Рішення № 86299134, 12.12.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 р. № 520/10585/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чудних С.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо безпідставного зменшення грошового забезпечення, яке отримував ОСОБА_1 у січні 2019 року, лютому 2019 року та березні 2019 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення, а саме: січень 2019 року - 17127,29 грн, лютий 2019 року - 17127,29 грн, березень 2019 року - 17127,29 грн;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 29.03.2019 по час вирішення вказаного спору.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 21.06.2019 він звернувся до Національної поліції України із заявою, відповідно до якої просив надати інформацію про грошове забезпечення, яке отримував старший лейтенант поліції ОСОБА_1 щомісяця, за час проходження служби в ГУНП в Харківській області. Листом від 26.06.2019 № 1220 за підписом начальника УФЗБО ГУНП в Харківській області Мисько В.Р. позивач отримав довідку про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 01.11.2017 по 30.04.2019, з якої вбачається, що за період перебування на лікуванні на день хвороби, ОСОБА_1 нараховане грошове забезпечення, а саме: за грудень 2018 року - 17127,29 грн. В подальшому ГУНП в Харківській області безпідставно, порушуючи вимоги пункту 3 розділу ІІІ Порядку №260 в період знаходження на лікуванні, здійснило нарахування грошового забезпечення у меншому розмірі, а саме: січень 2019 - 12850,00 грн, лютий 2019 - 12978,99 грн та березень 2019 - 12141,62 грн. Не погоджуючись із вказаними діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачам надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачам, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що відповідно до "Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" затвердженого наказом МВС України за № 260 від 06.04.2016, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 669/28799 від 29.04.2016, грошове забезпечення позивачу за період служби в поліції було нараховано і виплачено, про що свідчать копії розрахункових листів. Граничний розмір грошового забезпечення оперуповноваженого карного розшуку відділу складає 10000 гривень - при стажі служби менше 10 років, та 10100 гривень - при стажі служби більше 10 років. Отже грошове забезпечення позивача, виплачене у попередні місяці, зокрема, у жовтні 2018 року, у листопаді 2018 року та складало 9999,97 грн та 9999,95 грн - відповідно, тобто в межах граничних розмірів. Для посади оперуповноваженого відділів підрозділів кримінальної поліції такий граничний розмір склав за січень 2019 - 12657,00 грн. У лютому та березні 2019 року у позивача збільшились надбавки за стаж служби отже грошове забезпечення склало 12784 гривень. Проте у березні позивач працював не повний місяць, отже отримав - 11959,50 гривень. Розмір премії ОСОБА_1 не зменшувався за окремим (індивідуальним) рішенням, а сам факт зменшення розміру паремії порівняно з попереднім місяцем не є зменшенням премії, що відрізняється вад базового (встановленого на цей місяць). У зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позову.

Також, представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, у зв`язку із пропуском строку звернення до суду, оскільки позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо безпідставного зменшення грошового забезпечення, яке отримував ОСОБА_1 у січні 2019 року, лютому 2019 року та березні 2019 року, а до суду звернувся лише у жовтні 2019 року.

Щодо вказаного клопотання, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частина 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є загальною нормою, яка визначає строк звернення до суду і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є спеціальною нормою у розв`язанні спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби порівняно з нормою, яка міститься в частині другій статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України та встановлює шестимісячний строк звернення до суду.

Водночас частина 5 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України є загальною нормою у розв`язанні спорів стосовно зазначених правовідносин у разі, якщо іншими законами встановлено інший строк звернення до суду в спорах щодо таких правовідносин.

У зазначених положеннях Кодексу адміністративного судочинства України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Проте, наведена норма міститься у Кодексі законів про Працю.

Так, статтею 233 КЗпП України визначено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.

Зокрема, працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч. 1 ст. 233 КЗпП).

Разом із цим частиною другою цієї статті встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки норми частини другої статті 233 КЗпП України є спеціальними, прямо встановлюють предмет (заробітна плата) судового захисту, то вони мають пріоритет над нормами частини 5 статті 122 КАС України, які є загальними і з них не можна прямо зробити висновок стосовно строків звернення до суду для захисту права на заробітну плату (грошове забезпечення тощо).

Таким чином, під час розв`язання публічно-правових спорів про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (суддівської винагороди, грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці потрібно застосовувати положення частини другої статті 233 КЗпП України, тобто строки звернення до суду у цій категорії спорів не застосовуються.

Отже, право на заробітну плату не обмежується будь-яким строком щодо судового захисту і такий висновок прямо випливає з указаної норми.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Так, з 12.09.2017 ОСОБА_1 проходив службу на посаді оперуповноваженого сектору обслуговування об`єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області.

21 грудня 2018 року, забезпечуючи виконання основних завдань та повноважень поліції, та своїх посадових (функціональних) обов`язків, ОСОБА_1 отримав травму в результаті нещасного випадку та був доставлений каретою швидкої допомоги до Харківської міської клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги ім. проф. О.І. Мещанінова, де перебував на лікуванні до 09.01.2019.

В подальшому ОСОБА_1 проходив лікування в Державній установі "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Харківській області" та інших медичних закладах.

Загальна кількість днів тимчасової втрати працездатності ОСОБА_1 склала 101 день у період з 21.12.2018 по 31.03.2019.

Судом встановлено, що наказом начальника Головного управління Національної поліції в Харківській області від 18.03.2019 № 76 о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 29.03.2019, за п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Як вбачається із довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення оперуповноваженого сектору обслуговування об`єктів відділу спеціальної поліції ГУНП в Харківській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 за період з 01.11.2017 по 30.04.2019, за грудень 2018 року ОСОБА_1 нараховано 17127,29 грн, за січень 2019 року - 12850,00 грн, за лютий 2019 року - 12 978,99 грн, за березень 2019 року - 12141,62 грн.

Не погоджуючись із таким розрахунком грошового забезпечення та розміром його виплати, позивач звернувся до адміністративного суду.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов`язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема, Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII.

Відповідно пункту 1 статті 105 України "Про Національну поліцію" фінансування і матеріально-технічне забезпечення поліції здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, а також інших джерел, не заборонених законом.

Згідно частини 1 статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Схему посадових окладів поліцейських за спеціальним званням поліцейських затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" (далі - Постанова № 988).

Відповідно до пункту 1 Постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктом 2 пункту 4 цієї постанови надано право керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення, здійснювати преміювання поліцейських відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби.

Аналогічні положення містяться у пункті 12 розділу 2 Порядку порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260, в якому визначено, що керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції.

Розміри премії встановлюються за рішенням керівників органів поліції відповідно до затверджених ними положень про преміювання та наявного фонду грошового забезпечення.

Виплата премій поліцейським здійснюється за наказами керівників органів поліції.

У випадку допущення поліцейськими проступків, які впливають на розмір премії, до наказу вносяться відповідні зміни та проводиться перерахунок премії в наступному місяці.

Накази про преміювання поліцейських видаються до 25 числа кожного місяця на підставі списків начальників структурних підрозділів органу поліції, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання.

Виплата премії проводиться щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з виплатою грошового забезпечення.

На виконання вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", наказів МВС України від 06.04.2016 № 260 "Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС зі специфічними умовами навчання" та від 20.04.2017 № 326 "Про затвердження Змін до Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання" видано наказ Головного управління Національної поліції в Харківській області від 10.01.2018 № 35 яким затверджено Положення про преміювання поліцейських Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Зі змісту Положення вбачається, що керівники органів поліції мають право преміювати поліцейських відповідно до особливостей проходження служби та особистого внеску поліцейського в загальні результати служби з урахуванням специфіки і особливостей виконання покладених на нього завдань з урахуванням специфіки і показників преміювання та у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції України.

Фонд преміювання утворюється в межах коштів на грошове забезпечення поліцейських.

Виплата грошового забезпечення поліцейським здійснюється щомісяця в останній день місяця за поточний місяць разом з премією.

Виходячи з фінансових можливостей державного бюджету, нарахування та виплата премії поліцейським проводиться у межах рекомендованих граничних розмірів грошового забезпечення, встановлених окремими листами Національної поліції України.

З метою належного застосування цього Положення про преміювання та стимулювання поліцейських, які дотримуються високого професійного при виконанні поставлених завдань, дозволяється преміювання поліцейських понад установлені рекомендовані граничні розміри грошового забезпечення виключно за погодженням з Національною поліцією в межах видатків, виділених на утримання Головного управління Національної поліції в Харківській області з урахуванням листів, вказівок, доручень Національної поліції України.

Листом Національної поліції України від 16.11.2016 № 12550/03/29-2016 вказано територіальним підрозділам Національної поліції виплачувати грошове забезпечення та заробітну плату в межах рекомендованих граничних розмірів (зазначених у колонках № 27 та 28 додатка 1).

Граничний розмір грошового забезпечення оперуповноваженого карного розшуку відділу складає 10000 гривень - при стажі служби менше 10 років, та 10100 гривень - при стажі служби більше 10 років.

Отже, судом встановлено, що грошове забезпечення позивача, виплачене у попередні місяці, зокрема, в жовтні 2018 року, в листопаді 2018 року складало 9999,97 грн та 9999,95 грн - відповідно, тобто в межах граничних розмірів.

Листом Національної поліції в Харківській області Про преміювання в грудні 2018 № 16008/09/29-2018 від 28.12.2018 вказано, що відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції", від 18.01.2017 № 15 "Питання оплати працівників державних органів", від 30.08.2002 № 1298 "Про оплату праці працівників на основі єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, організацій окремих галузей бюджетної сфери" керівникам органів та установ поліції надано право здійснювати преміювання поліцейських, державних службовців та осіб цивільного персоналу залежно від їх особистого вкладу в загальні результати служби (роботи) і наявного фонду оплати праці, відповідно до затверджених керівниками положень про преміювання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що встановлення премії є правом, а не обов`язком керівника, і її розмір залежить від особистого внеску поліцейського в загальний результат служби та виплачується у межах асигнувань, затверджених на грошове забезпечення для утримання Національної поліції, а відтак, позовні вимоги про донарахування позивачу премії є безпідставними.

Так, судом встановлено, що згідно з розрахунковими листами премія нараховувалась позивачу у наступних розмірах: у січні 2019 року - 151,820 %, у лютому 2019 року - 144,327% та у березні 2019 року - 144,327%.

Таким чином, відповідачем фактично базовий розмір премії по посаді позивача, встановлювався щомісячно, мотивів та доказів того, що за даною посадою встановлювався інший розмір премії, ніж позивачу, ОСОБА_1 суду не надано.

Суд зазначає, що доказів того, що позивачу зменшувався розмір премії за окремим (індивідуальним) рішенням до суду не надано, а сам факт зменшення розміру премії порівняно з попереднім місяцем не є зменшенням премії, що відрізняється від базового (встановленого на цей місяць).

Відповідно до положень частин першої - третьої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд дійшов висновку, що відповідач, у даних правовідносинах, діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, з дотриманням вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись статтями 14, 243-246, 258, 262, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Харківській області (вул. Жон Мироносиць, буд. 5, м. Харків, 61002, код 40108599) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.О.Чудних