Рішення № 86299724, 12.12.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 грудня 2019 року № 640/11859/19

Окружний адміністративний суд міста Києва, у складі судді Мазур А.С., при секретарі судового засідання Моренко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу:

за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця"

до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві,

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс"

про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

за участю представників сторін:

від позивача: Бучковський С.В.,

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" з адміністративним позовом до Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва ГТУЮ у місті Києві, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс", в якому просив суд: визнати неправомірними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Любов Іванівни, які полягають у винесенні постанови від 03.06.2019 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. у ВП № 59039384; скасувати постанову Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 03.06.2019 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. у ВП № 59039384.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.07.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Господарським судом міста Києва винесено рішення у справі №910/10784/18, яким регіональну філію «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» зобов`язано виконати обов`язки за договором поставки №Л/НХ-171426/НЮ, укладеним 27.11.2017 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрінтросервіс», а саме: прийняти від ТзОВ «Укрінтросервіс» поставлений товар - екскаватор АТЕК-881 (код УКТЗЕД 8429590000, код ДК 02162015) 2017 року випуску, вчинивши всі необхідні дії для забезпечення прийняття товару (в тому числі і щодо підписання акту приймання-передачі екскаватора АТЕК-881) та оплатити вартість поставленого товару - екскаватора АТЕК- 881 (код УКТЗЕД 8429590000, код ДК 02162015) 2017 року випуску, яка становить 2 742 000 (два мільйони сімсот сорок дві тисячі) грн. 00 коп., після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. На виконання вищевказаного рішення суду Господарським судом м. Києва видано наказ №910/10784/18 від 14.01.2018, який був пред`явлений стягувачем до виконання. У зв`язку з тим, що прийнятий від ТзОВ «Укрінтросервіс» поставлений товар - екскаватор АТЕК-881 не відповідав вимогам Договору поставки №Л/НХ-171426/НЮ, позивач звернувся до відповідача із заявою про неможливість виконання судового рішення з вищевказаних підстав, крім того, повідомив державного виконавця про звернення до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами та заявою про зупинення виконання рішення суду №910/10784/18, однак відповідачем протиправно не було враховано вказані обставини та винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу.

Відповідач у встановлений судом строк не надав відзиву на позовну заяву, проте на виконання вимог суду надав матеріали виконавчого провадження з доказами надсилання виконавчих документів боржнику, у зв`язку з чим, суд відповідно до вимог ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, суд зазначає наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 по справі № 910/10784/18, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" задоволено, зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця " виконати обов`язки за договором поставки №Л/НХ-171426/НЮ, укладеним 27.11.2017 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс", а саме: прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" поставлений товар - екскаватор АТЕК-881 (код УКТЗЕД 8429590000, код ДК 02162015), 2017 року випуску вчинивши всі необхідні дії для забезпечення прийняття товару (в тому числі і щодо підписання акту приймання-передачі товару), зобов`язано Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" виконати обов`язки за договором поставки №Л/НХ-171426/НЮ, укладеним 27.11.2017 року між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" щодо оплати вартості поставленого товару - екскаватора АТЕК-881 (код УКТЗЕД 8429590000, код ДК 02162015), 2017 року випуску, яка становить 2 742 000 (два мільйони сімсот сорок дві тисячі) грн 00 коп., після реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінтросервіс" витрати по сплаті судового збору в розмірі 42 892 грн. 00 коп.

14.01.2019 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі № 910/10784/18 видано накази, які в подальшому були пред`явлені стягувачем до виконання у примусовому порядку.

07.05.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на виконання наказу Господарського суду м. Києва №910/10784/18 від 14.01.2018 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №59039384 та надано боржнику 10 денний строк на виконання рішення суду.

17.05.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про відкладення проведення виконавчих дій, в якій повідомив про неможливість виконання судового рішення у зв`язку із невідповідністю договору № Л/НХ-171426/НЮ від 27.11.2017 поставленій продукції - екскаватора ЗАТ "АТЕК".

20.05.2019 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд рішення Господарського суду міста Києві від 28.11.2018 за нововиявленими обставинами.

20.05.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено вимогу виконавця до боржника про виконання судового рішення або зазначення причин його невиконання.

03.06.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про накладення штрафу.

24.07.2019 ухвалою Господарського суду міста Києва у справі №910/10784/18 відмовлено Акціонерному товариству «Українська залізниця» у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі №910/10784/18.

У зв`язку з тим, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про відкладення проведення виконавчих дій та відсутністю відповідного судового рішення за заявою останнього про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідач передчасно та протиправно прийняв оскаржуване рішення про стягнення штрафу з позивача, у зв`язку з чим, останній звернувся із даним позовом до суду.

Розглядаючи адміністративний спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у господарських справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції".

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 5 частини першої статті 2 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням засад справедливості, неупередженості та об`єктивності.

Приписами ч. 1 ст. 5 Закону № 1404 встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Так, п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з п. 1 ч. 3, абз. 1 ч. 4 ст. 18 Закону № 1404 виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно з ч. 4 ст. 19 Закону № 1404 сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи .

Згідно статті 31 Закону № 1404-VIII, у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення відповідного рішення.

У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз`яснення його змісту.

За наявності обставин, що перешкоджають проведенню виконавчих дій (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), або з інших підстав, внаслідок виникнення яких сторони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, виконавець може відкласти проведення виконавчих дій з власної ініціативи або за заявою стягувача чи боржника на строк до 10 робочих днів.

Підстави зупинення вчинення виконавчих дій визначені ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно з ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі:

1) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, якщо згідно з умовами служби проведення виконавчих дій неможливе чи на прохання стягувача, який проходить таку військову службу;

2) зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа;

3) зупинення судом реалізації арештованого майна у разі відсутності іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення;

4) порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом. Виконавець не зупиняє вчинення виконавчих дій за рішеннями про виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, авторської винагороди, повернення невикористаних та своєчасно неповернутих коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, рішеннями немайнового характеру, у разі перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника);

5) звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону;

6) надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки виконання рішення;

7) включення підприємства паливно-енергетичного комплексу до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості, яка виникла внаслідок розрахунків за енергоносії з урахуванням дати заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу", крім рішень, передбачених абзацом шостим пункту 3.7 статті 3 зазначеного Закону;

8) затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство;

9) надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 4 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

10) включення підприємств, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", з виконавчих проваджень, стягувачами за якими є Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", її дочірня компанія "Газ України", Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз", постачальники електричної енергії, а боржниками - підприємства, що виробляють теплову енергію, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, та підприємства централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем);

11) встановлення мораторію на звернення стягнення на активи боржника за зобов`язаннями підприємств залізничного транспорту, майно яких розміщене на території проведення антитерористичної операції, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

12) включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації;

13) наявності підстав, передбачених статтею 2 1 Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку";

14) наявності підстав, передбачених статтею 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств".

Вказаний перелік підстав для зупинення виконавчих дій є вичерпний та розширеному тлумаченню не підлягає.

За змістом частин першої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, з наведеного вбачається, що обв`язкою умовою для винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду, є відсутність поважних причин, які перешкоджали виконанню такого рішення.

Як слідує з матеріалів адміністративної справи, позивач звернувся до державного виконавця із заявою про відкладення проведення виконавчих дій з підстав перегляду судового рішення за нововиявленими обставини.

Суд зазначає, що факт перегляду судового рішення у господарській справі за нововиявленими обставинами не є достатньою правовою підставою для невиконання рішення суду.

Крім того, як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Отже, з вищевказаного слідує, що перегляду за нововиявленими обставинами підлягає рішення, що набрало законної сили, в той же час, рішення, яке набрало законної сили підлягає обов`язковому виконанню. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Виконання судових рішень покладено законом на Державну виконавчу службу України, а порядок виконання визначений Законом України "Про виконавче провадження".

Однак, як було встановлено судом на підставі поданих доказів, державним виконавцем було винесено вимогу виконавця про виконання судового рішення у господарській справі №910/10784/18 та надано триденний строк на виконання рішення суду або повідомити про причини не виконання судового рішення. Згідно вхідної кореспонденції, вказана вимога надійшла на адресу позивача 03.06.2019, про що свідчить відмітка вхідної кореспонденції №18429/0/67-19. Разом з тим, 03.06.2019 державним виконавцем Печерського районного відділу виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві за невиконання рішення суду винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100, 00 грн.

В той же час, ст. 28 Закону №1404 визначено, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Аналіз норм ст. 28 Закону №1404 дає підстави для висновку, що Закон встановлює обов`язок державного виконавця не тільки направити боржнику вказану постанову, вимогу, а й перевірити факт її вручення боржнику.

Таким чином, суд приходить до висновку, що факт отримання позивачем вимоги виконавця та постанови про накладення штрафу у виконавчому провадженні №59039384 відповідачем не підтверджений.

Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії вимоги про виконавця державний виконавець не вправі вчиняти подальші виконавчі дії, в тому числі щодо винесення постанови про накладення штрафу.

Аналогічна правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду від 07.05.2018 № 916/1605/15-г.

Відповідно до положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З вказаної норми слідує, що адміністративний суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підялгають задоволенню.

Згідно вимог ч. 2 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись вимогами ст.ст.2, 5-11,19,72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) задовольнити.

Визнати протиправними дії державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Коваль Любов Іванівни щодо винесення постанови від 03.06.2019 ВП № 59039384 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 03.06.2019 ВП № 59039384 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 40081195) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції (01001, м. Київ, вул. Різницька, 11-Б) понесені судові витрати у сумі 1921 (тисяча двадцять одна) грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.Відповідно статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення. з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя А.С. Мазур