Рішення № 86312486, 02.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1.380.2019.003950

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 грудня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Курпіта П.І.,

за участю:

представник позивача Звір Р.П.,

представники відповідача Стреченюк В.В., Хробак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби до державного підприємства "Львіввугілля" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі,-

встановив:

Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства "Львіввугілля", у якому згідно із заявою про уточнення позовних вимог від 09.10.2019 (вх. № 39541) просить суд надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків державного підприємства "Львіввугілля", що перебуває у податковій заставі, відоповідно до актів опису від 13.02.2019 № 1-з на загальну суму 683 100,00 грн; від 12.11.2018 № 10-з на загальну суму 701 223,80 грн; від 05.03.2018 № 2-з на загальну суму 29 400,00 грн; від 03.05.2018 № 5-з на загальну суму 507 000,00 грн; від 26.04.2018 № 4-з на загальну суму 13 529,00 грн; від 28.09.2018 №8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн; від 14.12.2018 № 11-з на загальну суму 10 087 980,00 грн; від 12.10.2018 № 9-з на загальну суму 7 675 832,82 грн; від 06.11.2017 №16-з на загальну суму 5 525 564,38 грн; від 06.11.2017 № 15-з на загальну суму 2 702 794,00 грн; від 06.11.2017 № 14-з на загальну суму 1 712 681,48 грн; від 06.11.2017 № 13-з на загальну суму 9 258 928,00 грн; від 06.11.2017 № 17-з на загальну суму 13 757 062,50 грн; від 06.11.2017 № 9-з на загальну суму 90 264,00 грн; від 06.11.2017 № 10-з на загальну суму 89 110,00 грн; від 26.07.2018 № 7-з на загальну суму 1 638 290,00 грн; від 30.11.2017 № 22-з на загальну суму 2 145 984,50 грн; від 30.11.2017 № 20-з на загальну суму 2 509 712,04 грн; від 30.11.2016 № 10-з на загальну суму 3 311 500,00 грн.

Ухвалою від 06.09.2019 суддя відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 04.11.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог, покликається на те, що у відповідача наявна заборгованість в розмірі 165 410 846,52 грн, яку самостійно не сплачує. Керуючись ст. 95 ПК України контролюючий орган просить суд надати йому дозвіл на погашення суми боргу за рахунок майна платника, згідно з актами опису від 13.02.2019 № 1-з на загальну суму 683 100,00 грн; від 12.11.2018 №10-з на загальну суму 701 223,80 грн; від 05.03.2018 № 2-з на загальну суму 29 400,00 грн; від 03.05.2018 № 5-з на загальну суму 507 000,00 грн; від 26.04.2018 № 4-з на загальну суму 13 529,00 грн; від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн; від 14.12.2018 № 11-з на загальну суму 10 087 980,00 грн; від 12.10.2018 № 9-з на загальну суму 7 675 832,82 грн; від 06.11.2017 № 16-з на загальну суму 5 525 564,38 грн; від 06.11.2017 № 15-з на загальну суму 2 702 794,00 грн; від 06.11.2017 № 14-з на загальну суму 1 712 681,48 грн; від 06.11.2017 № 13-з на загальну суму 9 258 928,00 грн; від 06.11.2017 № 17-з на загальну суму 13 757 062,50 грн; від 06.11.2017 № 9-з на загальну суму 90 264,00 грн; від 06.11.2017 № 10-з на загальну суму 89 110,00 грн; від 26.07.2018 № 7-з на загальну суму 1 638 290,00 грн; від 30.11.2017 № 22-з на загальну суму 2 145 984,50 грн; від 30.11.2017 № 20-з на загальну суму 2 509 712,04 грн; від 30.11.2016 №10-з на загальну суму 3 311 500,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позові та додаткових поясненнях від 30.10.2019 вх. № 39798, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву, у яких зазначає, що мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження вугледобувних підприємств стосується виключно нерухомого майна, інших необоротних активів, земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об`єкт (основні фонди), натомість у спірних правовідносинах, згідно актів опису, в податкову заставу передано майно – вугілля та відходи штатного виробництва, що знаходяться на складах відокремлених підрозділів ДП «Львівугілля», яке не є основними фондами, а є оборотними активами до яких може бути застосовано заходи примусового стягнення, у тому числі і надано дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок його продажу. У даному випадку податковий орган просить дозвіл на реалізацію майна – основних засобів ДП «Львівугілля», що суперечить нормам чинного законодавства.

Представники відповідача у судовому засіданні проти позову заперечили із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та доповненні до відзиву, просили у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 20.05.2014 у справі № 813/3195/14 позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Львові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задоволено. Стягнуто з рахунків державного підприємства «Львіввугілля» (80000, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул.. Богдана Хельницького, буд. 26, ЄДРПОУ 32323256) у банках, обслуговуючих цього платника податків на користь Державного бюджету України 3 574 342 (три мільйони п`ятсот сімдесят чотири тисячі триста сорок дві) грн 44 коп. заборгованості. Постанова набрала законної сили 14.07.2014.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.01.2015 у справі № 813/6431/14 позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС до державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення податкового боргу, задоволено повністю. Стягнуто з рахунків державного підприємства “Львіввугілля” (80000, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Богдана Хмельницького, 26, код ЄДРПОУ 32323256) у тому числі і з його відокремлених підрозділів, на користь Державного бюджету кошти в розмірі 11 643 010,00 грн (одинадцять мільйонів шістсот сорок три тисячі десять гривень) .Постанова набрала законної сили 03.02.2015.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 21.09.2015 у справі № 813/5271/15 позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління ДФС до державного підприємства "Львіввугілля" про стягнення податкового боргу, задоволено повністю. Стягнуто з рахунків державного підприємства “Львіввугілля” (80000, Львівська обл., Сокальський район, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26, код ЄДРПОУ-32323256) на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 28 079 414 (двадцять вісім мільйонів сімдесят дев`ять тисяч чотириста чотирнадцять) гривень 00 коп. Постанова набрала законної сили 20.10.2015.

З метою погашення заборгованості позивачем на адресу Державного підприємства «Львівугілля» надсилалися перша податкова вимога форми «Ю1» № 1/171 від 17.06.2003 та друга податкова вимога форми «Ю2» № 2/175 від 22.07.2003.

З метою погашення податкового боргу, контролюючим органом на підставі вказаних судових рішень скеровано інкасові доручення в банк, який обслуговує відповідача, однак такі повертались без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на рахунках у банку (а.с. 98-107, т. 1).

Згідно з актами опису майна в податкову заставу (від 13.02.2019 № 1-з на загальну суму 683 100,00 грн; від 12.11.2018 № 10-з на загальну суму 701 223,80 грн; від 05.03.2018 № 2-з на загальну суму 29 400,00 грн; від 03.05.2018 № 5-з на загальну суму 507 000,00 грн; від 26.04.2018 № 4-з на загальну суму 13 529,00 грн; від 28.09.2018 № 8-з на загальну суму 102 970 890,00 грн; від 14.12.2018 № 11-з на загальну суму 10 087 980,00 грн; від 12.10.2018 № 9-з на загальну суму 7 675 832,82 грн; від 06.11.2017 № 16-з на загальну суму 5 525 564,38 грн; від 06.11.2017 № 15-з на загальну суму 2 702 794,00 грн; від 06.11.2017 № 14-з на загальну суму 1 712 681,48 грн; від 06.11.2017 № 13-з на загальну суму 9 258 928,00 грн; від 06.11.2017 № 17-з на загальну суму 13 757 062,50 грн; від 06.11.2017 № 9-з на загальну суму 90 264,00 грн; від 06.11.2017 № 10-з на загальну суму 89 110,00 грн; від 26.07.2018 № 7-з на загальну суму 1 638 290,00 грн; від 30.11.2017 № 22-з на загальну суму 2 145 984,50 грн; від 30.11.2017 № 20-з на загальну суму 2 509 712,04 грн; акт опису майна від 30.11.2016 № 10-з на загальну суму 3 311 500,00 грн, про що внесено записи у Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна) по ДП “Львіввугілля” складено та обтяжено майна в податкову заставу на суму 165 410 846,52 грн.

Оскільки, заходи стягнення вжиті позивачем не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, тому позивач звернувся до суду з вимогою про надання дозволу на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до пп. 41.1, 41.2 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

Відповідно до пункту 14.1.156 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу вбачається, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пп.14.1.155 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків грошового зобов`язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Відповідно до п.п. 95.1, 95.2, 95.3, 95.10 ст. 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу.

Пунктом 87.2 ст. 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 88.1 ст. 88 ПК України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення (пункт 88.2 статті 88).

Право виникнення податкової застави відповідно до пункту 89.1 статті 89 Податкового кодексу виникає у разі:

89.1.1. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку;

89.1.2. у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

89.1.3. у випадку, визначеному впункті 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладання договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до пункту 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу.

Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні”.

Відповідно до п. 93.4 ст.93 ПК України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до ст. 95 ПК України таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу.

Згідно з ст. 1, 12 Закону України “Про приватизацію державного майна” приватизація державного майна - платне відчуження майна, що перебуває у державній або комунальній власності, на користь фізичних та юридичних осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути покупцями.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про особливості приватизації вугледобувних підприємств” вугледобувне підприємство - гірниче підприємство, основним видом економічної діяльності якого є підземне або відкрите добування вугілля, до складу якого можуть входити шахти, шахтоуправління, розрізи та інші відокремлені підрозділи, що виконують допоміжні функції.

Завершення приватизації - оформлення документів, що підтверджують право власності покупця на єдиний майновий комплекс або усі акції, які належать державі у статутних капіталах акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств, крім тих, що продаються працівникам підприємства згідно з умовами пільгового продажу.

Шахта (шахтоуправління) - вугледобувне підприємство або відокремлений підрозділ вугледобувного підприємства з видобутку вугілля підземним способом.

Згідно з ст. 3, 4 Закону України “Про особливості приватизації вугледобувних підприємств” приватизація вугледобувних підприємств здійснюється відповідно до законодавства з питань приватизації з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

До об`єктів приватизації належать: вугледобувні підприємства як єдині майнові комплекси; шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси; розрізи як єдині майнові комплекси; акції, які належать державі у статутних капіталах акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств.

Відповідно до ст. 13 Закону України “Про особливості приватизації вугледобувних підприємств” з метою недопущення банкрутства вугледобувних підприємств і збереження сировинної бази металургійного та енергетичного комплексів з моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств.

Згідно з ст. 16 Закону України “Про особливості приватизації вугледобувних підприємств” дія норм статей 2 і 13 цього Закону поширюється виключно на вугледобувні підприємства, щодо яких прийнято рішення про приватизацію після набрання чинності цим Законом, та вугледобувні підприємства, приватизовані після набрання чинності цим Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2012 № 987 “Про затвердження переліку об`єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках, та критеріїв визначення способу їх приватизації” затверджено перелік об`єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках, та критеріїв визначення способу їх приватизації, серед яких є відокремлені підрозділи ДП “Львіввугілля”, а саме: “Шахта “Межирічанська”, “Шахта “Відродження”, “Шахта “Великомостівська”, “Шахта “Лісова”, “Шахта “Червоноградська” та “Шахта “Зарічна”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2015 №271 “Про проведення прозорої та конкурентної приватизації у 2015-2017 роках” затверджено перелік об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2015-2017 роках, в тому числі відокремлені підрозділи ДП “Львіввугілля”, а саме: “Шахта “Межирічанська”, “Шахта “Відродження”, “Шахта “Великомостівська”, “Шахта “Лісова”, “Шахта “Червоноградська” та “Шахта “Зарічна”, “Шахта “Степова”.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73.

Згідно з п. 3 розділу 1 необоротні активи - всі активи, що не є оборотними, оборотні активи - гроші та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом дванадцяти місяців з дати балансу.

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 “Основні засоби”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92.

Відповідно до п. 4 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство/установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно з п. 5. для цілей бухгалтерського обліку основні засоби класифікуються за такими групами:

основні засоби (земельні ділянки; капітальні витрати на поліпшення земель, не пов`язані з будівництвом; будівлі, споруди та передавальні пристрої; машини та обладнання; транспортні засоби; інструменти, прилади, інвентар (меблі); тварини; багаторічні насадження; інші основні засоби), інші необоротні матеріальні активи (бібліотечні фонди; малоцінні необоротні матеріальні активи; тимчасові (нетитульні) споруди; природні ресурси; інвентарна тара; предмети прокату; інші необоротні матеріальні активи).

Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 “Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246.

Згідно з п. 4,5,6 запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством/установою.

Запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство/установа отримає в майбутньому економічні вигоди, пов`язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають, зокрема:сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, розподілу, передачі, обслуговування виробництва й адміністративних потреб; готову продукцію, що виготовлена на підприємстві, в установі, призначена для продажу і відповідає технічним та якісним характеристикам, передбаченим договором або іншим нормативно-правовим актом.

Нормами Податкового кодексу України встановлено порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.

Аналіз наведених вище законодавчих норм свідчить про те, що лише сукупність відповідних обставин є підставою для контролюючого органу звернутися до суду із позовом про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, а саме: наявність податкового боргу; наявність майна платника податків, описаного у податкову заставу; відсутність коштів на рахунках платника податків в обслуговуючих банках.

До об`єктів приватизації належать: вугледобувні підприємства як єдині майнові комплекси; шахти (шахтоуправління) як єдині майнові комплекси.

Тобто, об`єктом приватизації є майно (нерухоме майно, інші необоротні активи, земельні ділянки, на яких розташовані такі об`єкти), яке відноситься до основних засобів.

З моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства до моменту завершення приватизації встановлюються мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторій на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств.

З моменту прийняття рішення про приватизацію об`єкта стосовно його майна (нерухомого майна, інших необоротних активів) та земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об`єкт, забороняється, зокрема здійснення операцій (дій), внаслідок яких може відбутися відчуження зазначеного майна чи зменшення його вартості або зменшення розміру земельної ділянки державної власності; обмін, іпотека або застава майна; списання основних засобів, що мають залишкову вартість; безоплатна передача та реалізація майна для погашення заборгованості; передача майна в оренду; вчинення дій, які можуть призвести до обмеження (обтяження) прав на земельну ділянку державної власності, на якій розташований такий об`єкт; прийняття рішень про припинення господарської організації шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення та інше.

Готова продукція (вугілля, відходи шахтного виробництва) є оборотнім активом, відносно якої будь - яких застережень щодо реалізації, в тому числі примусової, законодавством не встановлено.

Постановою Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 813/933/15 за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Львові Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби до державного підприємства "Львіввугілля" про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі встановлено, що мораторій на застосування процедури примусової реалізації майна об`єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження вугледобувних підприємств стосується виключно нерухомого майна, інших необоротних активів, земельної ділянки державної власності, на якій розташований такий об`єкт (основні фонди), натомість у спірних правовідносинах, згідно з актами опису, в податкову заставу передано майно - вугілля та відходи шахтного виробництва, що знаходяться на складах відокремлених підрозділів ДП “Львіввугілля”, яке не є основними фондами, а є оборотними активами до яких може бути застосовано заходи примусового стягнення, у тому числі і надано дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок його продажу.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах, згідно з актами опису майна від 14.06.2019 № 5 на загальну суму 163 524, 50 грн, від 21.06.2019 року № 9 на загальну суму 69 580, 00 грн, від 21.06.2019 № 10 на загальну суму 664 300, 00 грн, від 21.06.2019 № 7 на загальну суму 174 016, 50 грн, від 21.06.2019 № 8 на загальну суму 427 406, 00 грн, в податкову заставу передано майно - вугілля, що знаходяться на складах відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля», яке не є основними фондами, а є оборотними активами до яких може бути застосовано заходи примусового стягнення, у тому числі і надано дозвіл на погашення суми податкового боргу за рахунок його продажу.

Щодо посилань відповідача, що описане вугілля згідно з актами опису майна від 14.06.2019 № 5, від 21.06.2019 № 9, від 21.06.2019 № 10, від 21.06.2019 року № 7, від 21.06.2019 № 8 продане, то суд вважає такі необґрунтованими оскільки суду не надано доказів відчуження відповідачем заставного майна зазначеного у вказаних актах опису майна.

Водночас, суд встановив та підтверджується матеріалами справи, позивачем вимоги щодо особливого порядку погашення заборгованості платників податків перед бюджетами дотримано не в повному обсязі, оскільки щодо суми податкового боргу в розмірі 133 757 090,00 грн ГУ ДФС в Львівській області не зверталось до суду із позовом про стягнення коштів з рахунків у банку, що виключає можливість надання дозволу на погашення податкового боргу в цій частині за рахунок майна відповідача.

Щодо податкового боргу в сумі 31 653 756,44 грн судом встановлено, що вжиті позивачем заходи про стягнення податкового боргу не призвели до його погашення відповідачем.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що вимога позивача про надання дозволу на стягнення податкового боргу за рахунок майна відповідача, що перебуває у податковій заставі, є обґрунтованою частково та підлягає задоволенню в частині погашення податкового боргу в сумі 31 653 756,44 грн.

Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки, під час розгляду даної справи, свідки судом не залучались та судові експертизи не призначались, суд вважає за необхідне зазначити, що судові витрати понесені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Надати Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11Г, код ЄДРПОУ - 39440996) дозвіл на погашення суми податкового боргу в розмірі 31 653 756,44 грн, за рахунок майна платника податків державного підприємства «Львіввугілля» (80001, Львівська область, Сокальський район, м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26, код ЄДРПОУ - 32323256), що перебуває у податковій заставі.

3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст судового рішення складений 12.12.2019.

Суддя Кедик М.В.