Рішення № 86291959, 12.12.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2019 р.

м. Київ

справа № 367/6734/19

провадження № 2/755/6734/19

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,

розглянувши у судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Університету державної фіскальної служби України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за навчання, -

УСТАНОВИВ:

Позивач Університет державної фіскальної служби України, звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача борг за надання освітніх послуг у розмірі 7 175,00 грн. та пені у розмірі 2 554,30 грн. та суму судових витрат у розмірі 1 921,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що між Університетом та відповідачем ОСОБА_1 укладено Договір № 17011784 від 10.08.2017 року про надання освітніх послуг. Наказом № 1016 від 10.08.2017 року відповідач був зарахований студентом денної форми навчання для здобуття рівня вищої освіти бакалавра за спеціальністю 293 «Міжнародне право» за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб. Відповідно до умов Договору відповідач зобов`язався своєчасно вносити плату за надані освітні послуги в розмірах та у строки, встановлені Договором. Загальна вартість освітньої послуги становила 57 400,00 грн. Наказом Університету № 980 від 02.07.2018 року відповідача було відраховано з числа студентів за невиконання навчального плану з 02.07.2018 року у в`язку із невнесенням плати за навчання. Таким чином, освітня послуга надана на суму 7 175,00 грн. Крім того, п. 5.2 Договору передбачено сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості невиконаного в строк зобов`язання, тому позивачем з урахуванням строку позовної давності на суму боргу 7 175,00 грн. нараховано пеню за період з 31.07.2018 року по 30.07.2019 року у розмірі 2 554,30 грн., що є предметом спору.

07.11.2019 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом Університету державної фіскальної служби України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за навчання, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. (а.с. 30-32)

Відповідач ОСОБА_1 не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 07.11.2019 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступного.

Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. (рішення ЄСПЛ по справі «Мельник проти України»)

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 10.08.2017 року між Університетом державної фіскальної служби України та ОСОБА_1 укладено Договір №17011784 згідно умов якого Університет бере на себе зобов`язання надати освітню послугу на рівні державних стандартів освіти. (а.с. 6).

Відповідно до п. 3.1. Договору, замовник/студент зобов`язався своєчасно вносити плату за надані освітні послуги в розмірах та у строки, що встановлені Договором. Вартість освітньої послуги на момент укладення Договору становить 57 400,00 грн.

Відповідно до п. 4.6. Договору, замовник/студент зобов`язався щомісячно здійснювати оплату за послуги до початку їх надання в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на реєстраційний рахунок виконавця.

Так, відповідно до пункту 5.1. Договору за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за вказаним Договором сторони несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 5.2. Договору, за несвоєчасне внесення плати за надання освітніх послуг замовник/студент сплачує виконавцеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення від вартості невиконаного в строк зобов`язання.

Згідно витягу із наказу № 1016 від 10.08.2017 ОСОБА_1 зараховано студентом денної форми навчання для здобуття рівня вищої освіти бакалавра за спеціальністю 293 «Міжнародне право» за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб. (а.с. 9)

Наказом Університету ДФС України «Про відрахування» № 980 від 02.07.2018 року відраховано ОСОБА_1 , студента 1-го курсу денної форми навчання, групи ПБМ-17-5 Навчально-наукового інституту права Університету державної фіскальної служби України, який навчається за спеціальністю 293 «Міжнародне право» першого (бакалаврського) рівня вищої освіти за рахунок коштів фізичних та юридичних осіб, з числа студентів за невиконання навчального закладу з 02.07.2018 року. (а.с. 10)

Згідно розрахунку заборгованості по оплаті навчання, за період навчання 2017-218 за Договором №17011784 від 10.08.2017 року становить 7 175,00 грн. та пеня відповідно до п. 5.2. Договору - у розмірі 2 554,30 грн. (а.с. 7, 8)

З метою досудового врегулювання спору 08.02.2019 року на адресу ОСОБА_1 було направлено лист претензію про необхідність сплати боргу за Договором №17011784 від 10.08.2017 року у розмірі 7 175,00 грн. (а.с. 11).

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України ).

Згідно з нормою ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правовими наслідками порушення зобов`язання за положенням статті 611 Цивільного кодексу України є серед іншого відшкодування збитків.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Таким чином, належними вважатимуться докази, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення сторін або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Вони мають належати до складу підстав позову або підстав заперечень проти нього і характеризуватися значущістю для визначення спірних правовідносин та зумовленістю цих фактів нормами матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди у розмірі 7 175,00 грн. та передбаченої Договором №17011784 від 10.08.2017 року пені у розмірі 2 554,30 грн., що є втратами на навчання в Університеті за період 2017-2018 років, - оскільки відповідачем порушено зобов`язання за Договором щодо виконання навчального плану, та його було відраховано зі складу студентів з 02.07.208 року Наказом в.о ректора Університету державної фіскальної служби України № 980 від 02.07.2018 року. При цьому відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження відшкодування досліджуваної у даному провадженні матеріальної шкоди у добровільному порядку.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позов Університету державної фіскальної служби України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за навчання, є обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення в повному обсязі.

В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи ціну позову та задоволення позову щодо вимоги майнового характеру, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним під час звернення з даним позовом до суду судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 6, 11, 526, 626, 610, 1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Університету державної фіскальної служби України до ОСОБА_1 про відшкодування витрат за навчання - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Університету державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 40233365, р/р НОМЕР_2 , МФО 820172, місцезнаходження за адресою: м. Ірпінь, вул. Університетська, 31) матеріальну шкоду у розмірі 9 729,30 грн. та понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 921,00 грн., а всього на загальну суму 11 650 (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят) гривень 30 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення складено 12 грудня 2019 року.

Суддя: В.І. Галаган