Рішення № 86283313, 25.11.2019, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/1791/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2019 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мартиненко В. С.,

за участю секретаря судового засідання Ліман С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

До Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області з вказаним позовом звернулось АТ КБ «ПриватБанк», в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.11.2013 року в загальному розмірі 126362,84 грн та судові витрати у розмірі 1921,00 грн.

В обґрунтування вказаних вимог позивач посилався на те, що 27.11.2013 р. між ним та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання заяви приєднання, який складається із самої заяви та, запропонованих ПАТ КБ «Приватбанк», «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифів Банку», які викладені на банківському сайті. ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8149,39 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач кредитні зобов`язання не виконує, у зв`язку з чим станом на 30.11.2018 р. утворилась заборгованість в сумі 126362,84 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту – 6907,31 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом – 119455,53 грн.

Крім того, позивач надав розрахунок сум, що стягується, зокрема, процентів. Так, нарахування процентів на поточну та на прострочену заборгованість здійснювалось до 04.2014 року за формулою:

- нарахування процентів на поточну заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N – поточне тіло кредиту, M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році, Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів;

- нарахування процентів на прострочену заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N – поточне тіло кредиту, M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році, Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів;

З 04.2014 року нарахування процентів здійснюється за формулою:

- нарахування процентів на поточну заборгованість: N*M/365*(2 або 1)*Y=Z, де N – заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці), M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році, 2 або 1 – коефіцієнт процентної ставки (1 – застосовується у разі належного виконання зобов`язань, 2 – підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості), Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів;

- нарахування процентів на прострочену заборгованість: N*M/365*2*Y=Z, де N – заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, виставлені до сплати та не погашені проценти та санкції станом на перше число попереднього місяця), M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році, 2 - коефіцієнт підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості, Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про час і місце його проведення був повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши докази, подані на їх підтвердження, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 27.11.2013 р. між ПАТ КБ “ПриватБанк” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, копія якої долучена до матеріалів справи. ОСОБА_2 отримав кредитну картку, строк дії останньої 31 липня 2017 року, з встановленим банком кредитним лімітом, який з 02.12.2013 року складав 9100 грн, здійснював витрати та платежі на погашення заборгованості, в результаті чого станом на 30.11.2018 року за відповідачем утворилась заборгованість за тілом кредиту, що підтверджується випискою з особового рахунку ОСОБА_1

З 21 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (скорочена назва – АТ КБ «ПриватБанк»).

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач систематично користувався кредитною карткою в межах встановленого банку кредитного ліміту та здійснював платежі на погашення заборгованості.

Проте в порушення умов кредитного договору, ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач кредитні зобов`язання за договором в повному обсязі не виконав, у зв`язку з чим станом на 30.11.2018 р. позивачем нарахована заборгованість в розмірі 126362,84 грн, яка складається з:

- 6907,31 грн – заборгованість за тілом кредиту;

- 119455,53 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом.

Суд, вирішуючи питання обґрунтованості вимог за наведеним розрахунком, дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано отримання ним кредитних коштів та наявності заборгованості за тілом кредиту, що підтверджується банківською випискою з особистого рахунка відповідача.

Проте позивачем не обґрунтовано розрахунок в частині заборгованості за процентами за користування кредитними коштами з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 8 ст. 49, ч. 2 ст. 53 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» надання безпроцентних кредитів забороняється, за винятком передбачених законом випадків. Банку забороняється встановлювати процентні ставки та комісійні винагороди на рівні нижче собівартості банківських послуг у цьому банку.

Судом встановлено, що з 04.2014 року банком використовується формула нарахування процентів, яка не відповідає умовам договору, вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 1048 ЦК України, зі змісту яких випливає, що проценти нараховуються лише на суму позики, а також вимогам, передбаченим ч. 2 ст. 550 ЦК України, відповідно до яких проценти на неустойку не нараховуються.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі №325/1163/16-ц.

Посилання позивача про те, що такий метод нарахування процентів за рахунок капіталізації раніше нарахованих процентів та неустойки, передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з таких підстав.

Суд не бере до уваги умови кредитного договору, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, долучених до матеріалів справи, оскільки позивачем залишилось не доведеним, що Умови та Правила надання банком кредиту є складовою кредитного договору, а саме те, що вони укладені в один день, тобто в день підписання позичальником заяви позичальника, і позичальник розумів, що саме ці Умови він мав на увазі, підписуючи заяву.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у справі № 342/180/17 від 03 липня 2019 року, відповідно до якої за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Оскільки судом встановлено, що з квітня 2014 року позивачем була запроваджена формула розрахунку заборгованості за процентами, яка суперечить вимогам закону та умовам договору, суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок в частині нарахування заборгованості за процентами за період з 31.03.2014 року по 30.11.2018 року є необґрунтованим.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором, наданого позивачем, та з виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що, зокрема, з 31.03.2014 року позивач розпочав здійснювати банківську операцію «списання процентів за користування кредитом» за рахунок яких стала збільшуватися база, на яку нараховуються проценти за користування кредитними коштами, а отже, банком стала використовуватися формула нарахування процентів N*M/365*(2 або 1)*Y=Z, де N – заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці), M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році, 2 або 1 – коефіцієнт процентної ставки (1 – застосовується у разі належного виконання зобов`язань, 2 – підвищення процентної ставки за несвоєчасне погашення кредитної заборгованості), Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів.

В розрахунку позивача, наданого для обґрунтування позовних вимог щодо наявності заборгованості за вказаний період позивач виклав відомості про розмір тіла кредиту для кожного періоду, за який здійснено такий розрахунок, кількість днів в кожному періоді, розмір заборгованості за процентами та сума коштів, яка була віднесена позивачем на погашення заборгованості за процентами.

Оскільки судом встановлено, що, зокрема, з 31.03.2014 року позивачем була запроваджена формула розрахунку заборгованості за процентами, яка суперечить вимогам закону та умовам договору, суд дійшов висновку про те, що вказаний розрахунок в частині нарахування заборгованості за процентами за вказаний період є необґрунтованим.

В зв`язку з тим, що судом встановлена необґрунтованість вказаного розрахунку процентів, та жодна із сторін не скористалась своїм правом самостійно подати до суду висновок експерта або заявити клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, суд дійшов висновку про те, що розмір процентів за користування кредитом, має вираховуватися, виходячи з формули нарахування процентів на заборгованість: N*M/365*Y=Z, де N – поточне тіло кредиту, M – процентна ставка, 360/365 – кількість днів у році, Y – кількість днів за які здійснюється нарахування, Z – сума нарахованих процентів, замість формули, де N – заборгованість за кредитом (поточне тіло кредиту, нараховані відсотки та санкції (в попередньому місяці).

Використовуючи дані, зазначені у вказаному розрахунку, а саме: щодо розміру тіла кредиту в кожному періоді, межі якого встановлені в залежності від здійснення відповідачем витрат та внесення ним кошів на погашення заборгованості, щодо кількості днів у такому періоді, щодо розміру процентної ставки, що діяла для витрат, здійснених у відповідний період, судом отримано такі результати.

З банківської виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що 31.03.2014 року відбулось списання процентів в розмірі 202,22 грн та з цього ж дня вказані кошти були додані до тіла кредиту як базу, на яку нараховуються проценти за діючою процентною ставкою 27,6 % річних. 24.04.2014 року відповідачем був здійснений платіж на погашення заборгованості за кредитом, кошти якого в першу чергу були спрямовані позивачем на погашення прострочених процентів, сума яких була включена до бази для нарахування поточних процентів, залишок спрямований на погашення тіла кредиту. Таким чином, необґрунтоване нарахування процентів на раніше нараховані, але не погашені проценти та санкції, відбувалось в період з 31.03.2014 року по 24.04.2014 року протягом 25 днів.

А отже, отримуємо такий розрахунок процентів, які були необґрунтовано нараховані позивачем за період з 31.03.2014 року (включно) по 24.04.2014 року (не включно): 202,22 * 27,6 / 100 / 360 * 25 = 3,87 (грн).

Аналогічну математичну операцію здійснено для кожного наступного періоду та встановлено, що в деяких періодах заборгованість за процентами нарахована не тільки на тіло кредиту, але й на частину заборгованості за процентами, яка була нарахована раніше, проте не погашена відповідачем, що відповідає відомостям, наведеним в виписці по особовому рахунку відповідача: так, 01.05.2014 року до бази для нарахування поточних процентів була додана заборгованість за прострочені процентами в розмірі 173,98 грн, в зв`язку з чим база заборгованості, на яку необґрунтовано нараховувались поточні проценти в період з 01.05.2014 року по 26.05.2014 року (25 днів), дорівнювала 173,98 грн., а розмір необґрунтовано нарахованих процентів склав 3,33 грн. (173,98 * 27,6 / 100 / 360 * 25= 3,33 (грн)). 26.05.2014 року відбулось погашення прострочених процентів в розмірі 60,86 грн, в зв`язку з чим база заборгованості, на яку необґрунтовано нараховувались поточні проценти в період з 26.05.2014 року по 30.05.2014 року (5 днів), дорівнювала 113,12 грн., а розмір необґрунтовано нарахованих процентів склав 0,43 грн. 30.05.2014 року до бази для нарахування поточних процентів була додатково додана заборгованість за простроченими процентами в розмірі 170,67 грн, а також пеня в розмірі 50 грн, , що у сукупному розмірі дорівнювало 333,79 грн (113,12 + 170,67 + 50), а отже розмір необґрунтовано нарахованих процентів за період з 30.05.2014 року по 29.06.2014 року (30 днів) склав 7,67 грн. 30.06.2014 року до бази для нарахування поточних процентів була додатково додана заборгованість за простроченими процентами в розмірі 361,06 грн, що у сукупному розмірі дорівнювало 694,85 грн (333,79 + 346,85), а отже розмір необґрунтовано нарахованих процентів за період за 30.06.2014 року (1 день) склав 0,53 грн. 01.07.2014 року відбулось погашення прострочених процентів в розмірі 298,78 грн, а також пеня в розмірі 100 грн, в зв`язку з чим база заборгованості, на яку необґрунтовано нараховувались поточні проценти за період з 01.07.2014 року по 08.07.2014 року (8 днів), дорівнювала 496,07 грн (694,85 – 298,78 + 100), а розмір необґрунтовано нарахованих процентів склав 3,04 грн.

А у підсумку, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, який був нарахований позивачем необґрунтовано за період з 31.03.2014 року по 08.07.2014 року, дорівнює 15,54 грн., що є сумою вищенаведених доданків.

Крім того, з розрахунку заборгованості наданого позивачем, вбачається, що внаслідок присвоєння позивачем заборгованості статусу простроченої, під час розрахунку процентів позивач використовував подвійний коефіцієнт, тобто вдвічі збільшуючи суму нарахованих процентів, що за своєю природою має ознаки неустойки. Разом з тим, судом не встановлені умови договору, за якими можливе застосування такого коефіцієнту. А отже, розмір процентів, нарахованих таким методом у відповідні періоди, підлягає зменшенню вдвічі, а саме: за період з 01.06.2014 р. по 30.06.2014 року на 175,07 грн (350,14 / 2).

Разом з тим, станом на 08.07.2014 року позивачем були нараховані проценти за користування кредитом в загальному розмірі 403,32 грн, сума яких має бути зменшена на суму необґрунтовано нарахованих процентів у вказаний період, а саме: 403,32 – 15,54 -175,07 = 212,71 (грн). А отже, суд дійшов висновку про те, що за період з 27.11.2013 року по 08.07.2014 року розмір заборгованості за процентами дорівнює 212,71 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки судом встановлено, що остання кредитна картка, на підставі якої відповідач користувався кредитним лімітом, мала строк дії до 31 липня 2017 року, що відповідає строку кредитування, іншого строку дії договору та інших умов виконання зобов`язань сторони не передбачили, суд дійшов висновку про те, що нарахування процентів за кредитним договором після спливу вказаного строку припиняється, що відповідає висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за процентами, що виникла з 01 серпня 2017 року по 30.11.2018 року в розмірі 81833,90 грн (119455,53 – 37621,63) задоволенню не підлягають.

З розрахунку заборгованості, наданого позивачем вбачається, що заборгованість відповідача за кредитом станом на 09 липня 2014 року набула статусу сталої та становила 6709,31 грн. Процента ставка, за якої були здійснені витрати позичальником, банком нараховувалися, а клієнтом сплачувалися проценти, а отже, визнавалась сторонами, складала 27,60 % річних.

Застосовуючи формулу N*M/365*Y=Z, яку запроваджено банком для розрахунку процентів поточної та простроченої заборгованості, та яка діяла до 04.2014 року, отримуємо розрахунок процентів за період з 09.07.2014 року по 31.07.2017 року включно, що складає 1119 днів, а саме: 6907,31 * 27,6% / 360*1119=5925,78 (грн.), де 6907,31 – тіло кредиту (в грн), 27,6 % – процентна ставка, 360 – кількість днів у році, 1119 – кількість днів за які здійснюється нарахування, 5925,78 – сума нарахованих процентів (в грн).

З розрахунку кредитної заборгованості, наданої позивачем вбачається, що відповідачем у вказаний період було здійснено погашення заборгованості за процентами в загальному розмірі 5457,15 грн. А отже, мають бути відняті від суми заборгованості за процентами, нарахованими за період з 09.07.2014 року по 31.07.2017 року в розмірі 5925,78 грн. Отримуємо такий розрахунок: 5925,78 – 5457,15 = 468,63 (грн).

А у підсумку розмір заборгованості за процентами в період з 27.11.2013 року по 31.07.2017 року дорівнює 681,34 грн, що є сумою вищенаведених доданків 468,63 + 212,71 = 681,34.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом не встановлено наявність умов кредитного договору щодо розміру неустойки. Посилання позивача про те, що вказаний розмір передбачений Умовами та правилами надання банківських послуг не спростовує висновок суду з підстав, що зазначені вище.

Крім того, при нарахуванні відповідачу заборгованості за пенею та штрафом позивачем не враховані положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року та який набув чинності з 15 жовтня 2014 року (далі - Закон № 1669 -УП).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1669-УП на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особа підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому КМУ переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до ч.ч.1,2,3 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1669 –УП цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 ст.11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

На виконання абзацу 3 п.5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 р. № 1079-р зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. у № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція».

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Пунктом 1 та 3 вказаного Розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція»; розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053».

Судом встановлено, що зареєстрованим місцем проживання відповідача є село Віролюбівка Костянтинівського району Донецької області, яке відповідно до розпоряджень КМУ від 30.10.2014 р. та від 02.12.2015 р. входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Оскільки судом була встановлена необґрунтованість нарахування пені відповідачу, та, разом з тим, з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що ним на погашені пені були спрямовані кошти відповідача, сплачені ним для погашення заборгованості, в розмірі 1850 грн, суд дійшов висновку про необхідність відповідно до встановленої частиною 2 статті 534 ЦК України черговості погашення заборгованості віднести вказану суму на погашення заборгованості за процентами за користування кредитом, а також основної суми боргу, яку просить стягнути позивач. Отримуємо такий розрахунок 1850 - 681,34 = 1168,66 (грн.); 6907,31 – 1168,66 = 5738,65(грн).

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.11.2013 року станом на 30.11.2018 року, яка включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5738 гривень 65 копійок. В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у зв`язку із частковим задоволенням позову з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що дорівнює 87,24 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 273, 279, п.п.15.5 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,-

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 27.11.2013 року станом на 30.11.2018 року, яка включає заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5738 (п`яти тисяч семисот тридцяти восьми) гривень 65 копійок.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором № б/н від 27.11.2013 року станом на 30.11.2018 року, яка включає: 1168 гривень 66 копійок - заборгованість за тілом кредиту; 119455 гривень 53 копійки – заборгованість за процентами за кредитом, а всього в розмірі 120624 (ста двадцяти тисяч шестисот двадцяти чотирьох) гривень 19 копійок – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 87 (вісімдесяти семи) гривень 24 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Донецького апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ЄДРПОУ 14360570; відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя