Постанова № 86286129, 28.11.2019, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа № 359/10143/19

Провадження № 3/359/3677/2019

Протокол ОБ №192295

Бориспільський міськрайонний суд Київської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2019 року м. Бориспіль

Суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Кабанячий Ю.В., розглянувши за участі захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвоката Синяченка В.П., адміністративні матеріали, що надійшли від Батальйону патрульної поліції в місті Борисполі Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, по відношенню до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,

в с т а н о в и в :

В провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області знаходиться адміністративні матеріали відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно протоколу серії ОБ №192295 від 27.10.2019 року, ОСОБА_1 о 03 годині 10 хвилин по вул. К.Шлях, 13 у м. Бориспіль, керувала транспортним засобом марки Land Rover Range Rover д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння, а саме зіниці очей звужені та не реагують на світло, сповільненість мови та рухів. Від проходження медичного огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку, водій відмовилася в присутності двох свідків, чим порушила п. 2,5 ПДР України, у зв`язку з чим її дії були кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 – адвокат Синяченко В.П. подав до суду клопотання у якому пояснив, що ОСОБА_1 щиро розкаялася у скоєні даного правопорушення, усвідомила значення своїх дій та зробила відповідні висновки. Вона не має наміру ухилитися від відповідальності, просить суд суворо не карати її та при накладені адміністративного стягнення не позбавляти права керування транспортними засобами, оскільки вона наразі працює у сім`ї одна, так як з чоловіком розлучилася і для роботи їй необхідно використовувати автомобіль, а відповідно необхідно мати можливість керувати транспортними засобами. Крім того, захисник Синяченко В. ОСОБА_2 . повідомив суду, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває неповнолітня дитина – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та дитина від першого шлюбу ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на підтвердження чого надав суду докази.

На думку адвоката Синяченка В.П., позбавлення ОСОБА_1 прав керування, позбавить її можливості нормального існування та забезпечення повсякденних потреб, а також заробітку, через відсутність можливості доїхати до місця роботи та виконувати свої обов`язки.

Заслухавши захисника особи, що притягається до відповідальності, ознайомившись з матеріалами про адміністративне правопорушення, встановлено, що вина ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення ОБ №192295 від 27.10.2019 року; направлення на проведення медичного обстеження; поясненнями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; копією акту тимчасового затримання транспортного засобу; рапортами; довідкою про отримання посвідчення водія; довідкою про відсутності повторності; оптичним диском з аудіо- та відеозаписом.

Відповідно до п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника міліції (поліції) пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. ОСОБА_1 відмовилася від проходження медичного огляду в присутності двох свідків.

Таким чином, у справі про адміністративне правопорушення є достатньо достовірних, належних та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно ст. 17 КУпАП України у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Відповідно до статті 24 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

На підставі статті ст. 33 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність

Так, адміністративні стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Про те покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.

У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993, міжнародні договори, згода на обов`язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України. Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.

17 липня 1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід`ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.

Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998).

Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17.09.2009 зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов`язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02.11.2004 "Трегубенко проти України").

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м`якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.

У КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м`якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.

Беручи до уваги наведене, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

При прийнятті рішення суддя враховує указані її захисником обставини та надані ним письмові докази.

Так, у судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 має дохід, проте її робота є її єдиним джерелом доходу, для чого їй потрібно право керувати транспортними засобами, без якого вона не зможе повноцінно забезпечувати своє життя, до того ж на її утриманні перебувають діти, яких вона виховує самостійно, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей та рішенням Дарницького районного суду м.Києва про розірвання шлюбу.

Так, на думку суду, позбавлення останньої права керування транспортним засобом позбавить її можливості забезпечувати нормальні умови проживання, що буде сприяти лише погіршенню її матеріального становища.

Також суддя враховує, що дії ОСОБА_1 не спричинили істотної шкоди громадським або державним інтересам. Крім того, будь-яких обставин, що обтяжують відповідальність правопорушника не встановлено.

Враховуючи вищевикладені обставини, визнання ОСОБА_1 вини, особу правопорушника, у якої робота безпосередньо залежить від керування транспортними засобами, наявність пом`якшуючих відповідальність обставин та відсутність обтяжуючих обставин, а також той факт, що тяжких наслідків від правопорушення не настало, суддя вважає, що останній слід призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу в межах санкції ч. 1 статті 130 КУпАП без позбавлення права керування.

Так, виходячи з принципу справедливості, який є одним із основних принципів правосуддя, вирішальним у визначенні як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права є пропорційність відповідальності вчиненому правопорушенню. Вважаю, що в даному випадку, застосування стягнення у виді позбавлення спеціального права є явно несправедливим.

Саме таке стягнення суддя вважає, буде необхідним і достатнім для досягнення визначеної ст. 23 КУпАП мети - виховного впливу та запобіганню вчинення ОСОБА_1 нових правопорушень та пропорційним вчиненому адміністративному правопорушенню.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» слід стягнути із ОСОБА_1 на яку накладено адміністративне стягнення судовий збір в розмірі 384,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись п. 5 ч. 2ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 23, 33, 34, ч.1 ст.130 КУпАП, суддя,

п о с т а н о в и в:

Визнати ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. 00 коп., який слід стягнути на користь держави України (одержувач: Київській області/м. Київ; банк: Казначейство України (ЕАП), ЄДРПОУ: 37955989; МФО: 899998; КБК: 21081300; р/р №31118149010001), без позбавлення права керування транспортними засобами.

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь державного бюджету України (р/р №31218206010004; МФО: 899998, код за ЄДРПОУ 38007070, банк: Казначейство України (ЕАП), отримувач коштів Бориспільське УК/Бориспіль: Код класифікації доходів бюджету 22030101) судовий збір в розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) грн. 20 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Суддя Ю.В. Кабанячий

Постанова суду набрала законної сили ____.