Рішення № 86299470, 12.12.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року справа № 580/3360/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області про визнання протиправною та скасування відмови і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

25.10.2019 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області (19001, Черкаська обл., м.Канів, вул. Шевченка, буд.49; код ЄДРПОУ 25660476) (далі - відповідач) про:

визнання протиправною та скасування відмови відповідача щодо надання їй статусу члена сім`ї померлого, як дружині особи з інвалідністю 1 групи внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення;

зобов`язання відповідача надати їй статус члена сім`ї померлого, як дружині особи з інвалідністю 1 групи внаслідок війни, та видати відповідне посвідчення.

Позов мотивовано тим, що її чоловік брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі військової частини, отримав інвалідність, мав статус інваліда війни та на час виникнення спірних правовідносин помер. Тому позивач вважає, що набула право на отримання статусу члена сім`ї померлого ветерана війни, а відповідач всупереч вимог закону прийняв спірне рішення.

Ухвалою суду від 30.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати на виконання ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за правилами спрощеного позовного провадження, відстрочено позивачу сплату судового збору за звернення позовною заявою до суду до часу ухвалення судового рішення в цій справі. Вказану ухвалу відповідач отримав 05.11.2019, а позивач - 08.11.2019.

19.11.2019 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі з огляду на те, що позивачу наданий статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, та видане відповідне посвідчення.

Ухвалою від 04.12.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Оскільки обґрунтованих клопотань про розгляд справи в судових засіданнях з повідомленням і викликом сторін сторони суду не надавали, зважаючи на відсутність необхідності для вирішення спору призначення експертизи та виклику для допиту свідків, суд дійшов висновку розглянути справу без виклику сторін у спрощеному (письмовому) провадженні.

Оцінивши заявлені доводи сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що відповідно до копії паспорта позивача серії НОМЕР_2 та свідоцтва про шлюб вона з 04.06.1981 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними копії свідоцтва про смерть від 26.05.2018 серії НОМЕР_3 .

Даними довідки Галузевого архіву МО України від 08.09.2000 підтверджується участь ОСОБА_2 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у складі військової частини №64354.

Згідно з даними висновку центральної ВЛК від 16.04.2018 №8741 встановлено, що причинний зв`язок захворювання ОСОБА_2 пов`язаний з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Копією посвідчення від 12.04.2018 серії НОМЕР_4 підтверджено наявність у ОСОБА_2 статусу інваліда 1 групи та пільг, встановлених законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

11.09.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою (вх.№3020/19), в якій просила видати їй посвідчення, яким буде встановлено статус члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни. До заяви додала копії: паспорта, довідки про присвоєння РНОКПП, свідоцтва про одруження. Посвідчення інваліда війни.

За наслідками розгляду цієї заяви листом від 16.09.2019 №13/2858 відповідач повідомив, що соціальний захист дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть яких пов`язана із захворюванням, отриманим під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, здійснюється відповідно до Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно до якого позивачу 03.08.2018 надано статус дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Тому позивач звернулася з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним обставинам та правовим позиціям учасників справи суд врахував таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XІІ).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.4 Закону №3551-XІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з п.1 ч.2 ст.7 Закону №3551-XІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 № 302, передбачено, що: учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій"; інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід"; учасникам війни (стаття 9 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни".

Оскільки ОСОБА_2 видано посвідчення від 12.04.2018 серії НОМЕР_4 , яким підтверджено наявність у нього статусу інваліда 1 групи та пільг, встановлених законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, він мав статус ветерана війни відповідно до статті 7 Закону №3551-XІІ, як особа з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №3551-XІІ чинність цього Закону поширюється на: сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Отже, чинність Закону №3551-XІІ поширюється також і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, та мали статус ветерана війни.

На підставі абз.16 п.1 ч.1 ст.10 Закону №3551-XІІ до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Аналогічна норма закріплена також в абз.5 п.3 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 року №740 (далі - Порядок №740).

Оскільки позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з померлим ОСОБА_2 , який мав статус інваліда війни відповідно до ст.7 Закону №3551-XІІ, суд дійшов висновку щодо наявності законних сподівань у позивача права на встановлення їй статусу члена сім`ї померлого інваліда війни.

Посилання відповідача на лист-роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 01.03.2016 №2936/01/14-16/172 суд не врахував, оскільки листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовим актами і не можуть встановлювати нові правові норми, носять лише інформаційний, рекомендаційний характер.

Посилання відповідача, що позивачу вже видано посвідчення дружини померлого громадянина із числа ліквідаторів, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, не враховане, оскільки питання про його отримання у заяві від 11.09.2019 позивач не порушувала.

Відповідно до п.6 Порядку №740 рішення про встановлення статусу особи, на яку поширюється чинність Закону, приймається структурними підрозділами місцевих держадміністрацій з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання у місячний строк з дати подання документів. Відсутність документів, визначених пунктом 4 цього Порядку, та їх недостовірність є підставою для відмови в наданні статусу особи, на яку поширюється чинність Закону.

Відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Отже, рішенням відповідача, як суб`єкта владних повноважень, є акт розпорядчого характеру, виданий уповноваженою посадовою особою (керівником). Прийняття такого рішення за заявою позивача від 11.09.2019 відповідачем суду не доведено. Натомість відповідачем складено лист від 16.09.2019 №13/2858, яким роз`яснено позивачу щодо соціального захисту дружин померлих учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Конкретного результату розгляду заяви позивача він не містить.

Твердження позивача про те, що вказаним листом позивачу відмовлено у наданні вищевказаного статусу, не є обґрунтованим, оскільки вказаний лист не містить владного припису, чіткого та однозначного рішення відповідача, носить інформативний характер, а його реквізити відповідають даті та номеру реєстрації, як вихідної кореспонденції.

Тому позовна вимога визнати протиправною та скасувати відмову відповідача щодо надання їй відповідного статусу задоволенню не підлягає.

Проаналізувавши вищевказані норми законодавства суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо розгляду заяви позивача та прийняття відповідного рішення за наслідками її розгляду.

Виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку вийти за межі позовних вимог для належного судового захисту порушених прав позивача та визнати бездіяльність відповідача щодо неприйняття передбаченого законом рішення за наслідками розгляду заяви позивача протиправною.

Щодо позовної вимоги зобов`язати відповідача встановити позивачу статус члена сім`ї померлого ветерана війни та видати відповідне посвідчення суд врахував таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Зобов`язання відповідача встановити позивачу статус члена сім`ї померлого ветерана війни та видати відповідне посвідчення, як просить позивач у позові, є втручанням у його дискреційні повноваження, що не відповідає завданню адміністративного суду, зважаючи, що у спірних правовідносинах відповідач не розглянув у встановленому законом порядку заяву та не прийняв владного рішення. Тому така позовна вимога є передчасною і задоволенню не підлягає.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним жодного з рішень у визначений законом строк, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з доданими документами та відповідно до вимог п.6 Порядку №740, в якому мають бути чітко зазначені визначені законом підстави щодо вказаного у ньому результату її вирішення.

Тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у вказаних частинах.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд врахував, що ухвалою від 30.10.2019 відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі.

Пунктом 3 ч.2 ст.4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року розміром 1921 грн.

Отже, позивач за подання позову мала сплатити 768,40грн. Оскільки таких доказів не надано, суд дійшов висновку стягнути з неї на користь Державного бюджету України на рахунки Черкаського окружного адміністративного суду судовий збір за подання позову у вказаній сумі.

Згідно з частинами 1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог та керуючись ст.139 КАС України суд дійшов висновку стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача пропорційно частину судових витрат зі сплати судового збору в сумі 384,20грн.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області щодо неприйняття рішення за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.09.2019 щодо надання їй статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області (19001, Черкаська обл., м.Канів, вул. Шевченка, буд.49; код ЄДРПОУ 25660476) розглянути повторно заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) від 11.09.2019 зі всіма доданими до неї документами про надання їй статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення і прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунки Черкаського окружного адміністративного суду (розрахунковий рахунок UA658999980000034313206084028 в Управлінні ДКСУ в м. Черкасах; код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір за подання позову в сумі 768,40грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області (19001, Черкаська обл., м.Канів, вул. Шевченка, буд.49; код ЄДРПОУ 25660476) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )судові витрати зі сплати судового збору в сумі 384,20грн. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя А.М. Бабич

Рішення складене у повному обсязі та підписане 12.12.2019.