Рішення № 86288501, 11.12.2019, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 2/325/450/2019р.

325/2053/19

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2019 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Васильцової Г.А., секретарі Міняйло А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Приазовського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовом представника позивача – ОСОБА_1 - адвоката Алексеєнка Віталія Петровича до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Приазовський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області;

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до Приазовського районного суду Запорізької області з позовною заявою, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. від 27 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 17240 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 123783,45 гривень в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 25 січня 2013 р та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 1800,00 гривень. Крім того, просить стягнути з відповідача судові витрати по справі в розмірі 6768,40 грн, з яких 768,40 грн – судовий збір, та 6000,00 грн витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 жовтня 2019 року на адресу ОСОБА_1 надійшли постанови державного виконавця Приазовського РВ ДВС про відкриття виконавчого провадження № 60310299 від 16.10.2019 р та про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно ОСОБА_1 .. Підставою відкриття виконавчого провадження є виконавчий напис нотаріуса № 17240, виданого 27.10.2017 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округ Швець Р.О.. Згідно виконавчого напису ОСОБА_1 запропоновано стягнення на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за Кредитним договором № б/н від 25.01.2013 р за період з 25.01.2013 р по 14.09.2017 р в сумі 123783,45 гривень. Крім того, 24.10.2019 року з Єдиного реєстру боржників ОСОБА_1 стало відомо, що в Приазовському РВДВС перебуває ще одне виконавче провадження № 55478365 про стягнення з ОСОБА_1 боргу на підставі цього ж виконавчого напису. Вважає, що приватний нотаріус видав виконавчий напис всупереч діючому законодавству і тому не підлягає виконанню, бо 25.01.2013 р між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» не укладався окремий кредитний договір, а було заповнено лише анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг з ПриватБанком, з якої неможливо встановити, на підставі яких умов договору позичальнику нараховувалися проценти за користування кредитом станом на день видачі виконавчого напису; ОСОБА_1 не одержував будь-якої письмової вимоги про усунення порушень а ні від відповідача, а ні від нотаріуса. Крім того, заборгованість визначена у виконавчому написі за період з 25.01.2013 р по 14.09.2017 р, тобто з дня укладення кредитного договору, але з визначеною сумою не можна погодитись, оскільки кредитний ліміт (тіло кредиту) були визначено у розмірі 5000,00 гривень та не змінювався до закінчення дії картки, а в виконавчому написі запропоновано до стягнення 10263,43 грн.. Таким чином, виконавчий напис нотаріуса № 17240 від 27.10.2017 р. вчинений з численними порушеннями законодавства, а тому не підлягає виконанню. Для здійснення свого захисту ОСОБА_1 був змушений звернутися за правничою допомогою, внаслідок чого ним понесені витрати в розмірі 6000,00 гривень, які і просить стягнути з відповідача, та просить стягнути витрати за сплату судового збору у розмірі 768,40 гривень.

Ухвалою суду від 28 жовтня 2019 року було відкрите провадження у справі за правилами загального провадження та за клопотанням представника позивача в порядку підготовки справи до розгляду було витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. документи та матеріали на підставі яких вчинявся виконавчий напис від 27 жовтня 2017 року № 17240 щодо стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» суми в розмірі 123783,45 гривень в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 25 січня 2013 р та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 1800,00 гривень.

18 листопада 2019 року на адресу суду надійшли витребувані судом документи та матеріали на підставі яких вчинявся виконавчий напис від 27 жовтня 2017 року № 17240.

Ухвалою суду від 20 листопада 2019 року закрите підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Інших заяв та клопотань про справі не надходило.

В судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, представник позивача надав заяву, в якій просить розглянути справу за їх відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягає, заперечень щодо заочного розгляду справи суду не надано.

Представник відповідача у судове засідання не з?явився, відповідно до ст. 128 ЦПК України належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи; не повідомив суд про причину своєї неявки.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про день розгляду справи.

Третя особа – представник Приазовського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області у судове засідання не з`явився, належним чином був повідомлений про день розгляду справи.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи викладене та згідно ст.ст. 223, 280, 281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, повне фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27.10.2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Русланом Олеговичем вчинено виконавчий напис за реєстровим номером 17240 за Кредитним договором № б/н від 25.01.2013 року, укладеного між позивачем та відповідачем про стягнення з позивача на користь відповідача суми у розмірі 123783,45 за період з 25.01.2013 року по 14.09.2017 рік, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту – 10263,43 грн.; сума заборгованості за відсотками – 103499,38 грн; заборгованість з комісії та пені – 3650,00 грн.; заборгованість по штрафам (фіксована частина) – 500,00 грн.; заборгованість по штрафам (відсоток від суми заборгованості) – 570,64 грн.. Витрати, пов`язані із вчиненням виконавчого напису - 1800 гривень.

Згідно Інформації з Єдиного реєстру боржників від 24 жовтня 2019 року /а.с. 10/ державним виконавцем Приазовського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 55478365.

Постановою державного виконавця Приазовського РВ ДВС ГТУЮ у Запорізькій області про арешт майна ВП № 60310299 накладено арешт на майно ОСОБА_1 на підставі виконавчого напису № 17240 від 27.10.2017 року /а.с. 8/.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.

Виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, який має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.

Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою КабінетуМіністрів України № 1172 від 29.06.1999року, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.

Згідно з п. 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, для одержання виконавчого напису про стягнення кредитної заборгованості кредитором надаються оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності, - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).

Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат» суд повинен перевірити у такому спорі доводи боржника в повному обсязі та установити, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду у справі № 207/1587/16 від 19 вересня 2018 року (провадження № 14-12559св18).

Велика Палата Верховного Суду не відступила від наведених вище висновків Верховного Суду України щодо застосування статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат».

Таким чином нотаріус, перш ніж вчинити виконавчий напис, повинен перевірити чи підпадає заявлена вимога під той вид заборгованості, про який йдеться в Переліку №1172, чи подані всі передбачені Переліком документи, чи оформлені такі документи належним чином, чи підтверджують подані документи безспірність заборгованості боржника перед кредитором та прострочення виконання зобов`язання, чи не виник спір між зацікавленими особами, чи не минув встановлений законодавством строк для вчинення виконавчого напису.

Крім того, саме в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог кредитора. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

З виконавчого напису нотаріуса № 17240, виданого 27.10.2017 року, вбачається, що Банком було надано нотаріусу розрахунок заборгованості за договором № б/н від 25.01.2013 станом на 14.09.2017 року за період з 25.01.2013 по 14.09.2017, в якому відсутня повна інформація щодо суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. При цьому, суд вважає, що розрахунок заборгованості не може вважатися документом, на підставі якого може бути вчинено виконавчий напис нотаріуса, оскільки вимогами пункту 2 Переліку документів визначено, що для одержання виконавчого напису з підстав, що випливають з кредитних відносин має бути додано виписку з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

При вчиненні виконавчого напису, нотаріус не переконався у безспірності розміру заборгованості, не перевірив чи не пройшло більше ніж три роки з дня виникнення права вимоги у стягувача, не витребував іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, які він вправі витребувати у стягувача. Нотаріусом не було досліджено умови кредитного договору (анкети-заяви від 25.01.2013), в якому відсутня будь-яка інформація про розмір відсоткової ставки по кредиту, не зазначено про розмір пені та штрафів, які застосовуються до позичальника за невиконання умов кредитного договору.

Суд зазначає, що з поданих стягувачем нотаріусу документів відсутня можливість встановити, на якій підставі позивачу були нараховані штрафні санкції, пеня та відсотки. Також відсутня можливість встановити чи законно з вересня 2014 року підвищено розмір процентної ставки з 27,6% до 32,4%, а з квітня 2015 року до 42%, як вбачається з розміру процентної ставки в поданому стягувачем розрахунку заборгованості.

Отже, на думку суду, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Отже, виконавчий напис приватним нотаріусом був вчинений в порушення вимог Закону «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, та при його вчиненні не дотримано вимог щодо безспірності заборгованості боржника перед банком.

Надаючи оцінку підставам, зазначеним представником позивача на підтвердження своїх вимог, суд не може прийняти до уваги посилання представника позивача щодо вчинення виконавчого напису на підставі постанови № 662 від 26.10.2014 р «Про внесення змін до переліку документів…», оскільки на час вчинення виконавчого напису а саме 27 жовтня 2017 року ще не існувала Ухвала Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р., на яку посилається представник позивача в своїй позовній заяві. Проте, суд враховує те, що ОСОБА_1 , в порушенні вимог п. 283 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, не отримував письмової вимоги щодо усунення порушень, а ні від нотаріуса, а ні відповідача. Доказів на підтвердження зазначеного факту суду не надано.

Навіть наявність письмової вимоги боржникові, її направлення чи не направлення, у даному випадку не є доказом безспірності заборгованості.

Таким чином, суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що факт безспірності підпадає під об`єктивний сумнів, стверджувати протилежне підстави відсутні, а тому зазначений виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню, тобто позов є обґрунтованим.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача судових витрат суд приходить до наступного:

Відповідно до частини 1, 3 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на правничу допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Принцип обґрунтованості судових витрат запроваджено й практикою Європейського суду з прав людини.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» (остаточне рішення 02 червня 2014 року) зазначено, що згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (пункт 268); а сума гонорару, яка визначена між адвокатом та клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (пункт 269).

Приписами ч.8 ст.141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається із матеріалів справи, а саме ордеру про надання правничої допомоги, 24 жовтня 2019 року був укладений договір про надання правничої допомоги між ОСОБА_1 та адвокатом Алексеєнком В.П., який зобов`язався надати ОСОБА_1 оплатну професійну правничу допомогу (а.с. 8 з.б.).

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 24.10.2019 року вартість послуг адвоката складає 6000 грн. (а.с. 11).

Отже, загальний розмір витрат позивача, пов`язаних з правничою допомогою адвоката склав 6000 грн. 00 коп..

З урахуванням конкретної справи та відсутності доказів щодо обсягу виконаних адвокатом робіт, які надані представником позивача, суд вважає стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати за надання правничої допомоги у розмірі 2000,00 гривень.

Крім того, підлягають стягненню з відповідача судові витрати за сплату судового збору у розмірі 768, 40 грн..

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81-82, 89, 141, 223, 247, 263-265, 280-281 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов представника позивача – ОСОБА_1 - адвоката Алексеєнка Віталія Петровича до Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Приазовський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області – задовольнити частково.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. від 27 жовтня 2017 року, зареєстрованого в реєстрі за № 17240 про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 123783,45 гривень в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 25 січня 2013 р та витрат за вчинення виконавчого напису в розмірі 1800,00 гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його складення, апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 15.5) п.п. 15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України (в новій редакції), до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Дата складення рішення суду 11.12.2019 року.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Алексеєнко Віталій Петрович, діючий на підставі договору від 24.10.2019 року, адреса: 72312 АДРЕСА_2 область, м. Мелітополь, вул. Університетська, б. АДРЕСА_3 , офіс 7.

Відповідач: Акціонерне товариство Комерційний Банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570), місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, б. 50.

Третя особа: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Лютеранська, буд 3, офіс 31.

Третя особа: Приазовський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, місцезнаходження: 72401, Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Горького, 70.

Суддя Г.А. Васильцова