Ухвала суду № 86282065, 03.12.2019, Кілійський районний суд Одеської області

Справа № 502/1440/19

УХВАЛА

03 грудня 2019 року м. Кілія

Кілійський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Манжос Н. В.,

за участю секретаря судового засідання Припас А. О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі № 502/1440/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача Державного підприємства «Морський торгівельний порт Усть – Дунайськ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрат доходів та моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області 18.07.2019 року з позовною заявою до відповідача Державного підприємства «Морський торгівельний порт Усть – Дунайськ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрат доходів та моральної шкоди.

Ухвалою Кілійського районного суду Одеської області від 28.08.2019 року відкрито провадження по справі.

02.12.2019 року до Кілійського районного суду Одеської області від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Державного підприємства «Морський торгівельний порт Усть – Дунайськ» в межах суми ціни позову, а також позивач просив відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі.

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що наказом Міністерства інфраструктури України № 31-0 від 02.05.2018 року, було припинено повноваження Швидченка ОСОБА_2 з виконання обов`язків директора Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» на підставі п.5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України.

При звільнені, Відповідачем в супереч ст. 116 КЗпП України, не було проведено розрахунок, в супереч ст. 44 КЗпП України, не було видано трудову книжку, всупереч ст. 44 КЗпП України, не виплачено вихідну допомогу у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

Рішенням ІІІевченківського районного суду м. Києва, від 18.10.2018 року по справі № 761/21008/18, було визнано неправомірним та скасовано наказ Міністерства інфраструктури України № 31-0 від 02 травня 2018 року про звільнення ОСОБА_1 з посади виконуючого обов`язків директора Державного підприємства «Морський торговельний порт УстьДунайськ», поновлено ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язків директора Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ» з 03 травня 2018 року, стягнуто з Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», на користь ОСОБА_1 , середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 114954 (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) гривень 84 копійки без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді виконуючого обов`язків директора Державного підприємства «Морський торговельний порт УстьДунайськ» та стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт Усть-Дунайськ», на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за один місяць в сумі 20315 (двадцять тисяч триста п`ятнадцять) гривень 20 копійок без вирахування податків, зборів та обов`язкових платежів допущено до негайного виконання.

Самостійно рішення Шевченківського районного суду виконано не було і лише на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 07.12.2018 року ВП №57854650, Наказом Міністерства Інфраструктури України від 02.01.2019 року № 1-0, ОСОБА_1 , було поновлено на посаді виконуючого обов`язків директора ДП «Морський торгівельний порт Усть - Дунайськ».

Наказом Міністерства Інфраструктури України від 03.01.2019 року № 2-0, виконуючого обов`язки директора ДП «Морський торгівельний порт Усть - Дунайськ», ОСОБА_3 Ілліча звільнено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Втім, рішення суду в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 114954 (сто чотирнадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн. 84 коп., а також середнього заробітку за один місяць в сумі 20315 (двадцять тисяч триста п`ятнадцять) гривень 20 копійок Відповідачем ні добровільно, а ні примусово виконано не було.

Лише 15.01.2019 року, Відповідач видав позивачу трудову книжку, всупереч ст. 116 КЗпП України, розрахунків з ним не провів і лише 11.04.2019 року, позивачу остаточно було сплачено вихідну допомогу та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі - 115831,71 гривень. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме: з 02.05.2018 року по 11.04.2019 року, відповідач не виплатив.

За зверненням позивача на «урядову гарячу лінію» щодо порушення вимог трудового законодавства, фахівцями Головного управління Держпраці в Одеській області, було складено протокол про адміністративне правопорушення, в результаті чого рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 27.05.2019 року, керівник ДП «Морський торгівельний порт Усть-Дунайськ» був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 41 ч. 1 КУПАП та притягнутий до адміністративної відповідальності, саме через порушення вимог ст. 47 КЗпП України щодо позивача.

До позовної заяви, додана відповідь Відповідача на адвокатський запит від 18.06.2019 року №492/01/12-19 про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні підприємством не нараховувався і буде виплачений на підставі рішення суду.

З огляду на вищезазначене та те, що Відповідач неодноразово порушував права позивача, більш того вважає їх порушення нормою, існує реальна загроза неможливості або ускладнення виконання рішення суду, в результаті задоволення позову.

У випадку невжиття заходів забезпечення позову виконання рішення суду про стягнення коштів, може бути ускладнено відсутністю цієї суми на рахунках боржника та необхідністю звернення стягнення на основні засоби, що використовуються у господарській діяльності підприємства, що може мати наслідком порушення виробничого циклу суб`єкта господарювання.

Таким чином, з метою забезпечення реального та ефективного виконання судового рішення, що може бути прийняте у справі, існує необхідність забезпечення позову в межах ціни позову 1181758,64 гривень.

На підставі вищезазначеного позивач просив суд, накласти арешт на грошові кошти Державного підприємства «Морський торгівельний порт Усть – Дунайськ» в межах суми ціни позову, а також відстрочити йому сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі з огляду на те, що предметом позову є захист трудових прав позивача.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3, 5 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

У відповідності до ч. ч. 1-3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: 1) причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; 2) вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; 3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Як роз`яснено у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22 грудня 2006 року, при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам.

Отже, при вирішенні питання щодо наявності або відсутності підстав для застосування заходів забезпечення позову судом, між іншим, підлягають встановленню: наявність або відсутність спору, наявність або відсутність реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовними вимогам, співмірність заявлених позовних вимог до майна, яким заявник просив забезпечити позов.

Згідно п. 5 ч. 1 ст.151 ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити ціну позову, про забезпечення якого просить заявник.

Згідно з ч. 5 ст. 151 ЦПК України, до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Крім того, відповідно до положень ч.1 ст.8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Оскільки звільнення заявника від сплати судового збору є правом суду, а не його обов`язком, заявником, який є працездатною особою, не доведено наявність підстав звільнення від сплати судового збору, встановлених законом, тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Також в порушення вимог ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову не містить ціну позову.

Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

З цих підстав заява ОСОБА_1 про забезпечення позову підлягає поверненню.

Керуючись ст. ст. 149, 150, 151, 158, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання позивача ОСОБА_1 про відстрочення від сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову - відмовити.

Заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача Державного підприємства «Морський торгівельний порт Усть – Дунайськ» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрат доходів та моральної шкоди - повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Одеського апеляційного суду через Кілійський районний суд Одеської області.

Суддя Кілійського районного суду Н. В. Манжос