Рішення № 86312895, 13.12.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3215/19

РІШЕННЯ

іменем України

13 грудня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Шевчука О.П. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування в частині наказу №466 о/с від 06 вересня 2019 року, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 06 вересня 2019 р. № 466 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 за ст. 77, п. 1, п.п. 7 (за власним бажанням) з посади поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції зони Чорнобильської АЕС Головного управління Національної поліції в Київській області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді поліцейського взводу №1 роти № 1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції зони Чорнобильської АЕС Головного управління Національної поліції в Київській області.

Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 11 вересня 2019 року по дату ухваленя рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 проходив службу у відділі поліції зони Чорнобильської АЕС Головного управління національної поліції в Київській області на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції зони Чорнобильської АЕС. За період проходження служби на вищевказаній посаді в ОСОБА_1 не було жодного дисциплінарного стягнення.

02 вересня 2019 року позивач подав рапорт про звільнення зі служби за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України від 02.07.2015 "Про національну поліцію", позивач стверджує, що вказаний рапорт було подано під тиском керівництва батальйону.

Позивачем 09 вересня 2019 року подано рапорт про відкликання та залишення без розгляду рапорту від 02 вересня 2019 року щодо звільнення) за власним бажанням, що підтверджується експрес накладною ТОВ "Нова Пошта".

Проте, всупереч вказаним вище обставинам, Головним управлінням національної поліції в Київській області видано Наказ від 06 вересня 2019 року за № 466 о/с, згідно з яким позивача було звільнено зі служби в поліції з 11 вересня 2019 року.

Позивач не погоджується з вказаним наказом, вважає його незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Хмельницького адміністративного суду від 16 жовтня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи без виклику (повідомлення) сторін.

Від представника відповідача на адресу суду 05 листопада 2019 року надійшов відзив в якому останній зазначає, що підставою для видання оскаржуваного наказу став рапорт ОСОБА_1 , який було подано 02.09.2019.

Згідно ч. 2 Закону України "Про Національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідач зазначає, що Головне управління не порушувало прав позивача, а тому відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Дослідивши позовну заяву, відзив на позовну заяву, а також оцінивши наявні в матеріалах справи належні та допустимі докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив службу у відділі поліції зони Чорнобильської АЕС Головного управління Національної поліції в Київській області на посаді поліцейського взводу № 1 роти № 1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції зони Чорнобильської АЕС.

Миколайчук О.В. 02 вересня 2019 року подав до відповідача рапорт про звільнення зі служби з 09 вересня 2019 року за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України від 02.07.2015 "Про національну поліцію", позивач стверджує, що вказаний рапорт було подано під тиском керівництва батальйону.

В період з 08 год 00 хв. 06 вересня 2019 по 08 год 00 хв. 07 вересня 2019 року позивач перебував на чергуванні по охороні зони радіоактивного забруднення Чорнобильської АЕС, а тому вважав, що його рапорт не розглядався, оскільки після його подання останній продовжував виконувати функції поліцейського за посадою та наміру звільнятись не мав.

08 вересня 2019 року позивач знаходився на стаціонарному лікуванні в Старокостянтинівській центральній районній лікарні, що підтверджується довідкою про тимчасову непрацездатність поліцейського № 62 від 20 вересня 2019 року.

Оскільки позивач вважав, що продовжує проходити службу в поліції та фактично перебуває в трудових відносинах, так як заступав на чергування, ОСОБА_1 09 вересня 2019 року подав рапорт про відкликання та залишення без розгляду рапорту від 02 вересня 2019 року щодо звільнення за власним бажанням, що підтверджуються експрес накладною ТОВ "Нова Пошта" та фіксальним чеком, які містяться в матеріалах справи.

06 вересня 2019 року наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області №466 о/с старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0058305), поліцейського взводу №1 роти №1 батальйону з охорони зони радіоактивного забруднення відділу поліції зони Чорнобильської АЕС Головного управління Національної поліції в Київській області, звільнено 09 вересня 2019 року зі служби в поліції за пунктом 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Не погоджуючись з наказом начальника Головного управління Національної поліції в Київській області №466 о/с від 06 вересня 2019 року позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч.1 ст.3 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII), у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

Частина перша статті 60 Закону №580-VIII, проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VIII До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114.

Пункт 10 вказаного Положення передбачає, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов`язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов`язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно пункту 24 Положення, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Відповідно до пункту 68 Положення, особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

Згідно частини другої статті 38 Кодексу законів про працю України, якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Суд звертає увагу, що норми Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29 липня 1991 року №114 в частині звільнення за власним бажанням не суперечать вимогам Закону України "Про Національну поліцію", а лише встановлюють певні гарантії осіб, що проходять службу у разі звільнення за власним бажанням.

Суд вважає, що дії відповідача щодо винесення спірного наказу та звільнення 09 вересня 2019 року є правомірними, оскільки позивачем лише 09 вересня 2019 року з розрахунковою датою прибуття 10.09.2019 року на адресу відповідача направив через ТОВ" Нова Пошта" документи (не конкретизовано які), що підтверджується експрес накладною ТОВ "Нова Пошта" №59000446527942, яка містяться в матеріалах справи.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціальних законів, а норми трудового законодавства підлягають застосуванню лише у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних відносин, та коли про можливість такого застосування прямо зазначено у спеціальному законі.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Згідно із ч. 2 ст.77 Закону днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Суд встановив, що ОСОБА_1 звернувся 02 вересня 2019 року до начальника Головного управління Національної поліції в Київській області з рапортом про звільнення його зі служби в поліції за власним бажанням з 09 вересня 2019 року. Вказана дата звільнення була узгоджена сторонами. Належних доказів того, що рапорт про звільнення від 02.09.2019 року був відізваний позивачем до дати його звільнення суду не надані сторонами даної справи.

Отже, Головне управління не порушувало прав позивача, а тому відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч.1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

За змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, у задоволенні даного адміністративного позову позивачеві необхідно відмовити в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання протиправним та скасування в частині наказу від 06.09.2019 року №466 о/с, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління Національної поліції в Київській області (вул. Володимирська, 15,Мсп601,Центральна Частина Києва, Київ,01601 , ідентифікаційний код - 40108616)

Головуючий суддя О.П. Шевчук