Рішення № 86298281, 06.12.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 грудня 2019 року м. Київ Справа № 320/3272/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1 до третя особа:Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, Енергетична митниця ДФС,провизнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа: Енергетична митниця ДФС, про визнання протиправною та скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2019 ВП № 59135318.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що виконавче провадження № 59135318 відкрито відповідачем на підставі виконавчого документа - постанови Енергетичної митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 15.11.2018 № 0052/90301/18 - правомірність винесення якої оскаржується позивачем в судовому порядку.

З огляду на те, що строк пред`явлення до виконання вказаного вище виконавчого документа в силу положень статті 533 Митного кодексу України зупиняється, представник позивача вважає, що відповідачем протиправно та за відсутності визначених чинним законодавством підстав відкрито виконавче провадження № 59135318.

Крім того, представник позивача наголошує, що відповідачем порушено порядок та строки направлення оскаржуваної постанови, визначені частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.07.2019 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі № 320/3272/19 та призначено судове засідання на 31.07.2019 о 12 год. 30 хв.

У судове засідання, призначене на 31.07.2019, учасники справи (їх представники) не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи у відповідності до приписів статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України.

Від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Причини неявки представників відповідача та третьої особи у судове засідання суду невідомі. Письмових клопотань про розгляд справи за їх відсутності або про відкладення судового засідання із повідомленням причин неявки до суду не надходило.

Крім того, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, жодних доказів поважності причин його неподання суду не надав.

Третьою особою заперечень щодо позову або щодо відзиву суду також не надано.

Зважаючи на те, що в силу приписів частини третьої статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами (протокольна ухвала Київського окружного адміністративного суду від 31.07.2019).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

15.11.2018 Енергетичною митницею ДФС винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0052/90301/18, якою на позивача - ОСОБА_1 - накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу 74527,53 грн.

Постановою Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 22.05.2019 відкрито виконавче провадження № 59135318 та зобов`язано боржника подати декларацію про доходи та майно.

Як вже зазначалось судом вище, обґрунтовуючи позовні вимоги представник позивача стверджує, що оскаржувана постанова направлена на адресу позивача з порушенням порядку та строків, визначених частиною першою статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.

Крім того, представник позивача звертає увагу суду на те, що у листопаді 2018 року позивач звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом про скасування постанови Енергетичної митниці ДФС від 15.11.2018 № 0052/90301/18, якою на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі № 758/15314/18, вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено дату, час та місце проведення судового засідання.

Відтак, на думку представника позивача, у відповідача відсутні законодавчі підстави стосовно прийняття до примусового виконання наведеної вище постанови, оскільки внаслідок її оскарження в судовому порядку строк пред`явлення її до виконання зупиняється до набрання судовим рішенням законної сили.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

В силу приписів статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 5 Закону № 1404-VIII передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення за заявою стягувача про примусове виконання рішення, зокрема, на підставі постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом (пункт 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII).

При цьому вичерпний перелік підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, передбачений частиною четвертою статті 4 Закону № 1404-VIII.

Так, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо:

1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);

2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання;

3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;

5) юридичну особу - боржника припинено;

6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;

7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим;

9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

У свою чергу вимоги до виконавчого документа (його обов`язкові реквізити) визначено частиною першою статті 4 Закону № 1404-VIII.

Так, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи;

4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності);

реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків);

5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень;

6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню);

7) строк пред`явлення рішення до виконання.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку (частина третя статті 4 Закону № 1404-VIII).

Аналізуючи вказані вище норми у сукупності, суд дійшов висновку, що державний виконавець при поданні стягувачем заяви про примусове виконання виконавчого документа зобов`язаний діяти виключно у межах повноважень, наданих йому Законом № 1404-VIII, а саме: перевірити відповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим цим Законом, та прийняти виконавчий документ до виконання за умови відсутності визначених статтею 4 цього Закону підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання.

За наведених обставин твердження представника позивача стосовно відсутності підстав для відкриття виконавчого провадження з огляду на зупинення виконання вказаного вище виконавчого документа у зв`язку з його оскарженням в судовому порядку, не приймається судом до уваги, оскільки чинне законодавство України не наділяє державного виконавця правом ставити під сумнів законність виданого іншим органом виконавчого документа, який містить дату набрання ним юридичної сили, або проявляти бездіяльність з метою його невиконання.

У свою чергу доводи представника позивача стосовно порушення відповідачем порядку та строку направлення ОСОБА_1 оскаржуваної постанови, визначених статтею 28 Закону № 1404-VIII, не є самостійною підставою для скасування постанови відповідача про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2019 ВП № 59135318.

Водночас судом встановлено невідповідність виконавчого документа - постанови Енергетичної митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 15.11.2018 № 0052/90301/18 - вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII.

Так, відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Закону № 1404-VIII, одним з обов`язкових реквізитів виконавчого документа є строк пред`явлення рішення до виконання.

За змістом частини першої статті 12 Закону № 1404-VIIІ виконавчі документи, за якими стягувачем є державний орган, можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття (частина друга статті 12 Закону № 1404-VIIІ).

Як встановлено судом під час розгляду даної адміністративної справи, датою набрання постановою Енергетичної митниці ДФС в справі про порушення митних правил від 15.11.2018 № 0052/90301/18 законної сили визначено 26.11.2018.

Таким чином, вказаний вище виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання протягом трьох місяців після набрання ним законної сили, тобто до 27.02.2019.

Разом з тим зі змісту вказаної постанови вбачається, що строком пред`явлення цього виконавчого документа до виконання є 15.02.2018, що свідчить про наявність в її обов`язкових реквізитах розбіжностей.

У свою чергу невідповідність виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 4 цього Закону, виключає можливість прийняття органом державної виконавчої служби вказаного виконавчого документу до примусового виконання.

Враховуючи викладене, беручи до уваги неподання відповідачем відзиву на позовну заяву без поважних причин, що в силу приписів частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України розцінюється судом як визнання позову, суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 22.05.2019 ВП № 59135318 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Стосовно клопотання представника позивача про відшкодування йому витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.

В силу положень частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У свою чергу відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої цієї ж статті визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, в силу положень частини другої цієї статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Аналізуючи наведені вище норми, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню безпосередньо суб`єкту, який є стороною у справі, та яким понесено або буде понесено витрати на правничу допомогу.

При цьому суд не вправі здійснювати заміну суб`єкта, на користь якого стягуються вказані вище кошти.

За наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування представнику позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3100,00 грн.

У свою чергу посилання представника позивача на практику Європейського суду з прав людини в частині відшкодування витрат на правничу допомогу на рахунки представників заявників не приймається судом до уваги, оскільки чинне законодавство України не встановлює такого права.

Судом також встановлено, що позивачем під час подання адміністративного позову було сплачено судовий збір у загальному розмірі 768,40 грн за квитанцією від 27.06.2019 № 28951.

Враховуючи викладене, витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 768,40 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 242-246, 250, 255, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправною та скасувати постанову Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 22.05.2019 про відкриття виконавчого провадження № 59135318.

3.Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (ідентифікаційний код: 34837745, місцезнаходження: бульвар Незалежності, буд. 39, м. Бровари, Київська область, 07400) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя Харченко С.В.