Рішення № 86313224, 16.08.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2019 року Справа № 160/4818/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, узвіз Лоцманський, буд.8) до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а) про визнання протиправними і скасування наказу та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

28.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у якому позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 03.04.2019 року №2058-п;

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 07.05.2019 року №0013411410 та №0013431410.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не погоджується з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішенням, оскільки вважає їх такими, що прийняті з порушенням вимог діючого законодавства з наступних підстав:

- наказ на проведення перевірки не містить конкретного періоду діяльності ТОВ «Автотранссервіс», який мав перевірятись податковим органом;

- позивач не порушував перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касах підприємства на 13.03.2018 року на суму 172765,85 грн., оскільки час закінчення робочого дня (зміни), установлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) у день її надходження в результаті чого позивач здав готівку у розмірі 152741 грн. наступного за днем надходження готівкової виручки до каси дня;

- відповідач неправомірно нарахував суму 157359,48 грн. при встановленні перевищення самостійно встановленого ліміту каси за 13.03.2018 року, оскільки сума у розмірі 157359,48 грн. була одержана позивачем за видачу заробітної плати працівникам позивача, яка може зберігатись в касі позивача понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів;

- на виконання вимог діючого законодавства України позивачем при проведенні перевірки посадовим особам відповідача надавались всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

На думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом та просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2019 адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» було залишено без руху та запропоновано позивачу протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви.

13.06.2019 року на виконання вищевказаної ухвали від позивача надійшло до суду платіжне доручення про сплату судового збору.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали на подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копія ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 року вручена представнику відповідача в приміщенні суду 25.06.2019 року, що підтверджується розпискою суду про вручення.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідачем, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не було надіслано до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не було повідомлено про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ТОВ «Автотранссервіс» (код ЄДРПОУ 30548389) зареєстровано в якості юридичної особи 01.10.1999 року, з 01.10.1999 року перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Соборному районі м. Дніпра, як платник податків, основний вид діяльності – КВЕД 49.31 Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення.

На підставі направлень на проведення перевірки від 03.04.2019 року №2380 та №2379, наказу «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Автотранссервіс» від 03.04.2019 року №2058-п у період з 10.04.2019 року по 12.04.2019 року було проведено фактичну перевірку щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та (найманими особами).

За результатами перевірки складено акт №0189/04/36/14/РРО/30548889 від 15.04.2019 року.

Висновком перевірки встановлено порушення:

- 15 Розділу ІІ Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 29.12.2017 року №148;

- п.п.20.1.6, п.п.20.1.10 п.20.1 ст. 20, ст. 81, п.85.2, ст. 85 Податкового кодексу України.

Пункт 2.2.14 акту фактичної перевірки містить розгорнуту інформацію про встановлені порушення, а саме:

- ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки;

- встановлено перевищення самостійно встановленого ліміту каси за 13.03.2018 року на суму 172765,85 грн.

На підставі акту фактичної перевірки №0189/04/36/14/РРО/30548889 від 15.04.2019 року відповідачем винесені такі податкові повідомлення-рішення від 07.05.2019 року:

- №0013431410 про застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені за платежем – штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки, у розмірі 345531,70 грн.;

- №0013411410 про застосування до позивача суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем – 510,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими наказом та податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку доводам позивача про протиправність винесеного наказу на проведення перевірки та порушення його складання, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки.

Пунктом 80.5 статті 80 Податкового кодексу України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Судом встановлено, що 10.04.2019 року посадові особи контролюючого органу були допущені до проведення фактичної перевірки ТОВ «Автотранссервіс» за адресою: м. Дніпро, вул. Белелюбського,5, яка проводилась з відома та в присутності уповноваженої особи позивача – директора Руссавського А.А.

Суд зазначає, що платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки, при цьому, якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами. Позови платників податків, спрямовані на оскарження дій контролюючих органів при проведенні перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. Саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе, водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Аналогічна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 грудня 2010 року №21-25а10, у постанові від 20.02.2018 р. у справі №826/1205/16 та у постанові від 17.04.2018 р. у справі №826/12612/17.

З урахуванням викладеного, суд зазначає, що у випадку допуску до проведення перевірки, належним засобом правового захисту позивача є звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами такої перевірки, та розгляд правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення по суті встановлених правопорушень.

Оскільки позивачем було допущено перевіряючих до проведення перевірки, то розгляд питання правомірності процедури винесення наказу про проведення перевірки не підлягає розгляду судом.

З огляду на викладене, позовна вимога про визнання протиправними і скасування наказу від 03.04.2019 року №2058-п не підлягає задоволенню судом.

Відтак, суд вважає за необхідне для встановлення правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, розглянути підстави їх прийняття, викладені в акті перевірки від №0189/04/36/14/РРО/30548889 від 15.04.2019 року.

Судом встановлено, що основним видом діяльності позивача є пасажирський наземний транспорт міського, приміського та міжміського сполучення.

Тому, позивач у перевіряємому відповідачем періоді займався наданням послуг, в тому числі перевезень пасажирів автобусами в результаті чого позивач здійснює розрахункові операції в готівковій формі при продажу водіями квитків.

Відповідач в акті перевірки при встановленні перевищення ліміту каси за 13.03.2018 року зазначає суму перевищення 172 765 грн. 85 коп., з яких 157 359 грн. 48 коп. - кошти, які не вийшли з каси + 152 741 грн. - залишок на кінець дня - 137 334 грн. 63 коп. - ліміт готівки = 172 765 грн. 85 коп.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 року № 148 (далі про тексту Положення № 148), розробленого відповідно до Закону України «Про Національний банк України» і визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України юридичними особами (крім банків) та їх відокремленими підрозділами незалежно від організаційно-правової форми та форми власності (далі - підприємства), органами державної влади та органами місцевого самоврядування під час здійснення ними діяльності з виробництва, реалізації, придбання товарів чи іншої господарської діяльності, фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність, фізичними особами.

Відповідно до п.11 Положення № 148, у редакції станом на 13.03.2018 року, готівка, що надходить до каси оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ, підприємств та їх відокремлених підрозділів, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сум і її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів,

У зв`язку з цим на виконання вимог законодавства України ТОВ «Автотранссервіс» наприкінці робочого дня за сукупністю операцій відображає оприбуткування готівкових коштів шляхом оформлення прибуткових касових ордерів від кожного водія, відповідно відпрацьованих транспортних одиниць.

Відповідно до п.48 Положення № 148, у редакції станом на 13.03.2018 року, установа, підприємство визначає і встановлює за погодженням з банком (у якому відкрито рахунок установи/підприємства, на який зараховуються кошти) строки здавання ним готівкової виручки (готівки) для її зарахування па рахунки в банках відповідно до таких вимог:

1) для установ/підприємств, розташованих у населених пунктах, де є банки - щодня у день надходження готівкової виручки (готівки) до їх кас;

2) для підприємств, у яких час закінчення робочого дня (зміни), установлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змін змінності і відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) у день її надходження, - наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня;

3) для установ/підприємств, розташованих у населених пунктах, де немає банків, - не рідше ніж один раз на п`ять робочих днів.

Відповідно до п.49 Положення № 148, у редакції станом на 13.03.2018 року, підприємства, які працюють у вихідні та святкові дні і не мають змоги здати одержану ними за ці дні готівкову виручку (готівку) до банку через відсутність відповідної умови у договорі, укладеному з банком на інкасацію коштів, здають таку готівкову виручку (готівку) через банкомати/програмно-технічні комплекси самообслуговування в день її надходження до каси підприємства або безпосередньо до банку протягом операційного часу наступного робочого дня банку та підприємства.

Строки здавання готівкової виручки (готівки), установлені пунктом 48 розділу V цього Положення, узгоджуються установами, підприємствами, небанківськими фінансовими установами з банком і обов`язково визначаються в договорах банківського рахунку між установами, підприємствами, небанківськими фінансовими установами та банками.

Установа/підприємство, яка/яке в окремі дні не має перевищення ліміту каси, має право в ці дні не здавати в установлені строки готівку.

Порядок проведення інкасації коштів та випадки непроведения інкасації коштів визначаються в договорі на інкасацію коштів. Сума залишку готівки за день, у якому не було інкасації з вини банку, не є перевищенням ліміту каси установи/підприємства.

Згідно розділу 3 правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників ТОВ «Автотранссервіс», затверджених 10.08.2009 року директором ТОВ «Автотранссервіс» А.А. Руссавським вбачається, що час початку та закінчення роботи та перерва для відпочинку та харчування встановлюється наступним чином: початок роботи - 9.00 год., перерва 13.00 - 14.00 год., кінець роботи 18.00 год. Перед святковими днями робочий день скорочується на одну годину. Розпорядок роботи водіїв встановлюється у відповідності до графіків роботи.

Розпорядок роботи водіїв встановлюється у відповідності до розкладу руху транспортних засобі відповідно маршруту або до графіку роботи.

Положеннями ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному трансопрті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника, інші документи, передбачені законодавством України.

Згідно п.1.3. розділу 1 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 № 2/8 (далі по тексту Порядок №278) цей Порядок встановлює вимоги до паспортів автобусних маршрутів регулярних та регулярних спеціальних перевезень, процедуру розроблення, погодження та затвердження таких паспортів.

Згідно п.2.1. Порядку № 278 паспорт маршруту включає: схему маршруту; характеристику маршруту, у тому числі відомості щодо усіх залізничних переїздів, через які проходить автобусний маршрут (у разі їх наявності); копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів; графік режиму праці та відпочинку водіїв; таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень).

Згідно паспортів автобусних маршрутів регулярних перевезень, які працюють у режимі маршрутного таксі або у звичайному режимі (кожний окремо) вбачається, що розклад руху автобусів складає з 05.00 год. по 22.53 год. (залежно від маршруту).

Отже, водій транспортного засобу, який здійснює перевезення пасажирів після 18.00 год. має можливість здати грошові кошти до каси лише після закінчення роботи.

31.10.2017 року між позивачем (далі по тексту - клієнт) та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» (далі по тексту - виконавець) було укладено договір № 09/161-3-17/ про надання послуг з інкасації коштів, згідно п.2 даного договору на умовах договору виконавець надає клієнту послуги з інкасації щодо збирання коштів на об`єктах та доставки інкасових коштів власними силами виконавця до каси виконавця з метою подальшого зарахування коштів на рахунок клієнта.

Згідно п.3.1. даного договору, інкасація здійснюється шляхом прибуття виконавця до об`єкту в час інкасації, збирання коштів в об`єкті та доставки зібраних коштів до каси виконавця за адресою, зазначеною в додатку № 1 до договору з метою її подальшого зарахування на рахунок.

Згідно додатку № 1 до даного договору встановлено, по час інкасації коштів виконавцем на об`єкті здійснюється у наступні дні: понеділок - п`ятниця з 10.00 год. до 12.00 год.

Відповідно до листа банку вбачається, що з 16.10.2012 року в банку встановлений операційний час для оплати платежів юридичних осіб та суб`єктів підприємницької діяльності, що надаються до банку на паперових носіях - до 16.00 год. за київським часом.

Отже, позивач фактично не має змоги здати одержану готівкову виручку (готівку) до банку через відсутність відповідної умови у договорі, укладеному з банком на інкасацію коштів, та здати таку готівкову виручку (готівку) безпосередньо до банку протягом операційного часу в день її надходження, оскільки водії транспортних засобів грошові кошти (готівку) за день здають кошти до каси позивача після закінчення операційного часу банку.

Таким чином, позивач не порушував перевищення встановленого ліміту залишку готівки в касах підприємства за 13.03.2018 року на суму 172765,85 грн., оскільки час закінчення робочого дня (зміни), установлений правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності відповідно до законодавства України, не дає змогу забезпечити здавання готівкової виручки (готівки) у день її надходження в результаті чого позивач у виконання вимог законодавства України здав готівку у розмірі 152 741 грн. наступного за днем надходження готівкової виручки (готівки) до каси дня.

Також, судом встановлено, що при розрахунку перевищення ліміту каси відповідач в акті перевірки зазначає суму 157359,48 грн. - кошти, які не вийшли з каси.

Згідно дослідженої судом сторінки №36 касової книги від 13.03.2018 року вбачається, що грошові кошти у розмірі 157359 грн. 48 коп. призначені для виплати заробітної плати за січень 2018 року відповідно до відомості 661 субрахунку.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України 30.11.1999 № 291, на рахунку 66 "Розрахунки за виплатами працівникам" ведеться узагальнення інформації про розрахунки за виплатами працівникам, які належать як до облікового, так і до необлікового складу підприємства, - з оплати праці (за всіма видами заробітної платті, премій, допомог тощо), за не одержані в установлений строк з каси підприємства суми з виплат працівникам, за іншими поточними виплатами.

Рахунок 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» має такі субрахунки:

661 «Розрахунки за заробітною платою»;

662 «Розрахунки з депонентами»;

663 «Розрахунки за іншими виплатами».

За кредитом рахунку 66 «Розрахунки за виплатами працівникам» відображаються нарахована працівникам підприємства основна та додаткова заробітна плата, премії, допомога по тимчасовій непрацездатності, інші належні до нарахування працівникам виплати, за дебетом - виплата основної та додаткової заробітної плати, премій, допомоги по тимчасовій непрацездатності тощо; вартість одержаних матеріалів, продукції та товарів у рахунок заробітної плати (погашення заборгованості перед працівниками за іншими виплатами); утриманим податку з доходів фізичних осіб, відрахування на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, платежів за виконавчими документами та інші утримання з виплат працівникам.

Відповідно до п.18 Положення № 148, у редакції станом на 13.03.2018 року, установи/підприємства мають право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належать до фонду оплати праці, а також пенсій, стипендій, дивідендів (доходу) понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в банку.

Відповідно виписки з банку вбачається, що 13.03.2018 року позивачем з банку було отримано грошові кошти у сумі 450 000 грн., з яких 157 359 грн. 48 коп. на видачу заробітної плати працівникам позивача.

Отже, позивач відповідно до чинного законодавства України мав право зберігати у своїй касі готівку, одержану в банку для виплат, що належить до фонду оплати праці понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів, тобто до 20.03.2018 року (13.03.2018 року + 5 робочих днів = 20.03.2018 року).

Відповідно до видаткового касового ордеру № 67 від 13.03.2018 року позивачем були видані з каси грошові кошти у розмір 157 359 грн. 48 коп. та в цей же день працівникам позивача була виплачена заробітна плата на суму 157 359 грн. 48 коп., що підтверджується відомістю на виплату грошей за січень 2018 року.

Таким чином, відповідач неправомірно врахував суму 157 359 грн. 48 коп. при встановленні перевищений самостійно встановленого ліміту каси за 13.03.2018 року, оскільки сума у розмірі 157359 грн. 48 коп. була одержана позивачем на видачу заробітної плати працівникам позивача, яка може зберігатися в касі позивача понад установлений ліміт каси протягом п`яти робочих днів.

Що стосується тверджень відповідача в акті перевірки про ненадання платником податків посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 121.1 ст. 121 ПК України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Пунктом 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України, визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до п.п. 85.2, 85.4, 85.5, ст.85 Податкового кодексу України, платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки,

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Забороняється вилучення оригіналів первинних, фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінальним процесуальним законодавством.

Тому, у виконаний вимог діючою законодавства України позивачем при проведенні перевірки посадовим (службовим) особам відповідача надавалися у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Також, судом не встановлення направлення на адресу відповідача запитів у період проведення перевірки про надання копій документів, що стосуються предмету перевірки.

Також, акт перевірки не містить переліку, які саме документи позивачем не були надані.

З огляду на викладене, під час розгляду справи судом не підтверджено порушень законодавства, допущених позивачем, та зафіксованих в акті фактичної перевірки.

З огляду на вищевикладене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури винесення постанови.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами першої та четвертої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01 липня 2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Представником відповідача, як суб`єктом владних повноважень не було надано відзиву або пояснень на підтвердження правомірності винесених податкових повідомлень-рішень.

Відтак, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірності винесення податкових повідомлень-рішень від 07.05.2019 року №0013411410 та №0013431410, з огляду на вказане та з урахуванням встановлених у справі обставин, вони є протиправними та підлягають скасуванню судом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 5190,64 грн. за вимоги майнового характеру, що документально підтверджується платіжними дорученнями № 4992 від 27.05.2019 року та в розмірі 1920,99 грн. за вимогу немайнового характеру, що документально підтверджується платіжними дорученнями № 5133 від 11.06.2019 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено лише в частину позовних вимог майнового характеру, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 5190,64 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 73-77, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» (місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, узвіз Лоцманський, буд.8; код ЄДРПОУ 30548889) до Головного управління ДФС в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а; код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними і скасування наказу та податкових повідомлень-рішень – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 07.05.2019 року №0013411410.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 07.05.2019 року №0013431410.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДФС в Дніпропетровській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Автотранссервіс» судові витрати у загальному розмірі 5190,64 грн. (п`ять тисяч сто дев`яносто гривень шістдесят чотири копійки).

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно