Рішення № 86312549, 13.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 грудня 2019 р. № 400/3415/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

про:визнання протиправною та скасування вимоги від 14.03.2019 р. № Ф-21474-17; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги з ЄСВ від 14.03.2019 року № Ф-21474-17 та зобов`язання видалити з даних інформаційної системи органу ДПС (ІКПП) запис про наявність заборгованості.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що у позивача відсутній обов`язок щодо сплати ЄСВ як у пенсіонера за віком, та «Звіт про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» поданий помилково.

Відповідач надав відзив на позов, в якому позов не визнав, посилаючись на законність формування та надіслання оскаржуваної вимоги.

Ухвалою від 05.11.2019 позивача зобов`язано надати суду докази вручення вимоги з метою встановлення дотримання позивачем 10-денного строку звернення до суду з даним позовом.

На виконання ухвали позивач зазначив, що зазначений 10-денний строк на позивача не розповсюджується, оскільки останній не є платником ЄСВ.

Матеріали справи не містять доказу отримання позивачем спірної вимоги, не надав таких доказів і відповідач, тому відсутні підстави для залишення позовної заяви без розгляду відсутні.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

Позивачу з 2005 призначено пенсію за віком.

08.02.2019 позивачем помилково поданий «Звіт про суму нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску» в сумі 9828,72 грн.

14.03.2019 р. відповідачем сформовано та надіслано на адресу позивача вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-21474-17 на суму 9828,72 грн., який виник у зв`язку з несплатою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2018 рік, про що свідчить розрахунок вимоги (а.с. 24), що наданий відповідачем до відзиву на позов.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464).

Положення п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464 визначають єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У відповідності до п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно ч. 4 ст. 4 Закону № 2464 особи, зазначені у пункті четвертому частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Але позивачем договір про добровільну участь в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування не укладався. Таких доказів не надав і відповідач.

Частиною 2 ст. 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: 1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 р. № 435 (у редакції, чинній на час подання позивачем звіту за 2017 р.) було передбачено, що фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2018 р., в якому визначено ЄСВ за 12 місяців, позивач подала помилково. Відсутність у Порядку № 435 механізму виправлення помилки, внаслідок чого позивач має зайво сплатити ЄСВ, суд вважає надмірним тягарем, що не відповідає принципу верховенства права.

За визначенням, наведеним у п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

Водночас, в абзаці 2 ч. 1 ст. 25 Закону № 2464, яка визначає заходи впливу та стягнення, вказано, що положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З огляду на відсутність у позивача обов`язку по сплаті єдиного внеску за спірний період, нарахування їй недоїмки шляхом винесення оскаржуваної вимоги є протиправним.

Оскільки з 2005 року позивачу призначена пенсія за віком, позивач не повинен сплачувати єдиний внесок за 2018 рік.

Системний аналіз ст. 9, 12, 14 Закону № 2464, розділів IV та VI «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 свідчить, що дії відповідача щодо формування вимоги базуються на даних Інтегрованої картки платника податків (далі - ІКПП). Тому, з метою захисту прав позивача, необхідно зобов`язати відповідача видалити з ІКПП позивача дані про наявність боргу з ЄСВ у сумі 9828,72 грн.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тому позовні вимоги слід задовольнити.

Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна. 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу від 14.03.2019 року № Ф-21474-17.

3. Зобов`язати Головне управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна. 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) видалити з ІКПП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дані про наявність заборгованості (недоїмки) з ЄСВ в сумі 9828,72 грн.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна. 6, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 39394277) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.), сплачений квитанцією № 0.0.1477422045.1 від 26.09.2019 року.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко