Рішення № 86279271, 06.12.2019, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2954/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Голоденко І.О.

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом: Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" (вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001)

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЛ Корпорейшн" (вул. Жуковського, буд. 2, м. Одеса, 65014) та 2) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 )

про стягнення 500000,00 грн, -

за участю представників учасників справи:

від позивача: Пучкова Л.А.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: Іванів С.П.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПЛ Корпорейшн" та фізичної особи ОСОБА_1 , в якій просить суд солідарно стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за договором №б/н від 18.03.2014 в сумі 500000,00 грн.

Позиції учасників справи

Звертаючись до господарського суду з позовом до відповідачів позивач зазначив, що згідно з заявою від 18.03.2014 відповідач-1 приєднався до «Умов та правил надання банківських послуг», тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті https://privatbank.ua та які разом з заявою складають договір банківського обслуговування №б/н 18.03.2014. Обґрунтовуючи підстави заявлених позовних вимог, позивач зазначив про неналежне виконання відповідачем-1 умов вищевказаного договору в частині повернення кредитних коштів, поручителем за виконання якого є відповідач-2 згідно з договором поруки №Р1522314129664806629 від 29.03.2018.

24.10.2019 від відповідача-2 надійшов відзив на позов (а.с.66-73, т.1), в якому відповідач-2 проти позову заперечує в повному обсязі, зазначаючи, що з наданих позивачем доказів не зрозуміло який саме рахунок був відкритий відповідачу-1 на підставі заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 18.03.2014; наведені у заяві про приєднання від 18.03.2014 умови та правила банківських послуг, тарифи банку не містять підпису відповідача-1; у заяві про приєднання не зазначено умов надання кредиту, а надана банком довідка від 23.09.2019 про розміри встановлених кредитних лімітів не містить підпису відповідача-1; не є зрозумілим, яку саме редакцію умов та правил надання банківських послуг долучено до позовної заяви, з врахування того, що на веб-сайті https://privatbank.ua/terms наявна чисельна кількість редакцій умов та правил. За цих обставин, відповідач-2 вважає, що позивачем не доведено факту укладення договору банківського обслуговування з відповідачем-1, що в свою чергу свідчить про те, що сторонами не було погоджено розмір та умови надання кредиту, а також порядок погашення заборгованості. Крім цього, відповідач-2 наголошує на тому, що зі змісту договору поруки, укладеного з ОСОБА_1 ., не зрозуміло про які саме зобов`язання відповідача-1 за угодами-приєднання до розділів 3.2.1. «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг (Угода 1 та Угода 2) йдеться мова у договорі поруки та про яку саме редакцію Умов та правил. Також, відповідач-2 звертає увагу, що за умовами договору поруки встановлено обсяг відповідальності поручителя у розмірі 200000,00 грн, в той же час позивач заявив вимогу про солідарне стягнення з відповідачів коштів у розмірі 5000000,00 грн.

11.11.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій банк зазначив, що номер рахунку клієнта банку є унікальним та генерується після поданого заявником пакету документів, при цьому, банк наголосив, що власник рахунку - відповідач-1 не заперечує щодо існування рахунку, який використовував для отримання кредитних коштів. При цьому позивач зазначив, що у договорі поруки сторони обумовили умову про збільшення обсягу відповідальності поручителя без додаткової згоди останнього, у випадку збільшення обсягу відповідальності боржника. Позивач також зазначив, що з наданого банком розрахунку вбачається, що відповідач-1 кредитним лімітом почав користуватись у квітні 2018 року, успішно використовував кредитні кошти, до липня 2018 вчасно проводив погашення обов`язкових платежів, не допускав прострочень, а вже з липня 2018 року у відповідача-1 виникла прострочена заборгованість у зв`язку з тим, що кредит не був повернутий вчасно.

15.11.2019 від позивача надійшло клопотання, в якому він просив суд оглянути веб-сайт (сторінку) АТ КБ «Приватбанк» (https://privatbank.ua) в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту, а саме встановлення змісту Умов, до яких приєднались відповідачі 18.03.2014 та 29.03.2018, та відповідно якими керувався банк звертаючись до суду з позовом.

Заслухавши вказане клопотання у судовому засіданні 29.11.2019 суд з`ясував, що позивачем до позовної заяви доданий як електронний доказ у паперовій копії - витяг з "Умов та правил надлання банківських послуг", а тому суд залишив розгляд цього клопотання позивача відкритим та зобов`язав останнього у строк до 04.12.2019 надати суду згідно з ст. 96 ГПК України оригінал електронного доказу.

Позивач не подав суду оригінал електронного доказу, проте 04.12.2019 надав суду пояснення з приводу вищевказаного клопотання та зазначив, що єдиним правильним та допустимим способом надання електронного доказу, з огляду на його об`ємність, є дослідження доказу за його місцезнаходженням, що буде також виключати будь-яке втручання позивача до його змісту.

Розглянувши клопотання позивача про огляд електронного доказу за місцезнаходженням, суд задовольнив його частково, а саме в частині огляду за місцезнаходженням тих пунктів «Умов та правил надання банківських послуг», які були подані позивачем як електронний доказ в паперовій формі разом з позовною заявою, в редакції Умов станом на 18.03.2014 та 29.03.2018, в іншій частині клопотання судом було відмовлено.

Під час розгляду справи позивач в повному обсязі підтримав заявлені до відповідачів позовні вимоги, просив їх задовольнити, а представник відповідача-2 проти позову повністю заперечив та просив суд відмовити позивачу у його задоволенні.

Відповідач-1, який про час та місце судових засідань був повідомленим належним чином, у судові засіданні засідання під час розгляду справи не з`являвся, відзив на позов та будь-яких доказів суду не надав.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.10.2019 позовну заяву Акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "28" жовтня 2019 р. о 12:00.

28.10.2019 суд протокольно ухвалив оголосити перерву в судовому засіданні до "11" листопада 2019 о 12год. 15хв. 11.11.2019 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву в судовому засіданні до "29" листопада 2019 о 10год. 00хв. 29.11.2019 судом було протокольно ухвалено оголосити перерву в судовому засіданні до "06" грудня 2019 о 14год. 00хв.

У судовому засіданні 06.12.2019 судом було здійснено огляд електронного доказу за місцезнаходженням, про що складено протокол.

У судовому засіданні 06.12.2019 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

18.03.2014 ТОВ «ДПЛ Корпорейшн», в особі генерального директора Пономаренко І.П., було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач-1 погодився з умовами та правилами надання банківських послуг (находяться на сайті банку www.pb.ua), тарифами Банку, які разом з цією анкетою складають договір банківського обслуговування. Своїм підписом відповідач-1 приєднався та зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах Приватбанку - договорі банківського обслуговування в цілому. Також, 18.03.2014 сторонами була складена заява про відкриття рахунку.

29.03.2018 між позивачем (кредитор) та відповідачем-2 (поручитель) було укладено договір поруки №Р1522314129664806629, за умовами п.1.1.1. якого предметом договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання відповідачем-1 (боржником) зобов`язань за угодами-приєднання, зокрема, до: розділу 3.2.1 «Кредитний ліміт» Умов та правил надання банківських послуг (Угода-1) по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом згідно з п.п. 3.2.1.4.1.2, 3.2.1.4.1.3. Угоди 1; б) комісійної винагороди згідно з п.3.2.1.1.17. Угоди-1; в) винагорода за використання ліміту відповідно до п.3.2.1.4.4. Угоди-1; г) кредиту в розмірі 200000,00 грн. Крім цього, у п.1.1.1. договору поруки сторони передбачили, що якщо під час виконання Угоди-1 зобов`язання боржника, що забезпечені за цим договором, збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладенні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за Угодою-1 в розмірі таких збільщень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

На підтвердження змісту Умов та правил надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач-1 своєю заявою від 18.03.2014 та відповідач-2 у договорі поруки від 29.03.2018, позивач подав суду як електронний доказ його паперову копію у вигляді витягу з «Умов та правил надання банківських послуг».

Під час дослідження цього доказу судом в судовому засіданні було встановлено, що паперова копія витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», додана позивачем згідно з його поясненнями до позовної заяви як електронний доказ, не містить дати їх затвердження позивачем та відповідно визначити редакцію цих Умов станом на конкретно визначену дату є неможливим, у зв`язку з чим судом було витребувано у позивача оригінал електронного доказу, який позивачем суду поданий не був.

Після часткового задоволення судом клопотання позивача про огляд електронного доказу за місцезнаходженням, судом було встановлено, що паперова копія електронного доказу, доданого позивачем до позовної заяви, не відповідає оригіналу Умов та правил надання банківських послуг в редакції станом на 18.03.2014 та 29.03.2018, який міститься на веб-сайті позивача, про що було складено протокол від 06.12.2019.

Отже, позивачем не подано суду ні у письмовій формі, ні в електронній формі саме як доказ Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач-1 заявою від 18.03.2014 та відповідач-2 у договорі поруки від 29.03.2018, відповідно суд позбавлений можливості встановити умови надання позивачем відповідачу-1 кредиту, строк його повернення та інші істотні умови договору надання банківських послуг.

22.03.2014 позивачем було надано ТОВ «ДПЛ Корпорейшн» довідку №08.7.0.0.0/140322055057 про те, що 18.03.2014 відповідачу-1 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до довідки від 23.09.2019 №08.7.0.0/190923074617 відповідачу-1 був встановлений кредитний ліміт по рахунку № НОМЕР_1 в розмірі 500000,00 грн з 02.04.2018.

Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_1 позивачем було надано відповідачу-1 кредит у розмірі 500000,00 грн, який станом на час вирішення даного спору позивачу відповідачами не повернутий. На підтвердження іншого сторонами не подано суду жодного іншого доказу.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Положеннями п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно положень ч. 1 та ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 73 доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

За змістом ч.1, 7 ст. 82 ГПК України письмові, речові та електронні докази, які не можна доставити до суду, оглядаються за їх місцезнаходженням. У порядку, передбаченому цією статтею, суд за заявою учасника справи чи з власної ініціативи може оглянути веб-сайт (сторінку), інші місця збереження даних в мережі Інтернет з метою встановлення та фіксування їх змісту. У разі необхідності для проведення такого огляду суд може залучити спеціаліста.

Згідно з ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позиція суду

Під час розгляду справи судом було встановлено, що між позивачем та відповідачем-1 був укладений договір банківського обслуговування, який складається із зазначених вище Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг та самих Умов, які згідно з поясненнями позивача у позовній заяві розміщені на сайті https://privatbank.ua.

Таким чином, саме положення Умов, до яких приєднався відповідач-1, визначають умови та порядок надання кредитних коштів, а також порядок і строки повернення цих коштів, зважаючи, що зміст заяви про приєднання не містить таких умов.

Як зазначалось, судом було встановлено, що паперова копія витягу з «Умов та правил надання банківських послуг», додана позивачем згідно з його поясненнями до позовної заяви як електронний доказ, не містить дати їх затвердження позивачем та відповідно редакції станом на конкретно визначену дату. Після часткового задоволення судом клопотання позивача про огляд електронного доказу за місцезнаходженням, судом було встановлено, що паперова копія електронного доказу, доданого позивачем до позовної заяви, не відповідає оригіналу Умов та правил надання банківських послуг в редакції станом на 18.03.2014 та 29.03.2018, який міститься на веб-сайті позивача, про що було складено протокол від 06.12.2019.

Отже, позивачем не подано суду ні у письмовій формі, ні в електронній формі саме як доказ Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач-1 заявою від 18.03.2014 та відповідач-2 у договорі поруки від 29.03.2018, відповідно суд позбавлений можливості встановити умови надання позивачем відповідачу-1 кредиту, строк його повернення та інші істотні умови договору надання банківських послуг. Суд вважає, що для фіксування змісту Умов та правил надання банківських послуг в певній редакції на веб-сайті позивача останній мав попередньо подати (заявити) ці Умови суду як доказ, а не вказати про їх розміщення на певному ресурсі. Між тим позивачем було заявлено та подано суду як електронний доказ у паперовій копії лише витяг з «Умов та правил надання банківських послуг», пункти якого і були досліджені судом за місцезнаходженням.

За цих обставин, оскільки позивачем не доведено факту порушення відповідачем-1 умов кредитного договору, позовні вимоги, заявлені АТ КБ "Приватбанк" до ТОВ "ДПЛ Корпорейшн" та фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 500000,00 грн задоволенню не підлягають.

Судом критично оцінюються доводи відповідача-2 про те, що йому не відомо за виконання яких зобов`язань відповідача-1 поручився відповідач-2 у договорі поруки від 29.03.2018, оскільки інша угода між позивачем та відповідачем-1 в матеріалах справи відсутня, а також не була подана суду відповідачем-2.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов позивача не підлягає задоволенню, сплачений позивачем судовий збір підлягає покладенню на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судовий збір за подання позову покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 11 грудня 2019 р.

Суддя Д.О. Бездоля