Ухвала суду № 86311915, 10.12.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/23309/14

Провадження № 6/522/1426/19

У Х В А Л А

10 грудня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

в складі: судді Бондар В.Я.,

за участі секретаря судового засідання Грищук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за заявою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про встановлення способу і порядку виконання рішення, за участі боржника ОСОБА_1 , стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи», третьої особи Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради,-

В С Т А Н О В И В:

04.12.2019 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Юрієм Сергійовичем було внесено подання до Приморського районного суду міста Одеси про способу і порядку виконання рішення, за участі боржника ОСОБА_1 , стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи», третьої особи Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, за яким просить: встановити подальший спосіб виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси від 21 травня 2018 року №522/23309/14-ц, шляхом надання дозволу на реалізацію (продаж) на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження предмета іпотеки за договором іпотеки від 27.05.2011 р. за реєстровим №4703, а саме: квартири номер АДРЕСА_3, загальною площею 140,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , що належить на праві приватної власності: ОСОБА_1 (паспорт серії НОМЕР_1 виданий Хаджибеївським ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області 09.11.2006 р., ідентифікаційний код НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на підставі договору купівлї-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Левченко Н.А. 17.09.2010 року за реєстровим №1999, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів 17.09.2010 року за номером 4120952, та в Комунальному підприємстві «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» у книзі 198 до на стор. 149 номер запису №2489, реєстраційний № НОМЕР_3 , у якій зареєстрована малолітня ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Подання мотивоване тим, що на виконанні у приватного виконавця перебуває виконавче провадження №57351111 з виконання виконавчого листа №522/23309/14-ц виданого Приморським районним судом м. Одеси від 21.05.2018 року про стягнення, зокрема, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» грошової суми у розмірі 564693,38 грн. Боржник рішення не виконує, доступу до належної йому квартири не надає, у отриманні дозволу на примусове проникнення до житла боржника, приватному виконавцю відмовлено. За отриманою приватним виконавцем інформацією, у належній боржнику квартирі АДРЕСА_3 , зареєстрована малолітня особа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що унеможливлює реалізацію вказаної квартири без дозволу суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 435 ЦПК України суд розглядає заяву про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Державний виконавець в судове засідання 10.12.2019 року не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Направив до суду заяву про відкладення розгляду справи, мотивуючи це неможливістю з`явитися до суду у встановлений час, яку суд не пиймає до уваги у зв`язку з її необґрунтованістю.

Інші учасники справи, що повідомлені про час, дату і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилися, будь-яких заяв чи клопотань не надали.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні подання слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Судом встановлено, що 21.05.2018 року Приморським районним судом міста Одеси було видано виконавчий лист №522/23309/14-ц про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» грошової суми у розмірі 557 019,98 грн.

Приватним виконавцем 03.10.2018 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №57351111.

Постанову про відкриття виконавчого провадження отримано боржником 05.10.2018 року, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Постановою від 05.10.2018 року приватний виконавець ОСОБА_5 наклав арешт на квартиру боржника, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Приватний виконавець здійснював виходи за адресою: АДРЕСА_3 та двері квартири ніхто не відчинив, про що було складено акт від 25.04.2019 року та актів від 17.05.2019 року.

23.09.2019 року приватним виконавцем Щербаковим Ю.С. було направлено вимогу про надання доступу до квартири АДРЕСА_3 , для проведення опису зазначеного майна, яку боржник отримав особисто 01.10.2019. Проте доступ надано не було, у зв`язку з чим опис іпотечного майна було проведено без фактичного доступу до нього.

01 жовтня 2019 року Приватним виконавцем Щербаковим Ю.С. за участі представника стягувана та у боржника проведено опис та арешт вищевказаної квартири, про що винесено відповідну постанову.

04.10.2019 року Приватним виконавцем Щербаковим Ю.С. було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні.

11.11.2019 року до Приватним виконавцем Щербаковим Ю.С. надійшов звіт про незалежну оцінку вищезазначеного майна, копія якого була направлена боржнику кур`єрською доставкою. Проте боржник відмовився прийняти зазначене повідомлення.

11.11.2019 року описане іпотечне майно було передано на реалізацію до ДП «СЕТАМ» для проведення відкритих електронних торгів.

19.11.2019 року до Приватним виконавцем Щербаковим Ю.С. надійшла відповідь з Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради про зареєстрованих осіб за адресою: : АДРЕСА_3 , де зазначено, що за даною адресою зареєстрована малолітня особа ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

20.11.2019 року Приватним виконавцем Щербаковим Ю.С. до ДП «СЕТАМ» було направлено вимогу про зняття з реалізації відповідного майна.

Відповідно до ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження», примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження ", з дотриманням вимог цього Закону.

Відповідно до ч. 1ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотеко держатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотеко держателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених ст.. 12 цього Закону.

Згідно ч. З ст. 33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно договору про задоволення вимог іпотеко держателя.

Згідно п. З Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.16 р. № 2831/5, Виконавець у строк не пізніше п`яти робочих днів після ознайомлення сторін із результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна готує проект заявки на реалізацію арештованого майна, який містить інформацію, передбачену абзацами третім - шістнадцятим пункту 2 цього розділу. Державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, для підписання та мере дачі Організатору. Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами (в електронній або паперовий формі): ...у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Листом від 20.11.2019 року за вих. №4616, приватний виконавець звернувся до Одеської міської ради як органу опіки та піклування із запитом надати відповідний дозвіл на реалізацію арештованого майна, що належить боржнику.

Відповідно до листа Приморської районної адміністрації від 22.11.2019 за вих. №01- 13/845/1 вих приватному виконавцю повідомлено про відмову у наданні дозволу на реалізацію даного майна.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що приватний виконавець може звернутися до суду з заявою про встановлення способу і порядку виконання рішення, якщо реалізації підлягає майно, право власності на яке або право користування яким має малолітня дитина.

Відповідно до ч,3 ст. 17 Закону України від 26.04.01 р. №2402-111 «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх заміняють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Відповідно до ст.. 18 Закону України від 26.04.01 р. №2402-111 «Про охорону дитинства», держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно ст. 12 Закону України від 02.06.05 р. №2623-ІУ «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» для здійснення будь-яких правочинів стосовно нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, потрібна попередня згода органів опіки та піклування. Держава охороняє та захищає права й інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимим є зменшення або обмеження прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно правової позиції по справі №6-2918цс15, Судова палата у цивільних справах ВСУ в постанові від 16.03.2016 вказала на те, що в разі вчинення правочину щодо нерухомого майна, право власності на яке мають діти, попередня згода органу опіки та піклування є обов`язковою. Укладення батьками договорів, предметом яких є житлові приміщення, право користування котрими мають малолітні або неповнолітні діти, без попередньої згоди органу опіки та піклування є підставою для визнання цих правочинів недійсними, як передбачено стст.203, 215 Цивільного кодексу.

Частиною 1 ст.405 ЦК визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають спільно, мають право користування ним відповідно до закону. За змістом цієї статті, право членів сім`ї власника будинку користуватися жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якої вони є; з припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї.

Вирішуючи спори щодо захисту прав дітей під час укладення договорів іпотеки, суди повинні в кожному конкретному випадку перевіряти право користування житловим приміщенням дитиною, яке може ґрунтуватися на документальній підставі (довідка про наявність зареєстрованих осіб на житловій площі, серед яких зазначена й дитина) та законодавчо (ст.405 ЦК).

У постановах Судової палати у цивільних справах ВСУ від 20.01.2016 (справа №6-2940цс15), від 10.02.2016 (№6-3005цс15); від 11.05.2016 (№6-806цс16) констатується, що норма ст.177 СК, ст.17 закону «Про охорону дитинства» та ст.12 закону «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», яка передбачає необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке має дитина, спрямована на захист прав дітей. Тому підставою для визнання недійсним договору щодо майна, право на яке має дитина, за позовом батьків є не сам собою факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення такого договору, а порушення в результаті його укладення майнових прав дитини.

За змістом ч.6 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) й суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, може бути визнаний судом недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

Учинення батьками дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує заборону, встановлену ст.17 закону «Про охорону дитинства» (у редакції, яка була чинною на час укладення спірного договору іпотеки). Проте сам собою цей факт не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним. Такі заходи вживаються, якщо укладення договору без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення права особи, в інтересах якої пред`явлено позов. Така правова позиція відображена в постанові від 6.04.2016 (справа №6-589цс16).

Аналогічних висновків ВСУ дійшов при розгляді справи №6-2976цс15 (постанова від 27.04.2016), де, з посиланням на ст.177 СК та ст.17 закону «Про охорону дитинства», вказав, що при укладені договорів іпотеки щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають малолітні діти, обов`язково вимагається дозвіл органів опіки та піклування.

Відповідно до ст.29 ЦК України, місце проживання дитини визначається за місцем проживання батьків. Місцем проживання неповнолітньої чи малолітньої особи є фактичне місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона фактично проживає. Проте місце проживання дитини за фактичним місцем проживання батьків не вважаться безумовним, якщо суд установить інше постійне місце проживання дитини.

Якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій.

Статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або відсутність такого не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами, або підставою для їх обмеження.

За змістом зазначених норм матеріального права, у разі встановлення місця проживання батьків (усиновлювачів) або одного з них місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, є місце їх проживання, а відсутність або наявність факту реєстрації за цим місцем проживання сама собою не впливає на реалізацію права на свободу вибору місця проживання.

Згідно з ст.9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватися предметом останньої відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено законом. При цьому ЦК, як і вказаний закон, не містять норм, які б зменшували або обмежували право членів сім`ї власника житла на користування приміщенням у разі передання його в іпотеку.

Врахувавши зазначене, а також норми ст.12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», ВСУ у постанові від 10.02.2016 (справа №6-1793цс15) дійшов висновку, що договір іпотеки, вчинений власниками стосовно нерухомого майна, право користування яким мають діти, за відсутності обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний недійсним (ч.6 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг її майнових прав або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення.

З огляду на наведену практику розгляду ВСУ справ про визнання недійсними правочинів щодо нерухомого майна, право на яке має дитина, з підстав їх учинення без попереднього дозволу органів опіки і піклування можна зробити висновок, що визначальним для суду має бути встановлення факту порушення прав та інтересів дитини, а не сам собою факт наявності або відсутності попереднього дозволу органів опіки та піклування на укладення договору.

За змістом наведених вище норм реалізація нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким має дитина, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим. Таким чином, рішення суду про встановлення такого способу і порядку виконання рішення має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують очевидну незаконність реєстрації дитини у квартирі, яка підлягає примусовій реалізації.

Приватним виконавцем на обґрунтування доцільності реалізації квартири у якій зареєстрована малолітня дитина, не надано доказів, які б підтверджували порушення вимог закону при реєстрації дитини її батьками за адресою вказаної квартири, а посилання приватного виконавця на те, що реєстрації дитини відбулась вже після відкриття вказаного виконавчого провадження, тобто свідомо з метою перешкоджання виконання рішення суду нічим не підтверджено, окрім думки самого приватного виконавця.

За таких обставин судом встановлено, що матеріали подання не містять достатніх доказів наявності підстав, які б дозволили суду задовольнити дану заяву приватного виконавця, а тому суд вважає цю заяву такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 12, 258-260, 263-265, 353, 354, 435 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Заяву приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Юрія Сергійовича про встановлення способу і порядку виконання рішення, за участі боржника ОСОБА_1 , стягувача ТОВ «Кредитні ініціативи», третьої особи Відділу забезпечення діяльності органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, шляхом подачі в 15-денний строк з дня її проголошення, апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

Повний текст ухвали суду складено 12.12.2019 року.

Суддя: В.Я. Бондар