Рішення № 86298799, 12.12.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/2631/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянув у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Владислав 2016» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22 липня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Владислав 2016» (далі за текстом – позивач, товариство) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07.06.2018:

- № 0007321404, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 95473,14 грн;

- № 0007331404, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн;

- № 0007341404, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20394,30 грн;

- № 0007351404, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн;

- № 0007361404, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 140230,30 грн;

- № 0007371404, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн;

- № 0007381404, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 39513,84 грн.

На обґрунтування позовних вимог позивач стверджував, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки фактичні перевірки проведені з порушенням порядку, визначеного Податковим кодексом України.

Мотивував свої вимоги тим, що контролюючий орган не пред`явив уповноваженим представникам товариства направлень на проведення перевірки та не надав їм для підписання примірники актів, що складені за результатами проведення заходів податкового контролю.

Окрім цього, вважає, що податкове повідомлення-рішення №000731404 від 07.06.2018 є протиправним, оскільки Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджено постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004, за порушення вимог якого застосовано штрафні санкції, втратило чинність з 05.01.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України /а.с.75-76/.

02 серпня 2019 року позивачем надано до суду документи, якими усунуто недоліки позовної заяви, визначені ухвалою суду від 24 липня 2019 року /а.с.3, 79-80/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.08.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження /а.с.2/.

16 серпня 2019 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 87-90/, у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказуючи на те, що фактичні перевірки проведені з дотриманням порядку, передбаченого Податковим кодексом України. Наголошував на тому, що до початку фактичних перевірок посадовим особам товариства вручено направлення на проведення таких перевірок про що свідчать підписи останніх на них. Окрім цього, зауважував, що представники позивача відмовилися від підписання актів перевірок, а тому їх аргументи щодо відсутності можливості ознайомитися із їх змістом не заслуговують на увагу.

Відповідач зазначив, що під час фактичних перевірок товариства встановлено наявність порушень порядку ведення касових операцій, застосування реєстраторів розрахункових операцій, обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації.

Разом з тим відповідач посилався на те, що товариство, на запит контролюючого органу, не надало у повному обсязі документи, необхідні для проведення перевірки про що складено відповідні акти.

Водночас, вважав, що посилання позивача на втрату чинності Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджено постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004, як на підставу не застосування до нього штрафної санкції за порушення касової дисципліни, є безпідставним, оскільки принцип зворотної дії в часі у частині скасування юридичної відповідальності не поширюється на юридичних осіб.

Відтак, вважав, що застосування штрафних санкцій до позивача є правомірним.

23 вересня 2019 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив /а.с.143-148/, у якому він підтримав позовні вимоги та наголосив на тому, що всупереч вимогам Податкового кодексу України відповідач не дослідив у повному обсязі первинні документи товариства щодо встановлення ціни реалізації товарів, що стали базою для обчислення штрафних санкцій.

Крім цього, звертав увагу на те, що відомості до актів перевірок не відповідають Методичним рекомендаціям щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, оскільки заповнені не у повному обсязі.

Водночас, зазначав, що несвоєчасне виконання запису в КОРО за наявності роздрукованого Z-звіту не можна тлумачити як неоприбуткування готівки, а тому висновки контролюючого органу щодо наявності порушення порядку ведення касових операцій є необґрунтованими.

Протокольною ухвалою суду від 17.10.2019 замінено відповідача з Головного управління ДФС у Полтавській області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області /а.с.166-167/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.10.2019 продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 календарних днів, а підготовче засідання відкладено на 14:00 29 жовтня 2019 року /а.с.170/.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.11.2019 /а.с.178/.

Розгляд справи по суті, призначений на 21 листопада 2019 року, відкладено на 28 листопада 2019 року у зв`язку з неявкою представника позивача та з урахуванням клопотання одного із представників позивача.

Розгляд справи, призначений на 28 листопада 2019 року, відкладено на 10 грудня 2019 року у зв`язку з неявкою позивача та з урахуванням клопотання одного із представників позивача, вмотивованим його перебуванням на лікарняному.

В ході судового розгляду по суті 10 грудня 2019 року сторони явку уповноважених представників не забезпечили, хоча повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином /а.с. 232-233/.

Одним із представників позивача повторно надано клопотання про відкладення судового розгляду, вмотивоване його перебуванням на лікарняному, надаючи оцінку якому, суд виходить з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до пунктів 1 та 2 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі:

1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки;

2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), незалежно від причин неявки.

Частиною третьою статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юридична особа, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Відтак, позивач, що бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника, не обмежений колом представників, у тому числі через свого керівника. Крім того, матеріали справи містять копії документів про надання повноважень на представництво інтересів ТОВ "Владислав 2016" як адвоката Іванової Н.С., так і адвоката Микитюка М.С. /а.с. 129-130, 186-191/.

Тоді як клопотання про відкладення розгляду справи, надані до суду 21.11.2019, 28.11.2019 та 10.12.2019, вмотивовані неможливістю прибуття у судове засідання виключно адвоката Микитюка М.С. Доказів припинення повноважень представника позивача адвоката Іванової Н.С., як і доказів про неможливість взяти участь в судовому засіданні з поважних причин від керівника позивача - директора Євтушенка С.В., - до суду надано не було.

Таким чином, з урахуванням повторної неявки жодного із трьох представників позивача в судове засідання по розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутності вказаного учасника справи, що, відповідно, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи положення пункту 10 частини 1 статті 4, частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішив розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали позовної заяви, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

На підставі наказу №1184 від 10.05.2018 /а.с.108/ та направлень №1250 та №1251 від 10.05.2018 /а.с.105/, Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Владислав 2016» за місцем фактичного провадження діяльності: автогаззаправка, що розташована за адресою: за адресою: м. Лубни, вул.Кононівська,152 за період з 14.06.2017 по 10.05.2018.

За результатами фактичної перевірки складено акт №0198/16/31/РРО/41039605 від 18.05.2018 /а.с.110-112/, згідно з висновками якого встановлено порушення:

1) пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, не забезпечено проведення розрахункової операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД) цін товарів та обліку їх кількості;

2) пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, не забезпечено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації;

3) підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, а саме не надання посадовим особам контролюючого органу усіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Посадові особи товариства відмовилися від підписання акту фактичної перевірки про що свідчить акт відмови від підписання акту фактичної перевірки №555/16-31-14-04/41039605 від 18.05.2018 /а.с.114/.

Уповноважені особи позивача присутні під час перевірки відмовилися від надання зауважень до акту перевірки.

На підставі акту №0198/16/31/РРО/41039605 від 18.05.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0007351404, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. /а.с.53, 100/.

- № 0007361404, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 140230,30 грн. /а.с.58, 101/.

На підставі наказу №1180 від 10.05.2018 /а.с.107/ та направлень №1248 та №1249 від 10.05.2018 /а.с.104/, Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Владислав 2016» за місцем фактичного провадження діяльності: автогаззаправка, що розташована за адресою: смт. Чорнухи, вул. Миру,3 за період з 08.08.2017 по 10.05.2018.

За результатами фактичної перевірки складено акт №0199/16/31/РРО/41039605 від 18.05.2018 /а.с.115-116/, згідно з висновками якого встановлено порушення:

1) пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, не забезпечено проведення розрахункової операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД) цін товарів та обліку їх кількості;

2) пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, не забезпечено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації;

3) підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, а саме не надання посадовим особам контролюючого органу усіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Посадові особи товариства відмовилися від підписання акту фактичної перевірки про що свідчить акт відмови від підписання акту фактичної перевірки №554/16-31-14-04/41039605 від 18.05.2018 /а.с.119/.

Уповноважені особи позивача не висловили зауважень до акту перевірки.

На підставі акту №0199/16/31/РРО/41039605 від 18.05.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0007371404, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. /а.с.63, 103/.

- № 0007381404, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 39513,84 грн. /а.с.68, 102/.

На підставі наказу №1182 від 10.05.2018 /а.с.109/ та направлень №1246 та №1247 від 10.05.2018 /а.с.106/, Головним управлінням ДФС у Полтавській області проведено фактичну перевірку ТОВ «Владислав 2016» за місцем фактичного провадження діяльності: автогаззаправка, що розташована за адресою: м. Пирятин, вул.Сумська,16 за період з 13.05.2017 по 10.05.2018.

За результатами фактичної перевірки складено акт №0200/16/31/РРО/41039605 від 18.05.2018 /а.с.120-122/, згідно з висновками якого встановлено порушення:

1) пункту 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, не забезпечено проведення розрахункової операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД) цін товарів та обліку їх кількості;

2) пункту 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме, не забезпечено ведення в порядку, встановленому законодавством, обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації;

3) підпункту 16.1.12 пункту 16.1 статті 16, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, а саме не надання посадовим особам контролюючого органу усіх документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

4) пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджено постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004 (далі – Положення №637 від 15.12.2004), а саме неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних чеків РРО.

Посадові особи товариства відмовилися від підписання акту фактичної перевірки про що свідчить акт відмови від підписання акту фактичної перевірки №553/16-31-14-04/41039605 від 18.05.2018 /а.с.125/.

Уповноважені особи позивача відмовилися від надання зауважень до акту перевірки.

На підставі акту №0200/16/31/РРО/41039605 від 18.05.2018 прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0007321404, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 95473,14 грн. /а.с.38, 99/.

- № 0007331404, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн. /а.с.43, 98/.

- № 0007341404, яким нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 20394,30 грн. /а.с.48, 97/.

Податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі актів фактичних перевірок №0198/16/31/РРО/41039605 від 18.05.2018, №0200/16/31/РРО/41039605 від 18.05.2018, №0199/16/31/РРО/41039605 від 18.05.2018, направлені позивачу листом №12696/10/16-31-14-04-16 від 07.06.2018 /а.с.96/ про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №3600003106096 від 07.06.2018 /а.с.93/.

Факт отримання податкових повідомлень-рішень не заперечується позивачем.

Позивач, не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов наступного висновку.

Згідно з пунктом 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.

Відповідно до пункту 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 статті 81 Податкового кодексу України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Наведене дає підстави вважати, що непред`явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) копії наказу, направлень та службових посвідчень осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Судом встановлено, що копія наказу №1180 від 10.05.2018 /а.с.107/ та направлення №1248 та №1249 від 10.05.2018 /а.с.104/ вручені під підпис ОСОБА_1 , оператору АЗС, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; копія наказу №1184 від 10.05.2018 /а.с.108/ та направлення №1250 та №1251 від 10.05.2018 /а.с.105/ вручені ОСОБА_2 , заступнику директора товариства; копія наказу №1182 від 10.05.2018 /а.с.109/ та направлення №1246 та №1247 від 10.05.2018 /а.с.106/ вручені ОСОБА_3 , оператору АЗС, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Враховуючи те, що контролюючий орган до початку фактичної перевірки вручив особам, які фактично проводять розрахункові операції копії наказів та направлень, а, відтак, у повній мірі дотримався вимог статей 80-81 Податкового кодексу України, відповідно діяв у спосіб та порядку передбаченому законом.

Разом з тим позивач не надав інших належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності проведення перевірки.

Водночас, суд враховує висновок Верховного Суду, що викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2019 у справі № 826/13963/16, від 13.03.2018 у справі № 804/1113/16 (К/9901/19326/18), від 30.11.2018 у справі № 808/1641/15 (К/9901/6626/18), згідно з яким платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки, зокрема виїзної, щодо нього, має захищати свої права шляхом недопуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Оскільки, позивач допустив представників контролюючого органу до проведення фактичної перевірки, а тому може оспорювати у судовому порядку лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Стосовно доводів позивача щодо не надання платнику податків для підписання актів фактичних перевірок суд зазначає наступне.

Пунктом 86.1 статті 86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов`язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.

Згідно з пунктом 86.5 статті 86 Податкового кодексу України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі відмови платника податків, його законних представників або особи, яка здійснювала розрахункові операції, від підписання акта (довідки), посадовими особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати перевірки не пізніше наступного робочого дня після його складення реєструється в журналі реєстрації актів контролюючого органу і не пізніше наступного дня після його реєстрації вручається або надсилається платнику податків, його законному представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції.

У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта (довідки) перевірки чи неможливості його вручення платнику податків або його законним представникам чи особі, яка здійснювала розрахункові операції з будь-яких причин, такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У зазначених в цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт або робиться позначка в акті або довідці про результати перевірки.

З матеріалів справи суд вбачає, що посадові особи товариства відмовилися від підписання актів фактичних перевірок №0198/16/31/РРО/41039605, №0199/16/31/РРО/41039605, №0200/16/31/РРО/41039605 від 18.05.2018, про що свідчать акти відмови від підписання акту фактичної перевірки №554/16-31-14-04/41039605, №555/16-31-14-04/41039605, №553/16-31-14 04/41039605 від 18.05.2018.

Крім цього, відповідачем надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №3600002933975 від 22.05.2018 з позначкою «РРО другий примірник акту», згідно з яким акти фактичних перевірок вручені платнику податків 23.05.2018, про що свідчить підпис повноважної особи.

Отже, аргументи позивача у частині не надання для підписання актів фактичних перевірок не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються наданими відповідачем актами про відмову від підписання акту фактичної перевірки.

Таким чином, судом не встановлено порушення порядку проведення фактичної перевірки.

У цій справі спірним питанням є правомірність прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень з огляду на наявність чи відсутність порушень, що встановлені за результатами фактичних перевірок.

У частині надання правової оцінки податковим повідомленням-рішенням №0007331404, №0007381404, №0007361404, якими застосовано штрафні санкції за порушення вимог пунктів 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства.

Пунктом 6 статті 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції, а саме п`ять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій без використання режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Згідно з пунктом 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій з використанням режиму попереднього програмування найменування (для пального із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД), цін товарів (послуг) та обліку їх кількості.

Відповідно до пункту 3 розділу 1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 установлені в цьому Положенні вимоги до змісту розрахункових документів визначають обов`язкові реквізити розрахункових документів.

Пунктами 1,2 розділу 2 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 передбачено, що фіскальний касовий чек на товари (послуги) (далі - касовий чек) - розрахунковий документ, надрукований реєстратором розрахункових операцій при проведенні розрахунків за продані товари (надані послуги). Форма N ФКЧ-1 касового чека наведена в додатку 1 до цього Положення.

Касовий чек повинен містити, зокрема, такий обов`язковий реквізит як код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством).

Судом встановлено, що при продажу позивачем скрапленого газу у чеках відсутній код УКТ ЗЕД, а саме чеки №7107 /а.с.112 зворотній бік/, №9063 /а.с.121 зворотній бік/, №3888 /а.с.116 зворотній бік/ від 10.05.2018.

Позивач не надав доказів на спростовування наведених обставин, а тому суд приходить до висновку, що порушення мало місце.

Статтею 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з пунктом 11 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов`язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Пунктом 4 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 р. №246 передбачено, що запаси - активи, які: утримуються для подальшого продажу (розподілу, передачі) за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Пунктом 10.1 розділу 10 Інструкції про порядок приймання, зберігання, відпуску та обліку газів вуглеводневих скраплених для комунально-побутового споживання та автомобільного транспорту, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України від 3 червня 2002 року №332 (далі – Інструкція) передбачено, що для посилення контролю за кількісним збереженням СВГ під час приймання, відпуску та його зберігання, матеріально відповідальні особи ведуть журнал оперативного обліку СВГ за формою № 2-ГС.

Крім цього, згідно з пунктом 9.1 розділу 9 Інструкції на АГЗС (АГЗП) проводиться оперативний контроль за кількістю СВГ, результати якого використовуються для ведення обліку, звіряння кількості отриманого і відпущеного СВГ. Кількісний облік руху СВГ на АГЗС (АГЗП) ведеться за змінним звітом за формою N 14-ГС (додаток 14).

1) Під час фактичної перевірки автогаззаправки ТОВ «Владислав 2016» за адресою: м. Пирятин, вул. Сумська,16 встановлено порушення встановленого законом порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації, а саме: на автогаззаправці не ведуться журнал оперативного обліку СВГ за формою №2-ГС та змінні звіти за формою №14-ГС.

Згідно з письмовими поясненнями оператора АЗС ТОВ «Владислав 2016» ОСОБА_3 від 10.05.2018 /а.с.123/ встановлено, що на АЗС на залишку знаходиться скраплений газ пропан бутан в кількості 3849,40 літрів по ціні реалізації 12,39 грн. за літр. Крім цього, ОСОБА_3 стверджував, що на АЗС відсутні журнал оперативного обліку СВГ за формою №2-ГС, змінні звіти за формою №14-ГС та накладні на поставку газу.

Ціна реалізація газу підтверджується також відомостями з фіскального чеку №9063 від 10.05.2018, а саме 12,39 грн. за літр.

Перевіркою встановлено, що товариство не забезпечило належного обліку скрапленого газу пропан бутану в кількості 3849,40 літрів на суму 47694,07 грн., що підтверджується відомістю про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) при перевірці господарської одиниці автогаззаправки, що розташована за адресою: м. Пирятин, вул. Сумська,16, суб`єкта господарювання ТОВ «Владислав 2016» (код ЄДРПОУ 41039605). Згідно з вищенаведеною відомістю ревізорами знято фактичні залишки товару станом на 10.05.2018.

Крім цього, судом встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом надавався запит про надання документів, а саме: 1) книгу обліку розрахункових операцій №3000324333/1 від 13.05.2017; 2) податкові накладні на газ вуглеводневий скраплений, зо знаходиться в реалізації на автогаззаправці; 3) журнал оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу, що надійшов на автогаззаправку (форма 2-ГС); 4) змінні звіти АГЗС (форма 14-ГС).

Разом з тим листом ТОВ «Владислав 2016» надано копії наступних документів: 1) накладні на внутрішнє переміщення від 07.05.2018 №216, №217, №218; 2) накладну ПрАТ «Природні ресурси» від 07.05.2018 №172; 3) товарну-транспортну накладну від 07.05.2018 №405597; 4) сертифікат якості від 03.05.2018 №341-Г/2018.

Водночас, документи, що запитувалися контролюючим органом не надано про що складено акт відмови від надання документів №551/16-31-14-04/41039605 /а.с.124/.

Також, вказані документи, які запитувалися контролюючим органом не були надані позивачем до матеріалів позову та не були надані під час розгляду справи в суді.

2) Під час фактичної перевірки автогаззаправки ТОВ «Владислав 2016» за адресою: смт.Чорнухи, вул. Миру,3 встановлено порушення встановленого законом порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації, а саме: на автогаззаправці не ведуться журнал оперативного обліку СВГ за формою №2-ГС та змінні звіти за формою №14-ГС.

Згідно з поясненнями оператора АЗС ТОВ «Владислав 2016» ОСОБА_1 від 10.05.2018 /а.с.117/ встановлено, що на АЗС на залишку знаходиться скраплений газ пропан бутан в кількості 1570,87 літрів по ціні реалізації 12,55 грн. за літр. Крім цього, ОСОБА_1 стверджував, що на АЗС відсутні журнал оперативного обліку СВГ за формою №2-ГС та змінні звіти за формою №14-ГС. Зазначив, що газ приймається по накладним на внутрішнє переміщення, накладних від постачальника немає.

Ціна реалізація газу підтверджується також відомостями з фіскального чеку №3888 від 10.05.2018, а саме 12,55 грн. за літр.

Перевіркою встановлено, що товариство не забезпечило належного обліку скрапленого газу пропан бутану в кількості 1570,87 літрів на суму 19714,42 грн., що підтверджується відомістю про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) при перевірці господарської одиниці автогаззаправки, що розташована за адресою: смт. Чорнухи, вул. Миру,3, суб`єкта господарювання ТОВ «Владислав 2016» (код ЄДРПОУ 41039605). Згідно з вищенаведеною відомістю ревізорами знято фактичні залишки товару станом на 10.05.2018.

Крім цього, судом встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом надавався запит про надання документів, а саме: 1) книгу обліку розрахункових операцій №3000350110/1 від 14.08.2017; 2) податкові накладні на газ вуглеводневий скраплений, зо знаходиться в реалізації на автогаззаправці; 3) журнал оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу, що надійшов на автогаззаправку (форма 2-ГС); 4) змінні звіти АГЗС (форма 14-ГС).

Разом з тим листом (який згадувався вище) ТОВ «Владислав 2016» надано копії наступних документів: 1) накладні на внутрішнє переміщення від 07.05.2018 №216, №217, №218; 2) накладну ПрАТ «Природні ресурси» від 07.05.2018 №172; 3) товарну-транспортну накладну від 07.05.2018 №405597; 4) сертифікат якості від 03.05.2018 №341-Г/2018.

Водночас, документи, що запитувалися контролюючим органом не надано про що складено акт відмови від надання документів №550/16-31-14-04/41039605 /а.с.118/.

Також, вказані документи, які запитувалися контролюючим органом не були надані позивачем до матеріалів позову та не були надані під час розгляду справи в суді.

3) Під час фактичної перевірки автогаззаправки ТОВ «Владислав 2016» за адресою: м. Лубни, вул. Кононівська,152 встановлено порушення встановленого законом порядку ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації, а саме: на автогаззаправці не ведуться журнал оперативного обліку СВГ за формою №2-ГС та змінні звіти за формою №14-ГС.

Перевіркою встановлено, що товариство не забезпечило належного обліку скрапленого газу пропан бутану в кількості 5589,34 літрів на суму 70072,65 грн., що підтверджується відомістю про результати перевірки щодо повноти оприбуткування, реалізації та фактичних залишків запасів (товарно-матеріальних цінностей) при перевірці господарської одиниці автогаззаправки, що розташована за адресою: м. Лубни, вул. Кононівська,152, суб`єкта господарювання ТОВ «Владислав 2016» (код ЄДРПОУ 41039605). Згідно з вищенаведеною відомістю ревізорами знято фактичні залишки товару станом на 10.05.2018.

Ціна реалізація газу підтверджується відомостями з фіскального чеку №3888 від 10.05.2018, а саме 12,65 грн. за літр.

Крім цього, судом встановлено, що під час проведення перевірки контролюючим органом надавався запит про надання документів, а саме: 1) книгу обліку розрахункових операцій №3000334277/1 від 14.06.2017; 2) податкові накладні на газ вуглеводневий скраплений, зо знаходиться в реалізації на автогаззаправці; 3) журнал оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу, що надійшов на автогаззаправку (форма 2-ГС); 4) змінні звіти АГЗС (форма 14-ГС).

Разом з тим листом (який згадувався вище) ТОВ «Владислав 2016» надано копії наступних документів: 1) накладні на внутрішнє переміщення від 07.05.2018 №216, №217, №218; 2) накладну ПрАТ «Природні ресурси» від 07.05.2018 №172; 3) товарну-транспортну накладну від 07.05.2018 №405597; 4) сертифікат якості від 03.05.2018 №341-Г/2018.

Документи, що запитувалися контролюючим органом не надано про що складено акт відмови від надання документів №552/16-31-14-04/41039605 /а.с.113/.

Водночас, заступник директора ТОВ «Владислав 2016» Панченко В.П. у поясненнях від 10.05.2018 /а.с.112 зворотній бік/ зазначив, що усі документи перебувають у головному офісі підприємства.

В той же час, вказані документи, які запитувалися контролюючим органом не були надані позивачем до матеріалів позову та не були надані під час розгляду справи в суді.

З`ясувавши обставини щодо змісту порушення порядку обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем реалізації суд зазначає наступне.

Під час перевірки у позивача запитувалися документи на підтвердження належного обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації, зокрема журнал оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу, що надійшов на автогаззаправку (форма 2-ГС) та змінні звіти АГЗС (форма 14-ГС), водночас, їх не було надано про що свідчать акти відмови від надання документів.

Разом з тим позивач під час судового розгляду не надав жодних обґрунтованих пояснень, розрахунків та доказів на спростування наявності порушення ведення обліку товарно-матеріальних цінностей за місцем їх реалізації.

Також, суд не може прийняти доводи позивача щодо того, що відповідачем не досліджувалися первинні документи щодо обчислення кількості залишків пального та ціни його реалізації, оскільки такі відомості були предметом розгляду контролюючого органу та знайшли своє відображення у акті перевірки та додатках до нього, зокрема у відомостях та Х-звіті з РРО роздрукованим під час проведення перевірки.

Крім цього, під час перевірки особи, що фактично здійснювали розрахункові операції на АЗС підтвердили інформацію щодо кількості залишків пального та ціни його реалізації та надали відповідні письмові пояснення.

Суд наголошує на тому, що ціна реалізації пального підтверджується також фіскальними чеками, що містяться у матеріалах справи, які були роздруковані під час здійснення фактичної перевірки за кожним окремим місцем реалізації.

Посилання позивача на Методичні рекомендації щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 12.08.2008 №534 не заслуговують на увагу, оскільки останні носять рекомендаційний характер та не містять зобов`язальних норм для контролюючого органу щодо вчинення чи невчинення певних дій виключно до їх вимог.

Таким чином, суд приходить до висновку, що контролюючий орган при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень №0007331404, №0007381404, №0007361404, якими застосовано штрафні санкції за порушення вимог пунктів 11, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» діяв на підставі та у спосіб, визначений законом, а тому підстав для їх скасування не вбачає.

У частині надання правової оцінки податковому повідомленню-рішенню № 0007341404 від 07.06.2018, яким застосовано штрафні санкції за порушення вимог пунктів 2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджене постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 1.2 Положення №637 від 15.12.2004 (у редакції чинній на момент спірних правовідносин), оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Пунктом 2.2 Положення №637 від 15.12.2004 (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) передбачено, що підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів.

Відповідно до пункту 2.6 Положення №637 від 15.12.2004 (у редакції чинній на момент спірних правовідносин) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО. Невиконання будь-якої із цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу №436/95).

Аналогічна правова позиція вже неодноразово була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 11 грудня 2012 року по справі №21-400а12, від 04 листопада 2015 року по справі №825/554/15-а, а також Верховним Судом, у тому числі у постановах від 31 липня 2018 року по справі №813/2229/17, від 17 грудня 2018 року по справі №810/3811/17, від 16.05.2019 по справі №810/3819/16.

Пунктом 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» передбачено, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов`язані, зокрема, щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), пункту 1.2 Положення №637 від 15.12.2004 КОРО - це прошнурована і належним чином зареєстрована в органах доходів і зборів книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).

Абзацом третім статті 1 та статтею 2 Указу Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб`єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п`ятикратному розмірі неоприбуткованої суми. Штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Крім цього, при вирішенні питання щодо наявності у контролюючого органу права на застосування штрафних санкцій за порушення порядку ведення касових операцій суд враховує позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.11.2018 року по справі 803/780/17. У цій постанові Верховний Суд визначився, що Указ Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» прийнятий в період дії Конституційного Договору, а отже такий має юридичну силу Закону. 08 червня 1995 року між Верховною Радою України та Президентом України укладено Конституційний Договір № 1к/95-ВР (далі - Конституційний Договір) про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України. Змістом статті 25 Конституційного Договору передбачено, що Президент України в межах своїх повноважень видає укази і розпорядження, які є обов`язковими для виконання на всій території України, дає їх тлумачення. Президент України видає укази з питань економічної реформи, не врегульованих чинним законодавством України, які діють до прийняття відповідних законів. Тлумачення цитованих вище положень, з врахуванням суспільно-політичних передумов їх прийняття, дозволяє прийти до висновку, що Укази Президента України з питань економічної реформи, не врегульованих чинним на той час законодавством України, видані у відповідності до Конституційного Договору, є обов`язковими для виконання на всій території України до прийняття відповідних законів. 12 червня 1995 року Президент України видав Указ № 436/95, яким, зокрема, врегулював питання відповідальності суб`єктів господарювання за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах. 06 липня 1995 року органом законодавчої влади прийнято Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», положення розділу V якого визначають перелік порушень, за вчинення яких передбачено застосування фінансових санкцій. За змістом розділу V Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», так само як і положень інших законів України, законодавцем не визначено серед правопорушень не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) готівки в касах та не встановлена відповідальність за таке діяння. На час виникнення спірних у цій адміністративній справі відносин законодавцем не прийнято будь-яких інших законів, сфера дії яких би охоплювала відносини, регламентовані Указом № 436/95. Верховний Суд вважає, що застосування до суб`єктів господарювання штрафних (фінансових) санкцій на підставі абзацу третього статті 1 Указу № 436/95 є правомірним.

Вказані правові висновки, відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

З акту фактичної перевірки №0200/16/31/РРО/41039605 від 18.05.2018 /а.с.120-122/ суд вбачає, що підставою для застосування штрафної санкції слугував факт неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень в книзі обліку розрахункових операцій №3000324333/2 на підставі фіскальних звітних чеків (Z-звіт №0214 від 28.10.2017 /а.с.122/ на суму 2288,53 грн. та Z-звіт №0215 від 29.10.2017 на суму 1790,33 грн. /а.с.122/). Записи у розділі 2 книги обліку розрахункових операцій щодо обліку руху готівки за 28.10.2017 та 29.10.2017 відсутні.

Також, судом встановлено, що за період з 28.09.2017 по 23.04.2018 за адресою: м. Пирятин, вул. Сумська,16 обліковувалася книга обліку розрахункових операцій №3000324333/2.

З письмових пояснень ОСОБА_3 /а.с.123 зворотній бік/ суд вбачає, що у книзі обліку розрахункових операцій №3000324333/2 у другому розділі не записано відомості щодо руху готівки за 28.10.2017 на підставі Z-звіту №0214 на загальну суму розрахунків 2787,49, у тому числі готівка - 2288,53 грн. та 29.10.2017 на підставі Z-звіту №0215 на загальну суму розрахунків 5899,45 грн., у тому числі готівка – 1790,33 грн.

Тобто, особа, яка фактично здійснювала розрахункові операції визнала факт порушення порядку ведення касових операцій у частині неоприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій №3000324333/2.

Суд наголошує на тому, що позивач ані під час перевірки, ані під час судового розгляду не надав жодних обґрунтованих пояснень та доказів на спростування наявності порушення ведення касових операцій.

За встановлених у цій справі обставин, суд погоджується із висновками фактичної перевірки щодо наявності факту неоприбуткування готівкових коштів у повній сумі їх надходження з огляду на відсутність записів у книзі обліку розрахункових операцій №3000324333/2 від 28.09.2017 про облік руху готівки на підставі фіскальних звітних чеків (Z-звіт №0214 від 28.10.2017 на суму 2288,53 грн та Z-звіт №0215 від 29.10.2017 на суму 1790,33 грн) /а.с.122/.

Окрім цього, при наданні оцінки доводам позивача щодо неможливості застосування до нього штрафної санкції за порушення порядку ведення касових операцій, суд виходить з наступного.

Згідно з статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні від 09.02.1999 по справі №1-7/99 (1-рп/99) (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Судом встановлено, що Положення №637 від 15.12.2004 втратило чинність з 05.01.2018 у зв`язку з набранням чинності Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України №148 від 29.12.2017.

Крім цього, Указ Президента України від 12.06.1995 № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» втратив чинність з 23.06.2019.

Суд зазначає, що посилання позивача на втрату чинності Положення №637 від 15.12.2004, як на підставу не застосування штрафних санкцій, не заслуговують на увагу, оскільки новим Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою правління Національного банку України №148 від 29.12.2017 також передбачено норми щодо обов`язкового оприбуткування готівки, що не спростовує обов`язку позивача вчиняти такі дії.

Разом з тим суд наголошує, що положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи не поширюється на юридичних осіб.

Відтак, відсутні підстави для застосування до позивача загальноправового принципу зворотної дії норми у часі з огляду на його статус юридичної особи.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення №0007341404 від 07.06.2018, яким застосовано штрафні санкції за порушення вимог п.2.2, 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, що затверджено постановою правління НБУ №637 від 15.12.2004.

У частині надання правової оцінки податковим повідомленням-рішенням №0007331404, №0007351404, № 0007371404, якими нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Пунктом 85.6 статті 85 Податкового кодексу України передбачено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України передбачено відповідальність за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Судом встановлено, що під час проведення перевірок контролюючим органом надавалися запити про надання документів, а саме: 1) книгу обліку розрахункових операцій №3000334277/1 від 14.06.2017; 2) податкові накладні на газ вуглеводневий скраплений, що знаходиться в реалізації на автогаззаправці; 3) журнал оперативного обліку скрапленого вуглеводневого газу, що надійшов на автогаззаправку (форма 2-ГС); 4) змінні звіти АГЗС (форма 14-ГС).

Разом з тим листом ТОВ «Владислав 2016» надано копії наступних документів: 1) накладні на внутрішнє переміщення від 07.05.2018 №216, №217, №218; 2) накладну ПрАТ «Природні ресурси» від 07.05.2018 №172; 3) товарну-транспортну накладну від 07.05.2018 №405597; 4) сертифікат якості від 03.05.2018 №341-Г/2018.

Документи, що запитувалися контролюючим органом позивачем не надано про що складено акти відмови від надання документів №550/16-31-14-04/41039605 /а.с.118/, №551/16-31-14-04/41039605 /а.с.124/, №552/16-31-14-04/41039605 /а.с.113/.

Під час судового розгляду позивач не надав обґрунтованих пояснень та доказів на спростовування тверджень контролюючого органу щодо ненадання документів, а тому суд приходить до висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень №0007331404, №0007351404, № 0007371404, якими нараховані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 510,00 грн.

З`ясувавши усі обставини, що мають істотне значення для розгляду справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що Головне управління ДФС у Полтавській області, при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на їх необґрунтованість.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Владислав 2016» (вул. Кононівська, 152, м. Лубни, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 41039605) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 43142831) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень – повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський