Рішення № 86304760, 12.12.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.12.2019 Справа № 920/821/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області, у складі судді Яковенка В.В., при секретарі судового засідання Данілової Т.А., розглянувши матеріали справи № 920/821/19 в порядку загального позовного провадження:

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “ТАКТ” (49000, м. Дніпро, вул.. Героїв Крут, 16-А, код ЄДРПОУ 21858879)

до відповідача: приватного акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІКОМПРЕСОРМАШ” (40020, м. Суми, проспект Курський, 6, код ЄДРПОУ 00220434)

про стягнення 177785,91 грн.,

представники сторін:

позивача (в режимі відеоконференції) – адвокат Бичков В.В. (посвідчення № 1438 від 19.11.2007),

відповідача – не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява до відповідача, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 3217 від 08.02.2018 в загальному розмірі 177785,91 грн., з яких: 149279,69 грн. основний борг, 13578,26 грн. пеня, 14927,96 грн. штраф, а також суму сплаченого судового в розмірі 2666,79 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 06.08.2019 задоволено клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 03.09.2019 з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 26.09.2019 постановлено розгляд справи № 920/821/19 здійснювати за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням; призначено підготовче засідання.

Відповідач подав відзив від 27.08.2019 на позовну заяву, в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами обставин отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей відповідно до видаткових накладних № РН-003242, № РН-003234, № РН-003244 від 21.03.2019 на загальну суму 149279,69 грн., матеріалами справи не підтверджується заборгованість відповідача за укладеним між сторонами письмовим договором, а відтак вимоги про стягнення вказаної суми є безпідставними та необґрунтованими.

13.09.2019 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій просить суд позовні вимоги задовольнити, оскільки відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів до нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. Як зазначає позивач, з моменту відвантаження товару від відповідача не надходили звернення щодо неналежного оформлення первинних документів, претензій за кількістю та якістю, а усні перемовини з менеджерами відповідача свідчили про те, що товар отриманий, але у відповідача фінансові труднощі з розрахунками.

Ухвалою суду від 24.10.2019 прийнято та долучено до матеріалів справи № 920/821/19 докази: копію запиту позивача від 19.09.2019 № 332, копію відповіді перевізника товару від 20.09.2019 № 26, копію акту наданих послуг № ОУ-0000035 від 22.03.2019; закрито підготовче провадження у справі № 920/821/19 та призначено справу № 920/821/19 до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 21.11.2019 відкладено розгляд справи на 12.12.2019.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Статтею 114 ГПК України визначено, що суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом у межах наданих йому повноважень створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, з урахуванням протоколу розбіжностей від 26.02.2018 між товариством з обмеженою відповідальністю «Такт» (позивач, постачальник) та приватним акціонерним товариством «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІКомпресормаш» (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 3217.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник взяв на себе зобов`язання протягом терміну дії договору постачати та передавати у власність покупця, а покупець зобов`язався приймати та оплачувати товар, перелік і кількість якого визначаються специфікаціями, які з моменту підписання сторонами й проставляння печаток сторін (при наявності), є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2. договору загальна сума договору визначається сумарно вартістю товару, згідно підписаних сторонами специфікацій. Ціна товару, що поставляється покупцю є договірною і вказується для кожної позиції у специфікаціях. Оплата партії товару, передбаченої конкретною специфікацією, здійснюється в порядку на умовах та строки визначені такою специфікацією.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2, 3.3. договору сторони погодили, що поставка партії товару, передбаченої конкретною специфікацією, здійснюється у порядку, на умовах та строки визначені такою специфікацією. Умови поставки партії товару визначаються згідно Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів ИНКОТЕРМС у редакції 2010 р. та вказуються сторонами у специфікаціях. У момент передачі товару постачальник зобов`язаний надати покупцеві наступні товаросупроводжувальні документи:

- рахунок-фактуру;

- видаткову накладну;

- товаротранспортну (залізничну) накладну;

- сертифікат якості та/або сертифікат відповідності.

Постачальник зобов`язаний, протягом 15-ти днів від дати виникнення обов`язку щодо складання податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної, надати Покупцю податкову накладну та/або розрахунок коригування до податкової накладної, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису уповноваженої платником особи, у порядку визначеному законодавством. В момент передачі податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної вона повинна бути заповнена згідно вимог ст. 187, 201 Податкового кодексу України та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рахунок-фактура повинен містити номер та дату договору, номер та дату специфікації.

У разі відсутності в рахунку-фактурі необхідної для оплати інформації, в тому числі інформації, визначеної п. 3.3. даного договору покупець має право не приймати такий документ до оплати та повернути рахунок-фактуру постачальнику для виправлення помилок або його заміни. Дата отримання належно оформленого рахунку-фактури, з урахуванням усіх, зазначених у п. 3.3., вимог покупця буде вважатись датою отримання скоригованого рахунку-фактури (п. 3.4. договору).

Згідно з п. 3.5. договору право власності, а також ризики випадкового ушкодження або знищення товару переходять від постачальника покупцеві в момент документального оформлення передачі товару в розпорядження покупця у вищезазначеному пункті поставки. Датою переходу права власності, а також ризиків випадкового ушкодження або знищення товару, є дата, зазначена представником покупця на товаросупроводжувальних документах (видаткова, товаротранспортна (залізнична) накладна).

Пунктом 9.2. договору сторони дійшли згоди, що строк дії цього договору встановлюється від дати набрання договором чинності та до « 31» декабря 2018 року, у частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, у частині сплати штрафних санкцій або відшкодування збитків – до моменту оплати.

Додатковою угодою № 1 від 29.12.2018 збільшено термін дії договору до 31.12.2019.

З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2019 сторони узгодили специфікацію № 3 на товар (металопрокат в асортименті) на загальну суму 215804,59 грн. в т.ч. ПДВ та специфікацію № 4 на загальну суму 112580,92 грн. в т.ч. ПДВ.

Згідно цих специфікацій умови поставки товару однакові: FCA м. Дніпро, згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року, строк постачання товару - березень 2019 року.

На виконання вказаних специфікацій позивач здійснив поставку та передав у власність відповідачу товар згідно видаткових накладних № РН-003234 від 21.03.2019 р. на суму 33122,04 грн., № РН-003242 від 21.03.2019 на суму 89579,44 грн., № РН-003244 від 21.03.2019 на суму 26578,21 грн., на загальну суму 149279,69 грн.

Відповідно до вказівок відповідача у листі № 003/7892 від 21.03.2019 товар переданий перевізнику за ТТН № 1821 від 21.03.2019 р. разом з рахунок-фактура від 21.03.2019 № СФ-003514/РН-003234, рахунком на оплату від 14.03.2019 № СФ- 003514, а також за ТТН № 1826 від 21.03.2019 разом з рахунок-фактура на цей товар від 21.03.2019 № СФ-003513/ РН-003242, № СФ-003514/ РН-003244, рахунком на оплату від 14.03.2019 № СФ-003513.

Зобов`язання постачальника по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару в розпорядження покупця у пункті поставки товару (FCA м. Дніпро, вул. Гаванська, 4 та вул. Малиновського, 98а) вказаного в ТТН, як місце завантаження товару (п. 3.6. договору).

Відповідач у відзиві на позовну заяву від 27.08.2019 ставить під сумнів факт поставки позивачем товару, передбаченого специфікаціями № 3, № 4 та відповідно отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей відповідно до видаткових накладних №РН-003242, №РН-003234, №РН-003244 від 21.03.2019 на загальну суму 149279,69 грн.

Суд, таку позицію відповідача оцінює критично та не може покласти її в основу рішення у даній справі, враховуючи наступне.

Відповідно до листа товариства з обмеженою відповідальністю «Шон - Транс» (перевізника), останній підтверджує, що за ТТН № 1826 від 21.03.2019, ТТН № 1831 від 21.03.2019 вантаж (металопрокат в асортименті) був доставлений одержувачу ПрАТ «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІКомпресормаш» за вказаною у цих товарно-транспортних накладних адресою в повному обсязі (нестачі, пошкодження не встановлено) та переданий уповноваженому представнику одержувачу вантажу. Також зазначає, що перевезення вказаного вантажу здійснено відповідно до умов договору з замовником, претензій до перевізника не має, послуги з перевезення вантажу оплачені ПрАТ «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІКомпресормаш» повністю. У підтвердження чого є акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ - 0000035 (а.с. 89).

З матеріалів справи вбачається, що 21.03.2019 позивачем були оформлені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні на вказаний товар №№ 806, 807, 808, які відображені відповідачем в своєму податковому обліку з податку на додану вартість (отримав право на податковий кредит), що не можливо за відсутності факту отримання ним товару (попередньої оплати не було) та у разі, якщо первинні документи складені неналежним чином або не свідчить про фактичну передачу постачальником товару покупцю.

Окрім цього, своїми конклюдентними діями, а саме підписання акту звірки взаєморозрахунків від 04.09.2019 відповідач підтверджує факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару за видатковими накладними № РН-003234 від 21.03.2019 на суму 33122,04 грн., № РН-003242 від 21.03.2019 на суму 89579,44 грн., № РН-003244 від 21.03.2019 на суму 26578,21 грн. та підтвердження факту поставки саме на виконання умов договору № 3217 від 08.02.2018 (а.с. 70).

Більше того в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б свідчили про заперечення відповідача щодо кількості, якості чи умов поставки та оформлення товару 21.03.2019 за видатковими накладними № РН-003234 від 21.03.2019 на суму 33122,04 грн., № РН-003242 від 21.03.2019 на суму 89579,44 грн., № РН-003244 від 21.03.2019 на суму 26578,21 грн.

Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач за якістю та кількістю та відповідно до п.3.5, 3.6 договору з переходом до нього права власності в особі свого представника (перевізника, водія) прийняв вказаний товар 21.03.2019 без зауважень, в подальшому від прийнятого товару та його оплати не відмовився, але не повністю виконав свої грошові зобов`язання з оплати за цей товар, в зв`язку з чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в сумі 149279,69 грн.

Оплата товару здійснюється відповідно до умов специфікації (п. 2.2 договору), на підставі рахунку-фактури (п.2.3 договору), а зобов`язання покупця з оплати товару вважаються виконаними з моменту зарахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно специфікації № 3 та № 4 від 14.03.2019 умови оплати товару 100 % протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати поставки товару. Вказаний строк оплати товару за видатковою накладною від 21.03.2019 сплив 20 квітня (субота, неробочий день), а тому останній день для оплати товару припадає на перший наступний робочий день 22 квітня 2019 року.

Станом на день звернення з цим позовом відповідач вартість отриманого товару не сплатив, а відтак сума боргу (дебіторської заборгованості) за товар за видатковими накладними складає 149279,69 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Змістом ч. 1-2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним, зокрема, у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

За умовами ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як зазначено вище, відповідач свої грошові зобов`язання своєчасно та повністю не виконав.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

З урахуванням пункту 22.4 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. Переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі ( п.30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що матеріалами справи доведено факт поставки позивачем та прийняття відповідачем товару на загальну суму 149279,69 грн. за специфікаціями № 3, № 4 на виконання умов договору поставки № 3217 від 08.02.2018.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача.

Суд, керуючись п.п. 5 п.5 ст. 13 ГПК України зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Статтею 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст. 86 ГПК України).

Враховуючи зазначене суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 149279 грн. 69 коп. заборгованості за поставлений товар є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 230 ГК України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 6.3. договору сторони погодили, що у разі прострочення покупцем граничного строку (терміну) оплати товару встановленого цим договором:

- покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, розмір якої дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ, яка діяла в період прострочення, від своєчасно неоплаченої суми, за кожний день прострочення;

- по закінченні перших 30 (тридцяти) календарних днів, після дня настання граничного строку (терміну) оплати товару, покупець протягом наступного банківського дня зобов`язується виплатити постачальнику штраф у розмірі 10 (десяти) відсотків від суми заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій позивач зазначає, що перші 30 (тридцять) календарних днів, після дня настання граничного строку (терміну) оплати товару (22 квітня 2019 року) спливає 22 травня 2019 року. А відтак з боржника, як додаткова до пені відповідальність за наступне порушення ним виконання своїх зобов`язань, підлягає стягненню штраф.

Відповідно до ч. 3 ст. 547 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» № 2921-ІІІ від 10.01.2002, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Частиною шостою статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до поданого розрахунку сума пені за видатковими накладними № РН-003234, № РН-003242, № РН-003244 від 21.03.2019 за період з 23.04.2019 по 26.07.2019 становить 13578,26 грн., розмір штрафу – 14927,96 грн.

Беручи до уваги те, що судом було встановлено факт порушення з боку відповідача грошового зобов`язання за отриманий товар, а стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) передбачена умовами договору, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 13578 грн. 26 коп. пені, 14927 грн. 96 коп. штрафу.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір в сумі 2666 грн. 39 коп. покладається на відповідача

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-80, 123, 129, 232-233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІКомпресормаш» (40020, м. Суми, проспект Курський, буд. 6, код ЄДРПОУ 00220434) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТАКТ» (49000, м. Дніпро, вул. Героїв Крут, 16-А, код ЄДРПОУ 21858879) 149279 грн. 69 коп. основного боргу, 13578 грн. 26 коп. пені, 14927 грн. 96 коп. штрафу, 2666 грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 12.12.2019.

Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко