста Прип`ять з 26 квітня 1986 року по 29 квітня 1986 року вказано, що позивачу виплачена заробітна плата - 151,52 крб. з розрахунку коефіцієнта 4.

Як зазначає позивач, він звернувся до ГУ МВС у Київській області з проханням видати довідку про виплату заробітної плати за період роботи у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, а якщо якісь виплати не були нараховані та проведені, просив нарахувати і виплатити відповідні кошти, за результатами розгляду якої, у відповіді від 20 липня 2018 року №522 відповідач зазначив, що фактична заробітна плата в зоні відчуження, з якої визначається пенсія позивача, нарахована із заробітної плати у розмірі 236,25 крб., в 5-кратному розмірі, при цьому не нарахував, не виплатив і не зазначив, усіх тих виплат, які позивач вказав у заяві.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.

Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначається Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, згідно з яким пенсії за бажанням осіб можуть призначатися, виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків.

Частиною четвертою статті 15 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачено, що видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією.

З наведеного вбачається, що довідка про розмір заробітної плати видається на підставі даних, що містяться у розрахунковому листі позивача за відповідний період.

Порядок виплати грошового забезпечення для військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки з 26 квітня 1986 року неодноразово змінювався.

Так, первинно оплата праці регулювалася постановою ЦК КПРС, президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 07 травня 1986 року №524-156, тобто проводилися за підвищеними до 100% тарифними ставками (посадовими окладами) незалежно від населеного пункту.

Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року №1031 визначено, що грошове утримання військовослужбовців, начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які виконували роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС в ІІІ, ІІ, І зонах небезпеки, проводиться в 5-, 4-, 3-кратному розмірі посадових окладів, а особам офіцерського і начальницького складу, прапорщикам і мічманам також і оклад за військове і спеціальне звання. Процентна надбавка за вислугу років та інші надбавки за основним місцем служби нараховувалися на одинарний посадовий оклад.

Вказані нормативно-правові акти регулюють умови оплати праці і матеріального забезпечення робітників підприємств, організацій і закладів, які брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, дія яких поширюється на військовослужбовців та військовозобов`язаних запасу, яких було призвано на військові збори та які в 1986-1990 роках виконували роботи в зоні відчуження, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Абзацом четвертим підпункту 1 пункту 1 Постанови Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 10 червня 1986 року №207/7 передбачено, що оплата праці робітників і службовців (відряджених у зону ЧАЕС та призваних на військові збори), за якими відповідно до чинного законодавства зберігалась за основним місцем роботи середньомісячна заробітна плата, провадилась відповідно до абзацу четвертого пункту 1 Постанови РМ СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195.

Постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195 надано право керівникам міністерств і відомств та їх заступникам здійснювати оплату праці працівників, зайнятих на роботах у третій, другій і першій зонах небезпеки, відповідно в чотирьох-, трьох- і двократному розмірах понад середньомісячну заробітну плату, виходячи з тарифної ставки (окладу), встановленої за основним місцем роботи.

Пунктами 4 та 5 Постанов Ради Міністрів Української PCP від 10 червня 1986 року №2077 та Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 05 червня 1986 року №665-195 робітникам підприємств, організацій, які виконують роботи, пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, установлювалася додаткова оплата праці за роботу у нічний час в розмірі 35% часової тарифної ставки за кожен час роботи в нічний час та максимальний розмір премії 60% тарифної ставки.

Оплата праці працівників підприємств, розташованих в зоні ЧАЕС, які виконували роботи пов`язані з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, провадилась в розмірах, передбачених Розпорядженням РМ СРСР від 17 травня 1986 року №964, у відповідних зонах небезпеки в 5-, 4-, 3- кратному розмірі.

Таким чином, після прийняття розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964 робота працівників оплачувалась у кратному розмірі, виходячи з тарифної ставки за місцем роботи, без застосування підвищених тарифів та подвійного посадового окладу та окладу за спеціальними званнями згідно постанови Центрального Комітету КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року №524-156.

Отже, вказані нормативно-правові акти не застосовуються одночасно, оскільки розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року №964 для визначення зон небезпеки на території зони відчуження вводить нові умови оплати праці, замість попередніх, встановлених Постановою від 07 травня 1986 року №524-156.

Нарахування грошового забезпечення за роботу в зоні відчуження військовослужбовців, рядового і начальницького складу ОВС проводилось відповідно до Розпорядженням Ради Міністрів СРСР від 23 травня 1986 року №1031.

Вказаними нормативно-правовими актами передбачено, що оплата фактично відпрацьованого часу (включаючи вихідні і святкові дні) у відповідних зонах небезпеки повинна проводитись виходячи із розрахункової денної тарифної ставки (посадового окладу), що враховується із тарифної ставки (посадового окладу) за даний місяць, поділеної на календарну кількість днів цього місяця.

Таким чином, підстави для нарахування, виплати та включення у довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження подвійної заробітної плати відсутні.

В частині позовних вимог про нарахування, виплату та включення у довідку про грошове забезпечення на роботах в зоні відчуження з 26 квітня 1986 року по 04 травня 1986 року премії розмірі 500 крб.; одноразова виплата за перевищення отриманої гранично допустимої дози радіоактивного опромінення 50 мілізівертів в період з 26 квітня 1986 року по 29 квітня 1986 року офіцерам у розмірі 3-х місячних окладів по посаді і званню (105+120) крб. х 3 = 675,00 крб.; добові в розмірі 3,50 крб. за добу - 3,50 крб.х4 дні=14,00 крб.; виплати за харчування - 2,85 крб. за добу - 2,85 крб.х4 дні=14,40 крб.; одноразова виплата за переопромінення за 1986 рік більше 25 бер у сумі 1000,00 крб., суд зазначає, що вказані виплати не нараховувалися та не виплачувалися, у зв`язку із чим відсутні підстави для включення в довідку.

Виплата премії за участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, одноразової грошової винагороди не передбачена і могла мати місце відповідно до прийнятих у відомстві положень з питань преміювання.

Виплата одноразової винагороди у розмірі до 1000,00 крб. проводилася за рішенням голови урядової комісії з ліквідації аварії і лише тим працівникам, які відзначилися при виконанні особливо важливих і відповідальних робіт згідно розпорядження РС СРСР від 17 травня 1986 року №964 та не поширювалася на працівників органів внутрішніх справ розпорядженням РМ СРСР від 23 травня 1986 року.

Як встановлено судом вище, ОСОБА_1 на підставі розрахункових документів видано довідку від 20 липня 2018 року №522.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для нарахування, виплати та видачі довідки про грошове забезпечення, яке фактично не отримувалося.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 17 липня 2018 року №377/522/16-а.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Київській області в особі Ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ в Київській області (01601, м. Київ, вул. Володимирська, 15; ідентифікаційний код 08592218).

Суддя В.А. Кузьменко