Рішення № 86298628, 12.12.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2019 р. № 400/1232/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:Головного управління ДФС у Миколаївській області, вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001

до відповідача:Публічного акціонерного товариства "Інгул", вул. В. Чорновола (Гмирьова), 8, м. Миколаїв, 54028

про:надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

23.04.2019 року Головне управління ДФС у Миколаївській області (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Інгул" (далі - відповідач) з вимогою про надати дозвіл на погашення податкового боргу в сумі 560417,64 грн. за рахунок майна платника податків ПАТ "Інгул", що перебуває у податковій заставі, згідно акту опису майна від 06.03.2018р. № 16/14-29-17-39.

Ухвалою суду від 25.04.2019 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження з особливостями розгляду окремих категорій справ в порядку ст.283 КАС України.

Ухвалою суду від 26.04.2019 року справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження відповідно до ст.260 КАС України.

Позивач обгрунтував позов тим, що за ПАТ "Інгул" рахується податковий борг в сумі 2 001 302,63грн. Позивачем вжиті заходи щодо стягнення вказаного боргу, а саме: направлено вимогу від 28.08.2017р. № 3643-17 та описано майно в податкову заставу згідно акту опису майна від 06.03.2018р. № 16/14-29-17-39. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.10.2018. по справі № 814/952/18 стягнуто з відповідача борг в сумі 560417,64грн. В порядку ст.95 Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивачем відправлено інкасові доручення на рахунки відповідача до установ банків. Не сплата боргу відповідачем в такий спосіб стала підставою для звернення податкового органу до суду з відповідним позовом.

Відповідач заперечив проти позову, про що зазначив у відзиві на позовну заяву. ПАТ "Інгул " вказав, що визначений податковим органом податковий борг є не підтвердженим судови рішеням як того вимагає п.95.3 ст.95 ПК України. Посилання відповідача на рішення суду по справі № 814/952/18 є протиправним, оскільки постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019р. дане судове рішення скасоване, тобто в задоволенні позову Головному управлінню ДФС у Миколаївській області до ПАТ "Інгул" про стягнення поадкового боргу відмовлено, а рішення по справі набрало законної сили. Інших судових рішень щодо стягнення з відповідача податкового боргу не існує. А податковва вимога від 28ю08ю2017 року, на яку посилається позивач жє погашеною, тому не відноситься до заявлених позовних вимог та не може бути належним доказом у справі.

Ухвалою від 23.05.2019 року провадженя у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням Миколаївського окружного адміністратвиного суду по справі № 814/952/18.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року провадження у справі поновлено та призначено по справі судове засідання на 29.10.2019р.

Представник позивача надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

На підставі ч. 9 ст. 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути адміністративний позов в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.14.1.175 ст.14 ПК України сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, утворює податковий борг.

Відповідно до п.87.1 ст.87 ППК України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно п.87.2 ст.87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Стаття 88 ПК України визначає зміст податкової застави, відповідно до п.88.1 якої з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Право податкової застави виникає згідно з ПК України та не потребує письмового оформлення (п.88.2 ст.87 ПК України).

Згідно підпунктів 89.1.1, 89.1.2 п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п.89.2 ст.89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених п.89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Пункотм 89.3 ст.89 ПК України встановлено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до п.89.8 ст.89 ПК України контролюючий орган зобов`язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.

Відповідно до п.95.1 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Згідно п.95.2 ст.95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст.95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно абзацу 2 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Отже, аналіз зазначених положень податкового законодавства свідчить про те, що закон передбачає два способи забезпечення погашення податкового боргу: шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків та шляхом продажу майна, яке перебуває у податковій заставі.

Суд звертає увагу, що кожен з цих способів застосовується податковим органом окремо та послідовно на підставі судового рішення. При цьому закон саме на податковий орган покладає певний обсяг повноважень та обов`язків по встановленню питань щодо можливості стягнення податкового боргу за рахунок коштів, які перебувають у власності платника податків (наявність банківських рахунків, достатність коштів на таких рахунках тощо), а також щодо опису майна в податкову заставу, за рахунок якого податковий борг може бути стягнений.

Така правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суді від 16.04.2019р. у справі №804/3436/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, суд зазначає, що системний аналіз норм ПК України дає підстави для висновку про те, що звернення контролюючим органом до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку, і лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі.

Податковим кодексом України встановлено черговість вжиття податковим органом заходів щодо погашення податкового боргу: спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, а у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника, що перебуває у податковій заставі.

Такі висновки зроблені у Постанові Верховного Суду від 02.04.2019р. у справі №809/1941/14.

Як вбачається з позовної заяви та доданого до неї уточненого розрахунку податкової заборгованості ПАТ «Інгул», податковий борг у розмірі 560417,64 грн., дозвіл на погашення якого просить позивач надати за рахунок майна ПАТ «Інгул», що перебуває у податковій заставі, виник у зв`язку з несплатою відповідачем наступних податкових зобов`язань:

1) податкові зобов`язання з податку на додану вартість за листопад, грудень 2017 року на загальну суму 102834,00 грн.;

2) податкові зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб за період з липня по грудень 2017 року на загальну суму 457583,64 грн.

Але суд зауважує, що даний податковий борг не підтверджений судовими рішеннями, як того вимагає п.95.3 ст.95 ПК України.

Посилання позивача на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.10.2018 року у справі №814/952/18 щодо стягнення цього боргу є недоречним та судом до уваги не приямається, оскільки постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019р. дане судове рішення скасоване та у задоволенні позову ГУ ДФС у Миколаївській області до ПАТ «Інгул» про стягнення податкового боргу відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 10.09.2019р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ТУ ДФС у Миколаївській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 у справі N814/952/18.

Інших судових рішень про стягнення податкового боргу в розмірі 560417,64 грн. з ПАТ «ІНГУЛ», що набрали законної сили, сторонами до справи не надано.

Також суд вважає, що надані позивачем копії інкасових доручень №52,54,55,56,57 від 18.01.2019р., №328 від 15.02.2019р. (а.с. 13-19) є недопустимими доказами, оскільки вони були направлені позивачем до установ банку на виконання судового рішення, яке не набрало законної сили, а в подальшому було скасовано.

Крім того, необгрунтованим є посилання позивача на податкову вимогу від 28.08.2017р. №3643-17. Як вбачається з корінця (а.с.10), дана податкова вимога виставлена ПАТ «Інгул» за узгодженими податковими зобов`язаннями з ПДВ (код бюджетної класифікації 14010100) станом на 27.08.2017р. та визначена сума податкового боргу 49252,97 грн., з яких 15000,00 грн. - основний платіж та 34252,97 грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи). Але в уточненому розрахунку до позову позивач визначає податковий борг з ПДВ за відповідачем лише за листопад та грудень 2017 року, що свідчить про погашення платником податків податкових зобов`язань з податку на додану вартість за період до 01.11.2017 року. Отже, податкова вимога від 28.08.2017р. №3643-17 є погашеною, тому є недопустимим, недостовірним та неналежним доказом, оскільки вона не відноситься до заявлених позивачем вимог та на її підставі не можна встановити дійсні обставини справи.

В порушення вимог п.89.3 ст.89 ПК України та п.1 розділу II Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 16.06.2017 №586, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.07.2017р. за №859/30727, рішення заступника начальника ДПІ у Інгульському районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 28.08.2017р. №312/14-29-17-05-03, на підставі якого здійснювався опис майна ПАТ «Інгул» у податкову заставу, платнику податків не пред`являлось.

Виходячи з матеріалів справи, судом встановлено, що лише 06.03.2018р. податковим керуючим ОСОБА_1 складено акт опису майна за №16/14-29- 17-39 (а.с.20), який не підписаний представником відповідача, що дає підстави зробити висновок про те, що такий акт опису майна відповідачу не надавався ні для підписання, ні для ознайомлення. Крім того, відповідач вказав у відзиві, що другий примірник акту опису майна він не отримував.

Крім того, згідно наявної в матеріалах справи копії акту опису майна ОСОБА_1 призначений податковим керуючим 12.02.2018 року наказом ГУ ДФС у Миколаївській області №331, тоді як податкова вимога та рішення про опис майна датовані 28.08.2017р. (часовий проміжок становить майже 6 місяців). Однак, відповідно до п.91.1 ст.91 ПК України та п.1 розділу II Порядку призначення та звільнення податкового керуючого з визначенням його функцій та повноважень, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 25.05.2017 №529, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2017 за №786/30654, у разі наявності у платника податків податкового боргу керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків, що має податковий борг, призначає такому платнику податкового керуючого. Тобто має місце неузгодженість дати призначення податкового керуючого з датою виникнення податкового боргу, що свідчить про порушення позивачем встановленого законом порядку стягнення податкового боргу.

Таким чином, здійснивши опис майна платника податків, що має податковий борг, з порушенням процедури, встановленої законодавством, позивач порушив права відповідача на мирне володіння його майном.

З урахуванням зазначеного, платник податків не може бути позбавленні свого майна на тій підставі, що органи державної влади припустили помилки і внесли без законних на те підстав обтяження щодо його майна де Державного реєстру речових прав на нерухоме майно і в разі нестачі коштів на рахунках платника податків таке майно може бути стягнене.

Враховуючи викладені позивачем обставини та надані ним доказі вбачається безпідставність та необґрунтованість позовних вимог ГУ ДФС Миколаївській області щодо отримання дозволу на погашення сум податкового боргу за рахунок майна ПАТ «Інгул».

Позивач не довів належними, допустимими, достатніми доказами своє раво на погашення податкового боргу відповідача за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, позивачем не доведено виконання ним необхідних умов, за яких допускається стягнення податкового боргу за рахунок майна боржника.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Судові витрати по справі не відшкодовуються.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Головного управління ДФС у Миколаївській області (вул. Лягіна, 6, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 39394277) до Публічного акціонерного товариства "Інгул" (вул. В. Чорновола (Гмирьова), 8, м. Миколаїв, 54028, код ЄДРПОУ 20915842) відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя І. А. Устинов