Рішення № 86313149, 05.12.2019, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7341/18

Провадження № 2-о/161/330/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2019 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :

головуючого – судді Філюк Т.М.

присяжних Лебідь Г.В., Радь О.К.

за участю секретаря судового засідання Бортнюка А.В.

заінтересованої особи ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Красуна В ОСОБА_2 В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою військової частини А3488, заінтересовані особи ОСОБА_1 , Луцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану, про оголошення фізичної особи загиблою,-

В С Т А Н О В И В:

Військова частина А3488 звернулась до суду із заявою про оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луцьк загиблим під час виконання бойового завдання в зоні проведення антитерористичної операції.

Заява обґрунтована тим, що командуванням військової частини проведено службове розслідування стосовно встановлення статусу військовослужбовця ОСОБА_3 , в ході якого встановлено, що солдат ОСОБА_3 проходив службу у військовій частині-польова пошта В0624 (А3488) на посаді гранатометника 3 відділення охорони 1 взводу охорони 2 роти охорони. 05 вересня 2014 року, в районі «Весела Гора» , біля будинку Гольф клубу, після виконання бойового завдання у районі Стукалова Балка, особовий склад в кількості одного взводу повертались до м. Щастя на автомобілі 3ил-131. Приблизно о 14год.30 хв. особовий склад потрапив під вогонь із засідки незаконних збройних формувань. У засідці були танк, БТР та значна кількість озброєних бойовиків. Внаслідок обстрілу із засідки, більшість особового складу батальйону не встигла укритись та загинула. Тіла загиблих (останки тіл) було доставлено до Старобільської судово-медичної експертизи, де було упізнано 5 військовослужбовців. Невпізнаними залишились тіла 13 військовослужбовців. Відповідно до листа начальника Військової служби правопорядку у Збройних Силах України - начальника Головного управління Військової служби правопорядку Збройних Сил України генерал-майора Дублян О.В. від 26.12.2014 р. солдат ОСОБА_3 вважається таким, який зник безвісті під час виконання бойового завдання у визначеному районі проведення антитерористичної операції (населені пункти Новосвітлівка та Весела Гора Луганської області). За інформацією заступника начальника штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.05.2015р. солдат ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вважається зниклим безвісті. Відповідно до наказу командира військової частини-польова пошта В0624 від 20.01.2015р. №17 солдат ОСОБА_4 вважається зниклим безвісті під час виконання обов`язків військової служби.До теперішнього часу солдат ОСОБА_4 до військової частини або додому не повернувся. Інформація щодо місцезнаходження ОСОБА_4 відсутня.

Вказують, що заява подається для виключення солдата ОСОБА_3 із списків особового складу військової частини А3488 та зняття його зі всіх видів забезпечення. Днем зникнення ОСОБА_3 вважається 05.09.2014 р. під час бойового зіткнення. Тобто моментом, з якого обчислюється трьохрічний строк , є 05.09.2014 р.

З урахуванням викладеного, просять оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Луцьк, загиблим під час виконання бойового завдання в зоні проведення антитерористичної операції.

Представник заявника в судове засідання не з`явився, від командира військової частини А3488 Яковенко О. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності за наявними матеріалами.

Заінтересована особа ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення заяви. Вказували, що встановлення юридичного факту військовослужбовця ОСОБА_3 , порушує право матері знати про долю зниклого сина, оскільки оперативно-розшукові заходи припиняться після винесення судом рішення про оголошення ОСОБА_3 , загиблим, а також її право на отримання грошового забезпечення сина, військовослужбовця ОСОБА_3 , що значно погіршить матеріальне становище сім`ї. Також, покликаючись на лист УСБУ в Запорізькій області від 03.01.2019 р. № 59/14/15 стверджують про можливість виникнення експертних помилок і ставлять під сумнів результати молекулярно-генетичної експертизи № 493 від 11.10.2017 р., зазначають про відсутність відомостей про місце, де були знайдені останки тіла невстановленої особи № 411/л, що свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв`язку останків тіла № 411/л та подією, яка передувала зникненню безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 , яка описана в акті службового розслідування від 04.03.2015 р. Просять відмовити в задоволенні заяви.

Від представника заінтересованої особи – Луцького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану до суду надійшла заява, в якій просять розгляд справи проводити за їх відсутності.

Ухвалою від 17 жовтня 2019 року прийнято дану справу до провадження та призначено судове засідання.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що заява не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Згідно ст. ст. 15, 16 ЦК України, ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 5 ЦПК України передбачає, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Нормами чинного законодавства визначено, що рішення про оголошення фізичної особи померлою приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку - протягом шести місяців. Виняток встановлений ч. 2 ст. 46 ЦК України де зазначено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється нормами ЦПК України. Особливості цієї категорії справ, є те що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Так нормами ст. 306 ЦПК України визначено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участі особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої є невідомим.

Отже, особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Як вбачається з копії витягу з наказу № 42 від 12.08.2014 року ОСОБА_4 проходив службу у військовій частині-польова пошта В0624 (А3488) на посаді гранотометника 3 відділення охорони 1 взводу охорони 2 роти охорони, ВОС – 103061А з 12 серпня 2014 року (а.с. 6).

Відповідно до копії витягу з наказу командира військової частини польова пошта В0624 №17 від 20.01.2015 року, згідно з актом службового розслідування військовослужбовця військової частини пп. В0624 ОСОБА_3 вважати зниклим безвісті під час виконання обов`язків військової служби (а.с. 52).

З акту службового розслідування ТВО командира військової частини-польова пошта В2950 від 04.03.2015 року, вбачається, що 05.09.2014 року після виконання бойового завдання у районі Стукалової Балки особовий склад у кількості одного взводу, в районі ОСОБА_6 , повертаючись до м. Щастя на автомобілі ЗИЛ-131, потрапив під вогонь із засідки незаконних збройних формувань. Внаслідок обстрілу із засідки, більшість особового складу батальйону не встигла укритись та загинула. Невпізнаними залишились тіла 13 військовослужбовців, серед яких військовослужбовець ОСОБА_7 , щодо встановлення осіб трупів на теперішній час висновок судово-медичної експертизи щодо ідентифікації загиблих не отриманий (а.с. 56-58).

Відповідно до листа заступника начальника Штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 07.05.2015 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 вважається зниклими безвісти (а.с. 61).

Отже, заявником не надано суду доказів тієї обставини, що ОСОБА_7 був залучений до виконання бойового завдання у районі Стукалової Балки 05.09.2014 р. і був учасником подій, описаних в акті службового розслідування від 04.03.2015 р. Суд також звертає увагу на те, що наданий заявником акт службового розслідування складений 04.03.2015 р., а наказ командира військової частини № 17, за яким ОСОБА_7 вважається зниклим безвісти видано 20.01.2015 р., тобто до складання вищевказаного акту службового розслідування. В свою чергу, заявником не надано суду акт службового розслідування, який покладений в основу наказу № 17 від 20.01.2015 р.

Таким чином, відсутні підстави вважати доведеною ту обставину, що ОСОБА_7 зник безвісти саме 05.09.2014 р. під час виконання бойового завдання під час подій, описаних в акті службового розслідування від 04.03.2015 р. Відтак відсутні підстави вважати саме 05.09.2014 р. датою ймовірної смерті ОСОБА_7 , про що заявник вказує у заяві, поданій до суду.

Також суд критично оцінює наявні в матеріалах справи копії документів кримінального провадження № 12015040000000326 з точки зору допустимості і достатності їх як доказів на підтвердження обставин, з якими закон пов`язує оголошення фізичної особи померлою.

Так, з постанови старшого слідчого СУ ГУНП України у Дніпропетровській області підполковника поліції ОСОБА_8 від 09 січня 2018 року вбачається, що 24.03.2015р. до Ленінського (Новокодацького) відділення КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР», розташованого за адресою: м. Дніпропетровськ (м. Дніпро), вул. Ближня, 31, із зони проведення АТО доставлені рештки тіла невстановленого загиблого військовослужбовця, якому присвоєно №411/л (акт розтину КЗ «ДОБ СМЕ» ДОР» №411/л від 25.03.2015) і 24.03.2015 р. до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості та зареєстровано кримінальне провадження № 12015040000000326 (а.с. 108-109). Зі змісту цієї ж постанови вбачається, що на підставі висновків експерта № 493 від 10.11.2017 (а.с. 97-100) та № 494 від 10.11.2017 р. (а.с. 101-104), № 411/ЛЕ/69 від 01.12.2017 р. (а.с. 95-96) труп особи чоловічої генетичної статі № 411/л (акт розтину КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» № 411/л від 25.03.2015) визнано як ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження – м. Луцьк, Волинської області, Україна.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані щодо встановлення місця де були виявлені рештки тіла невстановленого загиблого військовослужбовця, якому присвоєно №411/л. Відсутній протокол огляду цих рештків.

З висновку експерта № 258 від 10.04.2015 р. вбачається, що в результаті поведеного молекулярно-генетичного дослідження встановлені генетичні ознаки зуба трупу невідомої особи (акт № 411/л /(об`єкт № 1), які належать особі чоловічої генетичної статі. Однак, наявний у матеріалах справи протокол отримання зразків для експертизи від 31.03.2015 р. (а.с. 87 на звороті) не містить детального опису, які саме фрагменти і яких саме кісток було відібрано у трупів невстановлених осіб № 411/л для проведення експертиз.

З висновку експерта № 493 від 10.11.2017 р. (а.с. 97-100) вбачається, що об`єктом експертизи був фрагмент ребра невідомого загиблого бійця № 411/л. Проте в наданих суду матеріалах кримінального провадження відсутній протокол отримання зразків (вказаного фрагмента ребра) для проведення експертизи. Що ставить під сумнів результати такої експертизи. В свою чергу, висновок експертизи № 493 від 10.11.2017 р. покладено в основу висновків № 494 від 10.11.2017 р. (а.с. 101-104) та № 411/ЛЕ/69 від 01.12.2017 р. (а.с. 95-96). Як вбачається з висновку експерта № 411/ЛЕ/69 від 01.12.2017 р. в його основу покладені висновки експерта № 258 від 10.04.2015 р. та № 493 від 10.11.2017 р. (а.с. 97-100), предметом дослідження яких були зуб та фрагмент ребра. В той же час, предметом дослідження у висновку експерта № 411/ЛЕ/69 від 01.12.2017 р. зазначені «фрагменти нижньої щелепи з суглобними відростками і верхньої щелепи ліворуч з 4, 5, 7 та 8-м зубами, що природні цілі, а 6-ий вражений карієсом, лопаток, тазових і стегнової кісток, перший і другий шийні хребці, п`ять верхніх грудних хребців з фрагментами ребер, фрагменти ребер окремо, фрагменти правих плечової та ліктьової кісток, фрагмент променевої кістки (частково обгорілі); фрагменти трубчастих кісток (стегнової, плечової) повністю обвуглені – чорні, крихкі». З дослідницької частини даного висновку не вбачається встановлення співпадіння генетичних ознак вказаних фрагментів із генетичними ознаками зуба і фрагменту ребра, зазначених у висновках експерта № 258 від 10.04.2015 р. та № 493 від 10.11.2017 р. З висновку № 411/ЛЕ/69 взагалі не вбачається, що проводилось дослідження і встановлення генетичних ознак цих фрагментів, що у суду викликає сумнів в достовірності даного висновку про те, що фрагменти належать одній людині чоловічої статі.

Суд також звертає увагу на висновок експерта від 05.12.2014 р. № 20-1181 у кримінальному провадженні № 12014030010002560, яким встановлено збіг ДНК-профілів ОСОБА_1 та ОСОБА_7 з біологічним зразком трупу № 250 невстановленої особи (а.с. 71-76).

Разом з тим, з листа УСБУ в Запорізькій області від 03.01.2019 р. № 59/14/15 (а.с. 126) встановлено, що у провадженні слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження №42014160690000032 (яке було об`єднано з кримінальним провадженням №12014030010002560 від 03.10.2014 та №12014130580001081 від 08.09.2014), внесеного до єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2014 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2,3 ст. 258 п. 1 ч. 2 ст. 115, ч.1 ст. 146 КК України. Досудовим слідством встановлено, що 08.09.2014 до Старобільського МРВ Луганської обласного СМЕ доставлено трупи військовослужбовців батальйону територіальної оборони «Айдар» ЗС України (в/ч) № 0624) та в/ч А0284 у кількості орієнтовно, 35 чоловік. Вказані військовослужбовці загинули 05.09.2014 в результаті терористичного акту у вигляді артилерійського обстрілу, який був здійснений невідомими особами між м. Щастя Жовтневого району та с. Металіст Слов`яносербського району Луганської області. В ході досудового розслідування встановлено, що 28 трупів доставлених до Старобільського МРВ Луганського обласного СМЕ 08.09.2014 року не підлягають ідентифікації, оскільки сильно пошкодженні, тобто є невпізнаними. Так, з метою ідентифікації осіб загиблих, слідчим відділом УСБУ в Луганській області постановою від 03.10.2014 було призначено судову молекулярну-генетичну експертизу. Відповідно до висновку №473 від 22.10.2014 під час проведених досліджень були встановлені ДНК-профілі загиблих осіб, в тому числі тіла №245 (висновокСМЕ), однак відповідно до того ж висновку генетичні ознаки фрагментів кісток невідомих осіб №245 та №250 збігаються між собою та належать одній особі чоловічої статі. Відповідно до висновку експерта від 05.03.2015 ОСОБА_7 та ОСОБА_1 можуть бути біологічними батьками особи трупу № 245. Ймовірність події 99,9934%. Генетичні ознаки № 245 збігаються з генетичними ознаками № 250, що свідчить про їх походження від однієї особи, або наявність одно яйцевого близнюка. 27.10.2015 винесено постанови про ексгумацію трупів №245 та №250 та відбір зразків, відповідно до якої 02.12.2015 було проведено ексгумації трупів №245 та №250 та відібрано їх біологічні зразки. Відповідно до висновку №18 від 11.02.2016 в ході проведення досліджень були встановлені генетичні ознаки №250 та №245, які не співпадають між собою. Відомостей про спів падіння ДНК-профілей ОСОБА_1 та ОСОБА_7 не надходило. Згідно з висновком № 10-111 від 28.03.2016 встановлено, що ОСОБА_9 разом з ОСОБА_10 можуть бути батьками особи висновок СМЕ №245. Ймовірність події 99,99%. Постановою про ідентифікацію особи від 04.04.2016 встановлено що труп невстановленої особи № 245 визнати, як ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4 . На даний час відомості щодо співпадіння ДНК-профілей ОСОБА_12 та ОСОБА_7 з ДНК-профілями невстановлених осіб до слідчого відділу УСБУ в Запорізькій області не надходило. Слідчим відділом УСБУ в Запорізькій області у кримінальному провадженні №42014160690000032 постанови щодо ідентифікації тіл загиблих військовослужбовців, як ОСОБА_3 не вносилось.

Оскільки судом не встановлено обставин щодо місця, де були виявлені рештки тіла невстановленого загиблого військовослужбовця, якому присвоєно №411/л, враховуючи вищевказані недоліки і суперечливості висновків експертів в кримінальному провадженні № 12015040000000326 (№ 493 від 10.11.2017, № 494 від 10.11.2017 р., № 411/ЛЕ/69 від 01.12.2017 р., № 258 від 10.04.2015 р.), зважаючи на наявність відомостей про тіла № 245 та № 250, щодо яких в кримінальному провадженні № 42014160690000032 також були складені суперечливі між собою висновки експертів (№ 473 від 22.10.2014 р., № 20-1181 від 05.12.2014 р. № 134 від 04.03.2015 р., № 18 від 11.02.2016 р. № 10-11 від 28.03.2016 р.), про які вказано в листі УСБУ в Запорізькій області від 03.01.2019 р. № 59/14/15, зважаючи на відсутність у кримінальному провадженні №42014160690000032 постанови щодо ідентифікації тіл загиблих військовослужбовців, як ОСОБА_3 , суд приходить до висновку про недоведеність тієї обставини, що рештки тіла невстановленого загиблого військовослужбовця, якому присвоєно №411/л (в межах кримінального провадження № 12015040000000326) та рештки тіл, яким присвоєно № 245 та № 250 (в межах кримінального провадження № 42014160690000032) є рештками тіла ОСОБА_3 .

Надані суду заявником документи належним чином не підтверджують ні факт, ні дату загибелі ОСОБА_7 під час виконання бойового завдання.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як роз`яснено у п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, на відміну від встановлення факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених в ст. 46 ЦК України на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

При цьому заявник має мати особисту цивільну правову зацікавленість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини, матеріально-правовий зв`язок або за відсутності такого зв`язку дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб`єктивних прав або виконання обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, оголошення ОСОБА_7 загиблим необхідно заявнику для виключення солдата ОСОБА_3 із списків особового складу військової частини А3488 та зняття його зі всіх видів забезпечення.

Наведені заявником обставини та мета, з якою заявнику необхідно оголосити особу загиблою, не свідчать про наявність між заявником та особою, якого останні просять оголосити загиблим, особистих або майнових правовідносин, матеріально-правового зв`язку або даних про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб`єктивних прав або виконання обов`язків.

Частина 2 статті 46 ЦК України визначає терміни, після спливу яких фізична особа може бути оголошена судом померлою. В ч. 2 статті 46 ЦК України законодавець пов`язує відсутність особи та воєнні дії. В цьому разі фізична особа може бути оголошена судом померлою після спливу 2 років від дня закінчення воєнних дій. Потрібно зауважити, що з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу 6 місяців.

Таким чином, в даному випадку, судом не встановлено обставин, за якими суд може оголосити особу померлою до спливу строку визначеного ч.2 ст. 46 ЦК України, а тому, на даний час, немає підстав для оголошення ОСОБА_3 загиблим.

Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає, аби таке рішення достатньою мірою висвітлювало мотиви, на яких воно ґрунтується. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення й мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами.

Відповідно ст. 32 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року при застосуванні положень ІІІ розділу вказаного протоколу, Високі Договірні Сторони, сторони, що перебувають у конфлікті, та міжнародні гуманітарні організації, згадані в Конвенціях (995_151, 995_152, 995_153, 995_154 ) і в цьому Протоколі, у своїй діяльності насамперед виходять з права сімей знати про долю своїх родичів.

Враховуючи вищевикладене, та з урахуванням того, що заінтересована особа – ОСОБА_1 – матір ОСОБА_7 категорично заперечує, щодо встановлення факту смерті її сина, суд вважає, що викладені обставини у заяві заявником не доведені та не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 293, 273, 315-319, 354 ЦПК України, ст.ст 46-48 ЦК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви військової частини А3488, заінтересовані особи ОСОБА_1 , Луцький районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану, про оголошення фізичної особи загиблою - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, в разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Дата складення повного тексту рішення 13 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Луцького міськрайонного суду Філюк Т.М.

Присяжні: Лебідь Г.В.

Радь О.К .