Рішення № 86313249, 12.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2019 року № 640/18073/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, які полягають у відмові оформити і виплатити недоотриману її чоловіком ОСОБА_2 пенсію за 2016-2017 роки та про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести розрахунок недоотриманої її чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за 2016-2017 роки.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, та зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві протиправно відмовлено в оформленні і виплаті недоотриманої її чоловіком пенсії за 2016-2017 роки, оскільки вона неодноразово протягом червня-липня 2018 року зверталась з усними зверненнями щодо виплати недоотриманої її чоловіком пенсії, проте Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомляло про необхідність звернутись пізніше.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач посилається на Конституцію України, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, та зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено ОСОБА_1 у виплаті пенсії недоотриманої ОСОБА_2 , оскільки позивачем не дотримано умов щодо звернення за виплатою недоотриманої пенсії.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_1 13.02.2019 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою, в якій просила оформити і виплатити їй недоотриману пенсію за 2016 та 2017 роки, ветераном ОВС, її чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Листом від 14.03.2019 за № 52393/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність підстав для виплати недоотриманої пенсії, оскільки після смерті ОСОБА_2 минуло більше шести місяців.

03.04.2019 позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з проханням оформити і виплатити їй недоотриману пенсію її чоловіка. В листі позивач зазначила, що протягом червня-липня 2018 року вона зверталась до управління та задавала запитання щодо виплати недоотриманої пенсії за 2016-2017 роки, проте їй відповіли про необхідність підійти пізніше, тому що не відомо як і коли будуть виплачуватись ці кошти. Після чого вона ще двічі зверталась з цим питанням в 2018 році, відповідь була аналогічна.

25.06.2019 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з проханням видати їй або нотаріусу довідку про суму недоотриманої пенсії за 2016-2017 роки, оскільки без цієї довідки нотаріус не може оформити спадщину.

Листом від 30.07.2019 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно повідомило позивача про відсутність підстав для виплати недоотриманої пенсії, оскільки після смерті ОСОБА_2 минуло більше шести місяців. Одночасно в листі зазначено, що перевіркою пенсійної справи встановлено, що заява на виплату недоотриманої пенсії до управління не надходила.

06.08.2019 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою-скаргою, в якій втретє просила виплатити їй недоотриману пенсію її чоловіка та повідомляла управління про неодноразовість звернення з усними проханнями щодо виплатити недоотриманої пенсії.

Доказів розгляду вказаного звернення позивача матеріали справи не містять.

Надаючи оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (із змінами та доповненнями, далі - Закон № 2262-ХІІ) суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

При зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.

Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Відповідно до абзацу третього пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

З урахуванням наведених норм права суд приймає до уваги позицію відповідача, що підставою для виплати недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера є відповідна заява особи, подана не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Враховуючи, що із письмовою заявою позивач звернулася до відповідача після спливу 6 місяців після смерті її чоловіка, суд приходить до висновку про відсутність протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови позивачу у виплаті недоотриманої її чоловіком пенсії за 2016-2017 роки.

Разом з тим, суд зазначає наступне.

Відповідно до пояснень позивача викладених у заявах до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та у позовній заяві, ОСОБА_1 після смерті її чоловіка в червні-липні 2018 року звернулася в пенсійний фонд за адресою: м. Київ, вул. Шамрило, 19, каб.12. Двічі отримала грошову допомогу, оформила пенсію чоловіка. На запит щодо отримання недоодержаної пенсії за 2016-2017 роки інспектор відповіла про необхідність підійти через місяців три, оскільки не відомо коли будуть виплачуватись кошти. Через три місяці вона знову звернулася до пенсійного фонду за адресою: м. Київ, вул. Шамрило, 19, каб. 11 з питанням виплати недоодержаної пенсії за 2016-2017 роки, проте її повідомлено про необхідність прийти після Нового року. Коли вона прийшла після Нового року в черзі їй стало відомо про здійснення виплат та про необхідність написання заяви. Під час прийому в каб. 11 інспектор повідомила, що заяву необхідно писати за адресою: вул. Бульварно- АДРЕСА_1 , після чого вона звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві по вул. Бульварно-Кудрявська, 16 із заявами та запитом від нотаріуса. Також позивач зазначає, що її не було повідомлено про існування термінів звернення щодо одержання недоотриманої пенсії.

Наведене свідчить, що несвоєчасне подання позивачем заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві зумовлено необізнаністю позивача щодо порядку подання та оформлення документів для одержання недоотриманої пенсії її чоловіка.

При цьому, відповідачем не спростовано доводів позивача щодо її неодноразового звернення до управління Пенсійного фонду та відносно того, що інспектор повідомляв її про необхідність звернутись після Нового року, як і зробила позивач.

Суд звертає увагу, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного суд зазначає, що несвоєчасність подання позивачем заяви до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо виплати недоотриманої її чоловіком пенсії за 2016-2017 роки в даному випадку не може ставитись в провину особі та як наслідок не може впливати на реалізацію права на отримання коштів.

При цьому, суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.

Зокрема, згідно з пунктами 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява № 29979/04, у якому проаналізовано поняття "належне урядування".

Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі "Ґаші проти Хорватії" (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі "Трґо проти Хорватії" (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип "належного урядування" може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), п. 38).

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про наявність правових підстав для зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити розрахунок та виплату позивачу недоотриманої її чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсії за 2016-2017 роки.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині, тому позов визнається таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Керуючись статтями 139, 241-243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити розрахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) недоотриману її чоловіком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за 2016-2017 роки.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 42098368).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя М.А. Бояринцева