Рішення № 86282682, 11.12.2019, Бахмутський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Артемівський міськрайонний суд Донецької області)

Справа № 219/10780/19

Провадження № 2/219/2882/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.12.2019 року м. Бахмут Донецька область

Артемівський міськрайонний суд Донецької області

в складі головуючого судді Шевченко Л.В.,

з участю: секретаря судового засідання Брагіної М.В.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

19.09.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року в сумі 15 980,23 грн.

В обґрунтування позову вказав, що з 12 липня 2016 року і по 17 липня 2017 року позивач працював в Публічному акціонерному товаристві «Українська залізниця» слюсарем-електриком з ремонту електроустаткування 5 розряду виробничого підрозділу «Дебальцівське вагонне депо» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати йому заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати. Станом на 17 липня 2017 року розмір нарахованої, але не виплаченої мені заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року становить 20034 гривні 58 копійок (за вирахуванням податків та інших обов`язкових платежів до виплати належить 15980 гривень 23 копійки), що підтверджується довідкою, виданою за місцем роботи. Однак ця довідка не засвідчена печаткою відповідача, оскільки, як пояснили позивачу, всі печатки із структурних підрозділів відповідача, що залишились на території непідконтрольній органам державної влади України, були ним вилучені. Отримати від відповідача належним чином засвідчену довідку про розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року позивач не можу. Первинні документи для нарахування заробітної плати знаходяться у регіональній філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (вул. Привокзальна, м. Лиман Донецької області, 84404), куди вони були здані позивачем особисто в жовтні 2017 року. Добровільно сплатити заборгованість по заробітній платі відповідач відмовляється. Не сплачуючи позивачу заробітну плату у період з березня 2017 року і по теперішній час роботодавець грубо порушує вимоги чинного трудового законодавства, що спонукає позивача вжити заходів щодо судового захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 20 вересня 2019 року за вказаною цивільною справою було відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, разом з тим просив проводити розгляд справи без його участі, про що зазначив у позові.

Представник відповідача АТ «Українська залізниця» в судове засідання також не з`явився, у встановленому законом порядку був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (шляхом направлення судових повісток). Разом з тим, 04 листопада 2019 року представником відповідача АТ «Укрзалізниця» Задоріним В.Г., який діє на підставі довіреності № 4031 від 25.07.2019, подано до суду відзив на позовну заяву, згідно якого вимоги ОСОБА_1 не визнає та вважає їх необґрунтованими. Вказує, що за період з 01 березня 2017 року по 15 березня 2017 року ОСОБА_1 була нарахована заробітна плата з урахуванням обов`язкових утримань податків на доходи та інших зборів у сумі 843,38 грн., яка була отримана позивачем 26 жовтня 2017 року у касі Дирекція в м. Лиман Донецької області. Зазначає, що виробничі підрозділи Донецької та Луганської дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» розташовані на тимчасово окупованій території, а тому на підконтрольній території України відсутні оригінали кадрових та фінансових документів (уся документація знаходиться у виробничих підрозділах на непідконтрольній Україні території). З 16 березня 2017 року від бухгалтерії ВП «Дебальцевське вагонне депо» до Дирекції у м. Лиман не надходили оригіналів документів для нарахування заробітної плати, табелі обліку робочого часу з відмітками про фактично відпрацьований час, оригінал особової картки форми П-2, оригінали внутрішніх наказів (розпоряджень) та інше. Вказує, що станом на день звільнення інформація стосовно заборгованості по заробітній платі за період січень-липень 2017 року на ім`я ОСОБА_1 відсутня.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з неявкою учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши цивільну справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту статті 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ст.43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону - суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Отже, обов`язок щодо своєчасної виплати заробітної плати покладено на роботодавця.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 в період з 12.07.2016 року по 17.07.2017 року працював в ПАТ "Українська залізниця" Регіональна філія "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на посаді слюсаря-електрика по ремонту електрообладнання 05 розряду, а саме відповідно до наказу від 08.07.2016 року № 2/ос. Звільнений з роботи 17.07.2017 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України у зв`язку зі скороченням штату (наказ від 10.07.2017 року № 8120/ДН-ос), що підтверджується записом в трудовій книжці НОМЕР_1 , виданій на ім`я позивача 13 липня 1981 року (а. с. 8-13).

Позивач вказує, що на день його звільнення йому нарахована, але не виплачена заробітна плата з березня 2017 року по 17.07.2017 року у сумі 15980,23 гривні.

На підтвердження не виплаченої заробітної плати позивачем була надана довідка заборгованості по заробітній платі, підписана начальником ВП Дебальцевське вагонне депо ОСОБА_2 та головним бухгалтером ОСОБА_3 (яка не містить дати, номеру та печатки підприємства, що її видало), з якої вбачається наступне: сума нарахованої заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року складає 20034,58 гривень, у тому числі: березень 2017 року - 2936,84 гривні, квітень 2017 року - 2550,84 гривні, травень 2017 року - 2668,32 гривні, червень 2017 року - 2668,32 гривні, липень 2017 року - 9210,26 гривень. Сума заборгованості (сума до виплати) з березня 2017 року по липень 2017 року складає 15980,23 гривні, у тому числі: березень 2017 року - 2335,32 гривні, квітень 2017 року - 2028, 39 гривні, травень 2017 року - 2121,80 гривні, червень 2017 року - 2121,80 гривні, липень 2017 року - 7372,92 гривні. Відсутнє документальне підтвердження про виплати заробітної плати з березня 2017 року по липень 2017 року із структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (а.с.4).

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

Європейський Суд неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу №1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КзпП, Законом України «Про оплату праці», а позивач знаходився з Регіональною філією "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в трудових відносинах до 17.07.2017 року, виконував свої трудові обов`язки в повному обсязі, а також при звільненні не отримав всі належні йому платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

На виконання ухвали суду від 20 вересня 2019 року про відкриття провадження у справі та витребування доказів відповідачем разом з відзивом на позовну заяву 04.11.2019 надав суду копію довідки про доходи № 1218/2 від 22.10.2019 та копію видаткового касового ордеру від 26.10.2017.

Так, відповідно до довідки про нараховану заробітна плату № 1218/2 від 22.10.2019 за період з січня 2017 року по липень 2017 року з помісячним розподілом, згідно з якою ОСОБА_1 у березні 2017 року нараховано заробітну плату у розмірі 1060 грн. 61 коп., утримано 217 грн. 23 коп., до видачі 843 грн. 38 коп. За період з квітня по липень 2017 року заробітна плата не нараховувалася (а.с. 29), а також копію видаткового касового ордеру від 26.10.2017, з якого видно, що позивачем було отримано заробітну плату за першу половину березня 2017 року у сумі 843 грн. 38 коп., про свідчить його особистий підпис із зазначенням реквізитів паспорту (а.с. 30).

Згідно з відзивом на позовну заяву, на виконання указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15 березня 2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів, підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей шляхами залізничного та автомобільного сполучення, нарахування заробітної плати було припинено.

Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв`язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно допунктів 2.1.та 2.2.«Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»,затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88,первинні документи це документи,створені у письмовій або електронній формі,які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника)на їх проведення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

Наказом Державного комітету статистики від 05 грудня 2008 року № 489 були затверджені типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, організацій, зокрема: № П-1 «Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу»; № П-3 «Наказ (розпорядження) про надання відпустки»; № П-4 «Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту)»; № П-5 «Табель обліку використання робочого часу»; № П-6 «Розрахунково-платіжна відомість працівника»; № П-7 «Розрахунково-платіжна відомість (зведена)». У табелі обліку використання робочого часу робляться відмітки про фактично відпрацьований працівником час. Отже, табель обліку робочого часу є первинним документом, відповідно до даних якого здійснюється нарахування заробітної плати та інших виплат.

Так, статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Тому, у зв`язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділі «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» нарахування заробітної плати здійснити неможливо.

Згідно ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право на звернення до суду з позовом про стягнення належній йому зарплати без обмеження будь-яким строком.

За змістом ч. 1 ст.94 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникові за виконану роботу, а не за факт перебування у трудових відносинах, тому сам по собі факт перебування позивача у трудових відносинах станом на березень 2017 року не може бути підставою для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом.

За змістом ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи.

За змістом ст.77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не доведена наявність заборгованості із заробітної плати, належних документів на підтвердження заборгованості суду не надано. До позовної заяви не додані табелі обліку робочого часу за березень - липень 2017 року, а довідки, що не підписані бухгалтером чи іншою посадовою особою і належним чином не завірені не є належними і допустимими доказами.

Суд погоджується з доводами відповідача, викладеними у відзиві про те, що у зв`язку з тим, що з 16 березня 2017 року до Дирекції не надходили первинні документи від підприємства, на якому працював позивач, для нарахування заробітної плати (табеля обліку робочого часу або графіки роботи за період, копії або оригінали внутрішніх наказів, розпоряджень та інше за період з березня по квітень 2017 року), нарахування заробітної плати здійснити неможливо.

Частиною 4 ст. 91 ЦК України встановлено, що цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.1 ст.104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Статтею 107 ЦК України встановлено порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, відповідно до якого після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу). Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом. Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників.

Приписами ч. 1 ст.104 ЦК України встановлено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи вважається дата внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців в порядку, передбаченому статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», тобто запису про припинення юридичної особи.

Отже, відповідно до цивільного законодавства при реорганізації (злитті) юридичних осіб перехід прав і обов`язків до новоутвореної юридичної особи відбувається на підставі передавального акта, в якому про це має бути зазначено, а правонаступництво вважається здійсненим з моменту виключення юридичної особи попередника з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (постанова ВС від 18 вересня 2019 року у справі № 220/310/18).

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичний осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ДП «Донецька залізниця» перебуває в процесі припинення.

Даних, які б підтверджували правонаступництво та передачу обов`язків від ДП «Донецька залізниця» до ПАТ «Укразалізниця» позивачем не надано.

Таким чином, враховуючи відсутності відповідного запису про завершення процесу припинення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, ДП «Донецька залізниця» залишається юридичною особою, яка самостійно несе відповідальність за договірними та позадоговірними зобов`язаннями. А тому обов`язки щодо виплати заробітної плати позивачу, має нести ДП «Донецька залізниця» як роботодавець останнього.

Частиною 6 ст.2 Закону України «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» передбачено, що товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25 червня 2014 року № 200 вирішено на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі згідно з додатком 1 на базі ДП «Донецька залізниця», утворити ПАТ «Українська залізниця.

Пункти 4 і 5 вищевказаної Постанови передбачають, що проведенню реорганізації (злиття) має передувати інвентаризація майна підприємств, що реорганізуються (зливаються) та складання зведених актів оцінки майна та зведених передавальних актів.

Суд приходить до висновку, що між ДП «Донецька залізниця» та АТ «Українська залізниця» відсутній передавальний акт, який би підтверджував перехід всіх прав, активів, зобов`язань і боргів ДП «Донецька залізниця» у статутний капітал АТ «Українська залізниця», а тому відсутні підстави вважати, що обов`язок щодо сплати заборгованості позивачу має виконувати АТ «Українська залізниця».

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що майно (активи, власний капітал та зобов`язання) підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції (далі - майно), не включається до переліків і зведених актів інвентаризації майна, що затверджуються Міністерством інфраструктури відповідно до цього пункту, а відображається в балансі (крім зобов`язань підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, їх структурних підрозділів, які розташовані на тимчасово окупованій території) і закріплюється в частині активів за публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» на праві господарського відання до проведення його інвентаризації та оцінки відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів від 12 листопада 2014 року № 604. Деякі питання інвентаризації майна підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, яке розміщене на тимчасово окупованій території та території проведення антитерористичної операції.

Пунктом 2 частини 2 вищевказаної Постанови КМУ встановлено, що після завершення тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя та завершення проведення антитерористичної операції провести інвентаризацію та оцінку майна і за результатами подати пропозиції щодо зміни статутного капіталу ПАТ «Українська залізниця» згідно із законодавством.

Згідно зі статтею Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку, що майно ДП «Донецька залізниця» не ввійшло до статутного капіталу АТ «Українська залізниця», а тому відповідач не став правонаступником підприємств залізничного транспорту, розташованих на тимчасово окупованій території, враховуючи, що процедура реорганізації цих підприємств та передача їх прав та обов`язків призупинена до завершення проведення антитерористичної операції на території України.

Таким чином, АТ «Українська залізниця» не є належним відповідачем, який має виконати обов`язок щодо виплати заборгованості із заробітної плати позивача. З цього приводу Верховним Судом висловлена правова позиція у постанові від 31 жовтня 2019 року у справі № 728/1128/18 , провадження № 61-3291св19.

Згідно ч.1, 2 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Відповідно до ч.3 ст.51 ЦПК України після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Позивач клопотань про заміну первісного відповідача на належного відповідача не заявляв. Тому, з урахуванням викладеного вище, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 4, 9, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 354 ЦПК України, ст. ст. 44, 94, 97, 115, 116, 117, 233 КЗпП України, ст. ст. 21, 22 Закону України «Про оплату праці», суд

У Х В А Л И В :

У задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 17 липень 2017 року в розмірі 15 980 грн. 23 коп. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення ухвалено в судовому засіданні 06 грудня 2019 року. Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 06 грудня 2019 року. Повне рішення складено та підписано суддею 11 грудня 2019 року.

Сторони по справі:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження: 03580, м. Київ, вул. Тверська, 5.

Суддя Л.В. Шевченко