Рішення № 86281367, 07.11.2019, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/2846/19

Провадження №2/521/2192/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2019 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Дукіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Бобровицької районної державної нотаріальної контори про звільнення майна з-під арешту,

УСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Бобровицької районної державної нотаріальної контори про звільнення майна з-під арешту.

У обґрунтування власної позиції та пояснюючи підстави звернення до суду позивач вказувала, що зокрема є власником квартири АДРЕСА_1 .

З метою розпорядження власністю ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса, після чого з`ясувалось, що все майно позивача обтяжене арештом, зареєстрованим Бобровицькою районною державною нотаріальною конторою на підставі ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2001 року.

Позивач свідчила, що в Чернігівський області ніколи не проживала та не була учасником жодної справи в Бобровицькому районному суду Чернігівської області. При намаганні з`ясувати підстави накладення арешту позивач виявила, що ухвалою суду мало бути обтяжено майно « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 », у той час як датою народження позивача є « ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

У зв`язку з неможливістю розпоряджуватись належним майном, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду, в якому просила скасувати та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про обтяження, яке зареєстровано 14 серпня 2006 року за №3599120 реєстратором: Бобровицька районна державна нотаріальна контора; тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження 3599120; підстава обтяження: ухвала, б/н, 28 листопада 2001 року, Бобровицький районний суд; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; суб`єкт обтяження: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис.

Представник Бобровицької районної державної нотаріальної контори не скористався наданим процесуальним правом, відзив на позовну заяву до суду не надходив.

Позивач ОСОБА_1 у відкрите судове засідання не з`явилась, але від особи надійшла заява про підтримання заявлених вимог з клопотанням про розгляд справи за відсутності сторони в порядку частини 3 статті 211 ЦПК України.

Представник Бобровицької районної державної нотаріальної контори у відкрите судове засідання не з`явився, нотаріальна контора повідомлялась судом про розгляд цивільної справи, причини неявки представника суду не відомі.

Згідно з частиною 1 статті 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Зважаючи на викладене та врахувавши позицію сторони позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в заочному порядку.

Вивчивши наявні матеріали справи, установивши фактичні обставини спору, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами у справі належну правову оцінку, суд доходить наступного висновку.

Під час розгляду справи суд установив, що квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 належать ОСОБА_1 на праві приватної власності.

Належність майна позивачеві підтверджується відповідно витягами про державну реєстрацію прав №33129656 від 09 лютого 2012 року, №3835086 від 11 червня 2004 року та інформаційними довідками з ДРРПНМ та РПВНМ, ДРІ, ЄРЗВОНМ № НОМЕР_1 , №179269364 від 30 серпня 2019 року.

Як випливає з інформаційної довідки з ДРРПНМ та РПВНМ, ДРІ, ЄРЗВОНМ №137467861 від 12 вересня 2018 року, Бобровицькою районною державною нотаріальною конторою 14 серпня 2006 року було зареєстроване обтяження №3599120 на все майно ОСОБА_1 на підставі ухвали Бобровицького районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2001 року.

Згідно з листом нотаріуса Бобровицької районної державної нотаріальної контори №1194/01-16 від 20 червня 2012 року, за відомостями відповіді Бобровицького районного суду Чернігівської області, в матеріалах відповідної справи зазначено – « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

За відомостями паспортного документу позивача серії КК НОМЕР_2 , виданого Центральним РВ ОМУ УМВС України в Одеській області від 29 червня 1998 року, датою народження ОСОБА_1 , яка є власником зазначених об`єктів нерухомого майна, – є 24 січня 1976 року.

Тобто Бобровицьким районним судом Чернігівської області було фактично накладено арешт на майно іншої особи – громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як установлює частина 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частин 1, 2 статті 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950). Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно з параграфом 47 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Україна-Тюмень проти України» («Ukraine-Tyumen v. Ukraine», заява №22603/02 (щодо суті), стаття 1 Першого протоколу містить три чітких норми: «перша норма, викладена в першому реченні першого пункту, є загальною за своєю природою та закріплює принцип мирного володіння майном; друга норма, що міститься в другому реченні першого пункту, стосується позбавлення власності та містить умови такого позбавлення; третя норма, викладена в другому пункті, визнає право Договірних держав, серед іншого, здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів. Ці норми не є окремими, а є пов`язаними між собою. Друга та третя норми стосуються певних випадків, за яких допускається втручання в право на мирне володіння майном, та, отже, їх слід тлумачити в світлі загального принципу, викладеного в першій нормі» (див., наприклад, рішення у справі «Ян та інші проти Німеччини» («Jahn and Others v. Germany», заяви №46720/99, 72203/01 та 72552/01, п. 78).

Відповідно до параграфу 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» («Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine», заяви №68385/10, 71378/10), першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним стосовно переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції» («Former King of Greece and others v. Greece», заява №25701/94, п. 79, 82).

Обтяження відповідного майна позивача ОСОБА_1 арештом становить втручання держави у право на мирне володіння майном у значенні другого речення першого пункту статті 1 Першого протоколу. Таке втручання має відбуватись із чітким, послідовним дотриманням вимог національного закону та забезпеченням гарантій захисту основоположних прав особи, має бути законним та пропорційним.

З аналізу матеріалів суд робить висновок, що в даному випадку відбувся частковий збіг анкетних даних фізичних осіб, що призвело до безпідставного обтяження майна позивача. Для обтяження всього майна ОСОБА_1 відсутні законні підставі та таке обтяження становить неправомірне втручання держави у право власності особи.

Ураховуючи викладене суд погоджується із правовою позицією позивача, вбачає обґрунтованим задовольнити позов та скасувати обтяження.

Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати, а саме: суму оплаченого судового збору – в розмірі 768,40 гривень.

Керуючись статтями 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280, 281, 282 пунктами 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Бобровицької районної державної нотаріальної контори про звільнення майна з-під арешту – задовольнити.

Скасувати та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяження, яке зареєстровано 14 серпня 2006 року за №3599120 реєстратором: Бобровицька районна державна нотаріальна контора; тип обтяження: арешт (архівний запис); реєстраційний номер обтяження 3599120; підстава обтяження: ухвала, б/н, 28 листопада 2001 року, Бобровицький районний суд; об`єкт обтяження: невизначене майно, все майно; суб`єкт обтяження: ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , причина відсутності коду: архівний запис.

Стягнути з Бобровицької районної державної нотаріальної контори на користь ОСОБА_1 суму оплаченого судового збору – в розмірі 768,40 гривень.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Малиновського районного суду міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду безпосередньо до Одеського апеляційного суду або через Малиновський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 – АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Бобровицька районна державна нотаріальна контора – 17400, Чернігівська область, місто Бобровиця, вулиця Горького, будинок 24А, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 02901569.

Суддя: І.В. Плавич