Рішення № 86299094, 09.12.2019, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1483/19

09 грудня 2019 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючого судді Баранюка А.З.

за участю:

секретаря судового засідання Габрилецької С.Є.

представника позивача: Магдич О.О.;

представника відповідача: Джоголюка І.В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до Тернопільської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч наявності всього переліку документів на підтвердження придбання транспортного засобу та його вартості йому було відмовлено у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Вказує, що інспектором Тернопільської митниці не було вказано, як аргументу, про наявність недостовірності заявленої вартості транспортного засобу, так і не зазначено жодного посилання на докази, що свідчили б про заниження митної вартості автомобіля. Вважає необґрунтованим використання резервного методу визначення вартості автомобіля за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, що не дає підстави для висновку щодо застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Ухвалою судді від 01.07.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №500/1483/19 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

16.07.2019 представник відповідача подав до суду відзив (а.с. 29-33), в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на їх необґрунтованість, та зазначає, що наданих до митного оформлення документи вказана вартість автомобіля нижча митної вартості ідентичних товарів.

Ухвалою суду від 01.08.2019 розгляд справи відкладено у зв`язку із клопотанням представника відповідача.

Ухвалами суду від 16.09.2019, 25.09.2019 в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати розгляд справи відкладено.

Згідно довідки секретаря судового засідання, судове засідання 02.10.2019 не проводилося у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному.

Ухвалою суду від 16.10.2019 розгляд справи відкладено у зв`язку із клопотанням представника відповідача.

Ухвалами суду від 29.10.2019 та 20.11.2019 в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати розгляд справи відкладено за клопотанням представника відповідача.

20.11.2019 представник позивача подала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд даної справи за межами процесуальних строків.

Ухвалою суду від 03.12.2019 в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати розгляд справи відкладено у зв`язку із неприбуттям представника позивача.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив просив відмовити в їх задоволенні.

Суд, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, представника відповідача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, встановив наступні факти.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , 07.03.2019 придбав в компанії GlobalTriangle AB в Швеції легковий автомобіль VOLVO Хс60 2014 року виготовлення, 2015 модельний рік, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , вартість якого становить 140400,00 крон, що підтверджується рахунком-проформою GlobalTriangle AB Proforma Invoice №DYU 999 від 22 лютого 2019 року (а.с. 17-18), рахунком-фактурою GlobalTriangle AB Proforma Invoice № DYU 999 від 07 березня 2019 року (а.с. 10-11) та випискою з рахунку № 110486265457 від 28.02.2019 року (а.с. 14-15).

З метою здійснення митного оформлення придбаного автомобіля та підтвердження митної вартості товару, уповноваженою позивачем особою було подано до митного оформлення митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA403030/2019/006152 (а.с. 18). Заявлений до митного оформлення товар «автомобіль легковий, що використовувався; марка: VOLVO; модель: Хс60; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; модельний рік випуску: 2015; календарний рік випуску: 2014; тип двигуна: дизельний; об`єм циліндрів двигуна: 2400 куб.см.; потужність двигуна: 133 кВт.; загальна кількість місць, включаючи місце водія: 5; колісна формула: 4x4; тип кузова: універсал; колір: білий. Торгова марка: VOLVO. Виробник: VOLVO/SE.». Одержувач товару - ОСОБА_2 (гр. 8 МД).

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів посадовою особою відділу адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання було розпочато процедуру консультацій декларанта з митним органом, а саме уповноваженій особі декларанта направлено електронний лист, у якому зазначено, що у зв`язку з тим, що документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні, а саме: фактурну вартість та витрати на страхування (якщо здійснювалось), відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України запропоновано надати документи: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі відсутності вище зазначених документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України запропоновано надати (за наявності) такі додаткові документи: копію митної декларації країни відправлення, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

На вказаний запит уповноваженою особою декларанта надано митниці додатково витяг з Інтернет сайту та проінформовано митницю про те, що інших додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, крім поданих, станом на 08 квітня 2019 р. надати не можуть.

10.04.2019 за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої декларантом, посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості №UA403000/2019/000602/2, згідно якого митним органом визначено митну вартість товару 192377,60 шведських крон SEK (а.с. 19).

У графі 33 вказаного рішення зазначено: "Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що в документах, поданих до митного оформлення, наявні розбіжності, зокрема: рахунок-фактура № DYU 999 виставлений покупцеві 07.03.2019, а оплата згідно платіжного документу, що підтверджує вартість товару № 1104 86 265457 здійснена 28.02.2019: у гр. 15 ЕМД країною відправлення зазначена Швеція, однак до митного оформлення не подано копії митної декларації країни відправлення. Відповідно митним органом розпочато процедуру консультації та направлено повідомлення про надання документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. На вимогу митного органу декларантом не було подано документів, що підтверджують заявлену митну вартість згідно ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а саме: платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару, якщо здійснювалось страхування, страхові документи та додаткових документів відповідно до ч. З ст. 53 Митного кодексу України - висновок про вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, копію митної декларації країни відправлення. Другорядні методи не були застосовані через відсутність достатньої інформації про ціну угоди щодо ідентичних та подібних товарів. Метод на основі віднімання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про ціни ідентичних чи подібних (аналогічних) товарів, що продаються на території України, а також про складові компоненти, що можуть бути виділені із ціни. Метод на основі додавання вартості не може бути використаний оскільки відсутня інформація про вартість всіх витрат, що зараховуються до ціни товару. За результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 Митного кодексу України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статтей 59-63 Митного кодексу України. Митна вартість товару визначена за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 Митного кодексу України. За основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обраховану згідно ЕМД від 28.01.2019 №UA403030/2019/001612 на рівні 18412,00 євро" (а.с. 19).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA403030/2019/00402 (а.с. 22).

Позивачу повідомлено, що йому відмовлено у зв`язку із неподанням повного пакету документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Не погоджуючись із діями Тернопільської митниці ДФС позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України, Податкового кодексу України (далі - ПК України) та інших законів України з питань оподаткування.

Відповідно до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша статті 257 Митного кодексу України).

Відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1)заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2)подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3)нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (частини перша та друга статті 52 Митного кодексу України).

Частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7)ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів (частина перша статті 368 Митного кодексу України).

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Кодекс містить вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини п`ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2)рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5)ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6)каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7)копію митної декларації країни відправлення; 8)висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Водночас, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності котрої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, котрі викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта, та надає митниці право вчиняти відповідні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Між тим, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1)подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2)ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3)виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4)обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах: від 09.04.2019 у справі №826/10733/15, від 19.02.2019 у справі №826/2312/16 та інших.

Як встановлено судом, уповноваженою позивачем особою до митного органу для підтвердження заявленої фактурної вартості транспортного засобу було надано: рахунок-фактура (інвойс) № DYU 999 від 07.03.2019; декларацію про походження товару №1018232953 від 23.01.2019; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA20903/2019/19087 від 17.03.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № 1018232953 від 23.01.2019; платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 1104 86 265457 від 28.02.2019; некласифікований документ, який підтверджує заявлену митну вартість (крім позначених кодами 3001-3021, 3023) № 160745 від 16.01.2019; договір про надання послуг митного брокера № б/н від 28.02.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні НОМЕР_2 від 23.06.1998; інший некласифікований документ - ідент. код НОМЕР_3 від 18.11.2009; інший некласифікований документ - сервісна книжка від 19.12.2014; інший некласифікований документ - фото одометра від 19.03.2019; платіжне доручення, що підтверджує сплату митних та інших платежів №0.0.1294329801.1 від 14.03.2019; копія митної декларації країни відправлення № 19PL402010E0306484 від 16.03.2019; сертифікат відповідності колісного транспортного засобу №UA.009.85524-19 від 18.03.2019; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FK829958 від 12.01.2018.

Суд зазначає, що підтвердженням того, що позивач придбав автомобіль за 140400 шведських крон є рахунок-проформа GlobalTriangle AB Proforma Invoice №DYU 999 від 22 лютого 2019 року (а.с. 17-18), рахунок-фактура GlobalTriangle AB Proforma Invoice №DYU 999 від 07 березня 2019 року (а.с. 10-11) та виписка з рахунку № НОМЕР_4 від 28.02.2019 року (а.с. 14-15).

Аналізуючи зміст вищевказаних документів, суд зазначає, що вони містили всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаного ОСОБА_3 автомобіля легкового, що використовувався; марка: VOLVO; модель: Хс60; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; модельний рік випуску: 2015; календарний рік випуску: 2014; тип двигуна: дизельний; об`єм циліндрів двигуна: 2400 куб.см.; потужність двигуна: 133 кВт.; загальна кількість місць, включаючи місце водія: 5; колісна формула: 4x4; тип кузова: універсал; колір: білий. Торгова марка: VOLVO. Виробник: VOLVO/SE.

Таким чином, суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

При розгляді даної справи суд також приймає до уваги пояснення представника позивача, згідно яких розбіжності у датах видачі фактури № DYU 999 від 07 березня 2019 року та платіжним документом №110486265457 від 28.02.2019 року, викликана тим, що попередньо для оплати позивачу була виписана рахунок-проформа №DYU 999 від 22 лютого 2019 року, а вже після зарахування коштів на банківський рахунок продавця видана фактура за тим же номером від 07.03.2019 року.

Вищенаведене також підтверджується також відповіддю наданою на адвокатський запит №102 від 27.08.2019 (а.с. 59).

Крім того, як слідує із митної декларації UA 40330/2019/007322, а саме графи 44 під кодом 9610 вказано експортний товарно-супровідний документ 19PL402010E0306484 від 16.03.2019 (а.с. 18 зворот).

Доводи відповідача про сумніви у достовірності заявленого рівня митної вартості, судом не приймаються, тому що позивачем був поданий повний пакет документів, де була зазначена вартість товару. Надано рахунок фактуру та докази сплати готівки у відповідний банк. При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Також, у оскаржуваному рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом визначення митної вартості згідно ст. 64 Митного кодексу України, а за основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу обраховану згідно ЕМД від 28.01.2019 №UA403030/2019/001612 на рівні 18412,00 євро поданої іншим декларантом. Однак жодного обґрунтування чому саме ця декларація взята за основу для обрахунку та посилання на те, за яким принципом обрано саме такий спосіб обрахунку митної вартості товару і як це узгоджується із вимогами Митного Кодексу України та положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) ратифікованої Україною згідно Закону № 250-VI від 10.04.2008 р. відповідачем не зазначено.

Суд зазначає, що рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв`язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у наданих позивачем документах, відповідач, у тому числі на прохання суду, під час розгляду справи не надав.

У той же час, згідно частини сьомої статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, зокрема, невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Зі змісту спірного рішення відповідача від 10 квітня 2019 року №UA403000/2019/000602/2 убачається, що митний орган не виконав свого обов`язку: не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню транспортного засобу за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідних митних деклараціях митна вартість транспортного засобу базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і безперешкодно піддається обчисленню.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначивши митну вартість за другорядним методом, у результаті чого необґрунтовано та безпідставно прийняв рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови у прийнятті митної декларації.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити у повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 10 квітня 2019 року № UA103000/2019/000602/2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці ДФС сплачений судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Реквізити сторін:

Позивач - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 );

Відповідач - Тернопільська митниця ДФС (вул. Текстильна, 38, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 39420537).

Повне судове рішення складено 12 грудня 2019 року.

Головуючий суддя Баранюк А.З.

копія вірна

Суддя Баранюк А.З.