Рішення № 86291277, 03.12.2019, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 703/2525/17

2/703/132/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2019 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Прилуцького В.О.

секретаря судового засідання Бондаренко А.І.

представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференц – зв`язку в залі суду в м.Сміла цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ПАТ «Страхова компанія «Скайд» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

встановив:

10 жовтня 2017 року ТОВ «СК «Українська страхова група» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування 6678 грн. 92 коп. шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

5 грудня 2017 року заочним рішенням суду позов задоволено повністю.

18 січня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення.

Ухвалою суду від 5 лютого 2018 року заочне рішення суду від 5 грудня 2018 року скасовано та призначено справу до судового розгляду.

23 лютого 2018 року позивач ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» звернгувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 10 листопада 2016 року в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Лексус» під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Ман» під керуванням ОСОБА_2 , в результаті чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Винним у ДТП було визнано ОСОБА_2 .

Позивач, як страховик потерпілої в ДТП особи, здійснив виплату страхового відшкодування ОСОБА_3 в розмірі 69463 грн. 35 коп., внаслідок чого вважає, що до нього перейшло право вимоги до винної у ДТП особи. Просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування та судовий збір.

10 грудня 2018 року ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ПАТ «Страхова компанія «СКАЙД».

В судовому засіданні проведеному в режимі відеоконференц - зв`язку, представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав повністю. Вказав на те, що до позивач, виплативши потерпілій стороні на основі договору добровільного страхування страхове відшкодування перейшло, в порядку ст. 993 ЦК України, право вимоги до соби винної у завдані шкоди – відповідача. Оскільки вина ОСОБА_2 у спричиненні матеріальних збитків внаслідок ДТП доведена постановою Святошинського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року, а його відповідальність як власника предмету підвищеної небезпеки не була застрахована, то саме він і має відшкодувати шкоду завдану потерпілому внаслідок дорожньо – транспортної пригоди та яку вже було виплачено позивачем.

Окрім того наголосив на тому, що надана відповідачем до заяви про перегляд заочного рішення суду копія полісу обов`язкові страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не може бути належним доказом того, що відповідач на момент вчинення ДТП був застрахований у ПАТ «Страхова компанія «СКАЙД», оскільки оригінал вказаного полісу суду для огляду не надано, копія не завірена відповідним чином.

Відповідачем, на думку представника позивача, надана сфальшована копія страхового полісу, оскільки поліс № АІ 9682562 та № 9682568 в централізованій базі даних МТСБУ відсутній, що свідчить про те, що відповідач не був застрахований у жодній страховій організації відповідно до чинного законодавства України.

Відповідач в судове засідання не з`явився, з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що вбачається з матеріалів поштової кореспонденції та оголошення на офіційному веб – сайті суду. Від його представника до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнає повністю та вважає, що шкоду повинна відшкодувати його страхова компанія, а він лиш у ому разі якщо сума виплат за страховкою буде меншою ніж заповідяна шкода. Просить суд відмовити у позові повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Надав до суду заяву в якій вказав, що не може прибути в судове засідання тому просить провести розгляд справи у його відсутність, врахувати викладену раніше відповідачем та його представником позицію та відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ «СК «СКАЙД» в судове засідання не з`явилась, з невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, що підтверджується матеріалами поштової кореспонденції та оглошенням на офіційному веб – сайті суду.

За загальним правилом статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; суд розглядає справу, зокрема, в разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно до п. 9 Перехідних положень справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши позицію сторін, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з постанови Святошинського районного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року по справі № 759/15982/16-п 3/759/7304/16, 10 листопада 2016 року о 19 годині 20 хвилині ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Ман» державний № ВН5208АХ з напівпричепом державний № НОМЕР_1 , на вул. Кільцева дорога в м. Києві при перестроюванні не надав перевагу в русі автомобілю «Лексус» державний № НОМЕР_2 , що рухався в попутному напрямку по тій смузі, на яку він мав намір перестроїтись, внаслідок чого здійснив із ним зіткнення, що призвело до пошкодження транспортних засобів. Суд визначив, що своїми діями ОСОБА_2 порушив п. 2.3 «б», 10.3 Правил дорожнього руху України та наклав на нього адміністративне стягнення у розмірі 340 грн.(а.с.14 Т.1).

У відповідності із ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із розрахунком суми страхового відшкодування, вартість майнової шкоди, яка завдана автомобілю «Лексус» державний № НОМЕР_2 , становить 69463 грн. 35 коп. (а.с.11 Т 1 зворот).

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Судом встановлено, що 30 березня 2016 року ТОВ «СК «Українська страхова група» та ОСОБА_3 уклали договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно-правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 26-5002-16-00001, який діяв строком до 30 березня 2017 року (а.с.7 Т1).

11 листопада 2016 року страхувальник звернувся із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування, що підтверджується копією вказаної заяви (а.с.4 Т. 1).

На виконання умов договору старахування у відповідності з довідкою ТОВ «СК «Українська страхова група» № ДККА-53756 від 27 липня 2017 року (а.с.12 Т.1) та платіжним дорученням № 21790 від 22 листопада 2016 року (а.с.13 Т. 1) страхова компанія 7182 грн. по страховому відшкодуванню ОСОБА_3 зарахувала в рахунок несплаченої частини страхового платежу. Інша частина позивачем була перерахована на рахунок ТОВ «Автосиметрія», яке здійснювало відновлювальний ремонт автомобіля «Лексус».

Після виплати страхового відшкодування до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» перейшло право регресної вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідач ОСОБА_2 зазначав в своїх запереченнях, що на момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди його цивільна відповідальність була застрахована у ПАТ «СК «СКАЙД» полісом серії АІ № 9682562, в який був вписаний транспортний засіб MAN F 200, власником якого є ОСОБА_4 та на якому і була вчинена дорожньо-транспортна пригода. Тому на його думку саме страхова компанія «СКАЙД» повинна відшкодовувати збитки завдані внаслідок ДТП.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, вказаний відповідачем поліс серії АІ № 9682562 відповідно до витягу з централізованої бази даних МТСБУ відсутній.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти вказаних доводів відповідача, і також зазначав, що право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості предявити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (хоча такий на момент скоєння ДТП був відсутній).

Відповідно до частин шістнадцятої, сімнадцятої статті 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого предмета договору страхування, страхове відшкодування виплачується у такій же частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (частина перша статті 25 Закону України «Про страхування»).

Судом встановлено, що страхувальник виконав вимоги ЗУ «Про страхування» та 11 листопада 2016 року подав до ПАТ «СК «Українська страхова група» заяву про настання страховго випадку та виплату страхового відшкодування.

На виконання вимог ст. 25 ЗУ «Про страхування» страховиком складено страховий акт № ДККА – 53756 від 22 листопада 2016 року (а.с.11).

На підтвердження понесених витрат позивачем надано рахунок – фактуру № АС – 00005246 від 21 листопада 2016 року (а.с.8 Т.1), розрахунок суми страхового відшкодування від 22 листопада 2016 року, платіжне доручення від 22 листопада 2016 року (а.с.13 Т. 1) та довідку від 27 листопада 2017 року (а.с.12 Т.1).

Згідно з частиною другою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений у випадках, встановлених законом.

Відповідно до статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення міститься у статті 27 Закону України «Про страхування».

У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). При суброгації нового зобов`язання з відшкодування збитків не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого в деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Таким чином, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок з відшкодування шкоди не виконала.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

При застосуванні наведених норм права підлягає врахуванню правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, провадження № 14-176цс18 (пункти 68-70): стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону № 1961-IV, з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини. У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 зазначеного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Отже, відносини між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» та ОСОБА_2 у цій справі регулюються правилами статті 993 ЦК України тастатті 27 Закону України «Про страхування». Позивач як страховик потерпілої особи ( ОСОБА_3 ) виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.

У зв`язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до нього перейшло право вимоги до завдавача шкоди в деліктному зобов`язанні в межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завданням шкоди ОСОБА_2 , в порядку суброгації.

Як зазначалось вище, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 , як особи, яка керувала транспортним засобом MAN F200 д.н.з. НОМЕР_3 не була застрахована у встановленому законом порядку.

З огляду на викладене у даній справі, відшкодування шкоди в повному обсязі здійснюється в межах окремого деліктного зобов`язання за участі деліквента (особи, яка винна у скоєнні ДТП) та потерпілого, або іншої особи, до якої у встановленому порядку перейшло право потерпілого вимагати відшкодування завданої шкоди. У спірних правовідносинах такою особою є страховик ОСОБА_3 – ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група», яка забезпечила майнові інтереси потерпілого у відносинах майнового страхування.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач як на єдину підставу своїх заперечень щодо позову надав до суду копію полісу серії АІ № 9682562 від 6 травня 2016 року.

Суд не бере даний доказ до уваги, зважаючи на наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і письмовими доказами (ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України).

Письмовими доказами є документи, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 1,2 ст. 95 ЦПК України).

Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством (ч. 4 вказаної вище статті).

Учасник справи, який подає письмові докази в копіях, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення (ч.5 даної статті).

Ч. 6 ст. 76 ЦПК України вказує на те, що якщо подано копію письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Надані відповідачем копії полісів суд не сприймає як доказ та не бере до уваги, оскільки вони не відповідають вказаним вище нормам ЦПК України.

Окрім того відсутність у ОСОБА_2 страхового полісу спростовується витягами з офіційного сайту МТСБУ, відповідно до яких страхового полісу із такою серією та номером, а також на автомобіль, яким керував відповідач не знайдено.

Відповідно заперечення проти позову ОСОБА_2 не підтверджуються матеріалами справи та не грунтуюються на належних та допустимих доказах.

Згідно приписів ст. 77, 78 ЦПК України, докази повинні бути належними та допустимими, зокрема, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, в даному випадку поясненнями сторін.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на те, що обставини на які посилався позивач знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, не спростовані відповідачем належними та допустимими доказами, виходячи з встановлених судом обставин справи та вимог чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що до позивача перейшло право регресної вимоги до відповідача, а тому вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми відшкодування в порядку в розмірі 6678 грн. 92 коп.

Враховуючи все вище викладне суд приходить до висновку, про необхідність задоволення позовних вимог, як таких що є обґрунтованими, доведеними та такими, що грунтуюються на вимогах законодавства України.

Окрім того відповідно до норм ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які позивач поніс за сплату судового збору – 1600 грн.

Керуючись ст. 993, 1187, 1188, 1191 ЦК України, ст. 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд-

вирішив:

Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ПАТ «Страхова компанія «Скайд» про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовільнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого по АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група», код ЄДРПОУ 30859524, що знаходиться по вул. Івана Федорова, 32 – а в м. Київ шкоду, завдану внаслідок дорожньо – транспортної пригоди в сумі 69463 грн. 35 коп. та судові витрати в сумі 1600 грн., а всього 71063 грн. 35 коп.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідкамиапеляційногоперегляду.

Повний текст рішення складено 12 грудня 2019 року

Головуючий: В. О. Прилуцький