Рішення № 86298561, 06.12.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№1340/5087/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2019 року м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Коморний О.І.,

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.,

за участю:

представника позивача Ситник С.О.

представника відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу.

Обставини справи.

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 3599 від 05.10.2018 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників поліції Сихівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області» в частині накладення дисциплінарного стягнення на старшого слідчого Сихівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 - звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 660 о/с від 18.10.2018, в частині звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_2 В., старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Сихівського відділу Головного управління Національної поліції у Львівській області;

- поновити капітана поліції ОСОБА_1 на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Сихівського відділу Головного управління Національної поліції у Львівській області з 19.10.2018;

- стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти за час вимушеного прогулу, за період з 19.10.2018 по день винесення рішення суду, з розрахунку середньомісячної заробітної плати нарахованої за період з червня - липня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачем не вчинено жодного дисциплінарного проступку, а також не притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності в результаті розслідування кримінального провадження №42018140410000011, в рамках якого проводився обшук. Також, зазначає, що по даному провадженню позивач проходить виключно в статусі свідка, і до позивача жодних запобіжних заходів не застосовувалось, що підтверджується довідкою №62/6/2-3429, виданою слідчим УСБУ у Львівській області. Окрім цього, позивач звертає увагу суду на порушення, допущенні при винесенні оскаржуваних наказів. Зокрема, службове розслідування проведене не уповноваженими особами. Крім цього, позивач зазначає, що відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку, а отже притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності за проступок нібито вчинений за 10 місяців до цього, є незаконним.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов зазначив, що позивач всупереч вимогам Кримінального процесуального кодексу України надала доступ до таємної інформації третім особам. Також зазначає, що рапорт не є документом та джерелом доказів в розумінні Кримінального процесуального кодексу України. Окрім цього, вказує на те, що наказом МВС України №575 від 07 липня 2017 року затверджено Інструкцію з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним правопорушенням, їх виявленні та розслідуванні, проте позивач всупереч вимогам даної інструкції не здійснив реєстрацію наданого йому рапорту. Вважає безпідставними позовні вимоги та просив відмовити в його задоволенні з огляду на законність і обґрунтованість спірних рішень.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 13 грудня 2018 року, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року, позовні вимоги задовольнив.

Постановою Верховного суду від 11.09.2019 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2019 року у справі № 1340/5087/18 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Оскільки дана справа не відноситься до переліку справ визначених ч.4 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження, з урахуванням ч.2 ст. 12 КАС України (для яких пріоритетним є швидке вирішення справи) ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2019 року прийнято до провадження справу та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просить суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про розгляд справи.

Суд всебічно і повно з`ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та

встановив:

ОСОБА_1 працювала в органах внутрішніх справ України з 10.08.2008р, а на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Сихівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області з 19.08.2017р.

03 серпня 2018 року в приміщенні службового кабінету позивача у Сихівському відділі поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області працівниками Управління Служби безпеки України у Львівській області та військовою прокуратурою Західного регіону, в рамках розслідування кримінального провадження №42018140410000011, розпочатого 24.01.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук, в ході якого, з металевого сейфу позивача, вилучено кримінальне провадження №12017140070003517, розпочате за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

За даним фактом Головним управлінням Національної поліції у Львівській прийнято наказ № 2827 від 06.08.2018 року «Про призначення службового розслідування».

За результатами проведеного службового розслідування начальником Головного управління Національної поліції у Львівській області винесено оскаржуваний наказ №3599 від 05.10.2018 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників поліції Сихівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області», відповідно до якого, на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за грубе порушення службової дисципліни, зокрема основних обов`язків поліцейського, передбачених ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги поліцейського, вимог Правил етичної поведінки поліцейського, затверджених наказом МВС України від 09.11.2006 №1179, статті 28 Закону України «Про державну таємницю» та вимог розділу ІІІ «Порядку зберігання кримінальних проваджень, що перебувають у провадженні, а також досудове розслідування в яких зупинено», Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14.04.2016 №296.

Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області № 660 о/с від 18.10.2018, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, позивача звільнено зі служби в поліції.

Згідно довідки від 18.10.2018 №62/6/2-3429, виданою слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Львівській області повідомлено, що на даний час у кримінальному провадженні №42018140410000011, громадянка ОСОБА_1 перебуває в статусі свідка, підозра у вчиненні кримінального правопорушення їй не пред`являлась, запобіжний захід не обирався.

Вважаючи вказані вище накази протиправними та такими, що порушують її права, позивач звернулася до суду з даним адміністративним позовом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Суд згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, в тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ч.1 ст.72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Докази суду надають відповідно до ч. 3 ст.77 КАС України учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Спірні правовідносини регулюються законом України “Про Національну поліцію” та дисциплінарним статутом ОВС (далі Статут), затвердженого Законом України №3460-IV від 22.02.2006 року (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Позивач є працівником поліції, приймався на службу та проходив її на підставі Закону України “Про Національну поліцію” від 02.07.2015 року №580-VIII (далі Закон), яким врегульовано правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, в тому числі порядок призначення та звільнення поліцейських зі служби.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1 та 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

Частиною 1 ст. 19 Закону України “Про Національну поліцію” встановлено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Закону України “Про Національну поліцію” підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: "Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки".

Згідно з пунктами 6, 10 статті 77 поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.

Згідно з п. 4 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про Національну поліцію до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

До набрання чинності Закону України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» (07.10.2018р.), яким затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначалися Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22.02.2006 року за № 3460-1У (далі за текстом - Дисциплінарний статут ОВС України).

Службова дисципліна, відповідно до ст.1 Закону України “Про Дисциплінарний Статут ОВС” - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до положень статті 2 Дисциплінарного статуту ОВС України, підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.

Згідно із статтею 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Особи рядового і начальницького складу, яких в установленому законодавством порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або матеріальної відповідальності, водночас можуть нести і дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Згідно з ст. 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається: створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу; набуттям високого рівня професіоналізму; забезпеченням гласності та об`єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності; дотриманням законності і статутного порядку; повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності; вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей; забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту; умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу; належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Відповідно до ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров`я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об`єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об`єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов`язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Згідно з статтею 12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Відповідно до статті 14 Статуту, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. За кожне порушення службової дисципліни накладається лише одне дисциплінарне стягнення. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Відповідно до статті 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику.

У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Судом встановлено з матеріалів справи, що відповідно до наказу відповідача №3599 від 05.10.2018, позивач при проведенні досудового розслідування кримінального провадження №12017140070003517 в порушення вимог Інструкції з діловодства в системі Національної поліції України, затвердженої наказом Національної поліції України №414 від 20.05.2016, долучив до матеріалів не розглянутий керівництвом та не зареєстрований рапорт старшого оперуповноваженого Сихівського ВП Мачуги І.М. від 08.11.2017, на підставі якого, не провівши жодної слідчої дії, направленої на перевірку достовірності інформації, відображеної в рапорті, підготував клопотання в суд про тимчасовий доступ до інформації про вихідні та вхідні з`єднання абонентів оператора мобільного зв`язку, тому притягнуто до дисциплінарної відповідальності за нібито вчинення позивачем порушення дисципліни, яке мало місце 08.11.2017р.

Відтак, наказ відповідача №660 о/с від 18.10.2018, яким до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, винесений після спливу терміну притягнення до дисциплінарної відповідальності за вказаний дисциплінарний проступок.

Вказана обставина не заперечується у постанові Верховного Суду від 11.09.2019 у даній справі.

Судом встановлено, що підставою для видання спірного наказу є висновок службового розслідування відповідно до якого старшим слідчим СВ Сихівського ВП ГУНП у Львівській області Сливар Д.В. всупереч вимогам розділу 3 "Порядку зберігання кримінальних проваджень, що перебувають у провадженні, а також досудове розслідування в яких зупинено", Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14.04.2016 № 296, також не вжито належних заходів до збереження матеріалів кримінального провадження №12017140070003517, що призвело до їх заміни (можливої підробки) протоколу допиту потерпілого від 25.10.2017, що підтверджується поясненням слідчого СВ Сихівського ВП ГУНП Павликом В.В., який стверджує про те, що ним особисто 25.10.2017 було допитано в якості потерпілого ОСОБА_3 , однак при ознайомленні в приміщенні УСБУ у Львівській області побачив, що перша сторінка допиту була складена ним, однак напис "копія вірна із підписом" була здійснена не ним та друга сторінка зазначеного протоколу із друкованим текстом допиту від імені ОСОБА_4 , однак підписана не ним.

Представником відповідача до матеріалів справи долучено висновки експерта відповідно до яких зазначено, що встановити виконавця підпису від імені ОСОБА_4 в протоколі допиту потерпілого та від імені ОСОБА_3 в протоколі допиту потерпілого не є можливим (т.2, а.с.159).

Однак до матеріалів справи відповідачем не долучено належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем зберігання кримінального провадження №1201714007003517 у відповідності до вимог розділу III “Порядок зберігання кримінальних проваджень, шо перебувають у провадженні, а також досудове розслідування в яких зупинено", Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14.04.2016 року № 296, що могло призвести до їх заміни (можливої підробки).

Судом встановлено, що підставою проведення вказаного службового розслідування відповідачем, стало проведення обшуку в службовому кабінеті позивача 03.08.2018р.

В ході проведення даного обшуку прокурором військової прокуратури, з металевого сейфу ОСОБА_1 , вилучено кримінальне провадження №1201714007003517.

У протоколі обшуку від 03.08.3018 складеному прокурором військової прокуратури про вилучення даного кримінального провадження, відсутні будь-які дані на підтвердження доводів відповідача про вчинення ОСОБА_1 порушення у вигляді зберігання кримінального провадження не у відповідності до вимог зазначеної інструкції (т.2, а.с.173-176).

Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказ МВС України від 12.03.2013 №230 (далі - Інструкція №230) підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов`язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником, зокрема, у разі: невиконання або неналежного виконання особами РНС під час службової діяльності вимог чинного законодавства, що призвело до порушення прав та законних інтересів громадян або негативно вплинуло на забезпечення виконання покладених на ОВС завдань з охорони громадського порядку, боротьби зі злочинністю; реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення; повідомлення особі РНС про підозру в учиненні нею кримінального правопорушення.

Підпунктом 2.2.2 пункту 2.2 Інструкції № 230 передбачено, що службове розслідування проводиться уповноваженим на те начальником у разі реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань відомостей про скоєне особою РНС кримінальне правопорушення.

Згідно з пунктом 5.2 Інструкції № 230 початок службового розслідування визначається датою видання наказу про його призначення.

Суд звертає увагу про недотримання відповідачем при звільненні з посади позивача вимог Наказу МВС України “Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України” від 06.07.2017 № 570, яким затверджено Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 липня 2017 за № 918/30786).

Відповідно до пп.12 п 13 розділу VІІ Положення про органи досудового розслідування слідчий це працівник організаційно-методичного відділу: - за письмовою вказівкою, наказом (дорученням) керівника органу досудового розслідування у встановленому порядку проводить службові розслідування, у тому числі з виїздом до слідчих підрозділів, за фактами порушень слідчими норм кримінального процесуального законодавства та вносить пропозиції щодо притягнення винних службових осіб до відповідальності.

В даному випадку слідчий в ОВС ОМВ СУ Національної поліції у Львівській області Осташ Т.В. мала право проводити зазначене службове розслідування, або входити до складу комісії по проведенню службового розслідування виключно за письмовою вказівкою, наказом (дорученням) органу досудового розслідування.

Проте, як встановлено з наказу про призначення службового розслідування №2827 від 06.08.2018, всупереч вищевказаній нормі, даний наказ підписаний т.в.о. начальника Т.Р. Сабанюком, а не начальником органу досудового розслідування. Також, жодної резолюції начальника органу досудового розслідування чи письмового наказу (доручення) щодо доручення слідчому ОСОБА_5 проводити службове розслідування немає, а отже остання не мала повноважень проводити зазначене службове розслідування.

Згідно п.3 розділу IV Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України, заступники начальників слідчих управлінь, начальники відділів (відділень) у складі слідчих управлінь, їх заступники, старші слідчі в особливо важливих справах, старші слідчі, слідчі та інші працівники слідчих управлінь ГУНП, заступники начальників територіальних (відокремлених) підрозділів поліції - начальники слідчих відділів, відділень, їх заступники, старші слідчі, слідчі та інші працівники слідчих підрозділів територіальних органів поліції та територіальних (відокремлених) підрозділів поліції приймаються на службу в поліцію, призначаються на посади та звільняються з посад та/або зі служби в поліції начальниками ГУНП в областях, місті Києві, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі за поданням заступників начальників ГУНП - начальників слідчих управлінь.

Проте у матеріалах справи відсутні докази внесення заступником начальника ГУНП - начальника слідчого управління подання на звільнення з посади позивача – ОСОБА_6 , що свідчить про порушення при звільненні позивача вимог Наказу МВС України “Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України” від 06.07.2017 № 570, яким затверджено Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 липня 2017 року за № 918/30786).

Також, відповідачем не надано жодних доказів, які свідчили б про те, що позивачем вчинено порушення ст. 28 Закону України «Про державну таємницю» та передачі інформації, яка стала відома позивачеві при виконанні службових обов`язків третім особам, як і не надано доказів порушення вимоги розділу 3 «Порядку зберігання кримінальних проваджень, що перебувають у провадженні, а також досудове розслідування в яких зупинено», Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14.04.2016 №296, в результаті чого здійснено заміну (можливої підробки) протоколу допиту потерпілого від 25.10.2017 саме позивачем, а не іншими встановленими у визначеному законом порядку особами.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, висловленої у п.53 рішення Європейського Суду з прав людини у справі “Федорченко та Лозенко проти України”, відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення “поза розумними сумнівом”.

При розгляді справи суд дійшов висновку, що відповідачем належними та допустимими доказами не доведено правомірність оскаржуваного п.1 наказу №3599 від 05.10.2018 “Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників поліції Сихівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області” у відповідності до вимог, встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій і рішень.

Оскільки п.1 наказу №3599 від 05.10.2018 “Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників поліції Сихівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області” є неправомірним, то і виданий у подальшому для його реалізації наказ № 660 о/с від 18.10.2018 Головного управління Національної поліції у Львівській області про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 є також неправомірним і підлягає скасуванню.

У зв`язку з протиправністю наказу відповідача № 660 о/с від 18.10.2018 «Про звільнення» та з урахуванням абзацу 2 пункту 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, згідно з яким днем звільнення вважається останній день роботи, позивача належить поновити з 19.10.2018.

Відтак суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про поновлення його на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Сихівського відділу Головного управління Національної поліції у Львівській області з 19.10.2018.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас суд зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2018 року стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 19.10.2018 по 13.12.2018 у розмірі 19759 (дев`ятнадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять) грн 60 коп, з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів.

Судом встановлено з долучених до матеріалів справи довідок АТКБ «Приват Банк», що відповідачем проведено перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, а тому питання оплати вимушеного прогулу судом при новому розгляді справи не потребує вирішення.

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Враховуючи зазначене, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Сихівського відділу Головного управління Національної поліції у Львівській області слід допустити до негайного виконання.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд –

у х в а л и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції у Львівській області № 3599 від 05.10.2018 «Про накладення дисциплінарних стягнень на працівників поліції Сихівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області» в частині накладення дисциплінарного стягнення на старшого слідчого Сихівського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 - звільнення зі служби в поліції.

3. Визнати протиправним та скасувати наказ по особовому складу Головного управління Національної поліції у Львівській області № 660 о/с від 18.10.2018, в частині звільнення зі служби капітана поліції ОСОБА_2 В., старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Сихівського відділу Головного управління Національної поліції у Львівській області.

4. Поновити капітана поліції ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Сихівського відділу Головного управління Національної поліції у Львівській області з 19.10.2018р.

5. Рішення суду в частині поновлення на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Сихівського відділу Головного управління Національної поліції у Львівській області Сливар Діани Валеріївни звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 11.12.2019.

Суддя Коморний О.І.