Рішення № 86299410, 12.12.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3806/19

РІШЕННЯ

іменем України

12 грудня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

за участі:секретаря судового засідання Постовіт С.В. представника позивача - Клюцука В.П. представника відповідача - Чмира М.П. розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, в якій просить суд:

1. Прийняти до розгляду позовну заяву про скасування постанови від 07.11.2019 року ВП №59551056 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

2. Скасувати постанову від 07.11.2019 року ВП №59551056 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 14.11.2019 надійшла постанова державного виконавця від 07.11.2019 ВП №59551056 про накладення на позивача штрафу в розмірі 5100,00 грн за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду №560/505/19.

Позивач вказує, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.03.2019, яке набрало законної сили відповідно до ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області 25.06.2019 здійснено нарахування заборгованості пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 31.10.2018. Сума доплати за період з 01.12.2015 по 31.10.2018 становить 96743,18 грн. Суму доплати за період з 01.08.2018 по 31.10.2018 в розмірі 10852,44 грн виплачено в березні 2019. Вказує, що постановою головного державного виконавця від 07.11.2019 року ВП №59551056 на Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області накладено штраф в розмірі 5100,00 грн.

Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області не погоджується з вказаною постановою та вважає, що вона винесена з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що позивачем фактично вчинено усі необхідні дії спрямовані на повне та своєчасне виконання рішення, відповідно до вимог чинного законодавства та в межах наданих повноважень, а тому просить скасувати постанову від 07.11.2019 року ВП №59551056 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 26.11.2019 у задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про звільнення від сплати судового збору - відмовлено. Позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.12.2019 суд відкрив провадження в адміністративній справі.

Від відповідача 09.12.2019 надійшов відзив на позовну заяву. У поданому відзиві представник відповідача зазначає, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває виконавче провадження №59551056 з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду №560/505/19 від 01.07.2019, про "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 31.10.2018". 16.07.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59551056 та направлено сторонам виконавчого провадження за вих. №3890. 14.08.2019 у відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2019 на адресу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області за вх. №3004 надійшло повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вих. №19440/08 від 01.08.2019, відповідно до якого встановлено, що 25.06.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснено нарахування заборгованості пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 31.10.2018. Сума доплати за період з 01.12.2015 по 31.10.2018 становить 96743,18 грн. Сума доплати згідно проведеного перерахунку пенсії за період з 01.08.2018 по 31.10.2018 в розмірі 10852,44 грн виплачено в березні 2019. Пенсія ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 31.07.2018 у розмірі 85890,74 грн буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати заборгованості. 07.11.2019 за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду №560/505/19 на підставі ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про накладення штрафу на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в розмірі 5100 грн. Представник відповідача зазначає, що накладення зазначеного штрафу є процесуальним заходом впливу для забезпечення виконання рішення суду, а тому просить в задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, підтвердив наведені у позовній заяві обставини, додатково надав суду довідки про відсутність коштів для виплати пенсії ОСОБА_1 .

Представник відповідача у судовому засіданні просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, наведених у відзиві на адміністративний позов.

Суд встановив наступні обставини справи.

На виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області перебуває виконавче провадження №59551056 з примусового виконання виконавчого листа Хмельницького окружного адміністративного суду №560/505/19 від 01.07.2019, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 31.10.2018.

Головним державним виконавцем Чмир М.П. 16.07.2019 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59551056 та направлено сторонам виконавчого провадження за вих. №3890.

14.08.2019 у відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.07.2019 на адресу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області за вх. №3004 надійшло повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області вих. №19440/08 від 01.08.2019, відповідно до якого 25.06.2019 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснено нарахування заборгованості пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 31.10.2018. Сума доплати за період з 01.12.2015 по 31.10.2018 становить 96743,18 грн. Сума доплати згідно з проведеним перерахуном пенсії за період з 01.08.2018 по 31.10.2018 в розмірі 10852,44 грн виплачено в березні 2019. Пенсія ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 31.07.2018 у розмірі 85890,74 грн буде виплачена після прийняття Кабінетом Міністрів України окремого порядку виплати заборгованості.

Головним державним виконавцем Чмир М.П. 07.11.2019 за невиконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду №560/505/19 на підставі ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про накладення штрафу на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області в розмірі 5100 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає та враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 63 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 75 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Суд відноситься критично до обгрунтування позовних вимог відсутністю коштів на виплату пенсії ОСОБА_1 за минулі періоди, оскільки позивач у березні 2019 року виплатив стягувачу пенсію за період з 1 серпня по 31 жовтня 2018 року. Крім того, відповідно до довідки Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 11 грудня 2019 року №41400/04 стверджено, що у 2019 році на виконанні рішень суду щодо виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам проведено виплату пенсії по 22 рішеннях суду на суму 82624,73 грн.

Щодо посилання позивача на правові позиції Верховного Суду суд зазначає, що такі правові позиції стосується інших правовідносин, а саме зобов`язання органів Пенсійного фонду України виплатити пенсію, яка фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Щодо обгрунтування позовних вимог відсутністю окремого порядку виплати заборгованості суд зазначає таке.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 1 Першого протоколу включає в себе три окремих норми: "перша норма, викладена у першому реченні першого абзацу, має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого абзацу, стосується позбавлення власності і підпорядковує його певним умовам; третя норма, закріплена в другому абзаці, передбачає право Договірних держав, зокрема, контролювати користування власністю відповідно до загальних інтересів. Проте ці норми не є абсолютно непов`язаними між собою. Друга і третя норми стосуються конкретних випадків втручання у право на мирне володіння майном, а тому повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закріпленого першою нормою" (параграф 30).

Щодо соціальних виплат, стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).

Зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Суд повторив, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) Європейський суд з прав людини зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки "на умовах, передбачених законом", а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).

Частиною першою та третьою статті 4 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно з частинами першою та другою статті 5 Закону № 1058-IV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно із частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Статтею 47 Закону № 1058-IV визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Статтею 49 Закону № 1058-IV врегульовано питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії.

Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Частиною другою цієї статі визначено, що поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до абзацу двадцятого пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (у редакції, чинній з 30 серпня 2019 року) суми пенсій, які не виплачено за період до місяця їх відновлення, обліковуються в органі, що здійснює пенсійні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим, суд вважає необґрунтованим посилання позивача на постанову Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637, з огляду на таке.

Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якого належить прийняття законів.

У свою чергу, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Водночас, за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само, як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню. За загальним правилом «закон» - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили, який приймається відповідно до особливої процедури парламентом та регулює найважливіші суспільні відносини. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.

У свою чергу, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Отже, право особи на отримання пенсії (у тому числі і за минулий час) як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України, а тому обмеження такого права можливо лише на підставі законів, що приймаються Верховною Радою України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що головним державним виконавцем правомірно винесено постанову від 07.11.2019 року ВП №59551056 про накладення штрафу в розмірі 5100,00 грн на позивача, а тому в задоволенні позовним вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області необхідно відмовити.

Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, з врахуванням вимог ст. 139 КАС України, судові витрати, що підлягають розподілу відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 268-272, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області про скасування постанови - відмовити.

Судові витрати, що підлягають розподілу, відповідно до ст. 132 КАС України, відсутні.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач:Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Герцена, 10,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 21318350) Відповідач:Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (вул. Тернопільська, 13/2,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 35092158)

Головуючий суддя О.О. Михайлов