Рішення № 86285563, 14.11.2019, Броварський міськрайонний суд Київської області

Україна

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

провадження № 2/361/777/19, cправа № 361/6598/17

14.11.2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» листопада 2019 року м.Бровари Київської області

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Василишина В.О.,

за участю секретаря судових засідань - Телепи Т.А.,

учасники справи за первісним позовом:

позивач – ОСОБА_1 ,

відповідач – ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області;

учасники справи за зустрічним позовом:

позивач – ОСОБА_2 ,

відповідач – ОСОБА_1 ,

відповідач – державний реєстратор Броварської районної державної адміністрації Київської області Кисіль Ганна Василівна,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області;

за участю: представника позивача (відповідача) ОСОБА_1 – ОСОБА_3 , представника відповідача (позивача) ОСОБА_2 – ОСОБА_4 ;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області, про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом визнання такою, що втратила право на користування цим нерухомим майном із зняттям з реєстраційного обліку місця проживання, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Київської області Кисіль Ганни Василівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області, про визнання будинку спільною сумісною власністю колишнього подружжя, визнання права власності на його частину із припиненням права власності на неї іншого співвласника, та про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні належним йому нерухомим майном, а саме житловим будинком АДРЕСА_1 , шляхом визнання відповідача такою, що втратила право на користування цим будинком й про зняття її з реєстраційного обліку місця проживання (т.1, а.с. 1-4).

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що йому на праві особистої приватної власності належить спірний будинок. Із 29 грудня 1995 року по 16 серпня 2004 року він перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2 , яка була зареєстрована у будинку у якості члена його сім`ї - 26 січня 1999 року.

Із серпня 2016 року відповідач ОСОБА_2 у будинку не проживає, що підтверджується відповідними актами обстеження житлово-побутових умов депутата Броварської міської ради Київської області від 20 лютого та від 06 жовтня 2017 року. Спільне господарство з відповідачем не ведеться.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2017 року, постановленим у порядку, визначеному Главою 8 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 . У задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп. (т.1, а.с.46).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 06 вересня 2018 року поновлено відповідачу ОСОБА_2 строк, визначений частиною другою статті 284 ЦПК України, на подання до суду заяви про перегляд судового рішення від 19 грудня 2017 року в цивільній справі № 361/6598/17 (т.1, а.с.99).

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11 вересня 2018 року скасоване заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 грудня 2017 року. Прийнято рішення про розгляд справи у загальному позовному провадженні. Призначено підготовче судове засідання в цивільній справі № 361/6598/17 (т.1, а.с.108).

Відповідачем ОСОБА_2 подано до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про визнання будинку спільною сумісною власністю колишнього подружжя, визнання права власності на його частину із припиненням права власності на неї іншого співвласника (т.1, а.с.139).

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просить суд: - визнати об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 будинок АДРЕСА_1 ; - визнати за нею право власності на 33/100 частини у праві власності на спірний будинок; - припинити право власності ОСОБА_1 на 33/100 частини у праві власності на будинок АДРЕСА_1 (т.1, а.с.139).

15 лютого 2019 року до суду надійшла письмова заява від відповідача ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог за зустрічним позовом (т.1, а.с.227).

У заяві, окрім іншого, ОСОБА_2 просить суд також скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43549191 від 18 жовтня 2018 року, 11:23:25, державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Київської області Кисіль Г.В.; - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43548726 від 18 жовтня 2018 року, 11:12:49, державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Київської області Кисіль Г.В.

Судом до участі у справі в якості співвідповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2 залучено державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Київської області Кисіль Г.В. (т.2, а.с.59).

У судовому засіданні позивач за первісним позовом й відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 підтримали позов й просять його задовольнити. У задоволенні зустрічного позову просять відмовити.

У судовому засіданні представник відповідача й позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 – ОСОБА_4 просить відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.

Інші учасники справи у судове засідання представників не направили. Про день, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку.

Заслухавши учасників справи, які з`явилися у судове засідання, дослідивши зібрані у справі докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 16 грудня 1992 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було укладено договір, який посвідчений державним нотаріусом Броварської міської державної нотаріальної контори Савера Л.Л. та зареєстрований у реєстрі за № 1-3075 (т.1, а.с.7).

За цим правочином ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_1 купив 37/100 частин житлового будинку без надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок дерев`яний, одноповерховий, житловою площею 60,9 кв.м., з надвірними будівлями: сарай, вбиральня, огорожа. У конкретне користування покупця перейшли приміщення житлового будинку, позначені на плані літерами: 1-7, жилою площею 19,2 кв.м., 1-6, жилою площею 15,2 кв.м., без надвірних будівель.

29 грудня 1995 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували шлюб. Актовий запис № 745, вчинений відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Броварської міської ради Київської області (т.1, а.с.153).

У спірному будинку ОСОБА_2 зареєстрована 26 січня 1999 року (т.1, а.с.12).

03 січня 2003 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 укладено договір дарування 63/100 частин житлового будинку, який посвідчений приватним нотаріусом Броварського міського нотаріального округу Савера Л.Л. та зареєстрований у реєстрі за № 12 (т.1, а.с.9).

За цим правочином ОСОБА_5 подарувала, а ОСОБА_1 прийняв у дар 63/100 частин житлового будинку з відповідними надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 якого дарується, збудований у 1962 році з дерева, обкладений цеглою, має розмір жилої площі 58,9 кв.м. На цій же земельній ділянці знаходяться сарай – Б, вбиральня – В, огорожа – N.

16 серпня 2004 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Актовий запис № 223, вчинений відділом реєстрації актів цивільного стану Броварського міського управління юстиції Київської області (т.1, а.с.10).

Як вбачається із копії Акту обстеження житлово-побутових умов депутата Броварської міської ради Київської області від 24 лютого 2017 року, ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 не проживає протягом останніх шести місяців (т.1, а.с.13).

Згідно із копією Акту обстеження житлово-побутових умов депутата Броварської міської ради Київської області від 06 жовтня 2017 року, ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 не проживає протягом останніх шести місяців (т.1, а.с.14).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованої на запит суду 02 листопада 2017 року № 102445066, - житловий будинок АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна: 38055479, зареєстрований за ОСОБА_1 (дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 01.11.2012, дата внесення запису: 01.11.2012, форма власності: приватна, частка власності: 37/100, підстава виникнення права власності: дублікат договору купівлі-продажу, р.№ 2-513, 27.10.2010, нотаріус Київського обласного державного нотаріального архіву Микитенко Н.С., замість договору купівлі-продажу від 16.12.1992р. за р.№ 1-3075; дата прийняття рішення про державну реєстрацію: 01.11.2012, дата внесення запису: 01.11.2012, форма власності: приватна, частка власності: 63/100, підстава виникнення права власності: договір дарування, р.№ 12, 03.01.2003, п.н. Броварського міського нотаріального округу Савера Л.Л. (т.1, а.с. 28-30).

Як вбачається із копії технічного паспорту на житловий будинок індивідуального житлового фонду за адресою: АДРЕСА_1 станом на 11 листопада 1992 року самовільно прибудована а життя ОСОБА_7 до житлового будинку веранда, кухня, кладовка (розміром 9,60х2,61м.), переобладнана кухня (площею 8,70кв.м./прим. 1-5) в житлову кімнату. Самовільно встановлений металевий гараж (розміром 6,10х3,25м.) на відстані 0,60м. від червоної лінії вулиці. Земельна ділянка, площею 600 кв.м. Житлова площа – 60,90 кв.м. Загальна площа – 88,60 кв.м. (т.1, а.с.155).

Рішенням виконавчого комітету Броварської міської ради Київської області від 12 липня 2005 року № 297 внесені зміни в план забудови земельних ділянок та дозволено оформити технічний паспорт (пункт 1.9) ОСОБА_1 – на самовільно побудовані: прибудова до житлового будинку розм. (4,05х11,23)+(5,08х3,55)м (прим. 2-7 площею 43,4 кв.м., прим. 2-6 площею 19,3 кв.м., прим. 2-5 площею 13,8 кв.м., прим. 2-4 площею 1,3 кв.м.), надбудова другого поверху розм. (9,70х8,20)+(4,40х1,20)м (прим. 2-8 площею 18,9 кв.м., прим. 2-9 площею 19,1 кв.м., прим. 2-10 площею 1,0 кв.м., прим. 2-11 площею 9,4 кв.м., прим. 2-12 площею 1,5 кв.м., прим. 2-13 площею 17,2 кв.м., прим. 2-14 площею 9,5 кв.м.). Загальна площа будинку – 213,80 кв.м. Житлова площа будинку – 72,30 кв.м. по АДРЕСА_1 т.1, а.с.178).

Згідно з висновком судового експерта Лісниченко С.В. від 10 вересня 2018 року № 18185 у період спільного проживання однією сім`єю та шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 1992 року по 2004 рік була здійснена добудова та надбудова до будинку АДРЕСА_1 , а саме влаштовано (узаконено рішенням виконкому Броварської міської ради Київської області від 12.07.2005р. № 297): - сіні «а3», розміром 4,05х11,23м.; - сіні «а4», розміром 5,08х3,55 м.; - житлову прибудову (ІІ поверх) «А2-1», розміром 9,70х8,20+4,4х1,2м.

Загальна площа будинку АДРЕСА_1 у період спільного проживання однією сім`єю та шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 1992 року по 2004 рік, із урахуванням самовільного будівництва, узаконеного рішенням виконкому Броварської міської ради Київської області від 12.07.2005р. № 297, збільшилася на 125,2 кв.м.

Частка, на яку збільшився будинок АДРЕСА_1 у період спільного проживання однією сім`єю та шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із 1992 року по 2004 рік, із урахуванням самовільного будівництва, узаконеного рішенням виконкому Броварської міської ради Київської області від 12.07.2005р. № 297, становить 65/100. Ѕ від частки будинку АДРЕСА_1 , на яку збільшився вказаний будинок у період спільного проживання однією сім`єю та шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із 1992 року по 2004 рік, із урахуванням самовільного будівництва, узаконеного рішенням виконкому Броварської міської ради Київської області від 12.07.2005р. № 297, становить – 33/100 (т.1, а.с. 187-206).

Із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованого 06 лютого 2019 року № 155341884 видно, що 16 жовтня 2018 року проведено реєстраційні дії. Державний реєстратор: ОСОБА_8 , Броварська районна державна адміністрація Київської області. Підстава виникнення права власності: висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна в натурі, серія та номер: 14/1/18, виданий 11.10.2018, видавник: товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінвентарексперт»; технічний паспорт, серія та номер: інвентаризаційна справа № 1925, виданий 11.10.2018, видавник: товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінвентарексперт»; заява, серія та номер: 4312, виданий 11.10.2018, видавник: приватний нотаріус Броварського міського нотаріального округу Авраменко Н.А. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 43549191 від 18.10.2018р. Власник: ОСОБА_1 . Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1669890632106. Об`єкт нерухомого майна: житловий будинок. Опис об`єкта: загальна площа (кв.м.): 203,6, житлова площа (кв.м.): 89,8. Адреса: АДРЕСА_3 (т.1, а.с.231).

У судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дав показання про те, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у спірному будинку із 2015 року. Де вона мешкала йому не відомо. У 2016 році з`явилася. Після 15 листопада 2016 року він вже не бачив ОСОБА_2 у будинку. У спірному будинку він буває майже кожного дня вже протягом десяти років. Він допомагав будувати будинок. Будівництво розпочалося у 1992, 1993 роках. Збудовано фундамент будинку, коробку, покрита криша. Пізніше будівництво зупинялося. На першому поверсі була одна земля. ОСОБА_1 із ОСОБА_2 винаймали житло. У будинку почали проживати у 2004 році. Другий поверх будинку він також допомагав будувати. У цей час ОСОБА_1 із ОСОБА_2 також винаймали житло.

Свідок ОСОБА_10 дала показання про те, що після одруження у 1995 році ОСОБА_1 із ОСОБА_2 до 1996 року винаймали житло, оскільки проживати у спірному будинку не було можливості. Розлучилися вони біля дванадцяти років назад. ОСОБА_1 залишив ОСОБА_2 проживати у будинку, а сам із новою дружиною проживав по іншій адресі. Потім років через чотири чи п`ять ОСОБА_1 повернувся у будинок. За час відсутності ОСОБА_1 було недороблено багато робіт по будівництво. Приблизно у 2011 році у той час, коли у будинку проживала донька ОСОБА_2 з чоловіком, то вони зробили стелю, стіни, поставили двері. На першому поверсі розташовані комерційні приміщення, які здаються в оренду ОСОБА_1 . Робився ремонт для проживання малолітньої дитини. ОСОБА_2 готувала їжу робітникам. Будинок будувався тривалий час, проводилися перебудови. Будувався другий поверх. У 1997, 1998 роках ОСОБА_1 із ОСОБА_2 проживали за іншою адресою, оскільки будувався другий поверх. ОСОБА_2 робила ремонт за власні кошти. Чи давав кошти ОСОБА_1 на ремонт, хто сплачував кошти робітникам, за чиї кошти придбавалися будівельні матеріали їй також не відомо. Після розлучення ОСОБА_2 залишилася проживати у будинку й оплачувала борги по комунальним послугам.

Свідок ОСОБА_11 дала показання про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спочатку винаймали житло. Одружилися вони у 1995 році. Будинок почали будувати. Збудували перший поверх, а пізніше другий поверх. Під час будівництва біля двох років проживали у матері ОСОБА_1 , а потім повернулися у будинок. Розлучилися вони у 2003 році. ОСОБА_1 виїхав на інше місце проживання. Двері у будинок були придбані, але не поставлені. ОСОБА_2 надавала грошові кошти на ремонт. ОСОБА_1 до 2014 року не проживав у будинку. Ремонт проводили ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за їхні кошти. Для проведення будівельних робіт наймали працівників. ОСОБА_2 готувала будівельникам їжу. Хто розраховувався з ними їй не відомо. На час розлучення будинок не був повністю добудований.

Свідок ОСОБА_12 дав показання про те, що він проживав у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 влітку 1998 року біля двох місяців. Зимою вони винаймали інше житло. Будівництво велося ними як сім`єю. Будівельні роботи на другому поверсі будинку вже закінчувалися. ОСОБА_13 вже була облаштована. У 1996, 1997 роках будівлі не було.

Свідок ОСОБА_14 дала показання про те, що її чоловік у будинку робив газове опалення. Під час будівництва ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали по різним адресам. Мати ОСОБА_2 привозила на будівництво гроші та продукти харчування. Після будівництва ОСОБА_2 проживала у будинку. Здійснювалося будівництво ОСОБА_1 із ОСОБА_2 спільно. Другий поверх станом на 2004 рік вже було збудовано, однак були відсутні двері та не було поштукатурено стіни.

Свідок ОСОБА_15 дала показання про те, що спірний будинок ОСОБА_1 будував із ОСОБА_2 разом. ОСОБА_2 доглядала за бабусею, у неї проживали. Під час будівництва ОСОБА_1 із ОСОБА_2 проживали по різним адресам. Матір ОСОБА_2 допомагала грошима та продуктами харчування. До одруження ОСОБА_1 проживав із ОСОБА_2 біля трьох років. Під час будівництва ОСОБА_2 готувала будівельникам їжу. На час розлучення будинок не було повністю добудовано.

Свідок ОСОБА_16 дав показання про те, що ОСОБА_2 не проживає у будинку із 2015 року. У будинку ОСОБА_1 він влітку буває майже кожен вечір. У 1990 році у будинку були лише зовнішні стіни. Під час будівництва певний час вони не проживали у будинку. Після розлучення ОСОБА_1 із ОСОБА_2 , приблизно у 2006, 2007 роках почалися ремонтні роботи. Облаштована була каналізація. Прибудова зроблена була пізніше. У будинку проживає ОСОБА_1 .

Свідок ОСОБА_17 дала показання про те, що вона винаймає у комерційних цілях у ОСОБА_1 приміщення на першому поверсі спірного будинку. ОСОБА_2 бачила у травні 2016 році один раз. З нею вона не знайома. Певний час у будинку проживала донька ОСОБА_2 Перукарня працює кожен день. ОСОБА_2 ніколи більше не бачила.

За змістом частини першої статті 383 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Згідно із положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У постанові від 16 листопада 2016 року в справі № 6-709цс16 Верховний Суд України зазначив, що згідно з положеннями статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

У правовій позиції в справі № 6-709цс16 Верховний Суд України також зазначив про те, що власник має право вимагати усунення порушень свого права власності у будь-який час від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Відповідно до частини першої статті 60 Сімейного кодексу України (далі – СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав права з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: 1) майно, набуте нею, ним до шлюбу; 2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; 3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто; 4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»; 5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Частиною першою статті 62 СК України визначено, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із роз`ясненнями, що містяться в пунктах 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справи про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007 року № 11, вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, частиною третьою статті 368 ЦК України), відповідно до частин другої та третьої статті 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною під час реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

Статтями 4, 12, 13 ЦПК України чітко визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із статтями 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої, сьомої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а у задоволенні зустрічного позову слід відмовити через його недоведеність. Позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 не було надано достовірних та переконливих доказів, що вартість та цінність майна, яке належить на праві особистої приватної власності ОСОБА_1 істотно збільшилася саме завдяки її праці, що нею сплачувалися відповідні грошові кошти на проведення відповідних ремонтних робіт, а також про надання її родичами на це будівництво коштів.

У зв`язку із вище викладеним також суд не вбачає законних підстав для скасування рішень про державну реєстрацію речових прав ОСОБА_1 на нерухоме майно.

При розгляді справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає й не користується спірним житловим будинком. Доказів того, що їй чинилися перешкоди у користуванні ним не надано. Відповідач не є членом сім`ї позивача ОСОБА_1 Сервітут на користування цим нерухомим майном не встановлений.

Щодо вимоги про зняття відповідача із реєстраційного обліку місця проживання, то суд приходить до наступного.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні (далі – Закон № 1382-ІV) зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації; судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою; свідоцтва про смерть.

Таким чином, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.

З огляду на те, що Закон № 1382-ІV є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов`язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов`язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 264, 265 ЦПК України, Броварський міськрайонний суд Київської області

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні житловим будинком шляхом визнання такою, що втратила право на користування цим нерухомим майном – задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим будинком АДРЕСА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог – відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , державного реєстратора Броварської районної державної адміністрації Київської області Кисіль Ганни Василівни про визнання житлового будинку спільною сумісною власністю колишнього подружжя, визнання права власності на його частину із припиненням права власності на неї іншого співвласника, та про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень – відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі – 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Учасники справи:

Позивач за первісним позовом й відповідач за зустрічним позовом – ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );

відповідач за первісним позовом й позивач за зустрічним позовом – ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );

відповідач за зустрічним позовом – державний реєстратор Броварської районної державної адміністрації Київської області Кисіль Ганна Василівна (місцезнаходження: Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок № 15);

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області (місцезнаходження: Київська область, місто Бровари, вулиця Гагаріна, будинок № 15).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.О.Василишин