Рішення № 86307703, 29.11.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1038/19

Провадження № 2/645/1024/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі: головуючого судді – Шарка О.П., секретаря судових засідань – Христенко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про забезпечення в`їзду, через визначення порядку користування земельною ділянкою комунальної власності, у відповідності до правовстановлюючих документів, які містять конкретні індивідуальні права та обов`язки сторін (юридичні факти), щодо спільного користування земельною ділянкою площею 1628,0 м2: договір про купівлю – продажу про купівлю - продаж ОСОБА_2 від 07.09.2000, реєстраційний №1-1735; свідоцтво про спадкування ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 04.02.2006,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , в якому просить суд визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у відповідності до висновку експертного земельно-технічного дослідження №3/82/02-19 від 12.02.2019, виконаного судовим експертом Колчаром В.Д.: лінію розподілу частин земельної ділянки, виділених у користування сторін, провести: від точки І, яка розташована на межі ділянки з боку вул. Водогінної, навпроти лінії блокування жилих будинків сторін, по лінії блокування жилих будинків сторін до точки ІІ; від точки ІІ по земельній ділянці до точки ІІІ на тильній межі земельної ділянки на відстані 30,93 м від лівого кута земельної ділянки. Частину земельної ділянки площею 55,4 м2 (0,00554 га) виділити у спільне користування сторін для проїзду на частину земельної ділянки, виділеної у користування ОСОБА_1 Ця частина земельної ділянки має ширину 2,7 м, примикає до тамбуру літ. «а7» та продовжується від межі земельної ділянки зі сторони вул. Водогінної в місці розташування воріт АДРЕСА_2 , до лінії розподілу земельної ділянки.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що просить суд забезпечити в`їзд на земельну ділянку комунальної власності по АДРЕСА_1 , що перебуває у постійному користуванні сторін на підставі правовстановлюючих документів, через визначення порядку користування земельною ділянкою, виділивши у користування кожної зі сторін по 1/2 її частини. Лінію розподілу частин земельної ділянки, виділених у користування сторін, провести у відповідності до висновку експертного земельно-технічного дослідження №3/82/02-19 від 12.02.2019, виконаного судовим експертом Колчаром В.Д.: від точки І, яка розташована на межі ділянки з боку вул. Водогінної, навпроти лінії блокування жилих будинків сторін, по лінії блокування жилих будинків сторін до точки II; від точки II по земельній ділянці до точки III на тильній межі земельної ділянки на відстані 30,93 м від лівого кута земельної ділянки. Частину земельної ділянки площею 55,4 м2 (0,00554 га) виділити у спільне користування сторін для проїзду на частину земельної ділянки, виділеної у користування ОСОБА_1 Ця частина земельної ділянки має ширину 2,7 м, примикає до тамбуру літ. «а7» та продовжується від межі земельної ділянки зі сторони вул. Водогінної, в місці розташування воріт АДРЕСА_2 до лінії розподілу земельної ділянки. Земельна ділянка комунальної власності по АДРЕСА_1 , перебуває у

спільному постійному користуванні сторін на підставі правовстановлюючих документів здійснення обороту об`єктів цивільного права у вигляді окремих об`єктів нерухомої власності сторін. Обставини, у наслідку здійснення обороту об`єктів цивільного права, виникли за ч. 1 ст. 178 Цивільного кодексу України, за якою об`єкти цивільних прав відчужуються або переходять від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування: 07.09.2000 року отриманням ОСОБА_2 права користування земельною ділянкою площею 1628, 0 м2 (0,1628 га) по АДРЕСА_1 , через відчуження у ОСОБА_4 частини будинку (див. площу земельної ділянки у договорі про купівлю-продаж від 07.09.2000, реєстраційний №1-1735); 04.02.2006, отриманням ОСОБА_1 права користування земельною ділянкою площею 1628, 0 м2 (0,1628 га) по АДРЕСА_1 , через спадкування, після смерті батька - ОСОБА_5 , частини житлового будинку. 31.05.2017 року позивачем набуто право приватної власності на житловий будинок розташований на розгляданій земельній ділянці, про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності, індексний номер витягу - 88556690 від 31.05.2017 року. В`їздом на земельну ділянку користується лише відповідач, який не дозволяє позивачу ним користуватися. Позивач фактично позбавлений права повноцінно користуватися земельною ділянкою площею 1628,0 ж (0,1628 га) за призначенням. Позивач позбавлений права користуватися земельною ділянкою у відповідності до свідоцтва про спадкування: збудувати гараж, або просто залишити на зберігання автомобіль на своїй земельній ділянці; проїхати на неї автотранспортом з господарських потреб, окрім того, він фактично позбавлений права проводити будівельні заходи із застосуванням авто-техніки та довгомірних будівельних конструкцій, виробів і матеріалів. На думку позивача, своїми діями відповідач порушує його права та чинне законодавство України.

У судове засідання позивач не з`явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся заздалегідь і належним чином, причини неявки суд не повідомив, неодноразово надавав суду заяви, в яких зазначав, щозаперечує проти позовних вимог позивача ОСОБА_1 , просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначаючи, що сторони є співвласниками житлового будинку, отже, на думку відповідача, мають користуватися нею у відповідності до часток у праві власності у житловому будинку, що на думку відповідача підтверджує його право користуватися земельною ділянкою згідно з рішенням суду від 03.12.1987, яким визначено порядок користування земельною ділянкою на підставі спільної часткової власності; сторони повинні користуватися земельною ділянкою у відповідності до висновку експертного будівельно-технічного дослідження №057/17 від 03.09.2015, виконаного судовим експертом Носань Л.І., що на думку відповідача доказує необхідність користування земельною ділянкою у відповідності до часток у праві власності у житловому будинку; порядок користування земельною ділянкою визначити неможливо, оскільки, на думку відповідача вона поділена в натурі, про що свідчить акт про поділ земельної ділянки від 15.08.1988, на підставі рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова про визначення порядку користування земельною ділянкою по віл. Водогінній, 3 м. Харків від 03.12.1987; користування земельною ділянкою повинно відбуватися у відповідності до часток сторін у праві власності на житловий будинок, про які зазначено у листі КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації вих. №304; суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки, на думку відповідача, раніше судами позивачу відмовлено у зносі огорожі, збудованої відповідачем на земельній ділянці у відповідності до часток у праві власності на житловий будинок (31.03.2014 – рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова, ухвала Апеляційного суду Харківської області від 15.05.2014 ц. спр. №645/5706/13), визначення порядку користування земельною ділянкою мусить відбуватися у відповідності до часток у праві власності на житловий будинок, оскільки, на думку відповідача, при поділі в натурі будинку, суд керувався частками у праві власності на нього (рішення Апеляційного суду Харківської області від 02.03.2016 ц. спр. №645/7221/14-ц); суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки, на думку відповідача, рішенням Фрунзенського районного суду м. Харків від 27.07.2017 за ц. спр. №645/1158/17 та рішенням Апеляційного суду Харківської області від 01.11.2017 ц. спр. №645/1158/17 та постановою Верховного Суду України за цією справою від 12.12.2018, позивачу відмовлено у визначенні порядку користування розгляданою земельною ділянкою, на тій підставі, що в описових частинах судових рішень зазначено, що відповідач ОСОБА_2 є правонаступником ОСОБА_6 , а ОСОБА_1 – успадкував від померлого батька права та обов`язки, з користування земельною ділянкою, за порядком користування, встановленого рішенням фрунзенського районного суду м. Харкова 03.12.1987 відносно осіб – ОСОБА_6 , коливної співвласниці житлового будинку та батька і мами позивача – ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ; суд не повинен ігнорувати постанову Верховного Суду України за ц. спр. №645/1158/17 від 12.12.2018, оскільки, на думку відповідача «суд поставив крапку» - тобто, остаточно вирішив питання, заборонивши позивачу звертатися в суд з вимогою про визначення порядку користування земельною ділянкою.

Третя особа у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася заздалегідь і належним чином.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.ст. 13,41 Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності. Відповідно до статті 13 Конституції України, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов`язки, а й орієнтовно вказує на його зобов`язання.

У ході судового розгляду встановлено, що У ході судового розгляду встановлено, що сторони є співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 . При цьому ОСОБА_2 належить 63/100 частин, а позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_8 по 37/200 частин будинку.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 30 грудня 1970 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 придбали в рівних частинах кожний 37/100 частин будинку АДРЕСА_1 . Позивач ОСОБА_1 набув право власності на 37/200 житлового будинку АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 лютого 2006 року, після смерті ОСОБА_7 ..

Згідно договору купівлі-продажу від 07 вересня 2000 року відповідач ОСОБА_2 придбав 63/100 частини житлового будинку з належною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Згідно пп. е) п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках, передбачених статтями 86 - 89 ЗК, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду, а при перебуванні ділянки в спільній сумісній власності (у подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачалось угодою між ними, співвласників жилого будинку) - за договором або законом. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки. Учаснику спільної сумісної власності зазначене право належить за умови попереднього визначення розміру рівних земельних часток, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Підставою користування відповідачем земельною ділянкою, є правовстановлюючий документ – договір про купівлю-продаж частини будинку від 07.09.2000, реєстраційний №1-1735, оскільки:

-за п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори – отже користування земельною ділянкою, у даному випадку, здійснюється відповідачем на підставі договору про купівлю-продаж;

-за ч. 1 ст. 13 ЦК України, відповідач, за договором про купівлю-продаж, здійснює цивільні права постійного землекористування у межах 1628,0 м2;

-за ч. 1. ст. 14 ЦК України, відповідач здійснює цивільні обов`язки постійного землекористування у межах земельної ділянки, яка за договором про купівлю-продаж складає – 1628,0 м2;

Свідоцтво про спадкування ОСОБА_1 ВСК №759567 від 04.02.2006, є підставою постійного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 1628,0 м2, оскільки:

Відповідно п. 1 ст. 178 ЦК України, об`єкти цивільних прав і відносин можуть переходити від однієї особи до іншої в порядку спадкування – отже, свідоцтво про спадкування ОСОБА_1 ВСК №759567 від 04.02.2006, є правовстановлюючим документом, за яким, у постійному користування позивача перебуває земельна ділянка. Площа розгляданої земельної ділянки за свідоцтвом про спадкування становить 1628,0 м2;

Витяг з Державного реєстру речових прав на Ѕ житлового будинку по АДРЕСА_1 від 31.05.2017 та витяг з Державного реєстру речових прав на Ѕ житлового будинку по АДРЕСА_1 від 25.05.2019, є доказом одноособового володіння позивачем житловим будинком, який розташований на земельній ділянці площею 1628,0 м2, оскільки:

За ч. 3 ст. 364 ЦК України, при поділі нерухомості, право спільної часткової власності припиняється, сторонами набувається право власності, таке право підлягає державній реєстрації, таким чином витяг з Державного реєстру речових прав на Ѕ житлового будинку по АДРЕСА_1 з 31.05.2017 та витяг з Державного реєстру речових прав на Ѕ житлового будинку по АДРЕСА_1 з 25.05.2019, свідчать про одноособове володіння позивачем житлового будинку, який розташований на земельній ділянці площею 1628,0 м2;

Технічний паспорт на жилий будинок ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 від 05.04.2017, підтверджує володіння позивачем житловим будинком на земельній ділянці по АДРЕСА_1 площею 1628 м2, оскільки паспортом зафіксовано розміри та площа земельної ділянки, у відповідності до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України від 24.05.2001 за №127 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за №582/5773;

Висновок експертного земельно-технічного дослідження №3/82/02-19 від 12.02.2019, виконаний судовим експертом Колчаром В.Д., містить можливість визначення порядку користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , оскільки зміст висновку не суперечить матеріалам справи:

Площа, розміри земельної ділянки та об`єкти будівництва на ній, відповідають тим, що зазначені в технічному паспорті на жилий будинок ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 від 05.04.2017 – наданий суду позивачем;

Площа, розміри та об`єкти будівництва земельної ділянки, які зазначені у висновку експертного будівельно-технічного дослідження №057/17 від 03.09.2015, виконаного судовим експертом Носань Л.І. – наданий суду відповідачем.

Надані суду докази обставин, на які посилається відповідач, як на підставу своїх заперечень, не містять інформацію щодо предмета доказування, оскільки вони містять обставини, що підтверджують спільну часткову власності на житловий будинок, що розташований на земельній ділянці площею 1628,0 м2 по АДРЕСА_1 , що не відповідає дійсності.

Отже, судом розглядаються обставини, пов`язані з розташуванням двох незалежних об`єктів нерухомої власності на земельній ділянці комунальної власності, яка перебуває у їх спільному сумісному користуванні по АДРЕСА_1 та має площу 0,1628 га.

Враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача знайшли своє повне підтвердження, є обґрунтованими та доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 81, 83, 89, 141, 259, 263-265, 268ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 , про забезпечення в`їзду, через визначення порядку користування земельною ділянкою комунальної власності, у відповідності до правовстановлюючих документів, які містять конкретні індивідуальні права та обов`язки сторін (юридичні факти), щодо спільного користування земельною ділянкою площею 1628,0 м2: договір про купівлю – продажу про купівлю - продаж ОСОБА_2 від 07.09.2000, реєстраційний №1-1735; свідоцтво про спадкування ОСОБА_1 серія НОМЕР_1 від 04.02.2006 – задовольнити.

Визначити порядок користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 у відповідності до висновку експертного земельно-технічного дослідження №3/82/02-19 від 12.02.2019, виконаного судовим експертом Колчаром В.Д.: лінію розподілу частин земельної ділянки, виділених у користування сторін, провести: від точки І, яка розташована на межі ділянки з боку вул. Водогінної, навпроти лінії блокування жилих будинків сторін, по лінії блокування жилих будинків сторін до точки ІІ; від точки ІІ по земельній ділянці до точки ІІІ на тильній межі земельної ділянки на відстані 30,93 м від лівого кута земельної ділянки. Частину земельної ділянки площею 55,4 м2 (0,00554 га) виділити у спільне користування сторін для проїзду на частину земельної ділянки, виділеної у користування ОСОБА_1 Ця частина земельної ділянки має ширину 2,7 м, примикає до тамбуру літ. «а7» та продовжується від межі земельної ділянки зі сторони вул. Водогінної в місці розташування воріт № АДРЕСА_2 , до лінії розподілу земельної ділянки.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дні вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 09.12.2019 року.

Головуючий суддя: