Ухвала суду № 86309450, 06.12.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/8565/19

Справа №760/33436/19

У Х В А Л А

06 грудня 2019 року суддя Солом`янського районного суду міста Києва Кушнір С.І., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» про поновлення на роботі та виплату заборгованості заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 06.12.2019 р. звернулася до суду із зазначеним позовом до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок», в якому просить:

визнати незаконними дії відповідача щодо умисного невиконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва в цивільній справі №760/1967/19 про поновлення на посаді позивача в зв`язку з незаконним звільненням з роботи;

поновити фактично позивача на посаді інженера-проектувальника 1 категорії ПрАТ «Діпрозв`язок» в зв`язку з незаконним звільненням з роботи;

стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17.05.2019 р. по теперішній час (день винесення ухвали/рішення), в зв`язку з затримкою виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва в цивільній справі №760/1967/19 про поновлення на посаді позивача в зв`язку з незаконним звільненням з роботи, відповідно до ст. 236 КЗпП України;

врахувати коефіцієнт інфляції за цей період при винесенні ухвали/рішення;

зобов`язати відповідача зробити розбивку пенсійних внесків позивача за 2011-2015 роки.

Позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Позов за змістом і формою повинен відповідати вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, звертаючись до суду з позовом, позивачем не сплачено судовий збір з підстав того, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин. Таким чином, позивач звільнена від сплати судового збору.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати.

Так, основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Порядок та строки виплати заробітної плати визначені в статті 115 КЗпП України.

Згідно ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно приписів ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, передбачений ст. 117 КЗпП України середній заробіток за час затримки остаточного розрахунку при звільнені є мірою відповідальності роботодавця за несвоєчасну виплату заробітної плати, а тому до складу заробітної плати не входить.

Стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується з урахуванням загальної суми заробітної плати і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк усіх виплат, на отримання яких працівники мають право відповідно до чинного законодавства та державних гарантій.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу є компенсаційною виплатою працівнику, при цьому не є заробітною платою та не входить до її складу.

Суд виходить з того, що відповіднодо п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу не є заробітною платою (винагорода, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу в період трудового договору), так як є формою відповідальності роботодавця внаслідок порушення після припинення трудового договору строків розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки, отже при заявлені вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу судовий збір підлягає сплаті у розмірі, що визначено законом.

Отже, починаючи з 01 вересня 2015 р., позивачі у справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 25 січня 2019 р. у справі № 191/3096/17, від 10 січня 2019 р. у справі № 727/2955/18, від 12 листопада 2018 р. у справі № 243/9881/17.

Так, Верховний Суд прийшов до висновку, що п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» чітко визначено вимоги, які випливають з норм трудового законодавства, які не підлягають оплаті судовим збором при зверненні до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду .

Таким чином, вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу не є тотожними до вимоги про стягнення заробітної плати, тому не можуть бути віднесені до категорії пільгових вимог, за подачу яких п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» (в ред. від 22.05.2015 р., яка набрала законної сили 01.09.2015 р.), сплата судового збору не передбачена.

Тому, позивач не звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За подання до суду позовної заяви немайнового характеру, розмір судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року встановлено в розмірі 1921,00 гр.

Таким чином, позивачу ОСОБА_1 заявляючи вимоги про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, необхідно сплатити судовий збір в розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір», а саме 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з 01.01.2019 року становить в межах сум від 768,40 грн. до 9605 грн.

Сплата судового збору має бути здійснена за наступними реквізитами:

рахунок № UA818999980000031218206026010, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030101, отримувач коштів: УК у Солом`янському районі м. Києва.

Окрім вищенаведених недоліків, вивченням матеріалів позовної заяви, встановлено, що даний позов не відповідає вимогам ст.ст. 175-177 ЦПК України, оскільки позивач не зазначила обставини, тобто ті юридично значимі факти, на основі яких вона звертається до суду та обґрунтовує заявлені вимоги, відповідно до норм матеріального права, що поширюються на спірні правовідносини, із посиланням на докази в підтвердження обґрунтування заявлених вимог.

Так, матеріально-правова вимога позивача до відповідача повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

У разі порушення цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного засобу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобовязальних правовідносин. Тобто, потерпіла особа обирає саме той засіб захисту, який відповідає характеру порушення його права чи інтересу та грунтується на законі.

Так, статтею 15 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно положень статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.п. 6, 7, 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України подана позовна заява не містить:

- зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні;

- виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги;

- зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Так, однією з позовних вимог є: поновити фактично позивача на посаді інженера-проектувальника 1 категорії ПрАТ «Діпрозв`язок» в зв`язку з незаконним звільненням з роботи.

Разом з тим, рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 22.05.2019 р. у справі №760/1967/19, позивача поновлено на посаді інженера-проектувальника 1 категорії відділу новітніх технологій № 5 Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» з 08.01.2019 року.

Тому, позивачу необхідно вказати правові підстави звернення до суду з позовною вимогою про повторне поновлення на роботі, а також вказати, чим передбачений обраний спосіб захисту порушеного права, з посиланням на вимоги чинного законодавства.

При цьому, позивачу необхідно надати докази поважності пред`явлення виконавчого листа №760/1867/19 про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера-проектувальника 1 категорії відділу новітніх технологій №5 Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» з 08.01.2019 р., лише 25.11.2019 р., так як, згідно п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, рішення суду у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, - підлягає негайному виконанню.

Таким чином, з метою правильного та належного обґрунтування позову, з посиланням на нормативно-правові акти та відповідні закони України, позивачу необхідно уточнити зміст позовних вимог, в частині повторного поновлення на роботі, встановити предмет та підстави позову, конкретизувати спосіб захисту свого порушеного права у відповідності до вимог ЦК та КЗпП України, передбачений законом чи договором, або інший спосіб захисту прав, який не суперечить закону і який просить визначити у рішенні, сформулювати вірно, відповідно до ст. 16 ЦК України, позовні вимоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Крім того, позивачем не виконано вимоги ч. 2 ст. 95 ЦПК України, відповідно до якої письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 5 статті 95 ЦПК України передбачено, що учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Водночас, надані із заявою в якості доказів документи не засвідчені належним чином та не містять дати їх засвідчення.

Згідно з чинним законодавством зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину позову щодо порушення прав позивача відповідачем, є обов`язковими для особи, яка пред`являє позов, оскільки без зазначення доказів, що підтверджують вимоги, суд не може здійснити підготовку справи до розгляду та належним чином провести судове засідання.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У разі не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачу.

Враховуючи викладене вище, вимоги діючого законодавства, суддя приходить до висновку, що позовна заява повинна бути залишена без руху із наданням строку на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали судді.

Керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 95, 175-177, 185 ЦПК України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Український інститут із проектування і розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури «Діпрозв`язок» про поновлення на роботі та виплату заборгованості заробітної плати, - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків на протязі десяти днів з дня отримання ним копії ухвали.

Роз`яснити, що в разі невиконання вимог, зазначених в ухвалі, позовна заява буде вважатися неподаною і повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Кушнір С.І.