Рішення № 86298642, 12.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 р. № 400/3133/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Міністерства оборони України, Повітрофлотський проспект, 6, м. Київ, 03168

про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, зобов`язання прийняти рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму у зв`язку зі встановленням втрати працездатності 20% без встановлення інвалідності.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що звільнений з військової служби за станом здоров`я, після чого МСЕК встановлено 20% втрати працездатності внаслідок захворювання, отриманого під час служби та пов`язаного із захистом Батьківщини. Відповідач відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги, передбаченої Порядком № 975, з підстав пропуску тримісячного терміну після звільнення з військової служби. Зміни до Порядку № 975, на які посилається відповідач, внесені у 2019 р., а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки захворювання позивачем отримано у 2017 р.

Відповідач 28.10.2019 р. подав відзив на позов (а. с. 25-26), який в подальшому просив не враховувати як помилковий.

25.11.2019 р. відповідач подав новий відзив (а. с. 31-32), відповідно до якого 13.10.2018 р. набрали чинності зміни до п.п. 7 п. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон № 2011), яким обмежено строк призначення одноразової грошової допомоги – не пізніше ніж через 3 місяці після звільнення з військової служби. Позивачу було визначено ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності понад встановлений тримісячний строк, а тому у нього не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги, встановленої ст. 16 Закону № 2011.

За клопотанням представників сторін справу розглянуто в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач проходив військову службу та є учасником бойових дій.

Наказом командира військової частини польова пошта В2095 від 20.06.2017 р. № 162 позивача звільнено з військової служби за станом здоров`я з 08.07.2017 р. (а. с. 16).

Довідкою Медико-соціальної експертної комісії (далі – МСЕК) від 10.01.2019 р. позивачу встановлено 20% втрати працездатності по захворюванню, що пов`язане із захистом Батьківщини (а. с. 13).

Як свідчить свідоцтво про хворобу № 148, захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, виявлене у позивача в лютому 2017 р. (а. с. 14-15).

25.04.2019 р., Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянувши подані документи, дійшла висновку про відмову в призначенні виплати одноразової грошової допомоги позивачу. Рішення Комісії оформлено витягом з протоколу № 41 (а. с. 12).

Підставою для відмови стало те, що позивачу встановлено ступінь втрати працездатності внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, 10.01.2019 р., а дата звільнення з військової служби – 08.07.2017 р., тобто понад тримісячний термін після звільнення з військової служби.

Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, є Закон № 2011, який суд застосовує в редакції на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 2011 одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Приписами п. 7 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, а також особою, звільненою з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

Одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року (ч. 2 ст. 16-2 Закону № 2011).

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства (ч. 3 ст. 16-3 Закону № 2011).

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011).

На виконання вказаного законодавчого положення постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі – Порядок № 975).

В силу п. 7 Порядку № 975 у разі часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який встановлюється медико-соціальними експертними комісіями, у розмірі, що визначається у відсотках від: 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво) під час виконання обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності.

Так, п. 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

При цьому, п.п. 1 п. 7 Порядку № 975 визначено, що уразі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразова грошова допомога виплачується залежно від ступеня втрати працездатності, який установлюється медико-соціальною експертною комісією, у розмірі, що визначається у відсотках від:

70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено ступінь втрати працездатності, - військовослужбовцю, який отримав поранення (контузію, травму або каліцтво), захворювання під час виконання ним обов`язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності, а також особі, звільненій з військової служби, яка частково втратила працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби.

До 24.04.2019 р. вказана норма не містила обмеження щодо тримісячного строку.

Відтак, позивач вважає, що до спірних правовідносин має бути застосована попередня редакція Порядку № 975.

З даного приводу, суд вважає правильною позицію відповідача в частині того, що спеціальним нормативно-правовим актом, яким введено та врегульовано виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням втрати працездатності, є Закон № 2011. Тим більше, закон має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України, якою затверджено порядок № 975.

Зміни до п.п. 7 п. 2 ст. 16 Закону № 2011 щодо тримісячного строку набрали чинності 13.10.2018 р., а тому мають бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки позивачу було визначено ступінь втрати працездатності 10.01.2019 р.

Отже, у разі встановлення втрату працездатності після сплину 3-х місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання вказаної одноразової допомоги не виникає.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.10.2018 р. у справі № 760/16027/16-а, від 26.06.2018 р. у справі № 750/5074/17.

Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Матеріалами справи підтверджено, що позивача звільнено з військової служби у 08.07.2017 р., а 20% втрати працездатності з причин захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, встановлено 10.01.2019 р. Відтак, право на отримання одноразової грошової допомоги не виникло в силу вищезазначених норм, оскільки дата встановлення позивачу втрати працездатності перевищує тримісячний строк від дня звільнення зі служби.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (пр. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ідентифікаційний код 00034022) про визнання протиправними дій щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги, зобов`язання прийняти рішення про призначення і виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму у зв`язку зі встановленням втрати працездатності 20% без встановлення інвалідності – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 12.12.2019 р.

Суддя Н.В. Лісовська