Рішення № 86307698, 04.12.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3708/19

Провадження № 2/645/1541/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2019 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Горпинич О.В.,

секретар судового засідання – Романюк А.О.,

за участю представника позивача – Рябовола ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради, треті особи: ОСОБА_3 , Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася до суду із вищевказаним позовом, яким просила визнати за нею право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частин від 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складає 2/9 частин всього домоволодіння. В обґрунтування позову посилалася на те, що відповідно до заповіту, посвідченого 22.07.2009 року приватним нотаріусом ХМНО Васіковою Ю.В., ОСОБА_4 заповіла все її майно, що належатиме їй на день смерті, - ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 у рівних частках кожному. Відповідно до рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.06.2010 року за ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 визнано право власності на 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , за кожним. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. У встановлений термін позивач звернулася з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори, яка зараз є відокремленим підрозділом Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори. Зінченко В.Є., у зв`язку з тим, що має постійне проживання у державі Ізраїль, 16.09.2018 року звернулася до нотаріуса із заявою про відмову від належній їй частки спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_4 на її користь. Після звернення ОСОБА_2 до нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, постановою державного нотаріуса відокремленого підрозділу Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори їй було відмовлено. Вважає, що відмова видати їй свідоцтво про право на спадщину за заповітом порушує її права спадкоємця. Посилаючись на вимоги ЦК України, просила задовольнити її позовні вимоги.

Протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 року. Визначено головуючого суддю – Горпинич О.В..

Ухвалою судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18.06.2019 року провадження по справі відкрито та призначено підготовче судове засіданні на 15.07.2019 року.

04.09.2019 року від Харківської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, згідно якими вони просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 , у відзиві зазначалося, що в постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 31.05.2018 року, виданою державним нотаріусом 12 ХДНК, зазначено, що ОСОБА_2 подала документи для оформлення спадщини за заповітом та за законом після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та даною постановою ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки відсутні документи підтверджують родинні відносини зі спадкодавцем. Також, в постанові вказано, що спадкоємець за заповітом – ОСОБА_5 , надіслала поштою з Ізраїлю заяву про відмову від спадщини на користь ОСОБА_6 .. Харківська міська рада вказувала, що дану заяву відправлено до України 04.10.2018 року, тобто вже після 6 місячного строку для подання заяв про прийняття чи відмову від спадщини. Також зазначалося у відзиві, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази родинних відносин ОСОБА_2 зі спадкодавцем ОСОБА_4 .. Харківська міська рада, вважає, що в задоволенні позову ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом необхідно відмовити.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 05.09.2019 року задоволено клопотання представника позивача, витребувана з відокремленого підрозділу Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори копія спадкової справи, заведена після смерті ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 02.10.2019 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_3 та закрито підготовче провадження по справі.

Вислухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно з вимогами ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України кожна особа має право на захист судом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Завданнями цивільного судочинства (ст. 2 ЦПК України) є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Здійснюючи правосуддя (ч. 1 ст. 5 ЦПК України), суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно принципу диспозитивності суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Суди, відповідно до ч. 1ст. 19 ЦПК України, розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Частиною 2 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Статтею 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод 1950 року, передбачено, що кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановлений законом, який вирішить спір щодо його права та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21.06.2010 року визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та складається із житлового будинку літ. «Г-1» з прибудованими сінями літ. «г» та ґанком літ. «г-1», сараїв літ. «Е» та «И», вбиральні літ. «Ж», душу літ. «З» та літньої кухні літ. «Д», в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 . Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та складається із житлового будинку літ. «Г-1» з прибудованими сінями літ. «г» та ґанком літ. «г-1», сараїв літ. «Е» та «И», вбиральні літ. «Ж», душу літ. «З» та літньої кухні літ. «Д», в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 та складається із житлового будинку літ. «Г-1» з прибудованими сінями літ. «г» та ґанком літ. «г-1», сараїв літ. «Е» та «И», вбиральні літ. «Ж», душу літ. «З» та літньої кухні літ. «Д», в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_7 .

22.07.2009 року ОСОБА_4 скала заповіт, згідно якого на випадок смерті зробила таке розпорядження: все своє майно, де б воно не знаходилося та з чого воно не складалося, що належатиме їй на день смерті та на що вона за законом матиме право, заповідала ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у рівних частках.

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі проведено реєстрацію заповіту.

Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, підтверджено, що ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить 1/3 частини житлового будинку літ. «Г-1» з надвірними будівлями, загальною площею 30,7 кв.м, житловою площею 10,7 кв.м..

Свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 підтверджено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії спадкової справи № 648/2018, заведеної після смерті ОСОБА_4 , встановлено, що ОСОБА_2 13.09.2018 року звернулася до Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори із заявою, в якій вказувала, що після смерті ОСОБА_4 залишилася спадщина, при житті померла залишила заповіт, на неї, а також на ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , доводила до відома державну нотаріальну контору, що спадщину вона приймає за заповітом. В матеріалах спадкової справи міститься заява ОСОБА_5 від 16.09.2018 року, згідно якої остання зазначала, що відмовляється від належної їй частки спадкового майна, що залишилася після смерті ОСОБА_4 на користь своєї сестри ОСОБА_8 Є.. Дана заява адресована до органів нотаріату. Згідно відстеження поштових відправлень, отримано для розсилки і відправлено для обробки 17.09.2018 року, заяву відправлено до України 04.10.2018 року.

31.05.2019 року ОСОБА_2 подала заяву до відокремленого підрозділу Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори, якою просила видати свідоцтво про право на спадщину за законом та за заповітом після смерті ОСОБА_4 ..

Постановою державного нотаріуса відокремленого підрозділу Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори від 31.05.2018 року ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом – відмовлено. В постанові зазначалося, що свідоцтво про право на спадщину за законом видати ОСОБА_2 неможливо, оскільки відсутні документи, підтверджуючи родинні відносини зі спадкодавцем.

Стаття 1216 ЦК України передбачає, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (ст. 1220 ЦК України).

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (ст. 1233 ЦК України).

Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (ч. 1 ст. 1235 ЦК України).

Заповідач може призначити спадкоємців у будь-якому поєднанні. Якщо заповідач має намір призначити спадкоємців фізичну особу, він не зобов`язаний керуватися наявністю у цієї особи зав`язків споріднення, шлюбу або утримання з ними. Заповідач може призначити спадкоємців як особу, яка входить до наступної черги спадкоємців за законом, навіть за умови існування спадкоємців попередньої черги, так і особу, яка взагалі не входить до жодної з п`яти черг спадкоємців за законом, і такий заповіт буде дійсним. В цьому виявляється один із аспектів фундаментального принципу спадкового права – принципу свободи заповіту.

Необхідно наголосити, що для спадкування за заповітом не має необхідності доказувати родинні відносини зі спадкодавцем.

Таким чином, позивач є спадкоємцем за заповітом.

Стаття 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за заповітом (ч. 1 ст. 1274 ЦК України).

У заяві, що подається спадкоємцем до нотаріальної контори, він вправі визначити коло тих осіб, на користь яких здійснюється відмова. Частка спадкоємця, який відмовився, не розподіляється порівну між усіма спадкоємцями за законом або заповітом, а переходить лише до тих із них, які вказані в заяві про відмову.

Рішенням суду за ОСОБА_4 визнано право власності на 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 склала заповіт на трьох осіб.: ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 в рівних частках.

Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на 1/3 частину вищевказаного будинку, тобто кожному зі спадкоємців на 1/9 частки.

ОСОБА_2 своєчасно звернулася із заявою про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4 ..

ОСОБА_3 із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 не звертався.

ОСОБА_5 16.09.2018 року у державі ОСОБА_9 , м. Ашкелон звернулася до органів нотаріату із заявою якою відмовилася від належної їй частки спадкового майна на користь ОСОБА_2 ..

Позивач ОСОБА_2 скористалася своїм правом, звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини саме за заповітом, та після шестимісячного строку просила видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, але у видачі свідоцтва про право власності на спадщину їй було відмовлено через відсутність документів, що підтверджують родинні відносини зі спадкоємцем.

У зв`язку із відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, позивач не може реалізувати своє право на отримання спадщини і тому звернулася до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Враховуючи, що ОСОБА_5 відмовилася від своєї частки на спадщину за заповітом на користь іншого спадкоємця за заповітом – ОСОБА_2 , остання має право на спадкування за заповітом на 2/3 частини від 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 , що складає 2/9 частини всього домоволодіння.

Враховуючи, що іншим способом, окрім судового порядку, позивач не може захистити своє спадкове майнове право, тому відповідно до ст. 16 ЦК України воно підлягає захисту шляхом визнання за нею права власності в порядку спадкування за заповітом.

А тому, суд вважає за необхідне позовну заяву про визнання право власності в порядку спадкування за заповітом на будинок задовольнити.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 77, 79, 81, 89, 90, 95, 213, 258, 259, 263, 274, 265, 268 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частини від 1/3 частини житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , що складає 2/9 частини всього домоволодіння.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 12.12.2019 року.

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання чи перебування: АДРЕСА_2 .

Відповідач – Харківська міська рада, код ЄДРПОУ 04059243, місцезнаходження: м. Харків, майдан Конституції, 7.

Треті особи – Четверта Харківська міська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 02900653, місцезнаходження: м. Харків, вул. Біблика, 57; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий, місце проживання чи перебування: АДРЕСА_3 ).

Суддя: