Рішення № 86309711, 12.12.2019, Нововодолазький районний суд Харківської області

провадження № 2/631/772/19

справа № 631/639/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Трояновської Т.М.

за участі секретаря судового засідання М`ячиної Ю.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України - Козацька Т.С.,що діє на підставі довіреності від 26.19.2018 року № 6-03/50 звернулася до Нововодолазького районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останнього на користь Моторного (транспортного) страхового бюро Українисуму завданої майнової шкоди в розмірі 33162 гривні 64 копійокта судові витрати по справі.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 02 грудня 2017 року на автодорозі Харків – Сімферополь сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля марки «Mitsubishi Pajero» державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 .

В результаті дорожньо - транспортної пригоди автомобіль «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , зазнав механічні пошкодження.

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 27 грудня 2017 року водія ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Представник позивача зазначив, що на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у зв`язку з чим Моторне (транспортне) страхове бюро України сплатило на користь потерпілої особи – страхове відшкодування в сумі 32 349 гривень 04 копійки. Виплата страхового відшкодування була здійснена Моторним (транспортним) страховим бюро України відповідно до статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та на підставі заяви про виплату страхового відшкодування від 13 березня 2018 року та звіту № 839/М/2017 від 17 січня 2018 року.

З метою встановлення розміру заподіяної шкоди, Моторне (транспортного) страхове бюро України залучило суб`єкта оцінюючої діяльності, вартість послуг якого складає 813 гривень 60 копійок. Таким чином загальний розмір витрат позивача з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 33162 гривні 64 копійки.

Посилаючись на викладені обставини, на підставі підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1191 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути в регресному порядку з відповідача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 33162 гривні 64 копійки, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921гривня 00 копійок, оскільки останній не відповів на вимогу Моторного (транспортного) страхового бюро України від 14 березня 2019 року про сплату зазначених сум в досудовому порядку.

Ухвалою від 17 липня 2019 року прийнято позовну заяву Моторного (транспортного) страхового бюро України до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник Моторного (транспортного) страхового бюро України в судове засідання не прибув, про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений завчасно відповідно до вимог статті 128 Цивільного процесуального кодексу України. На адресу суду представник позивача – Казацька ОСОБА_3 . направила заяву, яка була зареєстрована за вхідним № 5081/19-вх. від 23 липня 2019 року, відповідно до якої посилаючись на територіальну віддаленість, просила розглядати справу без участі позивача та його представника, зазначивши, що позовні вимоги підтримують у повному обсязі та не заперечують проти ухвалення у справі заочного рішення (а. с. 59).

Відповідач у судові засідання, що були призначені на 15 серпня 2019 року, 10 вересня 2019 року та 09 жовтня 2019 року не з`явився, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся за адресою місця реєстрації, вказаною у довідці Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Харківській області та повідомлення Ордівського страростинськго округу № 4 Нововодолазької селищної ради Харківської області. Згідно з даними поштових відділень судові повістки повернулися на адресу суду з відміткою про неможливість вручення – «за зазначеною адресою не проживає». Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення судова повістка про виклик відповідача до суду на 09 жовтня 2019 року була отримана 03 жовтня 2019 року громадянкою ОСОБА_4 .

ОСОБА_5 судове засідання, що було призначено на 12 грудня 2019 року ОСОБА_1 не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся шляхом розміщення судового оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України від 18 листопада 2019 року (https://nv.hr.court.gov.ua/sud2028/pres-centr/11/828004/)

Причини неявки відповідача суду не відомі. Відзив на позовну заяву відповідач не подав.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пунктів 2 та 7 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 статті 131 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Положеннями частини 1 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь – якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, частиною 3 статті 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у позивача свідчить його відповідна заява, надана його представником та долучена до матеріалів справи.

У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (частина 4 статті 223 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 280 Цивільного процесуального кодексу України у зв`язку із неявкою в судове засідання представника відповідача, які належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, і від яких не надійшло заяв про розгляд справи за їх відсутності, а також відзову на позовну заяву, суд вирішив за можливе справу розглядати на підставі наявних в ній доказів та ухвалити заочне рішення, про що не заперечував представник позивача у наданій ним заяві.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що підстав для визнання явки учасників справи обов`язковою для надання особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності, при цьому відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, вивчивши доводи позовної заяви, всебічно, повно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини справи в межах заявлених вимог, перевіривши їх доказами, які були безпосередньо досліджені у судовому засіданні, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках (частина 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України).

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно – правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частина 2 статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Аналогічні приписи передбачені частиною 3 статті 12 та частиною 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Як вбачається з матеріалів справи, 02 грудня 2017 року на автодорозі Харків – Сімферополь сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля марки «Mitsubishi Pajero» державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 .

В результаті дорожньо - транспортної пригоди автомобіль «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , зазнав механічні пошкодження.

З постанови судді Харківського районного суду Харківської області Шинкарчук Я.А. прийнятої 27 грудня 2017 року у справі з єдиним унікальним № 635/7623/17 вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 02 грудня 2017 року о 08 годині 50 хвилин на автодорозі Харків-Сімферополь 15 км+300 м. Зі змісту постанови вбачається, що водій ОСОБА_6 керуючи автомобілем марки «Mitsubishi Pajero» державний номерний знак НОМЕР_1 , не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Шкода», державний номерний знак НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_7 та автомобілем марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_2 , а автомобіль марки «Шкода» після удару зіткнувся з автомобілем марки «Хюндай», держаний номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_8 В наслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілих не має, автомобілі отримали механічні пошкодження, власникам заподіяні матеріальні збитки. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 12.1. та пункту 13.1 Правил дорожнього руху, за що останнього було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення з накладанням адміністративного стягнення у вигляді штрафу (а. с. 8 – 9).

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 вбачається, що власником автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , є ОСОБА_2 (а. с. 7).

Згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/3006335 підтверджується факт страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_2 , згідно якого між Страхувальником - ОСОБА_2 та Страховиком – СК «КРАЇНА» укладено відповідний договір добровільного страхування транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , відповідно до якого з 28 жовтня 2017 року до 27 жовтня 2018 року цивільна відповідальність ОСОБА_2 застрахована із лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілого, в сумі 200000 гривень, а за шкоду, заподіяну майну, в сумі 100000 гривен. Франшиза за цим договором складає 510 гривень (а. с. 12).

З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 на дату дорожньо-транспортної пригоди не виконав вимогу Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів.

06 грудня 2017 року ОСОБА_2 повідомив Моторне (транспортне) страхове бюро України про дорожньо – транспортну пригоду, що мала місце 02 грудня 2017 року (а. с. 5 – 6).

Судом встановлено, що 13 березня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про здійснення відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо - транспортної пригоди, що сталась 02 грудня 2017 року за участю транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 та транспортного засобу марки «Mitsubishi Pajero» державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 (а. с. 10).

Відповідно до звіту № 839/М/2017 про оцінку вартості відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу від 17 січня 2018 року, складеного Товариством з обмежено відповідальністю «Незалежна експертна компанія» (оцінщик ОСОБА_9 ), відновлювальна вартість ремонту автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 складає 32349 гривень 04 копійки (а. с. 13 – 21).

Згідно довідки № 1 Моторного (транспортного) страхового бюро України про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих від 07 червня 2018 року встановлено, що особою, яка має право на відшкодування шкоди є ОСОБА_2 , як власник автомобіля марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , яка має поліс ОСЦПВВНТЗ/ЗК серії НОМЕР_6 , винуватець – ОСОБА_1 , марка транспортного засобу «Mitsubishi Pajero» державний номерний знак НОМЕР_1 , тип винуватця - незастрахований. Сума до сплати потерпілому – 32349 гривень 04 копійки (а. с. 43).

Наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України від 14 червн .2018 року №5829 на підставі статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та довідки № 1 від 07 червня 2018 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих, номер справи 46631, тип винуватця - незастрахований; визначено сплатити на рахунок ОСОБА_2 32349 гривень 04 копійки за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо – транспортної пригоди (а. с. 39).

Із матеріалів справи вбачається, що згідно платіжного доручення № 909202 від15 червня 2018 року Моторним (транспортним) страховим бюро України перераховано ОСОБА_2 страхове відшкодування згідно наказу № 5829 від 14 червня 2018 року в сумі 32349 гривень 04 копійки (а.с. 41).

Крім того, платіжним дорученням № 902127 від 23 лютого 2018 року Моторним (транспортним) страховим бюро України перераховано 813 гривень 60 копійок за послуги аваркома (експерта) згідно рахунку №24 від 18 січня 2018 року, справа № 46631 (а.с. 45).

14 березня 2019 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до ОСОБА_1 з вимогою про відшкодування завданої майнової шкоди, відповідно до якої пропонували останньому відшкодувати розмір шкоди у сумі 32349 гривень 04 копійки, витрат на залучення суб`єкта оцінюючої діяльності у розмірі 813 гривень 60 копійок у добровільному порядку (а. с. 46 – 47).

При вирішенні спірних правовідносин суд виходить з того, що за своїм правовим характером вони є деліктними, тобто такими, що виникли внаслідок заподіяння шкоди.

Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється нормами Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та Цивільного кодексу України.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування передбачене частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України.

Під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України).

Частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Приписами частини 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При цьому, джерелом підвищеної небезпеки визнається діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1 статті 1187 Цивільного кодексу України).

Пленум Верховного Суду України у пункті 2 своєї Постанови № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснив, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на положення пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з статтею 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану винною особою, має право зворотної вимоги до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до частини 6 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З постанови судді Харківського районного суду Харківської області Шинкарчук Я. А., прийнятої 27 грудня 2017 року у справі з єдиним унікальним № 635/7623/17, вбачається, що ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 02 грудня 2017 року о 08 годині 50 хвилин на автодорозі Харків – Сімферополь 15 км + 300м та в наслідок якої були завдані механічні пошкодження транспортним засобам у тому числі автомобілю марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керування ОСОБА_2 .

Таким чином, з огляду на наведені вище норми права особою, що повинна відповідати за завдану шкоду є відповідач по справі.

Приписами статті 993 Цивільного кодексу України встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до положень підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Положеннями пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати Моторне (транспортне) страхове бюро України у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно пункту 38.2.1 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як встановлено під час судового розгляду справи, у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 на момент настання дорожньо – транспортної пригоди не мав чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, то після виплати суми страхового відшкодування на користь потерпілої особи, у позивача виникло право вимоги до відповідача про відшкодування завданої шкоди (в порядку регресу).

Стаття 27 Закону України «Про страхування» передбачає, що до страховика, який здійснив виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

В силу принципу змагальності сторони та інші особи, які беруть участь у справі, з метою досягнення рішення на свою користь, зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності постановлення бажаного для них рішення.

Як вже зазначалося, у статті 81 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених Цивільного процесуального кодексу України.

Згідно частини 4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України учасник справи розпоряджаються своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Так, відповідачем ОСОБА_1 не було надано будь-яких доказів підтверджуючих здійснення останнім відшкодування завданих збитків потерпілому ОСОБА_2 , або позивачу - Моторному (транспортному) страховому бюро України, також не надано доказів, що виплачене позивачем потерпілій відшкодування складає меншу суму, або пошкодження транспортного засобу марки «Volkswagen Passat», державний номерний знак НОМЕР_2 , не відповідають тим, що зазначені у висновку аварійного комісара, або фактичним пошкодженням. Із клопотаннями, заявами про призначення автотоварознавчої, автотехнічної експертизи, тощо, з метою доведення своїх заперечень – ОСОБА_1 не звертався.

Виходячи з викладеного суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України є обґрунтованими, доведеними належними і допустимими доказами, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог Моторного (транспортного) страхового бюро України, суд відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України вважає за необхідне вирішити питання щодо розподілу між сторонами справи судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частини 1 та 2 статті 133 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1, підпункту 1 пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою, ставка судового збору встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при подачі позовної заяви до суду було сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 2673 від 06 червня 2019 року (а. с. 4).

Частиною 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (пункту 1 частини 2 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України).

Суд дійшов до висновку про повне задоволення позовних вимог Моторного транспортного страхового бюро України, у зв`язку з чим необхідно стягнути з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 гривню 00 копійок.

На підставі викладеного, керуючись статтями 11, 22, 993, 1166, 1187, 1188, 1191 Цивільного кодексу України, статтями 2, 5, 12, 13, 19, 23, 76 – 81, 89, 133, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 272, 273, 280-283, 354, 355 Цивільного процесуального України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування завданої майнової шкоди – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, Русанівський бульвар, 8, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21647131, розрахунковий рахунок НОМЕР_8 в Акціонерному товаристві «Укрексімбанку», МФО 322313) суму завданої майнової шкоди у розмірі 33 162 (тридцять три тисячі сто шістдесят дві) гривні 64 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (02154, місто Київ, Русанівський бульвар, 8, код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21647131, розрахунковий рахунок НОМЕР_8 в Акціонерному товаристві «Укрексімбанку», МФО 322313) понесені судові витрати по сплаті судовому збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень Цивільного процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Нововодолазький районний суд Харківської області.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач: Моторно (транспортне) страхове бюро України, місце знаходження: місто Київ, Русанівський бульвар, будинок 8, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 21647131.

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Т. М. Трояновська