Рішення № 86299279, 02.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

02 грудня 2019 р. № 520/10629/19

Харківський окружний адміністративний суд

в складі головуючого – судді Білової О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Ділбаряна А.О.,

за участю представників: позивача – Смородського О.Г., відповідачів – Москова М.В., Пилипенко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (просп. Повітрофлотський, буд. 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022), Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56,м. Харків,61052, код ЄДРПОУ08166355) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Харківського обласного військового комісаріату, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України та Харківського обласного військового комісаріату в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, ПКМ України від 25.12.2013 № 975, наказу МО України від 14.08.2014 № 530 та скасувати п.3 протоколу від 31.05.2019 № 69 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;

- зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати до Міністерства оборони України Висновок з додатками про можливість виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, ПКМ України від 25.12.2013 № 975, наказу МО України від 14.08.2014 №530;

- зобов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , одноразової грошової допомоги сину загиблого військовослужбовця сержанта ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2019 року, та здійснити її виплату.

Ухвалою суду від 16.10.2019 відкрито загальне позовне провадження у справі.

Протокольною ухвалою суду від 02.12.2019 закрито підготовче провадження у справі та продовжено розгляд справи по суті в тому ж судовому засіданні.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проходження військової службу у військовій частині А3283 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 23.01.2019 загинув його батько - сержант ОСОБА_2 . По даному факту у військовій частині А3283 було проведено спеціальне розслідування, за результатами якого було складено Акт про нещасний випадок та видано наказ командира військової частини А3283 від 15.02.2019 № 418, відповідно до якого нещасний випадок та загибель батька позивача вважати такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. На підставі довідки про причину смерті від 26.01.2019 № 150 було видано Свідоцтво про смерть від 29.01.2019 серії НОМЕР_2 . Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 10.05.2019 № 209 - травма і причина смерті сержанта ОСОБА_2 , так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби. Позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату в порядку, передбаченому Постановою КМУ від 25.12.19 № 975, з пакетом документів для отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю батька. Харківським обласним військовим комісаріатом вказаний пакет документів з висновком було направлено до Департаменту фінансів МО України для вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги. В даному висновку зазначено, що син загиблого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . не має права на одержання зазначеної грошової допомоги. У липні 2019 року позивач отримав Витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.05.2019 № 69, яким йому відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на той факт, що на час загибелі батька позивач досяг повноліття, не має статусу дитини або утриманця, проживав з дідом, та посвідчення «Член сім`ї загиблого» до матеріалів не додано. Позивач вважаю дану відмову неправомірною.

Представник відповідача, Харківського обласного військового комісаріату, не погодився з позовними вимогами та у наданому відзиві просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач звернувся до військкомату з пакетом документів для призначення одноразової грошової допомоги, який останній в межах повноважень передав до Міністерства Оборони України для вирішення питання щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у разі загибелі військовослужбовця. Отже, вважає, що ОСОБА_3 діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Представник відповідача, Міністерства оборони України, надав відзив, в якому просив в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що відповідач при прийнятті спірного рішення діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством. Зазначив, що позивач та його батько не були особами, які складали сім`ю в розумінні ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, також позивач не має статусу дитини, оскільки досяг повноліття. Також зазначив, що доказів того, що позивач перебував на утриманні батька, не надано. З огляду на вказане відповідач вважає, що позивач не має права на призначення одноразової грошової допомоги.

Позивач не погодився з позицією відповідачів та надав відповідь на відзив, вважаючи, що факт реєстрації позивача за однією з батьком адресою доводить те, що позивач є членом сім`ї загиблого військовослужбовця відповідно до норм Сімейного кодексу України.

Представник позивача, ОСОБА_1 , Смородський О.Г. - в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача, Міністерства оборони України, Москов М.В. - в судовому засіданні просив відмовити в задоволені позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача, Харківського обласного військового комісаріату, Пилипенко М.М. - в судовому засіданні просила відмовити в задоволені позову з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представників, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Під час проходження військової службу у військовій частині А3283 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 23.01.2019 загинув сержант ОСОБА_2 –батько позивача, ОСОБА_1 .

По даному факту у військовій частині А3283 було проведено спеціальне розслідування, за результатами якого було складено Акт про нещасний випадок.

Відповідно до наказу командира військової частини А3283 від 15.02.2019 № 418, нещасний випадок та загибель ОСОБА_2 вважати такими, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

На підставі довідки про причину смерті ОСОБА_2 від 26.01.2019 № 150 було видано Свідоцтво про смерть від 29.01.2019 серії НОМЕР_2 .

Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців від 10.05.2019 № 209 - травма і причина смерті сержанта ОСОБА_2 , так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби.

Позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з заявою від 08.05.2019 в порядку, передбаченому Постановою КМУ від 25.12.19 № 975, про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю його батька, сержанта ОСОБА_2 та пакетом документів для отримання вказаної грошової допомоги.

Харківським обласним військовим комісаріатом поданий пакет документів з висновком було направлено до Департаменту фінансів МО України для вирішення питання призначення позивачу одноразової грошової допомоги. В цьому висновку зазначено, що син загиблого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . не має права на одержання зазначеної грошової допомоги.

Протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.05.2019 № 69 (п. 3), позивачу відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги.

В обґрунтування прийнятного рішення у формі Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.05.2019 № 69 (п. 3) відповідачем зазначено, що комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок травми, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, сержанта ОСОБА_2 , оскільки відповідно до ст. 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повноліття, на час загибелі батька його вік перевищував 23 роки, тобто, він не має правового статусу дитини (відповідно до Сімейного кодексу України) або утриманця загиблого (відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»), проживав з дідом. Посвідчення «Член сім`ї загиблого» до поданих документів громадянином ОСОБА_1 не надано.

Надаючи оцінку спірному рішенню, суд виходить з такого.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі за текстом - Закон № 2011) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п.п. 1 п. 2. ст. 16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Відповідно до ст. 16-1 Закону № 2011 у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста. Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Таким чином, суд приходить до висновку, що звертаючись із заявою про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, позивач мав довести, що він є або членом сім`ї загиблого військовослужбовця, відповідно до Сімейного кодексу України, або є його утриманцем, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно зі статтею 6 Сімейного кодексу України правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до ч.1 ст. 198, ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

Позивачу на момент загибелі його батька було повних 25 років, отже він не мав статусу дитини та його батько не мав обов`язку утримувати свого повнолітнього сина. Те, що позивач є працездатним, в позові та під час розгляду справи стороною позивача на оспорювалося.

Відповідно до абз. 1, 3 ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає.

Тобто, у розумінні Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, у яких одночасно дотримані такі умови: - спільне проживання, - пов`язаність спільним побутом, - наявність взаємних прав та обов`язків. При цьому у разі якщо особа є дитиною, то вказані встановлення вказаних умов для визнання її членом сім`ї не вимагається.

Судом встановлено, що позивач не є дитиною в розумінні Сімейного кодексу України, тому він мав довести наявність у нього вказаних вище умов.

З наданої до позову заяви на згоду на обробку персональних даних, яку позивач надав військовому комісару ХОВК 08 травня 2019, складеної від руки ОСОБА_1 , вбачається, що він особисто вказує адресою фактичного проживання: АДРЕСА_2 (а.с.38)

Крім того, з автобіографії батька позивача, ОСОБА_2 , яка міститься в його особовій справі та складена власноруч останнім 31.08.2017 при укладанні контракту на проходження військової служби, вбачається, що його син, який є позивачем у цій справі, прописаний за адресою: АДРЕСА_3 , а проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на зазначене, суд критично ставиться до пояснень представника позивача про те, що адреса: АДРЕСА_2 , позивачу не відома та він за нею ніколи не проживав.

Суд вважає, що наявні в особовій справі ОСОБА_2 документи та особиста заява позивача свідчать саме те, що загиблий батько позивача, ОСОБА_2 , та позивач, ОСОБА_1 , спільно не проживали. При цьому факт реєстрації місця проживання батька та сина за однією адресою, але при фактичному проживанні за різними адресами, не впливає на висновок суду, адже саме фактичне місце проживання особи має значення при встановленні наявності умов для включення особи до кола членів сім`ї.

Крім того, будь-яких доказів пов`язаності спільним побутом з батьком позивачем як при поданні документів для призначення одноразової грошової допомоги, так і при зверненні до суду не надано.

Також позивачем не доведено наявності спільних прав та обов`язків з загиблим батьком, а в ході розгляду справи підтверджено відсутність обов`язку батька утримувати свого повнолітнього працездатного сина.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено жодної з трьох необхідних умов для віднесення його до складу сім`ї загиблого батька відповідно до приписів Сімейного кодексу України.

При встановленні того, чи може позивач вважатися утриманцем загиблого військовослужбовця, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», суд виходить з таких законодавчих приписів.

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Позивачем ані до відповідачів, ані до суду не було надано жодних доказів того, що він перебував на повному утриманні батька або одержував від батька допомогу, яка була для позивача постійним і основним джерелом засобів до існування, вказані факти не встановлювалися за ініціативою позивача в судовому порядку.

Також в ході судового розгляду справи представник позивача підтвердив, що позивач не звертався до уповноважених органів з питання отримання Посвідчення «Член сім`ї загиблого» відповідно до Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, деяким категоріям осіб, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2015 р. № 740.

Таким чином, позивач не довів того, що він є членом сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця, відповідно до Сімейного кодексу України, або утриманцем - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

З огляду на наведене, рішення відповідача – Міноборони України, як уповноваженого органу, про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам діючого законодавства, отже, при його прийнятті дотримані приписи ч.2 ст.2 КАС України, а тому у визнанні протиправною відмови Міністерства оборони України в призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, ПКМ України від 25.12.2013 № 975, наказу МО України від 14.08.2014 № 530 та скасуванні п.3 протоколу від 31.05.2019 № 69 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, належить відмовити. Вказана вимога одночасно заявлена також до Харківського обласного військового комісаріату. У її задоволенні також належить відмовити через необґрунтованість її пред`явлення до вказаного суб`єкта владних повноважень, оскільки вирішення питання про призначення та виплату допомоги входить до компетенції Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, а не ОСОБА_3 , що є окремою підставою для відмови в позові в цій частині. Інші вимоги позову є похідними, тому також не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 241-247, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову – відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення складено 12 грудня 2019 року.

Суддя Білова О.В.