Рішення № 86291156, 26.11.2019, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4729/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 листопада 2019 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.,

при секретарі Семиволос І.М., Осадчій А.Ю.,

позивача ОСОБА_1 ,

за участю представника позивача

адвоката Логвина О.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Хмельницької Л.М.,

третьої особи ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Друга Черкаська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в :

Позивачка ОСОБА_1 звернулася у Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_4 , Друга Черкаська державна нотаріальна контора про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси, за місцем свого проживання помер її батько ОСОБА_5 (актовий запис № 1998). До дня своєї смерті ОСОБА_5 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала йому на праві власності, разом з його дружиною ОСОБА_2 .

У другій половині березня 2018 року, коли відповідачка звернулася у нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, їй зателефонувала нотаріус та повідомила про наявність складених її батьком ( ОСОБА_5 ) заповітів.

Із наданих заповітів вона дізналася, що після смерті батька відкрилась спадщина, до якої входить квартира АДРЕСА_1 , автомашина марки ЗАЗ FORZA AF 4854, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , гараж № НОМЕР_2 , що знаходиться в а/к «Колос» у м. Черкаси та грошові вклади із відповідними відсотками і нарахованою компенсацією. Даним майном за життя батько розпорядився відносно дружини – ОСОБА_2 , дочки – ОСОБА_6 та сина – ОСОБА_4

22.05.2018 вона направила до Другої черкаської державної нотаріальної контори, де відкрита спадкова справа №426/2017, лист із заявою про прийняття спадщини після смерті батька. 29.05.2018 отримала відповідь від 26.05.2018 за № 1252/02-14 про розгляд цієї заяви із роз`ясненням норм законодавства.

Також зазначає, що разом із спадкодавцем не проживала, пропустила встановлений строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки проживала в іншому місці та дізналася про наявність складених заповітів батьком лише в другій половині березня 2018 року, не є родичкою відповідачки, нотаріус розшукав її та повідомив про існування заповітів лише після того, як відповідачка звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та після пропуску строку для прийняття спадщини.

Таким чином, позивачка просить суд, - визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном два місяці, який слід рахувати з дня набрання рішення законної сили. Крім того, просить судові витрати покласти на неї.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2018, суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Позарецька Світлана Михайлівна, у результаті автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначена для розгляду судової справи № 711/4729/18 (а.с. 18).

Ухвалою суду від 11.07.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання. Дану цивільну справу визначено розглядати в порядку загального позовного провадження. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали (а.с. 21).

28.08.2018, на виконання вимог ст. 178 ЦПК України, відповідачкою ОСОБА_2 надано до суду письмовий відзив на позовну заяву та докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с. 53-58).

20.12.2018 представник позивачки ОСОБА_1 – адвокат Логвин О.О. подав відповідь на відзив відповідачки та зазначив, що наведені у позовній заяві та у даній відповіді на відзив обставини є поважними, а тому просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі (а.с. 86-98).

Ухвалою суду від 11.01.2019 закрито підготовче провадження по справі та призначено її до судового розгляду по суті (а.с. 125-126).

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі, на підставі обґрунтування, що викладене у позові. Додатково пояснила, що про складені її батьком ОСОБА_5 заповіти вона не знала та про їх існування він її не повідомляв. Коли помер батько, вона не змогла приїхати (проживала в м.Київ) на його поховання, у зв`язку з тяжким захворюванням на той час її чоловіка ОСОБА_7 , що підтверджується виписками з історії хвороби № 33795/191 та № 77027/20, а також тим, що ходила на роботу. Після поховання батька до неї зателефонував її рідний брат ОСОБА_4 та повідомив, що зі слів ОСОБА_2 , їхнім батьком було складено заповіт, але тільки на її ( ОСОБА_2 ) ім`я та став переконувати змиритися з таким рішенням. По вказаній причині ні вона, ні її брат не стали звертатися до нотаріуса з відповідними заявами про прийняття спадщини як за заповітом, так і за законом, повіривши словам відповідачки. Також, беручи до уваги те, що вона проживає у м. Київ та у зв`язку з частою хворобою чоловіка, вона не в змозі була детально дізнатися у нотаріуса про існування даного заповіту, який її батько склав, зі слів відповідачки, на ім`я останньої. Крім того, вказує, що через сорок днів після поховання батька вона приїхала у м. Черкаси на поминки, відвідала могилу на кладовищі та дізналася від відповідачки, що дійсно її батьком за життя був складений такий заповіт. Таким чином, вважає, що відповідачка ОСОБА_2 заздалегідь ввела її та її брата в оману, маючи ціль заволодіти усім майном їхнього батька після того, як сплине строк для подання заяви про прийняття спадщини, але не врахувала, що державний нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця, вчинив дії для повідомлення їх про відкриття спадщини, чим здійснив їхній виклик як спадкоємців за заповітом. Тільки після цього вона подала відповідну заяву про відкриття спадщини. Зазначила, що 27.03.2018р. їй зателефонував нотаріус Демиденко О.А. і повідомила, що ніхто не з`являється за спадком. 31.03.2018р. позивач прибула до нотаріуса з відповідними документами, але заяву про прийняття спадщини вона не подавала. У бесіді нотаріус повідомила, що відповідач повідомила про дочку та сина спадкодавця, але не повідомила про контактні дані дітей спадкодавця. Вона не подала заяву нотаріусу, оскільки хотіла мирним шляхом вирішити питання спадкування із відповідачем. Крім того, хворів її чоловік, вона працювала, а тому вона лише у травні 2018 року приїхала до м. Черкаси і разом з відповідачем відвідали нотаріуса, але домовитися між собою не змогли. Згодом позивач, будучи в м. Києві, склала заяву про прийняття спадщини і відправила її поштовим відправленням нотаріусу до м. Черкаси, на що отримала відповідь, що пропустила 6-ти місячний строк для подачі такої заяви. Поважні причини пропуску строку на подачу заяви: позивач не знала про заповіти; нотаріус не повідомив про заповіти; хворів її чоловік; проживала в м. Києві та працювала. Крім того, позивач пояснила, що подала би заяву нотаріусу лише при умові наявності заповіту; мала намір отримати спадок і як спадкоємець по закону, але не подала вчасно відповідну заяву.

У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Логвин О.О. повністю підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. Зазначив, що іншої спадкової справи не має. Із заявою ОСОБА_1 звернулася до нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори лише 19.05.2018. Постанова нотаріусом про відмову у вчиненні нотаріальної дії, не виносилась. ОСОБА_1 , проживаючи у іншому місті (м. Київ), не зверталася письмово ні до інших нотаріусів, ні до уповноважених осіб із заявою про прийняття спадщини у шестимісячний строк з моменту відкриття спадщини після смерті свого батька. Вказує, що позивачка не знала про чинні заповіти, а дізналася про них лише зі слів нотаріуса у другій половині березня 2018 року, тобто після збігу строку, встановленого законом. Поважними причинами є: проживання позивачки у м. Києві, хвороба чоловіка, якому був потрібний сторонній догляд, відповідачка не повідомила позивачку про наявність заповітів, а отже хотіла заволодіти її майном; відповідачка повідомила рідному брату позивачки - ОСОБА_4 , що все майно батько за життя залишив відповідачці (своїй дружині), - тому вона і не зверталася до нотаріуса з відповідною заявою; за життя батько не повідомляв позивачці про складені заповіти; просить врахувати принцип справедливості, оскільки позивачка має намір отримати спадок; нотаріус у шестимісячний строк для прийняття спадщини не вчинила дій щодо розшуку та повідомлення спадкоємців про заповіти. Надано відповідь на відзив на позов, за яким просить задовольнити позовні вимоги та встановити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини – 2 (два) місяці. Судовий збір позивач залишає за собою.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_2 та її представниця - адвокат Хмельницька Л.М. просили відмовити у задоволенні позову. Зазначили, що у позивачки була можливість у шестимісячний строк після смерті батька подати заяву про прийняття спадщини, незалежно чи по закону, чи по заповіту, навіть, якщо позивачка і не знала б про заповіти. Позивач знала про факт смерті свого батька і знала про заповіти. Проте, таким правом позивачка не скористалася. Відповідачка повідомляла рідному брату позивачки про заповіт, на що той повідомив, що не буде подавати заяву до нотаріуса. Також зазначили, що відповідачка протягом 6-ти місячного строку повідомляла нотаріусу відомості про засоби зв`язку з позивачкою і відсутні докази, що нотаріус не телефонувала позивачці у цей період часу. Обгрунтування позивачки про те, що вона не знала про заповіти, не дає підстав для продовження строку для подачі заяви на прийняття спадщини, оскільки могла подати таку заяву як спадкоємець по закону. Доводи позивачки вважають необгрунтованими. У даному випадку позивачка не довела поважність причин, за яких вона не подала відповідну заяву. При цьому, позивачка проживає в Україні (м. Києві), є дочкою померлого, була повідомлена про смерть батька і була на поминальному обіді у м. Черкаси через 40 (сорок) днів після його смерті, працездатна, із задовільним станом здоров`я і могла подати таку заяву своєчасно. Отже, незнання про існування заповіту, не є підставою для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

У судове засідання третя особа ОСОБА_4 не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні представниця третьої особи Другої черкаської державної нотаріальної контори – державний нотаріус Демиденко О.А. пояснила, що після смерті ОСОБА_5 до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини і зазначила, що у померлого є ще двоє дітей від іншого шлюбу. Проте, будь-яких контактних даних щодо них, не надала. Крім того, відповідачка зазначила, що їй не відомо, чи мають намір діти померлого приймати спадщину. Інших заяв про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 до нотаріальної контори не надходило. Після цього, було перевірено чинність заповітів, встановлено склад спадкового майна та здійснено відповідні запити. У заповітах інформація про місце знаходження осіб, відносно яких складено заповіт, відсутні. Через 6-ть місяців ОСОБА_2 з`явилась до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадкування і надала контактні номери телефонів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що дало змогу повідомити їх про наявність заповітів, складених за життя ОСОБА_5 . Спадкоємцям було роз`яснено їх права та порядок прийняття спадщини. На запитання, чи будуть вони прийняти спадщину, вони сказали, що їм відомо про заповіти і вони знали про смерть батька. Крім того, по телефону вони повідомили нотаріусу, що коли дізнаються про обсяг і склад спадкового майна, то будуть вирішувати питання, чи подавати, чи ні відповідні заяви. Згодом до нотаріуса з`явились ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і з`ясовували про розмір спадкової маси. Нотаріусом їм були надані відповідні роз`яснення, але вони не дійшли до спільної згоди. Лише 19.05.2018 ОСОБА_1 звернулася до Другої черкаської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, на який їй 26.05.2018 було надіслано лист-роз`яснення. Потім 26.06.2019 ОСОБА_1 подала до Другої черкаської державної нотаріальної контори заяву, у якій зазначила про те, що вона подала до суду позовну заяву про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Спадкоємці (діти померлого) протягом 6-ти місячного строку не подали заяви про прийняття спадщини.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Черкаси помер ОСОБА_5 , про що Черкаським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області складено відповідний актовий запис № 1998 від 25.07.2017 та видане свідоцтво про смерть серії НОМЕР_3 (а.с. 12).

Позивачка по справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є дочкою ОСОБА_5 , що підтверджується даними свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 05.07.1963 та свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_5 від 06.08.2011 (а.с. 10-11).

Відповідно до заповіту від 16.11.2015, ОСОБА_5 належну йому квартиру АДРЕСА_1 заповів в рівних частках – ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 Також, належний йому автомобіль марки ЗАЗ Forza AF 4854, 2011 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 та гараж № НОМЕР_2 , що знаходиться в а/к «Колос» у м. Черкаси заповів у рівних частках - ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (а.с. 13).

Крім того, відповідно до заповіту від 01.12.2015, ОСОБА_5 всі належні йому грошові вклади з відповідними відсотками та нарахованою компенсацією, що знаходиться у будь-якій банківській установі, заповів у рівних частках - ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (а.с. 14).

Згідно з інформацією, наданою нотаріусом Другої Черкаської державної нотаріальної контори 26.12.2018, встановлено, що 13.09.2017 ОСОБА_2 (дружина ОСОБА_5 ) подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_5 . У заяві, як встановлено у судовому засіданні, нею вказані номери телефонів, якими користується саме вона. Крім того, нею повідомлено про інших спадкоємців та ОСОБА_8 (позивачка, дочка померлого) та ОСОБА_4 (третя особа, син). При цьому, відомості про місце їхнього проживання та засоби зв`язку не зазначені (а.с. 102-103).

Слід зазначити, що не знайшли свого підтвердження доводи відповідачки про те, що протягом шестимісячного строку, встановленого законом, нею було повідомлено нотаріусу інформацію про місце проживання, перебування інших спадкоємців, будь-які засоби зв`язку з ними.

Крім того, відповідно до інформаційної довідки із Спадкового реєстру від 14.12.2018 вбачається, що після смерті ОСОБА_5 відкрита спадкова справа №426/2017. До того ж, наявна інформація від 14.12.2018 про заповіти: від 01.12.2015, від 16.11.2015, від 03.02.2015, від 20.03.2012, від 06.11.2006, від 25.07.2005, складених за життя ОСОБА_5 відносно розпорядження його майном в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (а.с. 110-113)

16.03.2018 на ім`я ОСОБА_2 видані свідоцтва про право власності на 1/2 частини спадкового майна: квартиру, грошові вклади, автомобіль. На іншу 1/2 частину спадкового майна свідоцтва про право на спадщину ще не видані.

19.05.2018 ОСОБА_1 направила заяву, яка 26.05.2018 надійшла до нотаріуса Другої Черкаської державної нотаріальної контори, в якій зазначила, що їй відомо про заповіти від 16.11.2015 та 01.12.2015, складені її батьком і вона приймає спадщину. Крім того, спадкоємцем є ОСОБА_4 , 1976 року народження (син померлого) та ОСОБА_2 , 1938 року народження (дружина померлого). Інших спадкоємців немає. Просить прийняти заяву про прийняття спадщини та видати свідоцтво про право на вказану спадщину (а.с. 139).

На вказане звернення нотаріусом Демиденко О.А. заявниці надана відповідь від 26.06.2018 №1252/02-14 про роз`яснення положень ст. ст. 1269, 1270, 1272 ЦК України (а.с. 15-16).

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України). Способи захисту щодо даних спірних правовідносин визначені Цивільним Кодексом України.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст.78 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України). Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України визначено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (ч.ч.1, 2 ст. 1258 ЦК України). Як визначено ч. 1 та ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто . Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (1270 ЦК України).

За положеннями статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України (435-15). Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України (435-15), звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як визначено статтею 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом МЮУ 22.02.2012 №296/5 (розділ ІІ глава 10) 1.2. при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна (п.1.2).

У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту (п.2.3). Відповідно до п. 3.1 Порядку, право на спадкування здійснюється спадкоємцями шляхом прийняття спадщини або її неприйняття. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття (п. 3.2).

Згідно з п. 3.3 Порядку, заяви про прийняття спадщини або відмову від її прийняття подаються спадкоємцем особисто нотаріусу за місцем відкриття спадщини у письмовій формі. Якщо спадкоємець особисто прибув до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, нотаріальне засвідчення справжності його підпису на таких заявах не вимагається. У цьому випадку нотаріус встановлює особу заявника, про що на заяві робиться відповідна службова відмітка. Ця відмітка скріплюється підписом нотаріуса (п. 3.4). Якщо заява, на якій справжність підпису спадкоємця не засвідчена, надійшла поштою, вона приймається нотаріусом, заводиться спадкова справа, а спадкоємцю повідомляється про заведення спадкової справи та необхідність надіслати заяву, оформлену належним чином (справжність підпису на таких заявах має бути нотаріально засвідченою), або особисто прибути до нотаріуса за місцем відкриття спадщини (п. 3.5).

Відповідно до п. 3.15 вказаного Порядку, якщо спадкоємець протягом шести місяців не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв спадщину. Суд може визначити спадкоємцю, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (п. 3.16). Спадкоємець, якому за рішенням суду встановлено додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, повинен у межах установленого судом строку прийняти спадщину шляхом подання нотаріусу за місцем відкриття спадщини відповідної заяви (п.3.17).

Як визначено п. 3.18 Порядку, не вимагається звернення до суду для визначення додаткового строку, достатнього для прийняття спадщини, якщо усі спадкоємці, які прийняли спадщину, подадуть письмову заяву про згоду на прийняття спадщини спадкоємцем, який пропустив строк для прийняття спадщини. Такі заяви спадкоємців мають бути подані нотаріусу до видачі свідоцтва про право на спадщину. За наявності такої згоди спадкоємцеві, який пропустив строк для прийняття спадщини, необхідно подати до нотаріуса за місцем відкриття спадщини заяву про її прийняття.

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що для прийняття спадщини (за законом чи за заповітом) спадкоємець повинен подати заяву про прийняття спадщини, а закон не розрізняє такі заяви на: заяву про прийняття спадщини за законом або на заяву про прийняття спадщини за заповітом.

Обставини справи свідчать, і це не заперечується позивачкою, що вона була обізнана про смерть спадкодавця – свого батька і, як спадкоємець за законом, знала про відкриття спадщини, отже для прийняття спадщини мала подати нотаріусу відповідну заяву, однак цього протягом шестимісячного строку не зробила.

Оскільки позивачка є спадкоємцем першої черги за законом, то її посилання про необізнаність щодо наявності заповіту не є поважною причиною для визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, не можуть свідчити про поважність причин пропуску строку, встановленого законом на прийняття спадщини і посилання позивача на те, що її чоловік ОСОБА_7 хворів. Так, дійсно за даними виписки з історії хвороби №33795/191 та виписки з медичної картки стаціонарного хворого №7702720, останній перебував на лікуванні у медичних закладах протягом часу з 19.07.2017 по 24.07.2017 та з 25.04.2018 по 17.05.2018, відповідно (а.с.88-89). Між тим, шестимісячний строк становить з 18.07.2017 по 18.01.2018, а тому протягом часу, визначеного законом, позивач мала можливість подати відповідну заяву нотаріусу, але таким правом не скористалась. Також не є поважними причинами пропуску строку для подання заяви і факт перебування позивача на роботі та здійснення догляду за її чоловіком.

За результатами розгляду справи, суд прийшов до висновку, що позивачкою ОСОБА_1 не надано до суду належних, допустимих доказів того, що вона, будучи достеменно обізнаною про смерть свого батька, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , при умові заперечень відповідачки проти позову, - з об`єктивних, непереборних істотних труднощів для неї не змогла вчинити дії щодо прийняття у встановлений законом строк спадщину. Посилання на те, що вона на час смерті батька проживала у іншому населеному пункті (м. Київ), працювала та доглядала за хворим чоловіком ОСОБА_7 , є безпідставними. Позивачка не виконала свій процесуальний обов`язок із доведення тих обставин, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, суд погоджується з доводами відповідачки та її представниці про те, що позивачка мала можливість подати відповідну заяву як спадкоємець по заповіту, так і спадкоємець по закону. При цьому, той факт, що вона не знала про наявність заповіту, не позбавляло її права вчинити дії щодо прийняття у встановлений законом строк спадщини.

Суд не може погодитись з доводами представника позивачки про те, що нотаріус не вчинила дій щодо розшуку спадкоємців, не повідомила її протягом шести місяців з дня відкриття спадщини про заповіти, що є підставою, як на його думку, для задоволення позову, оскільки як зазначалось вище, - нотаріус, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.

За дослідженими матеріалами спадкової справи встановлено, що дійсно ОСОБА_2 13.09.2017 повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців, в т.ч. про дочку померлого (позивачка по справі). Між тим, відсутні об`єктивні дані, які б свідчили про те, що сам нотаріус міг дізнатись або, що відповідачкою чи іншими особами протягом 6-ти місяців була надана нотаріусу інформація про місце проживання такого спадкоємця, місце його роботи, засоби зв`язку тощо, що б зобов`язувало нотаріуса виконати дії про повідомлення такого спадкоємця про відкриття спадщини.

Крім того, враховуючи часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини (18.01.2018) та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини (11.06.2018), навіть дізнавшись, як вказує позивачка ОСОБА_1 в другій половині березня 2018 року, вона лише 19 травня 2018 року подала заяву про прийняття спадщини (а.с.139) і 11.06.2018 подала до суду цю позовну заяву.

Слід зазначити, що пропуск спадкоємцем строку для прийняття спадщини без поважних причин не свідчить про наявність у такого спадкоємця порушеного, невизнаного або оспорюваного права, яке підлягає захисту в судовому порядку. Отже, у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-84, 141, 259, 268 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (код НОМЕР_6 , адреса реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , код дані відсутні, зареєстрована та проживає: АДРЕСА_3 ), треті особи: ОСОБА_4 (код НОМЕР_7 , адреса проживання та реєстрації, що вказана у позові: АДРЕСА_4 ), Друга Черкаська державна нотаріальна контора (м. Черкаси, вул. Університетська, 33, код ЄДРПОУ відсутній) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 06.12.2019.

Головуючий: С. М. Позарецька