Рішення № 86282212, 28.11.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/3958/19

Провадження №2/521/2381/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Дукіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звільнення майна з-під арешту,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області про звільнення майна з-під арешту.

У обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення до суду позивач вказувала, що на виконанні відділу державної виконавчої служби знаходилось виконавче провадження, в рамках якого 14 березня 2012 року накладено арешт на автомобіль марки «ВАЗ 2106», 1977 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .

Позивач свідчила, що не була боржником жодного виконавчого провадження. При намаганні з`ясувати підстави накладення арешту позивач виявила, що відділом державної виконавчої служби мало бути обтяжено майно « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », у той час як анкетні дані позивача – « ОСОБА_1 , 24 травня 1959 року».

ОСОБА_1 зверталась до відділу державної виконавчої служби, однак вирішити питання про скасування арешту не уявилось можливим, оскільки матеріали виконавчого провадження знищені за завершенням строку зберігання.

У зв`язку з неможливістю розпоряджуватись належним майном, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду, в якому просила скасувати арешт та розшук, що був накладений та оголошений постановою В-11/227 Другого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ від 14 березня 2012 року на транспортний засіб марки «ВАЗ 2106», рік випуску – 1977, колір – жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № ВАЗ НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Представник Другого Малиновського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області не скористався наданим процесуальним правом, відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явилась, але від особи надійшла заява про підтримання заявлених вимог з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку частини 3 статті 211 ЦПК України.

Представник Другого Малиновського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області у відкрите судове засідання не з`явився, відділ повідомлявся судом про розгляд цивільної справи, причини неявки представника суду не відомі.

Згідно з частиною 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на викладене, врахувавши позицію сторони позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку.

Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час розгляду справи суд установив, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданим МРЕВ-2 ДАІ ГУ УМВС України в Одеській області від 09 березня 2005 року, власником автомобілю марки «ВАЗ 2106», рік випуску – 1977, колір – жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № ВАЗ НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 .

Згідно з листом Другого Малиновського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області №691 від 14 січня 2019 року, постановою В-11/227 Другого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ від 14 березня 2012 року було накладено арешт та оголошено розшук автомобілю марки «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , як власності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тобто відділ державної виконавчої служби мав накласти арешт на майно іншої особи – громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як випливає з листа Другого Малиновського відділу ДВС міста Одеси ГТУЮ в Одеській області №11645 від 11 червня 2019 року, виконавче провадження, в рамках якого 14 березня 2012 року було обтяжено майно, належне на праві власності ОСОБА_1 , знищено за закінченням строку зберігання.

Як установлює частина 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як регламентує частина 1 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950). Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з параграфом 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Україна-Тюмень проти України» («Ukraine-Tyumen v. Ukraine», заява №22603/02 (щодо суті), стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: «перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі» (див., наприклад, рішення у справі «Ян та інші проти Німеччини» («Jahn and Others v. Germany», заяви №46720/99, 72203/01 та 72552/01, п. 78).

Відповідно до параграфу 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» («Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine», заяви №68385/10, 71378/10), першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним стосовно переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції» («Former King of Greece and others v. Greece», заява №25701/94, п. 79, 82).

Обтяження відповідного майна ОСОБА_1 арештом становить втручання держави у право на мирне володіння майном у значенні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу. Таке втручання має відбуватись із чітким, послідовним дотриманням вимог національного закону та забезпеченням гарантій захисту основоположних прав особи, має бути законним та пропорційним.

З аналізу матеріалів справи суд робить висновок, що в даному випадку відділом державної виконавчої служби безпідставно обтяжив майно позивача. Для обтяження майна ОСОБА_1 відсутні законні підставі та таке обтяження становить неправомірне втручання держави у право власності особи.

Ураховуючи викладене суд погоджується із правовою позицією позивача, вбачає обґрунтованим задовольнити позов та скасувати накладений арешт.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову та відстроченням сплати судового збору позивачем до ухваленням судового рішення у справі за правилами статті 136 ЦПК України, – суд уважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь держави суму неоплаченого судового збору – в розмірі 768,40 гривень.

Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280, 281, 282 пунктами 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області про звільнення майна з-під арешту – задовольнити.

Скасувати арешт та розшук, що був накладений та оголошений постановою В-11/227 Другого Малиновського відділу ДВС Одеського МУЮ від 14 березня 2012 року на транспортний засіб марки «ВАЗ 2106», рік випуску – 1977, колір – жовтий, реєстраційний номер НОМЕР_1 , шасі № ВАЗ НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,.

Стягнути з Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області на користь держави суму неоплаченого судового збору – в розмірі 768,40 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Малиновського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 – АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: Другий Малиновський відділ державної виконавчої служби міста Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області – 65005, місто Одеса, вулиця Бабеля, 6, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 41405463.

Суддя: І.В. Плавич