Рішення № 86312182, 05.12.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2019 року Справа № 160/7346/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіСліпець Н.Є. при секретарі судового засіданняШелгуновій І.А. за участі: представників позивача представників відповідача Волнової Ю.М., Мицюк І.І. Шахової І.О., Кинчева І.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Державної установи «Покровський виправний центр (№79)» до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування вимоги по сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій та податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2019 року Державна установа «Покровський виправний центр (№79)» звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року №Ю-0003701306 про встановлення заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 441 373,43 грн., прийняту ГУ ДФС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати рішення №0003711306 від 04.02.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску про застосування штрафних санкцій у розмірі 220 686,72 грн., прийняте ГУ ДФС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.2019 року №0003691306 про застосування до штрафних санкцій у сумі 510,00 грн., прийняте ГУ ДФС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.02.2019 року №0003861306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 502 230,54 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 286 989,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 215 242,09 грн., прийняте ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.08.2019 року відкрито провадження у адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.08.2019 року о 10:30 год. (т. 1 а.с. 2).

Усною ухвалою суду, із занесенням до протоколу судового засідання, від 05.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті (т. 1 а.с. 175-177).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведена документальна планова виїзна перевірка Державної установи «Покровський виправний центр (№79)» з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.06.2018 року, за результатами якої складено акт перевірки №70058/04-36-13-06/14319076 від 04.12.2018 року, на підставі висновків якого прийняті оскаржувані податкова вимога про сплату боргу від 04.02.2019 року №Ю-0003701306 на суму 441 373,43 грн., податкові повідомлення-рішення від 04.02.2019 року №0003691306 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн. та №0003861306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, а також рішення №0003711306 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 220 686,72 грн. Позивач зазначає, що податковий орган протиправно дійшов висновку про те, що установою безпідставно та неправомірно не нараховано та не відображено у звітності за період з 01.10.2016 року по 30.06.2018 року суми заробітної плати засуджених із врахування сум додаткової бази нарахування єдиного внеску на загальну суму 441 373,43 грн., чим порушено вимоги абз. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, оскільки під час перевірки останнім не враховано факт відсутності трудових договорів із засудженими, а за таких обставин працівники не є найманими особами та їх доходи не можуть бути базою нарахування єдиного соціального внеску. Позивач вважає, що не може вважатися роботодавцем у відношенні засуджених, бо не використовує їх працю для здійснення статутної діяльності, а лише залучає їх до суспільно корисної праці. В якості роботодавця виправна колонія виступає виключно щодо персоналу виправної колонії – військовослужбовців та вільнонайманих працівників, та зобов`язана забезпечувати їх соціальний захист. Отже, суми виплат, отримані фізичною особою під час відбування покарання в місцях позбавлення волі, не є базою нарахування та утримання єдиного внеску. Таким чином, спірні вимога про сплату боргу (недоїмки), податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій є необґрунтованими, прийнятими без урахування всіх обставин, що мають значення для їх прийняття, що має наслідком їх неправомірність та є підставою для скасування.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов з підстав, зазначених у позові та відповіді на відзив.

22.08.2019 року представником відповідача було подано письмовий відзив на позов, у якому у задоволенні позову просила відмовити повністю, посилаючись на те, що Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.06.2018 року. Так, перевіркою правильності відображення у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів сум нарахованої заробітної плати, з яких утримується єдиний внесок, встановлено не нарахування та не відображення у звітності за період з 01.10.2016 року по 30.06.2018 року сум заробітної плати засуджених із врахування сум додаткової бази нарахування єдиного внеску на загальну суму 441 373,43 грн. На підставі акта перевірки податковим органом сформовано оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки) та винесено податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Прийняті податкові повідомлення-рішення, рішення та вимогу представник відповідача вважає законними, обґрунтованими та прийнятими відповідно до вимог діючого законодавства.

Представники відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримали, проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача, заперечення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Державна установа «Покровський виправний центр (№79)» зареєстрована 29.11.1999 року виконавчим комітетом Покровської міської ради Дніпропетровської області, належить до сфери управління Міністерства юстиції України та перебуває на обліку в Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

У період з 17.10.2018 року по 27.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 77.1 ст. 77, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», згідно із наказом від 20.09.2018 року № 5416-п та плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2018 рік, проведено документальну планову виїзну перевірку Державної установи «Покровський виправний центр (№79)» з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору за період з 01.07.2015 року по 30.06.2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 року по 30.06.2018 року.

За результатами документальної планової виїзної перевірки Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області складено акт від 04.12.2018 року №70058/04-36-13-06/14319076.

Перевіркою встановлені порушення:

- п. 1 ч. 2 ст. 6, ч. 5 ст. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження бази оподаткування єдиним внеском заробітної плати засуджених осіб, в результаті чого підлягає нарахуванню єдиний внесок в загальній сумі 441 373,43 грн. за період з жовтня 2016 року по червень 2018 року;

- п. 171.1 ст. 171, пп. 168.1.2 п. 168.1 ст. 168, пп. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині не перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати засуджених осіб в загальній сумі 291 942,13 грн. за період з липня 2015 року по червень 2018 року;

- р. III Наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, зареєстрованого в Мін`юсті № 111/26556 від 30.01.2015 року «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку», пп. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в частині подання з недостовірними відомостями податкових розрахунків за ф. 1-ДФ за період з III кварталу 2015 року по II квартал 2018 року.

На підставі вказаного акту перевірки від 04.12.2018 року контролюючим органом прийняті:

- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 04.02.2019 року №Ю-0003701306 про встановлення заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 441 373,43 грн.;

- рішення №0003711306 від 04.02.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 220 686,72 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003691306 від 04.02.2019 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 510,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №0003861306 від 04.02.2019 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені на суму 502 230,54 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 286 989,45 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 215 242,09 грн.

Не погодившись з прийнятими вимогою, податковими повідомленнями-рішеннями та рішенням про застосування штрафних санкцій, позивач 18.02.2019 року звернувся до Головного управління ДФС у м. Києві зі скаргою №79/4-881 з вимогою переглянути та скасувати вимогу, податкові повідомлення-рішення та рішення від 04.02.2019 року.

За результатами розгляду скарги Головне управління ДФС у м. Києві рішеннями від 13.03.2019 року № 4635110/26-15-10-01-11 та №46345/10/26-15-10-01-11 залишила її без розгляду, у зв`язку з поданням скарги до неуповноваженого органу.

Отже, спір між сторонами виник з підстав правомірності та обґрунтованості винесення контролюючим органом вимоги про сплату боргу (недоїмки), податкових повідомлень-рішень та рішення про застосування штрафних санкцій від 04.02.2019 року.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 162 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п.163.1 ст. 163 ПК України).

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

За приписами пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту).

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу в Україні» трудові відносини засуджених регулюються законодавством про працю з урахуванням вимог кримінально-виконавчого законодавства.

Частиною 1 ст. 9 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі - КВК України) визначено, що засуджені зобов`язані виконувати встановлені законодавством обов`язки громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі мають право працювати в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей, зважаючи при цьому на стать, вік, працездатність, стан здоров`я і спеціальність. Засуджені залучаються до оплачуваної праці, як правило, на підприємствах, у майстернях колоній, а також на державних або інших форм власності підприємствах за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції.

Адміністрація зобов`язана створювати умови, що дають змогу засудженим займатися суспільно корисною оплачуваною працею.

Згідно з ч. 1 ст. 120 Кримінально-виконавчого кодексу України праця осіб, засуджених до позбавлення волі, оплачується відповідно до її кількості і якості. Форми і системи оплати праці, норми праці та розцінки встановлюються нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України.

Особи, які відбувають покарання у виправних колоніях, із нарахованого їм заробітку, пенсій та іншого доходу відшкодовують комунально-побутові та інші надані послуги. Відшкодування засудженими витрат на послуги провадиться після відрахування прибуткового податку і аліментів (ч.1, ч.2 ст.121 КВК України).

Нормативно-правовим актом, яким встановлюється форма і система оплати праці осіб, засуджених до позбавлення волі є Інструкція про умови праці та заробітну плату засуджених до обмеження волі або позбавлення волі, затверджена наказом Міністерства юстиції України №396/5 від 07.03.2013 року, зареєстрована в Міністерстві юстиції України № 387/22919 від 11.03.2013 року (далі - Інструкція №396/5).

Відповідно до пункту 1.2 Інструкції №396/5 засуджені залучаються до праці: у центрах трудової адаптації; у майстернях, підсобних господарствах установ та слідчих ізоляторів; на підприємствах установ виконання покарань; на підприємствах державної або інших форм власності за умови забезпечення їх належної охорони та ізоляції відповідно до укладених угод між установою, де відбуває покарання засуджений, та замовником; на роботах з господарського обслуговування установ та слідчих ізоляторів.

За п. 1.3 Інструкції №396/5, праця засуджених організовується з додержанням правил охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, встановлених законодавством про працю.

Згідно п. 3.1 Інструкції №396/5, засуджені до позбавлення волі працюють у місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією установи. Засуджені залучаються до суспільно корисної праці з урахуванням наявних виробничих потужностей залежно від статі, віку, працездатності, стану здоров`я, спеціальності.

У пункті 5.1 Інструкції №396/5 визначено, що праця засуджених оплачується відповідно до її кількості і якості.

Підприємства установ розраховують тарифні ставки, посадові оклади для диференціації оплати праці залежно від професії і кваліфікації засуджених, складності й умов виконуваних ними робіт.

Заробітна плата, нарахована засудженим, за умови виконання ними норми виробітку (денної, тижневої, місячної) або тривалості робочого часу (у тому числі при залученні до робіт на підприємствах державної або інших форм власності) не може бути менше законодавчо встановленого мінімального розміру заробітної плати.

Відповідно до п. 6.3 зазначеної Інструкції відрахування та відшкодування із заробітної плати засуджених здійснюється відповідно до законодавства з дотриманням такої черговості: податок з доходів фізичних осіб; аліменти; вартість одягу, взуття, білизни (крім вартості спецодягу); вартість харчування, комунально-побутових та інших наданих послуг (крім вартості спецхарчування); за виконавчими листами на користь громадян; за виконавчими листами на користь юридичних осіб; відшкодування матеріальних збитків, заподіяних засудженими державі під час відбування покарання.

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що засуджені до позбавлення волі з метою залучення до суспільно корисної праці виконують трудові функції в місцях і на роботах, які визначаються адміністрацією колонії, в результаті чого їм забезпечується відповідна компенсація за виконану роботу, тобто заробітна плата, а також додержання правил охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії та інших умов, встановлених законодавством про працю.

Примусовість характеру трудових відносин засуджених, а також мета їх виправлення та перевиховання зумовлює особливість регулювання таких відносин шляхом поєднання норм законодавства про працю та вимог кримінально-виконавчого законодавства, що, однак, не позбавляє виплачених засудженим сум доходу за виконану ними роботу ознак заробітної плати.

Норми податкового законодавства не встановлюють будь-яких особливостей оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і отримують заробітну плату за виконання суспільно корисної праці. У зв`язку з чим обкладення цих доходів податком здійснюється у загальному порядку.

Відповідно до пункту 176.2 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані:

а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок;

б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Порядок заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 року № 4, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 року за № 111/26556.

Згідно п. 1.3 зазначеного Порядку, його дія поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, інвесторів (операторів) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також військовий збір, передбачений пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу.

Відповідно до п. 119.2 ПК України, неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми отриманої оплати від фізичних осіб за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень.

Відповідно до п. 127.1 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до 122 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджені до позбавлення волі, залучені до суспільно корисної оплачуваної праці за строковим трудовим договором, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Засуджені мають право на загальних підставах на призначення та отримання пенсії за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених законодавством про пенсійне забезпечення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, як податковий агент, зобов`язаний своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу (заробітної плати) засуджених до позбавлення волі, а також єдиний внесок, незалежно від укладення письмового трудового договору із засудженими. Також позивач, як податковий агент, зобов`язаний подавати у строки, встановлені законодавством, відповідну звітність. У випадку невиконання цих обов`язків нести визначену законодавством відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Згідно із ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов`язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що у перевіряємому періоді Державна установа «Покровський виправний центр (№79)» використовувала працю засуджених, що підтверджується наказами на працевлаштування, відомостями нарахування заробітної плати засуджених осіб по підрозділах (щомісячні), довідками з працевлаштування засуджених осіб, відомостями нарахування заробітної плати по кожному з засуджених, оборотно-сальдовими відомостями по бухгалтерських рахунках, зведеними відомостями про нарахування заробітної плати по підприємству, які складаються з підсумкових сум, довідками про розподіл заробітної плати засуджених осіб.

При цьому, Державна установа «Покровський виправний центр (№79)» самостійно веде табель обліку робочого часу засуджених, оформляє наряди виконання робіт, нараховує щомісячно заробітну плату засуджених, виконує функцію податкового агента в частині нарахування, утримання та сплати податку доходи фізичних осіб, військового збору.

Отже, суд вважає, що Державна установа «Покровський виправний центр (№79)» є роботодавцем та платником податків відповідно до діючого законодавства, яке не встановлює будь-яких особливостей оподаткування доходів фізичних осіб, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі і отримують заробітну плату за виконання суспільно корисної праці, у зв`язку з чим обкладення цих доходів податком здійснюється у загальному порядку.

З урахуванням зазначеного, суд відхиляє доводи представників позивача про те, що Державна установа «Покровський виправний центр (№79)» не є ні роботодавцем, ні податковим агентом по відношенню до засуджених, оскільки останньою, як встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, ведуться табелі обліку робочого часу засуджених, оформляють наряди виконання робіт, нараховується щомісячна заробітна плата засуджених за фактично відпрацьований ними час, що є суперечливим у разі не виконання функцій роботодавця чи податкового агента.

Судом встановлено, що загальна кількість засуджених осіб, яким фактично проводилось нарахування та виплата заробітної плати в період з 01.10.2016 року по 30.06.2018 року становила 886 осіб, у тому числі у жовтні 2016 року – 23 особи, у листопаді 2016 року – 23 особи, у грудні 2016 року – 22 особи, у січні 2017 року – 24 особи, у лютому 2017 року – 21 особа, у березні 2017 року – 31 особа, у квітні 2017 року – 34 особи, у травні 2017 року – 24 особи, у червні 2017 року – 26 осіб, у липні 2017 року – 22 особи, у серпні 2017 року – 21 особа, у вересні 2017 року – 24 особи, у жовтні 2017 року – 19 осіб, у листопаді 2017 року – 42 особи, у грудні 2017 року 76 осіб, у січні 2018 року – 75 осіб, у лютому 2018 року – 76 осіб, у березні 2018 року – 78 осіб, у квітні 2018 року – 78 осіб, у травні 2018 року - 73 особи, у червні 2018 року – 74 особи.

Разом з тим, Державна установа «Покровський виправний центр (№79)» занизила базу нарахування єдиного внеску на суму 3 419 565,22 грн. за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених осіб із врахуванням сум додаткової бази нарахування єдиного внеску.

При цьому, доводи представників позивача у судовому засіданні щодо відсутності коштів для виплати податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати засуджених осіб, відхиляються судом, оскільки відсутність коштів на рахунках не може стати підставою для порушення вимог податкового законодавства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що не нарахування та не відображення позивачем у звітності суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 року по 30.06.2018 року за рахунок не включення до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених із врахуванням додаткової бази нарахування єдиного внеску та не включено до бази нарахування єдиного внеску заробітної плати засуджених на суму 3 419 565,22 грн., що призвело до заниження суми нарахованого єдиного внеску на суму 441 373,43 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень.

Оцінюючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку про правомірність прийняття відповідачем контролюючим органом оскаржуваних вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0003701306 від 04.02.2019 року, податкового повідомлення-рішення від 04.02.2019 року №0003691306 про застосування до штрафних санкцій у сумі 510,00 грн., податкового повідомлення-рішення від 04.02.2019 року №0003861306 про збільшення суми грошового зобов`язання з податків та зборів та рішення №0003711306 від 04.02.2019 року про застосування штрафних санкцій, у зв`язку з чим позовні вимоги є не обгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову Державної установи «Покровський виправний центр (№79)», суд дійшов висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Державної установи «Покровський виправний центр (№79)» (вул. Зонова, буд. 15, м. Покров, Дніпропетровська область, 53300, код ЄДРПОУ 14319076) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (вул. Сімферопольська, буд. 17а, м. Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 39394856) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), рішення про застосування штрафних санкцій та податкових повідомлень-рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 13 грудня 2019 року.

Суддя Н.Є. Сліпець