Рішення № 86298796, 11.12.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4619/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, третя особа: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

26 листопада 2019 року ОСОБА_1 (далі за текстом – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в особі відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (далі за текстом – відповідач), третя особа: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради про:

- визнання протиправною (незаконною) та скасування постанови відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про закінчення виконавчого провадження від 16 жовтня 2019 року ВП №59675694;

- зобов`язання Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області в особі відділу примусового виконання рішень відновити виконавче провадження ВП №59675694, яке відкрите 31 липня 2019 року з примусового виконання виконавчого листа, виданого Полтавським окружним адміністративним судом 03 липня 2019 року у справі №440/3568/18.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилалася на протиправність спірної постанови стверджуючи, що рішення суду не було виконано у повному обсязі, а тому підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.

Ухвалою суду від 02 грудня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) /а.с.2-4/.

У встановлений судом строк відповідач не надав до суду відзив на позов, причини його неподання не повідомив.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про можливість вирішення справи за наявними матеріалами.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Справа розглядається у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження на підставі пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 по справі №440/3568/18 частково задоволено позов ОСОБА_1 до управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправними рішень та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області оформлене протоколом комісії з вирішення питань надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг на оплату житлово-комунальних послуг за фактичним місцем проживання від 20.03.2018 №06-К в частині відмови у призначенні субсидії ОСОБА_1 з січня 2018 року. Визнано протиправним та скасовано рішення управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 20.03.2018 про відмову у наданні ОСОБА_1 субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з січня 2018 року за адресою: м. Кременчук, тупик Самойловський, 5. Зобов`язано управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області та виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 січня 2018 року з урахуванням висновків суду. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено /а.с.16-19/.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 по справі №440/3568/18 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 - без змін.

Таким чином, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 по справі №440/3568/18 набрало законної сили.

На виконання рішення суду Полтавським окружним адміністративним судом 03.07.2019 видано виконавчий лист №440/3568/18 /а.с.24/.

24 липня 2019 року позивачем цінним листом з описом вкладення направлено відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області заяву про примусове виконання рішення, до якої додано оригінал виконавчого листа по справі №440/3568/18, копію витягу з протоколу №18-к від 18.06.2019 засідання комісії з вирішення питань надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг на оплату житлово-комунальних послуг за фактичним місцем проживання виконавчого комітету Кременчуцької міської ради /а.с.25-27/.

Постановою державного виконавця від 31.07.2019 відкрито виконавче провадження №59675694 з примусового виконання виконавчого листа №440/3568/18 /а.с.28/.

Постановою державного виконавця від 16.10.2019 закінчено виконавче провадження №59675694 на підставі пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Постанова мотивована тим, що на розгляд комісії з вирішення питань надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива та пільг на оплату житлово-комунальних послуг за фактичним місцем проживання виконавчого комітету Кременчуцької міської ради винесено питання «Про повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 31.01.2018 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 29.05.2019 з урахуванням висновків суду». Рішенням зазначеної комісії та управління ОСОБА_1 відмовлено у призначенні субсидії за заявою від 31.01.2018 /а.с.29/.

Не погодившись з постановою державного виконавця, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У пункті 40 рішення Європейського Суду з прав людини по справі «Горнсбі проти Греції» суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», суди застосовують рішення Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до ч. 2 статті 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Згідно з ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності,- за її межами.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням такої засади як обов`язковість судового рішення.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Правила виконання рішень немайнового (зобов`язального) характеру визначені статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження».

За змістом 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У матеріалах справи наявне рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 по справі №440/3568/18, що набрало законної сили та яким зобов`язано управління соціального захисту населення Крюківського району Департаменту праці, соціального захисту населення та питань АТО виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області та виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31 січня 2018 року з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ст. ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, обставини, що встановлені рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.01.2019 по справі №440/3568/18 не підлягають повторному доказуванню по справі.

Судом по справі №440/3568/18 сформовано наступні висновки, які повинен був врахувати боржник при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 , а саме:

«Основною аргументацією УСЗН Крюківського району слугує дата звернення, а саме наголошено, що відповідно до відбитку штемпелю датою відправлення ним визначено 31 січня 2018 року, а відтак місяцем звернення визначено січень 2018 року.

На противагу викладеному, представником позивачем пояснено, що дійсно до відділення поштового зв`язку ОСОБА_1 звернулась саме наприкінці робочого дня 31 січня 2018 року, а в силу технічної неможливості провести реєстрації такого відправлення працівником прийняття пакету документів завершено лише 01 лютого 2018 року. Викладене підтверджено як квитанцією про оплату послуг поштового зв`язку, так і відомостями з інтернет-ресурсу з відстеження поштових відправлень на офіційному сайті Українського державного підприємства поштового зв`язку “Укрпошта” /а.с. 28-29, т.1/.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування викладеного.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що місяцем звернення позивача із заявою про призначення субсидії варто вважати лютий 2018 року, а станом на вказаний місяць ОСОБА_1 підтверджено всі відомості, у тому числі стосовно місця проживання та належної реєстрації договору найму житла такого місця проживання позивача та її сім`ї.

Інших порушень в межах даного звернення відповідачем не визначено».

Судом встановлено, що згідно з витягом із протоколу №18-к від 18 червня 2019 року засідання комісії з вирішення питань надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг за фактичним місцем проживання виконавчого комітету Кременчуцької міської ради повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 31.01.2018 та відмовлено їй у призначенні житлової субсидії /а.с.30-31/.

Мотивування відмови у призначенні житлової субсидії зводилося до наступного.

Відповідно до пункту 2.5 Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України №345 від 19.09.2006 року якщо заява та документи надсилаються поштою, днем подання заяви вважається дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення.

На поштовому штемпелі зазначена дата 31.01.2018.

У супровідному листі ОСОБА_1 зазначено, що направляються документи для призначення субсидії з 01.01.2018.

Згідно з пунктом 15 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №848 від 21.10.1995 року (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2018 р. №329) житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального (неопалювального) сезону і розраховується:на неопалювальний сезон - з 1 травня по 30 вересня; на опалювальний сезон - з 1 жовтня по 30 квітня.

Положення не містить інших норм щодо визначення терміну призначення житлової субсидії за договором оренди житла, крім вказаного у п.15.

Пунктом 11 Положення передбачено, що субсидія для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг призначається виходячи із середньомісячного сукупного доходу осіб, зазначених у пункті 7 цього Положення, за два квартали, що передують місяцю, що передує місяцю, з якого призначається субсидія,

У розділі ІІ декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням субсидії від 31.01.2018 зазначений період з квітня по вересень 2017 року, що відповідає призначенню субсидії з січня 2018 року. За зверненням лютого при призначенні субсидії повинні були декларуватись доходи за липень – грудень 2018 року.

На підставі вищевказаного, комісією визначено місяць, з якого мала бути призначена субсидія – січень 2018 року.

Згідно з пунктом 7 Положення субсидія розраховується виходячи з кількості зареєстрованих у житловому приміщенні (будинку) осіб (осіб, які фактично проживають), яким нараховується плата за житлово-комунальні послуги, у тому числі осіб, призваних на строкову військову службу.

Кількість зазначених осіб визначається на початок місяця з якого призначається субсидія.

Враховуючи, що на початок січня відсутнє документальне підтвердження щодо кількості осіб, які фактично проживали у будинку, ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні субсидії з січня 2018 року.

Враховуючи приписи пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», повним фактичним виконанням рішення суду у спірному випадку є повторний розгляд заяви ОСОБА_1 від 31.01.2018 з урахуванням висновків суду.

Виходячи з системного аналізу витягу з протоколу №18-к від 18 червня 2019 року, яке слугувало підставою для закінчення виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що третя особа при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 31.01.2018 не врахувала висновків суду по справі №440/3568/18, а відтак, не може бути належним доказом на підтвердження повного виконання рішення суду.

Як визначено частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що відповідачем не надано обгрунтованих пояснень та доказів на підтвердження правомірності прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження з наведених вище підстав.

Отже, державний виконавець, приймаючи спірну постанову, не здійснив перевірку повноти виконання рішення з урахуванням висновків суду по справі №440/3568/18 та передчасно прийшов до висновку про наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, а тому така постанова є необгрунтованою та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області відновити виконавче провадження №59675694 суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1 статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов`язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом

Отже, державний виконавець відновлює виконавче провадження не пізніше наступного робочого дня з дня одержання відповідного рішення.

Разом з тим суд вважає, що позовна вимога про зобов`язання управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області відновити виконавче провадження №59675694 є передчасною, оскільки рішення суду про визнання протиправною та скасування постанови про закінчення виконавчого провадження не набрало законної сили.

Інших доказів на підтвердження бездіяльності державного виконавця щодо відновлення виконавчого провадження позивач до суду не надала.

Відтак, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області (вул.Героїв-пожежників,13, м.Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 34874347), третя особа: виконавчий комітет Кременчуцької міської ради (площа Перемоги,буд.2, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 04057287) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про закінчення виконавчого провадження від 16 жовтня 2019 року ВП №59675694.

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 6 ст. 287 КАС України, а саме: протягом 10 днів з дати проголошення (підписання).

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя А.Б. Головко