Рішення № 86312997, 19.11.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

19 листопада 2019 р. Справа № 120/3279/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л. ,

секретаря судового засідання: Гродської В.О.,

за участю представника позивача Третякова П.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Вінницькій області

про визнання дій протиправними та скасування вимог,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області, у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить суд визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 року № Ф - 240501-55 У, від 13.05.2019 року № Ф - 240501-55 У, від 13.05.2019 року № Ф - 240501-55, від 12.08.2019 року № Ф - 240501-55.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем винесено оскаржувані вимоги про сплату боргу (недоїмки), якими зобов`язано позивачку сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року. Разом із тим, винесені відповідачем вимоги про сплату боргу позивачка вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки, вона не була зареєстрована підприємцем, підприємницьку діяльність ніколи не здійснювала, жодної звітності не подавала, а постійно працювала найманим працівником. Крім цього, вимога є незаконною, так як невірно вказано прізвище позички. Відтак, у відповідача відсутні законні підстави нарахування платежів з єдиного внеску.

Ухвалою від 16.10.2019 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема, зазначив, що ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 згідно даних ІС Податковий блок», зареєстрована 06.02.1996 року Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницькій області як фізична - особа підприємець, номер державної реєстрації 309, взята на облік в Головному Управлінні ДПС у Вінницькій області, Немирівське управління, Тульчинська ДПІ (Тульчинський район) за № 309 від 01.01.2000 року та перебувала на обліку як платник єдиного внеску за № 0222030664 від 22.01.2000 року. Станом на 12.07.2019 року перебувала на обліку як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державну реєстрацію припинення - проведено 12.07.2019 року відповідно до рішення про припинення № 21680050002006880. Також вказує, що вимоги про сплату боргу недоїмки формуються автоматично відповідно до даних внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, зміни які були внесені до відповідного реєстру відображаються і в вимогах про сплату боргу, тому, після внесення змін 3.07.2019 року Пясецькою - ОСОБА_2 про зміну прізвища на Гавриленко, у вимозі про сплату боргу також відбулася зміна прізвища.

08.11.2019 року на адресу суду від представника відповідача надійшла заява про заміну неналежної сторони у справі.

11.11.2019 року представником позивачки подана заява про поновлення процесуального строку подання заяви про збільшення позовних вимог та прийняття вказаної заяви до розгляду.

У судовому засіданні 11.11.2019 року протокольною ухвалою суду заяву представника відповідача від 08.11.2019 року задоволено та замінено первісного відповідача у цій справі Головне управління ДФС у Вінницькій області на належного Головне управління ДПС у Вінницькій області. Також, у даному судовому засіданні, протокольною ухвалою заяву представника позивачки від 11.11.2019 року задоволено та поновлено процесуальний строк подання заяви про збільшення позовних вимог, а вказану заяву прийнято до розгляду.

У судовому засіданні представник Позивачки позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити, посилаючись на доводи позовної заяви.

Відповідач у судове засідання не з`явився та явку свого представника не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату час і місце судового розгляду справи. Проте надав суду клопотання про розгляд цієї справи за його відсутності.

Відповідно до положень ст. 205 КАС України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 , згідно диплома серії НОМЕР_2 , має спеціальність вчителя початкових класів загальноосвітньої школи.

Згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 зазначено, що остання прийнята на посаду вихователя школи (наказ № 37 від 31.08.1990 року). Наказом №57 від 13.07.2001 року звільнена з займаної посади за власним бажанням.

З 25.08.2004 по до 31.08.2008 року, на контрактній основі навчалась в Українському гуманітарному інституті на денному відділенні філологічного факультету.

З 01 вересня 2011 року та по теперішній час, працює в спеціалізованій школі № 61 на посаді вчителя початкових класів (довідка від 19.08.2019 року за № 161/01-21).

В той же час, за даними ІС Податковий блок», остання зареєстрована 06.02.1996 року Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницькій області, як фізична - особа підприємець, номер державної реєстрації 309, взята на облік в Головному Управлінні ДПС у Вінницькій області, Немирівське управління, Тульчинська ДПІ (Тульчинський район) за №309 від 01.01.2000 року та перебувала на обліку як платник єдиного внеску за №0222030664 від 22.01.2000 року. Станом на 12.07.2019 року Позивачка перебувала на обліку як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державну реєстрацію припинення - проведено 12.07.2019 року відповідно до рішення про припинення № 21680050002006880.

На підставі зазначених даних ІС Податковий блок», відповідачем сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 року № Ф - 240501-55 У, від 13.05.2019 року № Ф - 240501-55 У, від 13.05.2019 року № Ф - 240501-55, від 12.08.2019 року № Ф - 240501-55, якими зобов`язано позивачку сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Згідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, здійсненого за запитом: позивачки від 06.08.2019 року за №24689737 станом на 06.08.2019 року встановлено, що відомості про проведення державної реєстрації фізичної особи підприємці ОСОБА_1 06.02.1996 року - відсутні. Відповідно до інформації Головного управління регіональної статистики, позивачка взята на облік 02.07.2019 року та знята з обліку 12.07.2019 року.

При цьому, вважаючи дії Відповідача протиправними, а вимоги про сплату боргу такими, що підлягають скасуванню, Позивачка звернулась зі скаргою до Державної фіскальної служби України, від 13.05.2019 року.

Рішенням ДФС від 30.07.2019 року за № 36268/6/99-99-11-05-02-25 скарга залишена без задоволення. Враховуючи зазначені обставини, ОСОБА_1 звернулась за захистом своїх законних прав до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто, протягом розумного строку.

Порядок обчислення і сплати єдиного соціального внеску встановлено положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ (далі - Закон № 2464-VІ).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VІ єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, розмір єдиного внеску, орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність, склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.

Пунктом 4 частини 1 ст. 4 Закону №2464-VІ визначено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, незалежно від того, чи є такі особи найманими працівниками.

Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, зокрема, абзацом 3 частини 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (абз. 1 п.2 ст. 7 Закону №2464-VІ).

Відповідно до абзацу 2 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Статтею 6 Закону №2464-VI визначено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок

Право на звільнення від сплати єдиного внеску мають фізичні особи-підприємці, за умови, що вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону №2464-VI).

У свою чергу, відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15 травня 2003 року №755-IV (далі - Закон №755-IV) фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закон №755-IV, для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Згідно з абзацом другим частини першої статті 5 Закону № 2464-VI взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників. Взяття на облік осіб, зазначених: в абзацах другому, третьому, п`ятому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", - здійснюється на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей.

Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п`ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців, - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці шостому пункту 1 та пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, на яких не поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", - за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку, а платників єдиного внеску, зазначених в абзаці восьмому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - за їхньою заявою (абзац сьомий частини першої статті 5 Закону № 2464-VI).

Як уже було встановлено судом вище, ОСОБА_1 , з 1990 по 2001 рік перебувала у трудових відносинах. З 25.08.2004 по до 31.08.2008 року, на контрактній основі навчалась в Українському гуманітарному інституті на денному відділенні філологічного факультету. З 01 вересня 2011 року та по теперішній час, працює в спеціалізованій школі №61 м. Києва на посаді вчителя початкових класів.

За даними ІС "Податковий блок", про що вказано відповідачем у позові, позивач була зареєстрована 06.02.1996 року Тульчинською районною державною адміністрацією Вінницькій області, як фізична - особа підприємець, номер державної реєстрації 309, взята на облік в Головному Управлінні ДПС у Вінницькій області, Немирівське управління, Тульчинська ДПІ (Тульчинський район) за № 309 від 01.01.2000 року та перебувала на обліку як платник єдиного внеску за № 0222030664 від 22.01.2000 року. Станом на 12.07.2019 року перебувала на обліку як фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань Державну реєстрацію припинення - проведено 12.07.2019 року відповідно до рішення про припинення № 21680050002006880.

Відповідачем сформовані вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.02.2019 року № Ф - 240501-55 У, від 13.05.2019 року № Ф - 240501-55 У, від 13.05.2019 року № Ф - 240501-55, від 12.08.2019 року № Ф - 240501-55, якими зобов`язано " ОСОБА_3 ОСОБА_2 " сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

В той же час, обґрунтовуючи протиправність оскаржуваних вимог позивачка заперечує факт перебування її на обліку як фізичної особи-підприємця, адже остання не реєструвалась фізичною особою - підприємцем, не здійснювала підприємницької діяльності та не отримувала доходу з неї, оскільки, перебувала у трудових відносинах з підприємством, яке сплачувало внесок з її заробітної плати.

Позивач зазначила, що зареєструвалась, за порадою державного реєстратора лише у липні 2019 року, для виключення з обліку Головного управління ДФС та здійснення процедури припинення діяльності.

Такі твердження позивача, на думку суду, є обґрунтованими, адже згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, здійсненого за запитом: позивача від 06.08.2019 року за № 24689737, станом на 06.08.2019 року, встановлено, що відомості про проведення державної реєстрації фізичної особи підприємці ОСОБА_1 06.02.1996 року - відсутні (а.с. 22). Відповідно до інформації Головного управління регіональної статистики, Позивачка взята на облік 02.07.2019 року та знята з обліку 12.07.2019 року.

В той же час, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів на підтвердження того, що позивач перебував на податковому обліку як фізична особа-підприємець в періоди нарахованої суми боргу.

Суд критично ставиться до посилання Відповідача, як на виключну підставу прийняття оскаржуваних вимог, інформацію ІС "Податковий блок", оскільки, остання не може вважатись беззаперечним доказом того, що позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець, адже відповідних записів в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не міститься.

Також, суд вважає, за необхідне зазначити, що оскаржувані податкові вимоги винесені Головним управлінням ДФС України на ім`я ОСОБА_4 , однак, згідно паспортних даних позивачки, остання являється ОСОБА_1 , відмітка про реєстрацію шлюбу відсутня, а Позивачка зазначає, що не змінювала прізвища " ОСОБА_5 ". Інших доказів суду не надано.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В той же час, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано доказів на підтвердження зміни прізвища Позивачки. Відтак, вказані обставини суд вважає додатковою підставою для визнання протиправними оскаржуваних вимог.

Крім того, 01 липня 2004 року набрав чинності Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (далі - Закон №755-IV).

Із введенням в дію цього Закону було створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" №755-IV від 15.05.2003 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закон №755-IV відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 7, 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" щодо спрощення механізму державної реєстрації припинення суб`єктів господарювання" від 01.07.2010 № 2390-VI (Закон № 2390-VI в редакції станом на 01.07.2010) цей Закон набирає чинності через шість місяців з дня його опублікування.

Процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв.

Спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб - підприємців.

Уповноважені органи протягом місяця, з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеного звірення уповноважені органи оприлюднюють у спеціалізованих друкованих засобах масової інформації та/або на відомчих веб - сайтах відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких на дату завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не включені до Єдиного державного реєстру.

Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру.

За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними.

Доказів подання Позивачкою державному реєстратору, у встановлений пунктом 2 розділу ІІ Закону №2390-VI строк, реєстраційної картки для включення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання такого свідоцтва відповідачем суду не надано.

Також, матеріали справи не містять доказів отримання Позивачкою свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи нового зразка.

Аналізуючи зазначені норми Закону № 2390-VI слідує, що у випадку, якби Позивачка не припинила свою підприємницьку діяльність, то Єдиний державний реєстр містив відомості про такого суб`єкта підприємницької діяльності з відміткою, що свідоцтво про державну реєстрацію Позивачки, як ФОП - "вважається недійсним".

Водночас, як уже було встановлено судом вище, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань слідує, що Позивачка взята на облік та знята з нього, лише у липні 2019 року.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність у позивача обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску.

Крім того, суд зауважує, що відповідно до приписів ст. 4, п. 56. 21 ст. 56 ПК України одним з принципів податкового законодавства України є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків, у зв`язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено належними та допустимими доказами, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Такий підхід національного законодавства також узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини (справа "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", рішення від 23 липня 2002 року, п. 110). Зокрема Суд зазначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 КАС України при вирішенні суд справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов`язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява № 39766/05), "Щокін проти України" (заяви № 23759/03 та № 37943/06)).

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Сєрков проти України" від 07.07.2011, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу – втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" мас широке значення (рішення від 23.11.2000 у справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004).

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому, з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат, суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати дії Головного управління ДПС у Вінницькій області щодо нарахування боргу (недоїмки) ОСОБА_1 протиправними.

Визнати протиправними та скасувати вимоги Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки), зокрема:

від 11.02.2019 року № Ф - 240501-55 У;

від 13.05.2019 року № Ф - 240501-55 У;

від 13.05.2019 року № Ф - 240501-55;

від 12.08.2019 року № Ф - 240501-55.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області .

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 );

відповідач - Головне управління ДПС у Вінницькій області (21000, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ - 39402165).

Суддя підпис Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Секретар