Ухвала суду № 86289317, 24.07.2019, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/765/19

2-з/449/4/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2019 р. м.Перемишляни

24 липня 2019 року суддя Перемишлянського районного суду Львівської області Борняк Р.О., розглянувши в письмовому провадженні заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову,

в с т а н о в и в:

24.06.2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання незаконним і скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності на земельні ділянки.

23.07.2019 року до суду надійшла заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову, а саме:

- заборонити ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) та будь-яким іншим особам до набрання відповідним рішенням суду законної сили здійснювати будь-які дії, пов`язані з загородженням заїзду до будинковолодіння АДРЕСА_3 ;

- заборонити ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) та будь-яким іншим особам до набрання відповідним рішенням суду законної сили здійснювати земляні, будівельні чи будь-які інші роботи на:

?земельній ділянці площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_3 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0160);

?земельній ділянці площею 0,1594 га (кадастровий номер 4623387200:10:001:0161) для ведення особистого селянського господарства;

?земельній ділянці площею 0,0609 га (кадастровий номер 4623387200:10:001:0162) для ведення особистого селянського господарства.

-заборонити ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) та будь-яким іншим особам до набрання відповідним рішенням суду законної сили розміщувати в межах заїзду до будинковолодіння АДРЕСА_3 транспортні засоби, інші речі, що унеможливлюють користування цим проїздом.

Заяву обгрунтовує тим, що вона - ОСОБА_1 , є власником будинковолодіння з відповідними господарськими спорудами та земельної ділянки, яка безпосередньо межує з будинком відповідача ОСОБА_2 .

До належного позивачу будинковолодіння існує єдиний заїзд, яким позивач постійно користується.

Відповідачка ОСОБА_2 , успадкувавши від своєї матері будинок по АДРЕСА_3 , який розташований на земельній ділянці, що знаходилася у фактичному користуванні, без жодних документів, що посвідчують право власності на таку та вилучення земельної ділянки з комунальної власності громади села, за відсутності акту погодження меж земельної ділянки із суміжними землекористувачами, за відсутності будь-яких правових підстав та з грубим порученням чинного законодавства набула у власність земельну ділянку площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_3 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0160) та земельні ділянки площею 0,1594 га (кадастровий номер 4623387200:10:001:0161) та площею 0,0609 га (кадастровий номер 4623387200:10:001:0162) для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи розташування проїзду та використання його для дорожнього сполучення, такий відноситься до земель загального користування, які не підлягають приватизації чи іншої передачі у приватну власність громадян, однак всупереч чинному законодавству відповідач ОСОБА_2 приватизувала такий та судовий спір з цього приводу перебуває у провадженні Перемишлянського районного суду Львівської області.

22 липня 2019 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 самовільно загородили єдиний проїзд до будинковолодіння позивача, залишивши на ньому великогабаритний транспортний засіб, внаслідок чого позивач та її сім`я фактично залишилася заблокована у своєму будинку без жодної можливості виїзду за межі власного подвір`я. Більше того, внаслідок таких дій відповідачів фактично унеможливлено у випадку необхідності доїзду автомобіля швидкої медичної допомоги, пожежної допомоги. Окрім цього, зі слів відповідачів, такі мають намір здійснювати на вказаному проїзді до будинковолодіння позивача певні роботи, які фактично унеможливлять доступ позивача до будинку, у якому проживає ОСОБА_1 .

У відповідності до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується: 1)накладенням арешту на майно та (або)грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3)встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5)зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6)зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7)передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митногоо формлення товарів чи предметів; 9)арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Згідно з ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача, що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення. Значення цього інституту полягає в тому, що ним захищаються права позивача у разі несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, продати чи знищити його та з метою попередження інших потенційних труднощів, що виникають під час реалізації рішення суду у конкретній справі.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому, процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення. Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв`язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має врахувати наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, пов`язаний з предметом позову, наскільки він співрозмірний позовній вимозі, і яким чином цей захід фактично реалізує мету його вжиття.

У заяві про забезпечення позову позивач навела достатні підстави щодо необхідності забезпечення даного позову в частині та не надала доказів того, що відповідачі будуть ухилятися від виконання рішення суду чи створювати обставини, які б утрудняли чи унеможливлювали його виконання, її доводи ґрунтуються на припущеннях, суб`єктивній оцінці обставин, що супроводжується оціночними судженнями.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).

Враховуючи вищенаведене, приходжу до висновку про необхідність часткового задоволення поданої позивачем заяви про вжиття заходів забезпечення позову та необхідності вжити заходи забезпечення у виді: заборони ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) та будь-яким іншим особам до набрання відповідним рішенням суду законної сили здійснювати будь-які дії, пов`язані з загородженням заїзду до будинковолодіння АДРЕСА_3 та заборони ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) та будь-яким іншим особам до набрання відповідним рішенням суду законної сили розміщувати в межах заїзду до будинковолодіння АДРЕСА_3 транспортні засоби, інші речі, що унеможливлюють користування цим проїздом.

Що стосується решти вимог позивача про вжиття заходів забезпечення позову у виді заборони ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) та будь-яким іншим особам до набрання відповідним рішенням суду законної сили здійснювати земляні, будівельні чи будь-які інші роботи на: земельній ділянці площею 0,2197 га для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд в АДРЕСА_3 (кадастровий номер 4623387200:10:001:0160); земельній ділянці площею 0,1594 га (кадастровий номер 4623387200:10:001:0161) для ведення особистого селянського господарства; земельній ділянці площею 0,0609 га (кадастровий номер 4623387200:10:001:0162) для ведення особистого селянського господарства, то в цій частині слід зазначити, що в такому слід відмовити, оскільки вживаючи такі заходи забезпечення позову судом буде порушено право таких осіб на мирне володіння майном, що є невиправданим у розумінні практики застосування ЄСПЛ положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи вищевикладене, вважаю, що підстави для задоволення заяви відсутні.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - задоволити частково.

З метою забезпечення позову:

- заборонити ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) та будь-яким іншим особам до набрання відповідним рішенням суду законної сили здійснювати будь-які дії, пов`язані з загородженням заїзду до будинковолодіння АДРЕСА_3 ;

- заборонити ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 ) та будь-яким іншим особам до набрання відповідним рішенням суду законної сили розміщувати в межах заїзду до будинковолодіння АДРЕСА_3 транспортні засоби, інші речі, що унеможливлюють користування цим проїздом.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Перемишлянський районний суд Львівської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Борняк Р.О.